К

Кулі над Кам’янцем: вже 225 років людина літає над Україною (ФОТО)

Спорт – він різний буває: можна бігати підтюпцем навколо блочних дев’ятиповерхівок, а можна літати на повітряній кулі над Старою фортецею. І те, і те — дії корисні і шляхетні, але поговоримо все-таки про кулі. Фотогенічніше трошки тому що. Тим більше, 16-18 жовтня цього року у Кам’янці-Подільському відбулася Міжнародна повітряна феєрія на честь 225-ої річниці першого польоту повітряної кулі на теренах України.

Над Кам'янцем літала і фоткала: Ірина ПУСТИННІКОВА

- Ей, на «Херсоні!» Ми на Каховку правильно летимо? — сонце вже встало, старт позаду, можна розслабитись.

Борис Стефанович, херсонський пілот цивільної авіації за професією і пілот повітряної кулі «Рожева мрія» за хобі, голосно свистить в сяючий свисток і посміхається колегам-землякам з сусіднього аеростату.

Дим-димок од спиртзаводу...

На «Херсоні» нас чують і блимають в бік «Рожевої мрії» спалахами фотокамер. В їхньому кошику справжній натовп: чи то три, чи чотири пасажири плюс пілот.

«Херсон» робить щось незвичне: куля шкребе кошиком пагорби каньйону річки Смотрич і обертається навколо своєї осі. Поруч подібні маніпуляції відбуваються з іще одним повітряним аеростатом.

Пілоти намагаються перехитрити вітер і таки долетіти до найвищого в Україні мосту «Лань, що біжить».

"Херсон" шкребе по пагорбам над каньйоном Смотрича

Холодне, все ще нічне, непрогріте повітря демонструє свою силу – до моста пілотам не потрапити.

З місця обидві гігантські кулі - аніруш.

Видовище ще те, але крім нас його ніхто не бачить: хутір Смотрич та Руські фільварки (район Кам’янця-Подільського) ще сплять.

Неділя. 7:22 ранку.

Півгодини тому тут, на пагорбі Татариська навпроти Старої фортеці, відбулася найвидовищніша подія, яку я бачила в своєму житті.

Йдеться про злет повітряних куль у темне небо - з метою зустрічі світанку.

На вкриту ідеєм траву в повній темряві вивантажували з причепів оболонки та кошики, в небо піднімалися стовпи полум’я — це пілоти перевіряли справність пальників.

Гуділи вентилятори, наповнюючи півтора десятка куль повітрям. А далі — далі оболонки спалахували зсередини м’яким світлом то одна, то інша, перетворюючись на гігантські китайські ліхтарики.

В цілковитій тиші ці ліхтарики відривалися від землі, піднімалися над флюгерами замкових башт і пливли в небо, яке тільки-тільки починало світлішати на сході.

Все відбувалося дуже швидко. Все було дуже видовищно. З глядачів цього магічної краси дійства були екіпажі машин супроводу повітряних куль, нечисленні пасажири — і розбуджені низькими частотами газових пальників собаки. Місто подію-казку проспало.

Місто ніхто не звинувачує: Кам’янець-Подільський вже звик до балуністів.

Кулі літають над Кам’янцем і навколишніми селами з 1999 року. Хвилювання вже нема, хоча підняти голову і помахати рукою пролітаючому над головою плавзасобу людям все ще не ліньки.

Ажіотаж оболонки (і особливо рев пальників) викликають зараз лише в курей, собак та особливо вразливих екземплярів великої рогатої худоби. Над європейськими фермами з цієї причини літати суворо заборонено — штрафують.

Світанок над Кам'янцем. За Старою фортецею видно Георгіївську церкву на Польських фільварках. Центр - праворуч, за мостом

В нас політ над відгодованими подільськими чередами залишається лише на совісті пілота. Та пілоти — люди цивілізовані, дорослі, дратувати скотину самі не хочуть.

Хоча трапляється: коли «Рожева мрія» пролітала над селом Кадиївці, більшість корів на неї уваги не звертала, а от одна бурьонка розхвилювалася.

Спочатку стовбичила на місці, а потім почала скакати навколо товарок. Довелося зробити аварійну посадку і перечекати хвилин 10, поки стадо не відійшло у поле і корівка не заспокоїлась.

За кілька хвилин до цього пощастило побачити, як з позолоченого жовтнем лісу вибігла струнка косуля — і помчала до ярка з струмочком.

Таким несподіванкам радієш чи не більше, аніж польоту над центром Кам'янця. Хоча уявити собі щось гарніше, ніж затягнуте петлею Смотрича Старе місто десь внизу, дуже важко.

Старий центр Кам'янця. Унизу - міст через Смотрич, який веде в Нове місто. Вдалині - фортеця. Червона цятка - місце старту, з якого робилося попереднє фото

О 13-00 того ж недільного дня всі пілоти, екіпажі супроводу і інші співчуваючі вже стояли у натовпі з чиновниками та журналістами під стінами Старої фортеці.

Повітроплавці прибули на фієсту з усієї України: Київ, Феодосія, Херсон, Дніпропетровськ вислали свої десанти.

Під звуки військового оркестру на замковій стіні президент Федерації повітроплавання України Олександр Ніколаєнко і мер міста Анатолій Нестерук відкривали меморіальну дошку на честь першого польоту повітряної кулі на теренах України.

Сталося це 20 травня 1784 року з ініціативи подільського землевласника і французького аристократа Шарля-Вільгельма де Нассау і за сприяння коменданта фортеці, військового інженера Яна де Вітте.

Нассау був свідком у Франції в 1783 році перших польотів братів Монгольф’єрів, тож задумав повторити їхні подвиги на Поділлі.

Монгольф’єрам вдалося те, що вже пробували здійснити на початку XVIII сторіччя - перша задокументована спроба підняти кулю, наповнену горічим повітрям, була виконана 8 серпня 1709 р. Бартоломео де Гусмао, придворним капеланом португальського короля Хуана V.

На відкриття меморіальної дошки з воріт фортеці понабігло туристів

Капелану здійснити це не вдалося. Французьким братам пощастило більше.

Так повітроплавання стало справжнім трендом кінця XVIII сторіччя. Монополія Франції на небо закінчилася: кулі виготовляли і запускали над Лондоном, Краковом (17 січня 1784 р.), Варшавою (12 лютого 1784 р.) Ротердамом, Міланом і... Львовом.

І Кам’янцем теж. До того ж докладних документів про львівський політ віднайти не вдалося, а от про кам’янецький є чимало епістолярних згадок.

Перша кам’янецька спроба була не надто вдалою. Далі пішло веселіше. З листів офіцера артилерії Бенедикта Магєра у Варшаву дізнаємося, що в червні 1784 р. по дорозі до Стамбулу через Кам’янець-Подільський проїжджали вже згаданий принц Шарль-Вільгельм де Нассау, оберлейтенант де ла Порте, якийсь американець Літлпейдж і капітан Мокроноскі.

Вони привезли «більш докладний спосіб виготовлення куль» - на радість коменданта фортеці генерала де Вітте. Підпоручика Б. Магєра в ті дні було звільнено від служби на кілька днів, щоб під керівництвом модника-принца спорудити кулю.

«Вийшло в нас добре - інакше й не скажеш. Я можу себе похвалити, що працював при тому найбільше (...). Тож ми запускали з Кам’янця одну паперову в 23 фути завдовжки, а завширшки у 19 футів, яка піднялася вверх на 3 тисячі ліктів і впала за чверть милі на річку Смотрич (...).

Другу запускали ми над Хотином, для паші, більшу, округлу, в 33 фути завдовжки і завширшки, дивилися зі страхом, чи не впаде на середину міста, що наробило б туркам фейєрверку. (...)

Були то кулі на розігрітому повітрі». Тоді ж будувалися менші кулі «з дуже тонкої плівки», які «наповнювали смердючим газом з вітріолового спирту та залізної тирси».

Отже, перші українські польоти мали місце в червні 1784 року? А от і ні. Пошуки в архівах увінчалися ще одним результатом: віднайдено лист Мацея Каспровича (у 1783-1793 р.p. він обіймав посаду професора фізики у семінарії Подплавського в Кам'янці) до свого колеги Яна Шнядецького (Jan Sniadecki).

Знову Старе місто. Праворуч видно Новий міст, ліворуч - кафедральний костьол із мінаретом, посередині - ратушу з Вірменським колодязем... В риштованні на передньому плані - дзвіниця Домініканського собору

Всі, хто сумніваються, можуть переглянути цей лист на сайті кам’янець-подільської організації повітроплавання «Триглав».

В листі від 29 травня 1784-го йдеться про політ куль над містом, який відбувся 20 травня того ж року. При тому були присутні якийсь князь de Bassane і анонімний (ах, як шкода!) оберлейтенант, котрий – увага! — сам літав на кулі у Франції.

Кулю для польоту сконструювали з подвійного проклеєного паперу - діаметром 15 м і вагою 400 кг. Під час наповнення кулі з’явилася дірка, тож від польоту відмовилися. Куля піднялася без пасажирів на висоту близько 240 м, після чого луснула і впала на землю.

Далі кам’янецьке небо забуло про аеростати на 212 років. Хоча, хто знає, можливо, архіви ще подарують кам’янчанам приємний сюрприз. Або хоча б львів’янам :).

Відкриття меморіальної дошки на честь першого польоту і зустріч світанку у небі були не єдиними родзинками Міжнародної повітряної фієсти, присвяченої 225 річниці першого польоту на теренах України.

"Давайте польку! А я не дам си!"

Окрім звиклих для міста вільних польотів, які відбувалися 16-18 жовтня 2009 р., багато кам’янчан суботнім ранком було розбуджено незвичним способом.

Морозний і сонячний ранок.

Біля будівлі міськвиконкому серед куль, що надувалися, три зв’язані між собою міцними канатами.

Нечисленні змерзлі глядачі весело підтанцьовували під польки - біля постаменту, на котрому колись стояв вождь світового пролетаріату, йшла репетиція весільно-поховального оркестру.

Назва майже як y колектива Горана Бреговіча, репертуар теж схожий.

Григорій Геплюк, керівник музикантів, запевняв журналістів, що не хвилюються.

Його оркестр (саксофон, тромбон, труби, ударні і баян) теж тримався хвацько. Нарешті, триглав готовий до старту — і в кожен з трьох кошиків сідають по троє музикантів.

Так, у зв’язці, під власний марш і шалені оплески глядачів, вони й піднялися у небо.

Так і летіли над багатоповерхівками на північ, аж поки не втрапили в мертву зону над каньйоном і Старим містом.

Там і висіли годину – на кілометровій висоті. І грали, грали, грали!.. Баяністу пощастило найменше: змерзла ліва рука.

Чути оркестр було чудово, хоча самі музиканти після польоту й запевняли, що один одного їм чути не було: заважав свист вітру і шум газових пальників. Тому вся їхня увага – на Григорія Геплюка, котрий диригував небесним концертом.

В полі біля села Пудлівці, де всі три кулі приземлилися через дві години (м’яко і спокійно, за що дякуємо майстерністі київських пілотів) всі дев’ять музикантів пройшли традиційний обряд посвяти в повітроплавці.

В кожного відрізали та підпалили клок волосся, обілляли голови шампанським – і присвоїли титул: хто став графом, а хто герцогом. Повітроплавання ж – спорт аристократів, так повелося ще з 1784 року...

Ще трохи фоток:

Старт на світанку
Куля низько над ратушею
Щоб злетіти у повітря, треба добряче потрудитися на землі
Повітряний оркестр весіль і похорон Григорія Геплюка
Видно, що туристи - бо місцеві вже звикли :)
Кам'янецькі калюжі у дні фієсти

авіація хмельниччина фестиваль туризм

Знак гривні
Знак гривні