В

Відпочинок неспокійного літа: від Бруно Шульца до карпатського озера «зі сліз»

Літо перейшло власний екватор і, попри все (що в нас тепер відбувається не під знаком «попри все»?), багато хто планує подорожі на час відпусток, канікул та інших форм відпочинку. Вже добре відомо, куди не поїдуть або майже не поїдуть ці люди. А от куди варто поїхати, за умови, що головний курорт і одну з найцікавіших територій країни окуповано?

Олег Коцарев

Не сприйміть за блюзнірство, але в певому сенсі – «не було би щастя, та нещастя помогло». Кримська травма автоматично, ніби якась конпка, увімкнула розмови про те, що й поза «медаллю на грудях планети» є де відпочити, є що подивитися. Тепер чимало тих, хто вчора й не замислювалися над туристичними темами, обмірковує переваги тих чи інших місцин. «Тексти» пропонують нашим шановним читачам парочку маршрутів. Якщо ви хочете організувати пізнавальну і гарну мандрівку, в нас для вас дещо є.

Місто астролога і митців

Цей маршрут я пропоную розпочати з міста Дрогобич Львівської області. Воно зовсім несправедливо дотепер мало ким визнане туристичною перлиною Галичини. А між тим тут є що подивитись і є що дізнатися. Діставатися Дрогобича не складно – він зовсім недалеко від Львова, а з Києва сюди ходить два поїзди. Один з них нічний «Київ-Трускавець», котрий чомусь зветься «Кобзар», другий – «інтерсіті» аналогічного маршруту, власне, подовжений колишній «Київ-Львів».

Сьогодні майже 80-тисячний райцентр свого часу (після приєднання Західної України до УРСР) встиг побути центром окремої області. Цікаво, чи не в пам’ять про те, що в 1918 році в момент проголошення ЗУНР тут спалахнуло не польське, як у багатьох місцях Галичини, але комуністичне повстання проти новоутвореної республіки? А заснований Дрогобич був іще за Київської Русі й, як кажуть історики, відігравав ключову роль у постачанні цієї держави сіллю.

Костел святого Варфоломія

Одна з найцікавіших пам’яток міста – костел святого Варфоломія XV-XVI століть. Симпатичний зразок не вельми широко представленої в Україні готичної архітектури. Варто звернути увагу й на дзвіницю. Власне, це не зовсім дзвіниця, а колишня міська оборонна вежа ХІІ століття, що потім «змінила профіль». При будівництві храму нібито були використані ще старіші будівлі з язичницькими барельєфними символами. Вони й сьогодні прикрашають стіну – людська голова, рука, нога – та виглядають у контексті християнського храму трохи несподівано…

Інший хрестоматійний храм Дрогобича – церква Святого Юра.

Церква святого Юра

Надзвичайно яскравий взірець дерев’яної архітектури XV-XVI століть. Вважається, що церкву в сімнадцятому столітті привезли до Дрогобича з села Надіїв і дещо переробили. Практика перевезення дерев’яних церков була досить поширена, цю церкву не просто привезли на нове місце, а обмігяли, що характерно, на сіль. Із 2013 року церкву Святого Юра занесено до реєстру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Враження српавляють не лише зовнішні обриси храму, а й дивом збережені старовинні розписи всередині.

Хоральна синагога

Значно гірше збереглася Хоральна синагога – її називали найбільшою синагогою Східної Галичини. Після ІІ світової війни там був склад, а потім магазин. Розписував її відомий єврейський художник Маврицій Ґоттліб. До речі, приятель Івана Франка, котрий також чимало часу провів у місті.

Дрогобич – місто Бруно Шульца. Чільний представник високого модернізму в польській літературі, художник і перекладач, Шульц народився в Дрогобичі та практично все життя в ньому прожив. Обставини склалися так, що йому так ніколи й не вдалося виїхати до якогось більшого, жвавішого міста.

Отож, саме Дрогобич став підґрунтям химерних візій і густих мовних потоків у знаменитій книжці «Цинамонові крамниці», вулиці цього міста набували сновидних трансформацій. На одній із цих вулиць – ниншній вулиці Тараса Шевченка – Бруно Шульца в 1942 році застрелив гестапівець. Митець єврейського походження, на жаль, мав небагато шансів вижити в окупованій нацистами Галичині.

Бруно Шульц – взагалі, постать знакова. І не лише для польської літератури. Тривалий час він був символом байдужості України до власної культурної спадщини. Аж до двотисячних років присутність Шульца в дрогобицькому контексті не надто акцентувалася. Ігнорувалась і культурна тяглість, і можливість додаткового залучення туристів (передусім польських). А 2002 року відбувся сумнозвісний «Шульцґейт».

Тоді в одному з будинків Дрогобича знайшли казкові розписи Шульца. Він зробив їх для дочки Фелікса Ландау, нациста, що деякий час «прикривав» Шульца від репресій, а отже, й використовував його талант на свій розсуд. У лютому фрески знайшли, а в травні значну їх частину вивезли до Ізраїлю представники єрусалимського Інституту Голокосту «Яд Вашем». Випадок, звісно, обурливий. Але з іншого боку – чи могли принаймні на той час у когось бути сумніви, що цим творам явно буде затишніше в Ізраїлі, де Бруно Шульца шанують як одну з культових жертв Шоа?

На щастя, нині пам’ять про Бруно Шульца повертається до України і Дрогобича. В місті навіть регулярно відбувається Міжнародний фестиваль Бруно Шульца.

Серед інших знаменитих дрогобичан я би згадав ще Юрія Дрогобича (справжнє ім’я – Юрій Котермак), видатного філософа, астронома і астролога п’ятнадцятого століття (просто-таки знаковий період для міста!). Окрім своїх творів з астрологічними прогнозами (наприклад, «Прогностична оцінка поточного 1483 року») та спробами вирахувати географічні довготи різних міст, прославився тим, що син солевара став ректором Болонського університету. Викладав також у Кракові, в Яґеллонському університеті. Був активним прихильником ідей Ренесансу. А серед його учнів був, зокрема, Миколай Коперник.

Про дрогобицькі пам’ятки та видатних дрогобичан можна розповідати довго. Але краще дізнайтеся більше подробиць і все подивіться самі. А поки перейдімо до наступного питання: куди рушити з Дрогобича далі?

Край нафти і «Нафтусі»

Варіант – подивитися, чи сміється й сьогодні оспіваний колись Іваном Франком Борислав. Проте така поїздка на любителів індустріальних цікавинок – Борислав перебуває в центрі великих покладів нафти та інших корисних підземних речей з усіма відповідними наслідками їх інтенсивної розробки (наприклад, браком питної води). Сьогодні не найжвавіші часи, нафтові родовища великою мірою вичерпані, проте й тепер тут можна побачити молоточки нафтовидобувної «качалки», наприклад, просто в міському парку.

У Бориславі

Так само близько тут іще одне знамените місто – Трускавець. Із туристично цікавих речей у ньому є низка довоєнних вілл, декотрі з них у так званому «закопанському стилі» (суміш народної архітектури польських Татр із елементами сецесії, цей стиль виник і поширився наприкінці ХІХ століття, зокрема, у зв’язку з розвитком польського гірського курорту Закопане), симпатичні бювети, вже практично гірські краєвиди. Але все ж Трускавець – відвертий факультатив для тих, кому не потрібні його мінеральні води та лікувальні санаторії. До Трускавця їдуть переважно лікуватися.

Трускавець, парк

Підйом у гори через фортецю Тустань

Геть усім, натомість, варто порадити відвідати рештки фортеці Тустань неподалік селища Східниця та села Урич. Деякі історики вважають, що тут, серед надзвичайно мальовничих скель, іще в давнину були язичницькі капища. Підтвердження цієї теорії – численні петрогліфи, тобто символічні зображення на камені. Серед них можна знайти і сонце в усіх можливих варіаціях, і звірів, і людське обличчя. Є також хрести, сокири (їх пов’язують із культом давньослов’янського бога Перуна), роги достатку та інші символи.

Тустань

Сама ж фортеця виникла орієнтовно у ХІ столітті як митний пункт на шляху, яким перевозили сіль. Певний час це був і прикордонний пункті на межі Галицько-Волинської держави та Угорщини. Фортеця існувала до XVI століття, а потім поступово занепала і зруйнувалася. Збереглися тільки окремі рештки фортифікацій, що підкреслюють романтику тутешніх краєвидів.

Тустань і після свого спорожніння залишилася знаковим місцем. Ефектні скелі просто не могли не приваблювати людей. Зокрема, тут у ХХ столітті відбувалися мітинги української молоді. Була в Тустані й «війна символів» - на честь проголошення ЗУНР на камені вигравіювали тризуб, після захоплення ЗУНР Польщею замість тризуба з’явився орел, але невідомі знищили і його.

Є у Дрогобицькому районі й колоритне село з символічною назвою Майдан. Уже справжня гірська, чиста, карпатська природа (ця частина гір зветься Сколівськими Бескидами) тут поєднується з історико-архітектурними пам’ятками. По-перше, це – руїни плавильні металу, орієнтовно 1814 року, що виглядає доволі монументально. А по-друге, незвичних форм костел, зведений аж у 1938-му.

Зі Сколівських Бескидів при бажанні нескладно дістатися через Воловець (зі Сколе до нього є залізниця – основна колія через Українські Карпати) до Міжгір’я. А звідти вже зовсім близько до чарівного місця під назвою Синевир. Це найбільше озеро Українських Карпат, що лежить на висоті майже тисячі метрів над рівнем моря. Є легенда про те, як озеро утворилося зі сліз молодої графської доньки на ім’я Синь. Вона зкохалася в пастуха Вира. Щоб не допустити мезальянсу, батько наказав убити хлопця … Версія науковців у якомусь сенсі не менш романтично: озеро з’явилося внаслідок землетрусу 10 тисяч років тому, коли зсув породи перерізав шлях струмків.

озеро Синевир

Синевир – це чиста вода, гірські краєвиди, оглядові майданчики. Жити можна в однойменному селі. Неподалік також є Музей лісу й сплаву, присвячений традиційним карпатським лісозаготівлям. А ще – менш масштабне, але теж симпатичне озеро з трохи тавтологічною назвою Озірце та Кам’янецький водоспад.

Синевиром можна й закінчити подорож, а можна спуститися в Закарпаття до нових вражень. Але це вже зовсім інша історія…

україна туризм

Знак гривні
Знак гривні