«Страноведение. Россия». На сході України у школах продовжують учити про «русский мир»

«Українська академія русистики» ще у 2008 році видала 25 тисяч підручників для школярів 5-го класу «Страноведение. Россия» та підручник для перекваліфікації вчителів історії «Воссоединение Руси».

Російський корінь

Звичайна побутова ситуація. Заходжу в автобус «Слов’янськ-Дружківка» і голосно звертаюся до водія:

- Ви їдете до міської ради Дружківки?

Чоловік навіть не обернувся. Повторюю ще раз:

- Скажіть, будь ласка, ви до міської ради Дружківки їдете?

- Что!? Говорите по-русски!

- А ви укаїнської не розумієте?

- Нет!

- Так ви ж в Україні живете…

У розмову втрутилася тітонька із останнього сидіння:

- Да кто ты вообще такая?!

Здається, пасажири цієї маршрутки вважають мене бендерівкою.

Я – родом із Вінниці, і мені не вкладається в голові, як можна 40 років живучи в Україні, не розуміти державної мови. Міський голова Дружківки Валерій Гнатенко пояснив, у чому причина такої ситуації:

- Коли на Донбасі розвивалася промисловість, робітників не вистачало. Тому радянська влада запрошувала на роботу жителів Росії. Людей забезпечували житлом, тому вони з радістю переїжджали сюди цілими родинами. Звісно, усі вони були російськомовними. А коли у них народилися діти, їх записували у російськомовні школи, у яких українська мова вивчалася так, як зараз вивчається французька – «для галочки».

95% жителів Луганської та Донецької областей за все життя не виїздили за межі свого регіону. Жили в оточенні таких самих російськомовних, як самі. Дивилися російське телебачення. От і не мають потреби вчити українську.

Етнолог Леся Гасиджак вивчала процес трансформації етнічного складу населення на Донбасі у 19 та 20-му столітті. За словами науковця, її експедиція на початку 2000-х показала, що сепаратистські настрої у Донецькій і Луганській областях були вже тоді.

Російський проект, українські виконавці

Доросле населення перевиховати у патріотів дуже важко. Тому вся надія – на дітей. З моменту проголошення незалежності України до 2012-го року кількість україномовних шкіл у Донецькій і Луганській областях зросла з 3-5% до 48-ти відсотків. Тому нове покоління розуміє українську краще за своїх батьків.

Тотальна українізація шкіл – мов страшний сон для Росії

У Росії розуміли – зі збільшенням частки україномовних жителів Донбасу через якихось кілька десятків років аргумент «защитим русскоговорящее население» стане неактуальним.

Тому на початку 2000-х російські спонсори почали фінансувати випуск пропагандистської проросійської дитячої літератури. Російські фонди виділяли кошти на друк підручників для школярів (щоб закарбувати в свідомості дітей «правильні» ідеї) та посібників для вчителів (щоб ті точно знали, як правильно виховувати підростаюче покоління у дусі «русского мира»).

Найбільш активну участь у розробці підручників брали російський фонд «Русский мир», фонд «Президентський центр Бориса Єльцина», російські посольства. А щоб централізовано займатися видавництвом потрібного контенту, у 2005-му році була створена «Українська академія русистики».

Саме за їх підтримки було видано 25 тисяч примірників підручників для школярів 5-го класу «Страноведение. Россия» та підручник для перекваліфікації вчителів історії «Воссоединение Руси». Їх презентував у 2008-му році посол РФ в Україні Віктор Черномирдін разом із заступником губернатора Луганської області Миколою Запорожцевим, який нині є «головою громадської ради при ЛНР».

- Посібник «Страноведение. Россия» допоможе відрізнити реальні події, які дійсно відбувалися, від перекручених історичних фактів. А найголовніше - це підручник без нальоту політичного, - підкреслив Черномирдін під час презентації книги у Луганську.

«Правильні» ідеї

Під виглядом просвітницької літератури спонсори втиснули у книжки концепцію «русского мира»: російська мова – велика і могутня, Росія – найпотужніша країна; український, російський та білоруський народ – споріднені та повинні розвиватися лише разом. А Володимир Путін – геніальний правитель, само собою.

Розповсюдити у школах десятки тисяч підручників, насичених ідеями «русского мира», без підтримки державних органів влади було б неможливо. Російські діячі знайшли спільну мову з Міністерством освіти та головами обласних держадміністрацій.

У 2006 році при президентові Ющенку міністр освіти Станіслав Ніколаєнко (привіт коаліції за участі Соцпарії Мороза) подарував пропагандистським підручникам гриф «одобрено Міністерством освіти і науки України».

А через шість років голова Луганської облради Валерій Голенко ініціював прийняття рішення із невинною назвою «Про заходи щодо реалізації закону України «Про засади державної мовної політики».

Екс-очільник Луганської ОДА Валерій Голенко агітує за відокремлення Луганської області від України під час мітингу у 2014-му році

Під соусом цього рішення обласному управлінню освіти рекомендували включити до навчальної програми шкіл регіону предмет «Страноведение. Россия».

Голенко був і залишається палким прихильником «русского мира», і в 2014-му році публічно заявив про свою позицію, підтримавши від імені обласної ради ідею проведення «референдуму» про створення так званої ЛНР.

Підручник використовувався під час вивчення курсу «історія рідного краю», бо інших підручників дуже часто просто не було у потрібній кількості.

«Страноведение. Россия»

Підручник «Страноведение. Россия» роздавали у східних регіонах України та в Криму. Важливість поширення такої літератури у 2010-му році пояснив депутат Держдуми РФ Сергій Марков у Севастополі під час політологічної конференції.

На його переконання, видані в Україні в період з 2005 по 2009 роки підручники історії є неправдивими, а точніше, «сфальсифікованими». Саме тому російська сторона почала програму, спрямовану на нівелювання впливу на російськомовних школярів підручників історії, виданих в роки президентства Віктора Ющенка.

- Ми не дозволимо, щоб через ці підручники на нас, росіян, нацьковували молоде покоління. Ми повинні домогтися, щоб ці підручники відповідали історичній правді і щоб вони відповідали головній меті історії - не розпалювати ненависть між народами, а створювати між ними дружбу. Це, до речі, європейський підхід. Ми - європейці. А ті, хто писав ці підручники, Вакарчук, ющенки - вони антиєвропейці, - сказав Марков.

Автори підручника заявили, що «Страноведение. Россия» дає правдиві відомості про те, як складалася сучасна Росія, російський характер і менталітет, а також про російську культуру та історію російської мови.

Відкриваю підручник для п’ятикласників і читаю текст, який, за версією депутата Госдуми РФ, повинен створювати дружбу між народами:

«Шпион Джеймс Бонд, работающий на некую страну на Западе, с нашей бабушкой Марусей совершенно не согласен. Его почему-то совсем не интересуют цены на брянском вокзале. Зато он очень хотел бы знать о последних перемещениях российских ракет средней дальности. А у нас с тобой есть общий интерес. Мы говорим и изучаем русский язык».

Цей абсурдний текст для п'ятого класу більше нагадує вербування в КДБ. Всього п’ять речень, а у читача формується висновок: США – ворог України, Росія – друг України.

Як впливають такі тексти на свідомість дітей та їхні оцінки подій?

Враженнями від курсу «Страноведение. Россия» зі мною поділився десятикласник Максим, який вивчав краєзнавство у 2011-му році в школі №32 міста Привілля Лисичнського району Луганської області.

- Російський президент – мудрий правитель. Він піклується про простих людей. І взагалі жити в Росії набагато краще, ніж в Україні, бо там більше можливостей, і вищі зарплати. Я б теж проголосував за Путіна,- з серйозним виразом обличчя каже школяр.

Хлопець натхненно згадує про те, як вчив напам’ять та співав гімн Росії. Поняття «Руссий мир» йому теж знайоме. А інформація про прекрасне теперішнє і майбутнє Росії розжовувала вчителька, з інтонацією читаючи текст:

«В начале 21-го столетия Россия стала управляемой, власть – предсказуемой, экономика – стабильной. В результате значительно улучшилась жизнь простых россиян».

Такі «аполітичні» тексти дуже сподобалися терористам. Так звані міністерства освіти «Л/ДНР» дітям рекомендують почитати «Страноведение. Россия».

В Службі безпеки України вважають, що подібні тексти – це прояв практики підготовки населення до входження у склад іншої держави в статусі автономії. Це в міжнародному праві класифікується як сепаратизм.

Та видане у 2010-му році «Страноведение» і досі використовують у школах у східних регіонах. Так, на сайті бібліотеки Харківської спеціалізованої школи №85 у розділі «Книги для розуму» можна знайти цей підручник. Зараз ним може користуватися кожен із 1135-ти читачів бібліотеки.

Завідуюча бібліотекою Бойко Юлія має чимало відзнак та нагород «за високий рівень професійної майстерності» та вагомий особистий внесок у справу виховання, навчання і розвитку дітей. Втім, навіть такий досвідчений спеціаліст не усвідомлює всієї небезпеки від негативного впливу проросійських текстів на школярів, і тому не спішить списувати цю літературу.

А колега Юлії Бойко із школи №24 міста Дружківка Ганна Миколаївна, каже, що ніхто із педколективу так і не зрозумів, для чого їм привезли «Страноведение».

- У нас небагато було цих книжок, всього 7 штук. Навіть для одного класу цієї кількості мало. А ми видаємо так – або всім, або нікому. То вони собі просто лежали на полицях всі ці роки. А в минулому році ми ще раз відкрили їх, побачили, що там видавництво під егідою Росії, то й списали.

До того ж, кожні 5 років ми списуємо підручники, і термін уже збіг, - пояснює бібліотекар. - Хай діти Пушкіна і Лєрмонтова краще читають.

Найдивніше в цій історії те, що представники місцевої влади не цікавляться літературою, яка служить фундаментом для формування думки школярів про українсько-російські відносини. Міський голова Дружківки Валерій Гнатенко на своїй посаді знаходиться уже десять років. Він каже, що не знав про те, що у школах його міста роздають пропагандистську літературу:

- «Страноведение»? Вперше чую про таке…

Видавці книг – друзі Росії

Починаючи з 2004-го року, одіозні підручники друкувалися в невеличкому видавництві «Київська Русь» та ТОВ «Поліграфічний центр «Київська Русь», керівником яких є Володимир Рубан – голова громадської організації «Офіцерський корпус», який займався звільненням полонених шляхом переговорів із терористами в зоні АТО.

У 2014-му році Рубан був номінований на премію «Людина року» - «за мужність і патріотизм». Але це не заважало йому паралельно займатися видавничою діяльністю, друкуючи проросійську пропагандистську літературу для дітей, які живуть на сході України.

Розпалювати українофобні настрої на сході України допомагали голова Української академії русистики Олександр Олійников і директор Центру президента Єльцина Олександр Дроздов.

Олійников – автор великої кількості українофобних публікацій та прихильник ідеї існування «єдиного руського етносу» на територіях сучасних Республіки Білорусь, Російської Федерації та України – виступив у ролі відповідального редактора енциклопедії «Русский мир Украины».

Через кілька років президент Росії нагородив Олійникова медаллю Пушкина «за великий внесок у розвиток культурних зв'язків з Російською Федерацією, збереження і популяризацію російської мови і культури за кордоном». Таку ж нагороду отримав директор видавництва «Київська Русь» Максим Цигунов.

Академія русистики і зараз має структурні підрозділи в майже в усіх регіонах України, продовжує видавати книги, просякнуті ідеями «русского мира» та намагається популяризувати їх серед учнів шкіл та університетів.

Комплекти книг на історичну тематику Академія передала Інституті історії України НАН України, Інституті етнополітики НАНУ, Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова, КНУ ім. Тараса Шевченка, Державній історичній бібліотеці України, Національній парламентській бібліотеці України та Національній бібліотеці ім. В.Вернадського.

Патріотичне виховання

Хоча книжки про "русский мир" лежать у біліотеках у школах Донецької та Луганської областей регулярно проводяться уроки патріотичного виховання.

- У нас в школі проводяться конкурси і фестивалі на українську тематику. Я сам неодноразово приймав у них участь, - каже 15-річний Владислав Шкуратов із Краматорська.

- А тобі подобаються такі конкурси? Тільки чесно?

- Так. Було цікаво, - посміхається школяр, і додає. – Я ж розумію, що ми з Росією тепер не дружимо. Нам потрібно вчитися жити окремо, розвиватися, брати приклад з Європи. У нас вийде, я знаю.

Вчителі фантазують, як можуть, щоб привити у дітей любов до української мови, культури, звичаїв. Конкурс української пісні, виставка народної творчості, зустрічі із українськими військовими, під час яких воїни, які воювали в зоні АТО, розповідають про фронт…

- 9 лютого у нас в районі відбувалися збори педколективів початкових шкіл. Ділилися досвідом – як прививати любов до своєї Батьківщини, - розповідає Ірина Миколаївна, яка уже 31 рік викладає у молодших класах у школі №6 міста Дружківка, що на Донеччині. - Наша школа завжди була україномовною. Останнім часом у нас дуже часто проводяться патріотичні заходи. Недавно конкурс «Україночка» проводили, дівчатка дефілювали в національних костюмах і ліпили вареники на швидкість. Було дуже весело!

І я їй вірю.

донеччина росія пропаганда мова луганщина школа