Не без гріха-2: як працівники кидають роботодавців

Оцінка статті на цей момент: +2/-3
Читати Не читати Коментувати
  • 102054 Перегляди
  • 9 Коментарі
  • 27/02/2011Дата публікації

У статті Не без гріха ми розповідали про те, як підприємці систематично обманюють своїх співробітників. Це викликало шквал обурень. Наші читачі стали говорити, що не всі підприємці такі, хтось сприйняв статтю як особисту образу. І, правда, не всі підприємці шахраї, адже багато з них самі виявляються жертвами своїх найманих працівників. Сьогодні розповідь саме про це, тобто представляємо погляд з іншого боку барикад.

З роботодавцями спілкувався: Антон Зікора

Груди як аргумент

Тимур Захарченко займається продажем квасу. З настанням спеки він встановлює в Києві кілька бочок з цим напоєм. Минуле літо, завдяки не стільки його підприємницької жилці, а скільки високій температурі, принесло хороші бариші, але були й нюанси.

- Продавати квас найнялася одна дівчинка. У неї була такі пишні груди, що всі чоловіки йшли тільки до неї. Вона знала свою силу, і користувалася неї на всі сто, виходячи щоразу на роботу з величезним декольте. У тому місці, де вона працювала, стояла ще одна моя точка. Вона розташовувалася ближче до метро, але, оскільки там торгувала літня жінка, всі прагнули до молодої продавщиці, не лінувалися пройти два десятки метрів.

Тимур торгує квасом. Від нього пішла пишногруда продавщиця і прихопила касу

У тому місці постійно крутилися чоловіки, які замолоджували її, дівчина постійно кокетувала, але відмінно справлялася зі своїми обов'язками. І якщо перша моя працівниця продавала максимум по дві п’ятдесятилітрових бочки в день, то друга - не менше чотирьох, а то й більше. Але одного разу, на заході сонця, пишногруда красуня безслідно зникла з дводенною виручкою.

- Гроші невеликі, - говорить Тимур, - але, мабуть, відчувши в собі величезні комерційні здібності, продавщиця зрозуміла, що успіх чекає її всюди.

Зазначимо, чи змогла би красуня «змитися» з касою, якби було оформлена офіційно?

Сонце: мінус один

- З настанням кризи ми, як то кажуть, тримали фронт, - розповідає Наталя, власниця мережі салонів краси в Одесі. - Старалися не звільняти працівників, не зменшувати заробітну плату, але через кілька місяців усе ж довелося це зробити. Я скоротила один салон, розплатилася зі своїми дівчатами, хоча деякі з них залишилися незадоволені, просили в мене якихось «кризових» грошей.

Дійсно, про яку компенсацію за звільнення може йтися, якщо власниця до останнього "тримала фронт"? Платить же гроші працівникам не Верховна Рада, яка прийняла закон згідно з яким при звільненні має компенсуватися домісячна зарплата, а бізнес-вумен Наталя.

"Ми виїжджали з офісу, вивезли з нього все обладнання, і на ніч залишили тільки солярій", - продовжує розповідь одеситка.

Яке ж було здивування Наталії, коли вона на наступний день не виявила найдорожчої речі з усього салону. Солярій винесли – ми казали: у нас вкрали сонце. Під підозрою опинилися три співробітниці, тільки вони мали ключі.

- Я хотіла заявити в міліцію, але не стала. Тому що подумала, це вдарить по старому консьєржу у під’їзді, який бачив, як хтось виносив солярій, але подумав, що це свої. Адже перед цим теж носили речі, - каже Наталя.

До речі, співробітниці салону краси можуть, звичайно, ображатися на свою колишню хазяйку. Але той факт, що вона пошкодувала консьєржа («криза - де він заробить на прожиток?»), побічно свідчить про її чесність і безкорисливість. Хоча, може, краще було би продати солярій та роздати кошти дівчатам? Але ж не факт, що вони би нічого при цьому не вкрали.

Ігоря, власник фірми, що займається розробкою сайтів, «кинули» його ж працівники, але він зустрівся з незвичайною формою хитрості одного найманого працівника:

- Ми взяли на роботу співробітника. Нічого не скажеш, виявився гарним фахівцем, але незабаром нам почали телефонувати з різних фірм і питати про його ділові якості. Одночасно з цим він попросив надбавку до зарплати. Але я зрозумів його план - він відправляв резюме нашим конкурентам, однак йти до них на роботу не хотів, бажав тільки щоб вони нам дзвонили і питали про нього, набиваючи таким чином собі ціну. Тоді я відкрито сказав йому: якщо хочеш, йди. Залишився. А пізніше я з'ясував, що деякі, якщо не всі, з тих дзвінків були зовсім не з фірм, а від його знайомих.

Найстрашніше - салати

Ні для кого не секрет, що часто «кидають» працівники своїх господарів на підприємствах громадського харчування. Звичайно, головна мета - не обдурити шефа, а заощадити продукти. Але господар в збитках. Одна знайома розповіла, що нова команда одного київського фаст-фуду, котру власник покликав збільшити потік відвідувачів, так старалася, що їх потік скоротився на третину. Це сталося, зокрема, тому, що закуповувалося все найдешевше, найгірше.

- Але найстрашніше - це салати, - розповідає вона. - Вище керівництво наполягало на тому, щоб вони завжди були свіжі, але це означало викидати залишки після робочого дня, а вранці готувати нові. Дорого і трудомістко, та й у свідомість пересічного українського працівника не вкладається: як можна викинути огірки, яких не зїли?

Персонал швидко знайшов вихід і почав робити так, як у нас заведено з часів радянського общєпіта: щоранку до вчорашніх салатів кухарі дорізали нові овочі і змішували все. У результаті ніколи не було свіжих салатів. Хоча навряд чи такі є у конкурентів.

"Але, напевно, щось у них було, адже багато наших завсідників пішли до них. Команду наших менеджерів довелося звільнити через півтора року", - резюмує співрозмовниця.

Працівники в даній ситуації свині і совки це факт. Але чомусь менеджери не взяли до уваги один нюанс, раз збільшилося навантаження, значить потрібно підняти і заплату.

А взагалі, коли писав статтю, набрів на цікавий сайт «По совести», де можна прочитати відгуки господарів про нечистоплотних працівників. Деякі просто вбивають:

«Протопопов Валерий Александрович

Подлейшей души человекообразное существо. Данный биологический вид считается особо опасным для человека разумного и его социальной составляющей».

Або: «Зайцева Анастасия Олеговна, слабая на язык.

Работала менеджером старшего звена по оптовой торговле комплектующими стройматериалами. Была уличена в поставке коммерческих секретов конкурентам базы данных поставщиков и покупателей, вину признала полностью. Падала в ноги с просьбой о неувольнении... »

Тут же пишуть про нечесних роботодавців. Але ось що цікаво. У рубриці «робочі» 84 записи, у рубриці «роботодавці» - 178. Це говорить тільки про одне: працівники скаржаться частіше, ніж господарі (або просто працівників значно більше, ніж власників бізнесу). З іншого боку, у роботодавця набагато більше можливостей «кинути» свого співробітника, а не навпаки.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-3
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 9

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

чесн кажучи, це більше стаття не про поганих найманих працівників, а про нецивілізовані стосунки між роботодавцем і найманим працівником.
то стіьлки акценту на цицьках глаші, що втекла з дводенним кушем за квас, то потім якась маячня про те, як солярій вкрали, а комусь там шкода було консьєржа. сюр якийсь. це реально стаття про те, що все робиться через жопу. не наймаються офіційно люди, не дхвонять в міліцію, когось там жаліють. це все одне велике болото нецивілізованих стосунків, адже всі ці ситуації розрулювалися б елементарно і швидко, за допомогою правоохоронних органів, але ж ні, треба "на варіантах" підприємцям все робити. платіть за ризики, що сказати.

Згідний з тим, що стаття "не відповідає".
Попередньому дописувачеві хотів би запропонувати самому чесно спробувати вести бізнес не через жопу і після кількох невдалих спроб - вести його, як усі, через жопу, або, якщо вийде вести на 100 відсотків "чесно", то в нього десь на горі сидить впевнено якась така гладка державна ЖОПА.
Зікоро, напишіть, будь-ласка статтю про бізнес-клімат і корупцію в Україні. І не шукайте винних серед тих, від кого залежить мало.

Я не фахівець з бізнес-клімату і корупції, я бульварний журналіст, я люблю лайф, розумієте? Тому моя пропозиція до Вас в силі: давайте напишу жваво про Ваш бізнес, якщо редактор затвердить тему.

То не пишіть про бізнес: в світі криза і він в очикуванні:) Який там лайф...
Знайдіть лайф в другому місці, де більша інтенсивність.

Беда обеих статей - в "классовом подходе".
Автору не все равно, кто кого кидает.
Он пытается выяснить, это все бабы дуры или это все мужики сволочи, т.е. это алчные предприниматели кидают наивных работников или это коварные работники кидают честных предпринимателей.
А ведь вопрос то о другом.
Предприниматель увеличил нагрузку на работника. Тот не ответил, что он не согласен, что это не соответствует договору, что надо доплатить или что-то еще. Они просто стал халтурить.
И автор пытается выяснить, кто из них - "свинья и совок".
А вопрос то в другом - рядовой эстонец так бы не поступил.
А предприниматель с форума отвечает - "А Ви самі спробуйте чесно".
А мент говорит - а Вы сами попробуйте жить на нашу зарплату и выполнять все честно.
А рядовой чиновник говорит "А Вы сами попробуйте" и т.д.
Никто не говорит, что так честно нельзя. Все увиливают, вымагают, приворовывают, кидают лоха и т.д. И осуждая это при чтении в СМИ, оправдывают, когда сами занимаются.

Ні, не так.
Ніхто нікого і нічого не виправдовує, а каже: дивіться в корінь і не пишіть дурниць. Пишіть про те, як систему треба міняти.
Мені не подобається Ваш "рядовой естонєц", бо те чисте створіння в українських умовах не живе. А нам жити і щось з тим зробити треба. І змінити треба, а потім і самим до тих змін звикнути треба.
А коли пишете про "чистих створінь", то хоч не так образливо для нас пишіть, начебто ми убогі якісь. Достатньо нєсостоявшихся бізнесменов і відвертих лівих ортодоксів.
В тему:
На початку 2000х ми постачали комплектуючі польському виробнику, що розмістив одну з фабрик тут. Якось мене запросив директор-поляк на розмову. Років 30-35 дядько. Поговорили про те, про се, про ціни, якість. Твереза розмова, один-одного розуміємо. Потім він питає: знаю, що є система відкатів на підприємстві, хочу викорінити... Скільки відсотків віддаєте менеджменту... Я довго випендрювався, а потім, думаю, дійсно, пора те викорінювати... Не називаючи людей (а він не дуже й наполягав), назвав йому процент і він попросив не платити. Я кажу: о'кей, ще й ціну знизимо...
Більше в нас комлектуючі не брали(плювати, що даю ціну найнижчу), поки через пів-року, знову не запропонували хабаря. А що ж поляк? Через 2 місяці він вже не вилазив з саун з дівками, куди його возив начальник охорони-вірменин.
В мене то єдиний досвід роботи на відкатах в бізнес-середовищі (не тому, що естонець, а тому, що характер діяльності такий). А є люди, бізнес яких полягає саме у відмиванні грошей для заводів на відкати посадовцям. Власники - знають, але не втручаються, бо платити офіційно 40-50 тисяч долярів посадовій особі щомісяця офіційно - дуже накладно:) Ото й усі смисли. І серед власників естонців також буде...
Примусьте платити податки всіх без виключення - і їх розмір не матиме значення. Якщо несплата податків - бізнес держави, то ніхто з тих, хто обирає нам державців, не сміє відкривати рота на тему чесності бізнесу. Не обирайте злодіїв.
Не люблю висловлювань типу: не давайте - і брати не будуть. Брехня, якщо нагору нікуди пожалітись. на вас просто зроблять план на протоколи:) І замість жити - будете тягатися по судам.

ВЫ меня не поняли, если решили, что я призывал Вас не платить откаты. И про откаты топ-менеджерам крупных предприятий также в курсе. Хотя после прихода олигархов лично с ними не сталкивался. А те, кто рабоатет на госмонополистов, называют страшные суммы.
Но я же не об этом.
Я же об отношении к киданию, обману, необязательности.
- Фиг я ему сделаю четвертого
- А мне и не надо.
Это ен качество предпринмателя или наемнго работника. Это качество среднего гражданина. И оно сильно отличает нас от эстонцев. Это же факт.

То - інша справа. То - ментальність і культура.
Для того, щоб поважати інших, треба навчитися поважати себе. Українців в імперії довго на ординський манір привчали до азіатчини з неповагою до особистості а до посади і такого іншого. Совіти внесли нову "струю".
Думаю, далися взнаки і довге сусідство з Кримом.

Хоча, я тут, можливо, з хворої голови на здорові валю:)