Дебютний роман Марії Косян "Коли у місті N. дощить", як ода ідеалізму

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 3542 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/03/2016Дата публікації

Двадцятичотирирічна випускниця факультету письменницької майстерності КНУ імені Тараса Шевченка Марія Косян написала дебютний роман антиутопію «Коли в місті N. дощить». Видала його Київська організація Спілки письменників на конкурсній основі.
Події першої частини відбуваються у 2294 році. Суспільство Мегаполісу поділене на касти. Вища категорія – це Обрані, Вчені, Охоронці; середня – Цілителі, Законники, Годувальники, Крамарі; нижча – Служителі. Є також особлива група людей - Знехтувані. Тобто відступники – ті, хто порушив правила. Наприклад, закохався в представника іншої касти. Починається роман з убивства Вченого, який прогнозує за кілька десятиліть кінець світу. Відсутність питної води, виснаження ґрунту, забруднення навколишнього середовища, і як наслідок - голодна смерть цивілізації. Можновладці намагаються приховати проблеми від суспільства. Живуть за правилом «після нас хоч трава не рости» (нагадує українські реалії). Отже, вбивають Вченого. Його доньку рятують Знехтувані – двоє парубків. Одразу ж вимальовується любовний трикутник. Головні мотиви твору – кохання, помста і порятунок світу.
У романі ледве не на кожній сторінці хтось когось рятує. Двоє парубків наввипередки рятують дівчину, яка залізла на дерево зірвати яблуко, коли під нею зламалася гілка. Закоханий клоун рятує із сексуального рабства красуню з волошковими очима. Ну і всі вони разом рятують світ від загибелі. Зрештою, це їм вдається. Закохані рятуються під час катаклізмів. Дві людські істоти залишаються на землі. Все починається спочатку. Від нових Адама і Єви. Жодних сумнівів немає в тому, що врятувало цю парочку саме кохання.

Марія Косян – ідеалістка. Вона і жанр такий обрала для своєї творчості, щоб постійно рятувати людство. Напруга зростає з кожною сторінкою. Інколи хочеться навіть порадити, мовляв, не варто так нагнітати. Але одразу усвідомлюєш, що це вже буде не Марія Косян. Авторка пише, що на «створення роману витратила 18 місяців: від початкового задуму, до моменту коли він набрав плоті і крові». Так і її письменницька майстерність набувала «плоті і крові» - поступово. Це прослідковується у творі. Першу його частину, хай вже вибачає Марія, можна навіть назвати учнівською. Герої забагато базікають, повторюють одне і те саме. Авторка прописує ледве не кожен крок, не відводить очей від героїв з першої до останньої сторінки. У третій частині письмо робиться стислим, концентрованим, пунктирним, навіть, можливо, імпресіоністичним. І більш непередбачуваним. Герої Марії Косян - такі ж ідеалісти і романтики, як і вона. Чоловіки – сильні, сміливі і розумні. Віддані або зрадливі. Чогось середнього (або посереднього) не дано. Такі ж і жінки: сутенерки або красуні з волошковими очима. Ще один зрадливий герой – це час (майбутнє). Саме він перетворює сильного і сміливого рятівника світу перших двох частин на тирана у третій частині. Час у змові з безвідповідальністю людства знищує світ. Але ні тиранові, ні часові не вдається знищити кохання. Воно рятує дівчину із сексуального рабства, а людей від остаточного знищення, залишивши двох закоханих на землі. Чи вдасться Марії Косян зберегти свій ідеалізм? Шукатимемо відповіді в наступних творах.

Сергій Демчук

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!