Стратегії гібридної війни. Чи не проголосять патріоти нову Переяславську Раду, щоб порятувати Україну від "бариги з Банкової"?

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 6705 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 01/03/2017Дата публікації

Не поспішай стріляти в того, з ким ще вчора стояв на Майдані, а сьогодні - побачив у ньому ворога. Дивну річ сказав Герберт Макмастер. Той самий, що прийшов у команду Трампа після Флінна: «Росія анексувала Крим, вторглася в Україну (і все це - з нульовими втратами для себе)».

Євген Якунов, Укрінформ

Як же так, запитаємо ми? Чому з «нульовими»? Тут якась помилка. І це після того, як наша армія та добробати три роки прасували сепарів і бурятів по всьому передку? Інтернет-ресурси називають цифру в 25 тис. вантажів 200 і, як мінімум, 10 тисяч із них - з російськими паспортами.

Може, Макмастер говорив про іміджеві втрати Путіна, про те, що його агресія по суті виявилася безкарною? Може. А може, говорив і про суто військові втрати.

Згадаймо, скільки українських солдатів загинуло за три роки війни? Офіційна статистика називає цифру в 2 600 військовослужбовців, приблизно у тому ж діапазоні можна оцінювати і втрати ворога. Врахувавши, що кадрових російських військових (за нашими офіційними підрахунками) в «армії ДЛНР» - один на шість «ополченців», то втрати Росії можна оцінити десь в районі 400-500 чоловік. Не так багато як для захоплення та утримання великої території.

Чи вважати перемелених нашою артилерією сепарів, а також козачків, лимонівців й іншу потолоч втратами Росії або просто утилізацією? Теж питання!

Але мова навіть не про це!

Насправді, безповоротні втрати ВСУ з березня 2014 року не обмежуються вбитими та пораненими. Є ті, хто перейшов на бік ворога. А таких, як сказав Турчинов, лише в Криму - близько 13 тисяч військовослужбовців ВСУ. І ще - 1391 співробітник СБУ.

Ці втрати гірші за 200-х, тому що не тільки послабили нас, але й посилили ворога. І хіба не факт, що всі ці тисячі сьогодні воюють з шевронами РА на Донбасі, і гинуть вже як громадяни РФ.

Отримавши тільки з Криму автоматом майже 15 тисяч навчених і більш-менш озброєних солдатів, Росія втратила у війні за три роки 30-ту їхню частину! Це не «нульові втрати». Це втрати з від'ємним знаком...

Яка різниця, скажуть патріоти - ми вбиваємо ворога. Так-то воно так. Але виходить, що Україна сама виростила та навчила вбивць свого народу. "Ми фактично утримували потенційних "власівців" за свої бюджетні кошти", - сказав колись Геннадій Москаль. І хіба мільйонна армія Власова не була втратою для Сталіна і справжньою знахідкою для Гітлера?

А якщо ще згадати, скільки української військової техніки та боєприпасів захопив агресор, скільки обладнання військових заводів зумів вивезти на свою територію, то доведеться погодитися: Макмастер має рацію.

...Згадався епізод з роману «Непереможний» польського фантаста, уродженця Львова, Станіслава Лема. Там міжзоряна експедиція землян зіткнулася з войовничою механічною цивілізацією та виставила на поєдинок з нею «Циклопа» - супер-танк на магнітній подушці, з комп'ютером 150-го покоління і кульовим випромінювачем антиматерії. Нічого потужнішого у людської цивілізації не було.

Але чужинці повели себе з ним просто: вони перегріли електронні мізки «Циклопа», і, поїхавши своєю броньованою вежею, він повернув зброю та вистрілив з цього кульового випромінювача по рідному кораблеві. Той відповів, і весь екіпаж оплесками зустрів величезний ядерний гриб на тому місці, де стояв «Циклоп». І лише пізніше прийшло гірке розуміння: адже вони тільки-но власноруч «перемогли» свою ж найдосконалішу зброю...

«Циклоп» на ім'я Янукович, всенародно обраний президент суверенної держави, спаливши в Кремлі свої і так запалені мізки, ударив із головних калібрів по своїм. Активізував сотні тисяч маленьких «циклопчиків», давним давно перепрограмованих - і вони лише очікували, коли Гіркін і Бєс включать дистанційне керування.

І сьогодні вони радіють, убиваючи нас. Але ж на Донбасі чверть століття в одній із нами родині жили, сто пудів солі разом з'їли і думати не думали про новоросії й лугандони. А ми у помсті своїй радіємо їхнім смертям, аплодуємо зруйнованим заводам і покинутим шахтам.

І вже розуміємо, що це гібридна війна, і що за цим всім стоїть звична, добре відшліфована за багато років тактика імперії: змусити поневолений народ воювати проти самого себе, упершись в якісь почасти зовсім незначні відмінності. Розуміємо, але не можемо зупинитися.

Гарячково аплодуємо «блокадникам» ОРДЛО. Не хочемо вірити, що там хоч хтось залишився, хто чекає на звільнення. Готові кинути напризволяще українські землі з усім її населенням і спадщиною, з віршами Стуса та Сосюри...

Навіщо путінській армії втручатися в наші кордони, якщо вона успішно кип'ятить наші мізки - і електронні, і ті, що в черепній коробці. І ми настільки переконали себе, що Росія скоро завалиться, що повернулися до неї спиною і пронизливим поглядом трьох васнецовських богатирів шукаємо нові цілі вже у своїй стороні.

І вже не співаємо у походах на Банкову про Пуйла, не скандуємо: «Путін, геть з Донбасу!», «Крим - це Україна!». З наших горлянок доноситься одне: «бариги, бариги, бариги». І серця наші осяює «одкровення»: немає ніякого Путіна і не було, він вигаданий, щоб влада могла красти.

Нам мало Криму та Донбасу, що ми нищимо себе в сутичках по всій країні? Партійна війна затьмарила вітчизняну війну?

Росія відкритим текстом вихваляється дивізіями пропагандистів у складі МО, де боти та тролі служитимуть повзводно, а хакери готуватимуться у військових академіях. А ми злісно жартуємо, що це невдалий пропагандистський прийом вітчизняного Мінінформу.

Російські гармати можуть вже й не стріляти. Все гарне у нашій країні ми анігілюємо самі. Кульові (а російською ще краще - "шарові"!) випромінювачі антиматерії метуть усіх підряд - дуже економна для Росії зброя! Втрати серед москалів - нульові.

Ми сміємося над безглуздістю снігурів і розіп'ятих хлопчиків, а війна триває на іншому, недоступному для мізків наших політиканів рівні, у нечутних для їхніх обвішаних локшиною вух, інфразвукових діапазонах. Вона плавить наші мізки, роблячи їх нездатними до елементарної самокритики. Не кажучи вже про інстинкт самозбереження нації.

"Чому над Путіним можна сміятися? А над Порошенком, Аваковим, Гончаренком (зниклий і знайдений) не можна? - запитують у ФБ. - Чому суспільству не можна потішитися і поіронізувати над своїм ворогом?" А тому: коли ми зовсім розучимося відрізняти Путіна від Гончаренка, ми перестанемо розуміти, де кордони нашої держави.

Ми, як і раніше, розраховуємо на невичерпний моральний ресурс нації. Але у випаленій країні, як і у випаленій душі, вже може не залишитися співчуття, самовідданості та сил на опір.

Чи впевнені ми, що, якщо ворог зайде в Чернігівську область, сьогоднішні «революціонери» не проголосують за нову Переяславську раду? З благою, звичайно, метою - зберегти те, що залишиться від України.

Чи не перебіжать ті, хто шукає соціальної справедливості, на бік ворога, як Щорс, Боженко та Юрій Коцюбинський? Чи не поверне багнети наша наймогутніша зброя - добробати - на Київ, щоб разом із російськими братами по зброї боротися з корупцією на Банковій?

Ми потираємо руки: ось-ось позбавимо Савченко депутатської недоторканності, відкриємо кримінальне провадження, посадимо за зраду. Це буде перемога над ворогом? Чи над черговим "циклопом", нашою ж колись власною зброєю?

Путін не будує нову державу. Він будує велику армію для походів, що багато років здатна існувати в умовах мобільної війни. Як монгольська Орда.

Тут у кожного росіянина є своє місце в шерензі. Є місця і для нас, і для тих, хто став яничаром, що відрікся від свого роду-племені, і для тих, хто вважає себе патріотом і націоналістом, але страшенно прагне особистого визнання. І для тих, хто шукає справедливості й не знайшов її серед своїх.

А поки ми галасливо рубаємося на барикадах і редутах біля Банкової, тихий та добрий клас «колишніх» ділить нашу Батьківщину. Вказує нам на цілі з екранів своїх телеканалів, що «борються з цензурою Банкової». Приязно киває: гуд, Вольдемар, гуд!

Ви не з таких? Не зарікайтеся. У гібридних війнах більшість дізнається, що були завербовані, лише коли приходить час розплати.

Хто б ти не був - ліберал чи націоналіст, пересічний українець чи президент, багач чи бідняк - приклади руки до чола, подумай: чи не перегрілися твої мізки? Чи не через заздрість ти так ненавидиш багатих, чи не через страх втратити владу - поділяєш людей та розшаровуєш націю на касти та стани, чи не через догідливість в НАЗК борешся з борцями?

Не поспішай стріляти в того, з ким ще вчора стояв на Майдані, а сьогодні - побачив у ньому ворога. Не поспішай - тому що невідомо, хто з вас двох перепрограмований, хто став «циклопом», що б'є по своїх - він чи ти.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!