Зрозуміти росіян: Чому вони не визнають Україну

Багатьом росіянам ще й далі важко звикнути до незалежності України. Декому здається парадоксом вже саме існування української держави, української мови, окремої української нації.

Багатьом українцям така реакція незрозуміла. Справді, важко збагнути, чому люди визнають Хорватію чи Словаччину, але не нас...

Втім, зрозуміти російських націоналістів легше, ніж здається...

Уявимо на мить таку ситуацію.
Група гуцульських патріотів оголошує, що гуцульський діалект - це окрема мова. І що цю мову треба визнати, захищати і робити офіційною (принаймні на Гуцульщині). Самі ж гуцули (кажуть представники цієї течії) - окремий народ, і має право, як мінімум, на автономію.

Як би на це зреагували свідомі українці? Точнісенько так само, як росіяни на українську.

Тут націоналісти мене перервуть: як можна порівнювати гуцульську з українською? Адже всім зрозуміло, що гуцульська говірка - це діалект, а українська - окрема мова. Але _кому_ це зрозуміло? - спитаю я. Нам з вами. А "великороси" ХІХ століття цього не знали. Вони були впевнені, що "малоросійська" - це діалект "великорусского языка".

Але повернемося до нашої гіпотетичної ситуації.

Припустимо, з'являється низка "гуцульськомовних письменників". На початку, їхню творчість сприймають із цікавістю (як мінімум). Це здається оригінальним чи смішним. Когось зачаровують "регіоналізми" у віршах та п'єсах ("карпатська романтика"), когось веселять "простонародні" обороти...

Саме так петербуржці і сприйняли "Енеїду", "Наталку Полтавку" чи перші вірші Шевченка.

Коли Гоголь чарував пітерців "малоросійською романтикою", ніхто не побачив у тому загрози імперії. Навпаки!

У "Вечорах на хуторі" Гоголь "выписывает по азбучному порядку, те слова, которые в книжке этой не всякому понятны" (http://az.lib.ru/g/gogolx_n_w/text_0010.shtml), а саме "Бандура - инструмент, род гитары", "Буряк - свекла", "Жинка - жена" та інші "малоросійські слова". Росіяни сприймали їх, як яскраві діалектизми.

Саме так сучасний киянин сприйняв би словник "не кожному зрозумілих" гуцульських слів. Якби сучасний галицький письменник видав би збірку оповідань про гуцулів, а наприкінці пояснив, що "путня" - це відро, а "жєба" - це жаба, патріоти сприйняли б це лише як доказ величі України: ось який в нас різноманітний край!

Але якби "гуцульська ідея" набрала би реальної політичної сили, якби вийшла за рамки літературних експериментів - громадськість зреагувала б дещо інакше.

Гуцульських патріотів оголосили б авантюристами, зрадниками, посібниками іноземних ворогів. Хіба ні?

Ось і московити зреагували схожим чином. Ще й сьогодні деякі "великороси" впевнені, що українську мову (і націю) вигадав австрійський генштаб (і зробив це виключно на зло Росії).

Наші націоналісти ще могли б змиритися із втратою Луганську чи Закарпаття, але Галичина - "П'ємонт України". Так і в росіян: Київ не просто місто, а "мать городов русских".

Тепер уявимо, що в Україні - громадянська війна. Скориставшись цим, гуцули оголосили незалежність. Як би це сприйняла більшість свідомих українців? Як курйоз. Як провокацію. Як абсурдний елемент важких часів.

Звісно, жоден патріот не визнав би "Вільної Гуцульщини" - і бився би за єдину та неподільну Україну. От і Денікін з Колчаком не могли визнати незалежності "Малоросії"...

Уявимо, що український уряд хоч і повернув Гуцульщину, але надав їй автономію, визнав гуцульський діалект - мовою, гуцулів - нацією. У Львові з'явилися гуцульськомовні вивіски. У школах Галичини викладали б гуцульську мову...

Українські націоналісти сприйняли б це, як невиправданий компроміс. Навіть як знущання з Української Національної Ідеї. Саме так чимала росіян і реагувало на існування УРСР, на визнання української окремою мовою...

Тепер, як ставляться сьогоднішні гуцули до своєї вимови? Дуже просто: вдома, поміж своїми, говорять "по-нашому". А у Львові чи Франківську переходять на "правильну", літературну українську. Це не сприймається, як якась зрада чи самоприниження.

Звісно, коли до Львова переїжджає старенька бабуся, або коли селяни приїжджають на базар - то тут вже говорять, як виходить. Але якщо хтось вчиться в університеті чи робить кар'єру - то швидко привчається говорити "я" замість "є" ("порядний" замість "порєдний")

Хіба це дуже нагадує мовний патерн селян-східняків? Скільки націоналісти не агітують, але пересічних селянин знає, що "у місті треба говорити по-міськи" (себто по-російськи). Інакше на тебе дивитимуться... ну, як на селюка.

Так і гуцул у Львові...

Звісно, різниця колосальна: українська - мова, а гуцульсьска говірка - діалект. Українці - нація, а гуцули - ні.

Але патерни дуже схожі...

Тому реакція росіян на існування української держави чи мови - цілком прогнозована. Мине чимала років, поки "північні сусіди" змиряться з тим, що "Малоросія" - така ж країна, як Чехія чи Болгарія...

(c) Євген Лакінський
http://vent-de-la-mer.livejournal.com/

Блог: Євген Лакінський мова україна

Знак гривні
Знак гривні