МАПА БІЛОРУСІ :-))

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2938 Перегляди
  • 3 Коментарі
  • 10/09/2010Дата публікації

У відповідь на http://community.livejournal.com/by/475066.html

МАПА БІЛОРУСІ
"Задачу непосильную решая,
Я, обводя простор цветистый весь,
Ответил:— Белоруссия большая,
Я думаю, она и там и здесь..."
© Расул Гамзатов, "ПИСЬМО УЧИТЕЛЮ"

- Гамзатевіч, - сказав учитель.
- Я, - відгукнувся хлопчик, встаючи з місця.
- Гамзатевіч, до дошки.
Расул нерішуче зашкандибав до дошки. Біля дошки висіла величезна мапа.
- Ну, Расуле, - суворо сказав вчитель, - Перевіримо, як ти підготувався до уроку. Й чи уважно ти читав підручник.
Расул почервонів. Він не підготувався. Вчора допомагав батькам. Потім побіг з хлопцями за околицю, гратися. І... зовсім забув про уроки.
- Ану, покажи на мапі, де там в нас Білорусь?
Білорусь... Расул чув це слово хіба не щодня. Але ж, де вона? Й що то взагалі таке?
Він не любив географію. Ця наука здавалася зайвою, цілком відірваною від життя. Він знав свій край - гори, стрімчаки, стрімкі холодні ріки. Решта його не цікавила. Інша справа - література...
- Ну, то де в нас Білорусь? - не відставав вчитель. Його стіл здавався хлопчику високою скелею.
- Білорусь... - невпевнено почав він. - Білорусь є дуже велика... Я думаю, вона й там, й тут...
Він заводив указкою по мапі. На півночі був якись океан. На низу - два якихось моря. Одне з них було наше, Каспійське. Тільки от яке? Він спробував читати написи на карті, але так і не знайшов потрібного слова.
- Білорусь є велика, - пробурмотів він, проводячи указкою від півночі до півдня.
У класі стояла тиша.
- Ну що ж, не погано цього разу, - сказав учитель. - Бачу, що ти починаєш працювати. Майже не помилився. Маєш рацію - і Сибір, і Урал, й Велика Литва - то все Білорусь. Ось вона, від Північного Океану, аж до кордонів нашої рідної Кавказької Федерації. Тільки навіщо ти "приєднав" до неї Україну, Новгород та Татарську Республіку Крим? Що це за імперіалізм?
У класі засміялися.
- Ну, то нічого, - сказав вчитель із теплою посмішкою. - Головне, що ти почав вчитися. А не тільки віршики писати. На разі ось тобі "чотири". Але... наступного разу чекаю від тебе більшого.

© Євген Лакінський

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 3

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Той блог, що на нього відповідає автор, чомусь видалений.