Що мене здивувало у Квебеку протягом першого року

У вересні 2000 я іммігрував до Квебеку. Не те, щоб в мене був "культурний шок", але деякі речі здивували.

1. Курси французької для іммігрантів при коледжі Сен-Лоран. Нова вчителька-квебекуа, років 45. Вона у цьому коледжі вперше, а більшість учнів - вже кілька місяців.

Напочатку перерви вона голосно питає жінок: "Дівчата, а де тут туалет?"
Отак, не соромлячись, перед всім класом - при тому, що половина учнів - чоловіки.

Після України 1990х це дещо здивувало.

2. Маленьке містечко. Квебекська сім'я прийшла купувати чи то принтер, чи то сканер, чи і те і те. А я з ними за компанію - стою поруч, чекаю.

Вони розпитують продавця. З запитань видно, що вони нічого не розуміють ані у принтерах, ані у сканерах, ані у комп'ютерах. Але вони НЕ БОЮТЬСЯ це показати. Їм навіть на думку не спадає, що це треба приховувати. Не бояться здатися "дурними". Не бояться, що продавець з них сміятиметься.

3. Знов курси французької, у тому самому коледжі. Тільки викладач інший. Теж 40 з чимось. Бадьорий, інтелігентний, успішний. В нього добра зарплатня - сама по собі добра, а уряд ще й доплачує за докторський ступінь.

Якось заходить розмова про музику. Він музику любить і часто купує музикальні CD.
А потім додає:
- Зазвичай я купую вживані CD, бо вони дешевше.

В Україні 1990х викладач посоромився б таке сказати студентам. Ще подумають, що він жебрак! Він би сказав, що купує старі диски, бо "там кращий вибір", або тому, що "нові - поганої якості". Не дай боже не здатися бідним!

Якось я розповів про цей випадок знайомій викладачці Одеського університету. Вона сказала:
- А що тут такого, я теж таке могла б сказати студентам.
- Що, так прямо?
- Звісно, ні. Я б сказала: "Ну, ви ж розумієте, що треба знайти пропорцію поміж ціною і якістю..."

Але тут не йшлося про складні мовні конструкції. Людина все сказала прямо, відкритим текстом. Навіть не подумала, що треба червоніти.

(Додам у дужках, що диски тут ліценційні, тому нові справді коштують занадто дорого, а вживані - значно дешевші - і теж, як правило, якісні; якщо купувати дисків 5-10, то різниця помітна).

Ці "дикі люди" не боялися здатися "лохами", не боялися визнати, що ходять у туалет і економлять гроші. Таке, принаймні, було в мене враження.