Сходив на «Волинську різанину» - зустрів Табачника

Усіх потім доправили до Шевченківського районного управління. Правда, незабаром всіх відпустили, обмежившись усними зауваженнями. Я їх розумію: коли нардеп від ПР Колесніченко виходить на публіку, то стриматися важко навіть преконаним демократам, не те, що націоналістам. Але бійка це - найкращий піар для будь-якого заходу. Тому я, не думаючи, відразу відправився туди.

Піар від Свободи

Безсумнівний плюс виставки - її оформлення. Тут акуратні стенди, на яких представлені різні ілюстрації і цифри.

Кожній територіальної одиниці - повіту, в якому «лютували душогубц», присвячений окремий розділ. Тут же в стовпчику написано, скільки було вбито українцями поляків у період з 1939 по 1946 роки. Про вбитих українців - ні слова.

Тіло як факт?

Самі «свідчення злочинів» приблизно такі. На фото стоїть молодий, гарний чоловік, а під ним підпис: поляк, вбитий сином, народженим від матері-українки за наказом ОУН-УПА. Або - жіноче тіло, спотворене сокирою, а під ілюстрацією підпис: звірства бандерівців. Але ні знівечене тіло, ні фотографія цього тіла, ні підпис під нею ще не можуть свідчити про те, що це справа рук ОУН-УПА чи ще когось.

Ще складніше з аргументацією про «звірства» над євреями. На виставці є фото голих жінок і чоловіків, які, судячи з усього, йдуть повз юрби людей. Підпис: українські націоналісти знущаються над євреями у Львові. На хвилиночку: Львів це не Волинь, а Галичина. Та й факт того, що ОУН водили вулицями євреїв абсолютно новий, його ще не знає навіть Вітренко.

Про те, що на ілюстрації українські націоналісти, євреї і Львів, ми можемо дізнатися тільки з самої підпису.

Крім цих фото та підписи до них, на виставці можна також ознайомитися з копією звернення членів ізраїльського Кнесету до Віктора Ющенка. У документі двадцять депутатів шкодують про присвоєння Бандері звання Героя України. Нагадаємо, що коли сталася "Волинська трагедія", тобто взаємне нищення партизанами мирного населення поляків і українців на Волині, Бандера вже сидів у німецькому концтаборі. А обурення ізраїльських депутатів викликає факт співпраці Бандери з нацистами у 1939 році.

Більше про єврейські погроми з боку ОУН-УПА - нічого. Однак це не заважає виставці називатися «Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА».

На "виставці" демонструється один «козир» - документальний фільм «про геноцид поляків». Вірніше два документальні фільми - один тільки польською мовою, другий - теж на польській, але з українським перекладом. У тому, що тільки на польській, кінематографісти беруть інтерв'ю у людей в одному селі. Де знаходиться це село, сказати важко. Там люди як польською, так і українською свідчать про те саме - про «звірства» ОУН-УПА.

Очевидці розповідають, як їх «оточили банди УПА», як комусь говорили: «Стій, польська морда!», про спалені костьоли, убитих мирних жителів і т. д. І в принципі їх спогади - єдині більш-менш достовірні джерела інформації.

Спогадів про те як:

"Jak dobrze nam upalnym latem

pacyfikowa? rusk? wie?!

Stoj?c pod p?otem z automatem

?piewaj?c reakcyjn? pie??."

не художній переклад:

"як добре нам спекотним літом

умиротворяти українське село

стояти під плотом з автоматом

співати реакційних пісень "

Тільки треба враховувати, що багато з тих хто "стояв під плотом з автоматом" можуть не пам'ятати не все, не знати і не бачити всієї картини. Щоб отримати об'ємне зображення, потрібно опитати ще сотні таких самих свідків. І, не нічого не приховуючи, показати.

На відео польські колеги Табачника по боротьбі з ОУН-УПА

Слід також врахувати суб'єктивність сприйняття. Чого, наприклад, можна очікувати від колишнього бійця Армії Крайової, який говорить, що він зі своїми товаришами проводив бойові операції, і в них, звичайно, гинули українці. Проте це були поодинокі випадки, і це не було масовим явищем. Але ті, хто воює за своїх, зазвичай бачить тільки звірства з боку противника. Свої дії, нехай вони будуть у десять разів жорсткіше, вважаються не злочинами, а обороною.

«Світлом жахнемо, музикою бахнемо».

Відзначу, що у фільмі багато художніх ефектів. Хроніка приблизно тих років показує палаючі будинки (невідомо, чиї), страшні кістки, черепи і т. д. Все це на тлі зловісних звуків, безперечно має свідчити про злочини українців. Коли не вистачає фактажу на телевізійники кажуть: «Світлом жахнемо, музикою бахнемо». Хтось, напевно, в це вірить, я - ні.

Свого часу я працював редактором відділу в одній газеті. До дню чергової річниці виселення кримських татар ми готували матеріал про їх депортацію. Матеріал треба було чимось ілюструвати, але відповідних картинок не було. Ми поставили фото з зображеннями євреїв, яких везли до концтабору німці, але підписали: «Кримські татари в ті дні». Всі повірили. І те ж можна зробити з будь-якою картинкою.

Все інше - судження. У фільмах, які були показані на виставці, їх вистачає. Тут представлені судження тих, хто себе називає представниками польської та української інтелігенції. І один з таких "інтелігентів" російський дворянини - Дмитро Табачник. Він, зокрема, говорить, що, якби не Друга світова війна, то трагічні події наростали б з величезною швидкістю. Міністр має на увазі вбивства поляків. Що ж, ставлення Табачника до західних (і не тільки) українців всім відомо. Тому чогось іншого, крім раодсті з приводу початку Другої світої від нього очікувати важко.

P.S. Редакції ZaUA.org цією публікацією жодним чином не виправдовує дії УПА котрі призвели до "волинської трагедії". Але ми вважаємо, що ці трагічні події потрібно розглядати цілісно враховуючи усі аспекти україно-польських стосунків 30-х - 40-х років минулого століття.

Р.P.S. Ми також усвідомлюємо, що польські соратники "русского дворянина" Табачника по боротьбі з ОУН-УПА мають таке ж відношення до польської інтелігенції, як Табачник до української

польща табачник волинь