Чому я в порно і чому його не люблю. УРИВОК із книги Богдана Логвиненка "SAINT PORNO"

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 32552 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 06/05/2016Дата публікації

"...Я знімаюсь у порно - і це дозволяє мені й поза зйомками робити те, що я хочу, а не те, чого від мене очікують. Моя професія дає можливість знаходити своїх людей не лише на знімальному майданчику. Дуже легко стало прогнати від себе не свою людину. Досить тільки сказати: "Дорогий, я знімаюсь у порно" — і вони самі зливаються".

Читав: Омелян ТАРНАВСЬКИЙ

Богдан Логвиненко - це половина українського інтернету. Порно - інша його половина. Вони не могли не зустрітися.

Кілька років тому Богдан Анатолійович видав дитячу книгу з біографіями п'яти історичних постатей - від Романа Шухевича до Нестора Махна. Тепер дітки підросли, і розповідають свою історію.

Головна героїня, найімовірніше, має років 24-26. Від її імені ведеться розповідь. І ця героїня - реальна.

"Святе порно" - результат багатоденного інтерв'ю, це швидше репортаж, дещо закамуфльований під художню прозу "про кіно і тіло" (підзаголовок).

Це як із "Війною і миром". Комусь сподобаються цікаві деталі про організацію порно-індустрії ("кіно"), комусь - міркування про тілесність, сексуальність та іншу психологію.

"Кіно" не починається досить довго. Спершу ми дізнаємося про біографію героїні, чиє дитинство минуло в маленькому західноукраїнському містечку, якій-небудь Надвірній чи Калуші.

Радянський завод, на якому працювали її батьки, вмер. Разом із першим бойфрендом вони переїхали в Київ, працювали на комп'ютерному складі, але побут заїв, ще одна кількарічна спроба громадянського шлюбу з іншим - і теж невдало (з точки зору "громадянського шлюбу" :) ).

Так відбувається трансформація. З індустріального світу (провінційний завод) - в постіндустріальний (столичний склад), а звідти - в інформаційний (порносайт).

В пошуках свободи героїня подорожує автостопом, експериментує з сексуальністю - і зрештою починає вдалу кар'єру в порно. Спершу - в російських студіях у Пітері.

Цікава деталь про те, що на вимогу російської аудиторії тамтешні порнофільми камуфлюються під аматорські зйомки, наче в оргіях беруть участь не актори, а реальні люди.

Після паузи на Майдан героїня вирушає зніматися до Європи (окрема деталь про "доплату за 27 см"), а невдовзі і знаходить справжнє кохання - в київському метро.

Вона вважає, що своїми фільмами виконує культуртрегерську місію, відкриваючи чарівний світ сексуальності середньовічному українському суспільству.

Порно справді є самовчителем для початківців. З іншого боку, це й зліпок епохи, втілення певних суспільних вимог.

"Мені значно легше говорити про секс, аніж про гроші", - описує свою психологічну особливість українська порнозірка. Однак у будь-якому жіночому романі ми знайдемо більше описів на кшталт "...вона ввела його пульсуючий нефритовий жезл...", ніж у цій історії про кіно і німців тіло.

Достатньо відвертими є хіба що описи зйомок, аж ніяк не романтичні. Але читач і так при бажанні може знайти все це в інтернеті - назви студій, режисерів та імена акторів можна легко загуглити.

А от секс під час особистих стосунків (або їхнього пошуку) героїні майже не конкретизується. Бо в цьому і є одне з великих таїнств сексуальності, якою б різноманітною вона не була. Повірте дєдушкє-рецензенту, колись він добре знався на цьому питанні.

І те, що наша героїня відчула цей важливий момент, викликає до "хіпушки, яка знімається в порно", довіру та щиру симпатію.

До всього її спостереження влучні (хоч кожен прискіпливий читач зможе знайти серед них і банальності), а юна амбітність і переконаність у вдалому пізнанні світу зворушують.

Цікаво було б дізнатися, як склалося життя героїні через 10-15 років. Знаючи Богдана, важко припустити, що він відмовиться від такої теми.

---------------------

З люб'язного дозволу автора та видавництва пропонуємо вашій увазі кілька розділів із роману:

ЧОМУ ПОРНО?

Мені важливо в цей час було для себе зрозуміти, навіщо останні два роки я знімаюся в порно. Що це мені дає? Як я це відчуваю?

Перше — це настрій. Реакція людей на мене говорить про те саме, я свічуся. Про цей крем Азазелло я вже тобі казала.

Друге —це знайомства зі своїми й абсолютно відкриті розмови про все. Це найкращий спосіб познайомитися з величезною купою таких самих людей, як ти. Вільних і відкритих.

Я багато вкладаю у ці слова, хоча може здаватися, що використовую їх при першій-ліпшій нагоді, бездумно. Але мені страшенно не вистачало таких людей раніше.

І навіть ті, які з'явилися після того, як я почала зніматися в порно, — прийшли після саме через порно. Бо я змінилася.

Третє — підвищення самооцінки. Порно дало мені повне прийняття себе. Я потрапила в клуб людей, які люблять своє тіло, хоча більшість звинувачує їх якраз у протилежному, втім, саме ці люди мають бути у досить добрій фізичній формі, саме вони мають доглядати за своїм тілом і справді любити його, якщо вони хочуть зніматись, без цього ніяк.

З тобою працюють професійні гримери, фотографи, врешті виходить багато якісних фото у красивих місцях, просто кожен такий фотосет закінчується сексом з молодим привабливим партнером, за що ти ще й купу грошей отримуєш.

Четверте — це серйозний поштовх до подорожей. Раніше я постійно думала про те, що от-от поїду в Європу і буду зніматися там. Мріяла про це.

П'яте — величезна кількість позитивних моментів і спогадів. Іноді, я прокидаюся вранці після останньої зйомки, лежу в ліжку і сміюся з якихось ситуацій і діалогів, що сталися місяць тому. Просто згадую, як це було там — на знімальному майданчику.

Шосте, і це, можливо, звучатиме пафосно, — це гордість перед нащадками. Я усвідомлюю, що живу в переломний час, коли частина світу застрягла у Середньовіччі, а інша — вже далеко попереду.

Але ми усі бачимо, куди йдуть ті, що попереду, куди котиться цей світ. І якщо наші пращури вдягали довгі сукні, які мали закривати кісточки, то онуки вже спокійно викладатимуть свої селфпорно на власних сторінках. Можливо, це мене надихає.

Сьоме — це мотивує на здоровий спосіб життя. Перед зйомками не вдасться добре попоїсти, а я страшенно люблю об'їдатися. Але маєш обирати — або смаколики, або зйомки.

Для зйомок треба підтримувати добру фізичну форму. Зйомки дуже мотивують, там усі ходять у спортзал, на йогу, бігають, усі за своєю формою стежать.

Восьме — легкі гроші і красиве життя. Це приємний бонус. Проживання на віллах біля моря, в апартаментах у центрі європейських столиць, басейни, джакузі, запрошені шеф-кухарі — італійці.

В мене є чарівна картка, на яку я кладу гроші, яка дозволяє мені подорожувати, щось робити, одягатися. Я не знаю, скільки в мене зараз грошей, навіть приблизно. Забула підключити онлайн-банкінг. Але я знаю, що вони є і я ними можу скористатися в будь-який момент.

Дев'яте — незалежність від того, якої про мене думки оточення. Я дівчинка-відмінниця, мені завжди хотілося робити тільки те, чого оточення насправді від мене чекало. Я знімаюсь у порно, і це дозволяє мені й поза зйомками робити те, що я хочу, а не те, чого від мене очікують.

Десяте — моя професія дає можливість знаходити своїх людей не лише на знімальному майданчику. Дуже легко стало прогнати від себе не свою людину. Досить тільки сказати: «Дорогий, я знімаюсь у порно» — і вони самі зливаються.

Це дуже добре сито, крізь яке проходять лише найкращі — для мене — люди: я просто кажу, що знімаюсь у порно, і все стає зрозуміло.

Одна з ілюстрацій до книги від Kinder Album

Одинадцяте — я просто люблю хороший секс. І це одночасно і перше, і останнє. Бо хороший секс, як і всі перераховані тут пункти, може бути як із порнокар'єрою, так і без неї.

З одного боку, зйомки — не обов'язкові для цього, в мене і так є безліч способів мати хороший секс, хоч час від часу і трапляються ці цнотливі дорослі чуваки, яких до мене тягне рівно так само, як і мене до них.

Крім того, секс, що буває на знімальному майданчику, рідко переростає у щось, хоча є люди, які знайшли своє велике кохання саме на зйомках.

ЧОМУ Я НЕ ЛЮБЛЮ ПОРНО?

Більшість речей, через які я не люблю порно, насправді напряму з ним не дуже пов'язані. Думаю, те, за що я не люблю його, взагалі стосується не порно, а нашого суспільства.

Перше — це те, що зазвичай називається «догляд за собою», а я називаю безглуздим середньовічним катуванням. Епіляція тобто.

Правда, це дивно, що коли ти в одному приміщенні з невідомими людьми, тобі світять в очі величезними прожекторами і ти займаєшся з красивим молодим хлопцем сексом —це суспільство трактує як щось огидне, принизливе, брудне.

А коли ти йдеш на епіляцію, ти так само роздягаєшся перед незнайомою людиною в холодному кабінеті з яскравим світлом в очі, буквально розсуваєш перед нею ноги, а вона тобі робить дуже, дуже боляче, так, що іноді не виходить стримувати крики, ще і платиш за це гроші — і все це не має ні сенсу, ні користі, — то це вважається обов'язковою щомісячною процедурою, бо інакше ти «не поважаєш себе».

Звичайно, ті, хто любить про це філософствувати, жодного разу це не пробували, а не завадило б для загального розвитку.

Але, будьмо реалістами, епіляції від більшості жінок вимагає не порно — там останнім часом навіть популярна «натуральність», — а суспільні норми.

Часто ти чув про чоловіків, які не пішли на побачення, тому що їх майстер епіляції захворів і відмінив сеанс? А в жіночому середовищі такі історії гуляють всюди, нав'язливо натякаючи, що інакше неприпустимо і нема епіляції = нема сексу, стосунків, тебе ніхто не полюбить такою, яка ти є, поки ти не, пройдеш це пекельне коло.

Тож, як я і казала, порно тут ні до чого. Просто, скоріш за все, суспільство від мене не дочекалось би таких жертв, якби не зйомки. Більше того — саме через зйомки я прийшла до цього.

Друге. В Європі треба прокидатись на зйомки дуже рано. Я надто сова, і для мене це просто нестерпно. Але знову ж таки, порно — не щоденна, робота в офісі.

Населення цієї планети прокидається за розкладом, але більшість ненавидить свою роботу й отримує за неї копійки. Як на мене, це одне з найгірших насильств в законі над людським тілом. Та і взагалі, як писав Андрухович: «Нас не повинні зривати вранці будильники...»

Третє. Часто страшенно зимно. Буває, що ми знімаємось ранньої весни на вулиці і треба ходити в білизні, позувати, фліртувати з камерою, ти маєш виглядати впевнено і розкуто, але, коли тебе трясе від холоду, це доволі важко. Далі, вже коли починається секс, стає тепло, але цього ще треба дочекатись.

Четверте. Колись я була звичайною провінційною дівчинкою, яка фарбується навіть для того, щоб вийти з дому за хлібом. У Києві цієї звички я майже позбавилась, але для зйомок треба фарбуватися щодня і страшенно багато, тож я просто зненавиділа це і мене майже неможливо побачили з макіяжем у реальному житті.

Тепер я не розумію тих, хто робить це добровільно. Нащо регулярно мучити обличчя шаром гриму, коли маєш можливість не робити цього?

П'яте. Ти згораєш. Згораєш за кілька годин зйомок як лампочка. Але я згораю на будь-якій роботі, де треба бути комунікабельною і зображувати інтерес там, де його нема.

Треба спілкуватися, грати на публіку: я згораю від екстравертів, які переважають у цьому бізнесі. Вони всі відкриті, позитивні і приємні, але я закрита, і мені треба зробити безліч зусиль над собою, щоб підтримувати спілкування, я дуже стомлююсь від цього.

Шосте. Це джек-пот, але багато хто сприймає це як постійну роботу, розслабляється і раптом залишається ні з чим. Можна загратись настільки, що витратиш усі гроші і здоров'я на пластичні операції, дорогу білизну, статусні речі та інший непотріб, а потім будеш жалітись на нехороше порно, яке тебе так надурило. Easy come — easy go.

Хоча можна на ці раптові гроші відкрити власний бізнес, отримати освіту, вкластись у нерухомість або цікаві перспективні проекти, у власний розвиток. Історія знає багато і тих, і інших прикладів, достатньо загуглити «порноакторки на пенсії».

Не можна жити одним порно. Так само як не можна жити чимось одним в принципі. Завжди треба мати запасний варіант і не розслаблятись.

Сьоме. Напевно, останнє. У порно жінка не виглядає і не поводиться так, як справжня жінка. Вона завжди щаслива, їй завжди добре, не буває боляче, хоч що б робив партнер, у неї ніколи не буває власних бажань, єдине бажання — задовольнити чоловіка.

Модель стосунків, яку показують у порно, не можна переносити на життя, це поганий освітній продукт. Це як бойовики чи трилери. Треба розуміти, що це односюжетне кіно - як і бойовики, де кожен герой в останню секунду має знешкодити бомбу і застрелити негідника.

Є студії, де знімають реальне порно, справжніх людей. Але таких мало, я б зробила саме таку.

Богдан Логвиненко. Saint porno. Історія про кіно і тіло. Харків, видавництво "Клуб сімейного дозвілля", 2016

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!