К

Козаки і гоблолицарі. В Україні - бум історичної реконструкції

Коли стихає літній угар численних музичних фестивалів, настає зоряний час військових реконструкторів. Історичні фестивалі ростуть в Україні ще більшими темпами, ніж музичні - щойно розібрали камнеметні машини у давньоруській фортеці "Ту Стань!" (Львівщина), як в іншому кінці країни чується дзвін мечів на фестивалі історичного фехтування "Мстислав" (Чернігів)...

Цієї п'ятниці у Кам'янці-Поділському (Хмельниччина) розпочинається п'ятий фестиваль "Терра Героїка", а тиждень тому в Хотині (Буковина) завершилися битви "Хотинської тверді". ZaUA.org попросив кам'янчанку Ірину Пустиннікову дізнатися причини такого розквіту історичної реконструкції - звідки беруться сучасні воїни давніх битв?

Автор: Ірина ПУСТИННІКОВА

…Яничари вишикувались біля похідних наметів, слухаючи свого командира-чорваджі. З табору союзників-трансильванців стиха доносилося ритмічне перестукування тулумбасів.

Головне — казан

- Хто несе казан, в тебе зброя є? Бережіть в бою казан. Прапор теж, але й казан не забувайте. В разі відступу обов’язково підбирайте наших поранених і вбитих.

Чорваджі - київський банкір Святослав Кузьмич. Всі фото автора

За спиною ватажка-аги піднімалася Хотинська фортеця, освітлена ранковим вересневим сонцем. Ага махнув рукою, показуючи, що він все сказав, і надягнув на голову шапку-кече, прикрашену важким страусячим пір’ям.

Час було займати позиції біля гармат. Наближалася вирішальна битва Хотинської війни 1621 року. Стояв полудень 19 вересня 2009 року.

Якби не українські селянки в очіпках, плахтах і з цифровими мильничками в руках, які фотографували вихід яничарів на битву з сусіднього пагорба, ілюзія подорожі в часі була б повною.

Це з іншого боку фортеці гриміло троїстими музиками свято, фестивалили продавці вишиванок і китайських сувенірних дрібничок, чекали битви тисячі глядачів.

Територія ж навколо замку була віддана реконструкторам з шести країн. Крім України, на фестиваль «Хотинська твердь-2009» вислали свій десант Білорусь, Польща, Чехія, Угорщина і Росія.

Білоруські пушкарі. І пушкарки

Їхній власний рецепт машини часу від зайвих глядачів охороняли дещо спантеличені хотинські міліціонери.

Ще б пак: дивні люди в дивних костюмах їдять з дерев’яного посуду, слухають якусь не таку музику, весь ранок вправляються в стрільбі з гармат і мушкетів і жваво обговорюють специфіку пошиття чоботів і домотканних сорочок.

За тиждень, 2-4 жовтня 2009 року, ці дивні люди — і ще сотні інших — прибудуть з усієї Східної і Центральної Європи на найбільший на континенті військово-історичний фестиваль по XVII століттю — «Terra Heroica» («Героїчна земля»).

ZaUA.org: XVII сторіччя почалося з перемог Сагайдачного під тим же Хотином, продовжилося Хмельниччиною і завершилося походами Мазепи на Азов і нинішню Каховку.

Майже ювілейна (бо вже п’ята) Терра, як і всі її попередниці, пройде в Кам’янці-Подільському — і, як і щороку, охочі побачити незвикле дійство туристи бронюють місця в готелях Кам’янця за місяць до події.

Не ображайтесь, туристи, але реконструктори знову кинуться в бій під Замковим мостом не для того, щоб вас потішити: їм не ходить про глядачів ВЗАГАЛІ.

Багато хто з них волів би навіть, щоб публіки на битві не було: коли палають хатки відтвореного українського села, коли словацькі пікінери сунуть на позиції московських стрільців затягнутим димом від гармат полем, коли польські крилаті гусари мчать на ворожий редут — все відбувається НАСПРАВДІ, це не маскарад.

Битва під Хотином - 388 років потому

Випадковий ошалілий турист з фотокамерою, який прорветься за міліцейський кордон, ризикує підірватися на вибухівці або постраждати від брикливого копита.

А від таких випадкових приблуд, які раптом вигулькують нізвідки в своїх джинсах і футболках і тиняються полем битви, ламаючи всю дбайливо відтворену картинку, не застрахований жоден фестиваль. Тож поводьмося етично і шануймо самих себе.

Але все одно хочеться в битву, і щоб шабля в руці? Ви впевнені? Тоді вам дорога в реконструктори.

Це не карнавал. Це значно серйозніше

От вам маленький тест — діалог з воєнно-історичного форуму про відтворення Хотинської війни 1621 р. ():

АppS: слухайте, а оті татари на конях - вони реконструктори чи просто?

Дмитро: А ви на гудзики подивіться. Якщо оловяні - то реконструктори.

Якщо ви зараз хихочете, з 90-процентною вірогідністю ви — реконструктор. Якщо замислились про зв’язок кінноти і гудзиків, ви не в темі. Не хвилюйтесь, вас — нас — таких багато. Переважна більшість.

Не зайвим для більшості буде дізнатися про масштабний рух, який за останнє десятиліття розрісся до помітного явища і має шанси й далі збільшувати число своїх адептів.

Для когось головне - гудзики, а для когось - по кумполу дати (бугурт у Меджибожі)

Гратися з історією, чи, скоріше, жити в історії — це ж не панкувати на смітниках і не випилювати лобзиком. Це цікавіше.

Але про гудзики доведеться таки знати майже все. І про жупани (чи нацистські каски – в залежності від епохи, яка вас зацікавить). Про зачіски, взуття, білизну...

Книги на кшталт багатотомника М.Мерцалової «Костюм різних часів і народів» чи «Битви під Берестечком» І.Свєшнікова стануть настольними, і вже не дивуватимуть драматичні питання в тематичних комьюніті: «Де знайти викройку половецького кафтана ХІІІ ст.?». Ви вже знатимете, де.

У важкохворих військово-історичним рухом (далі ВІР) є улюблені адреси: «Тоже форум», “Military Ukraine”, «Український історико-фортифікаційний форум», польський форум freha.pl, львівський «Срібний вовк».

Хоч ця битва і не відповідає жодним історичним реаліям, зате азарту і крові у ній вистачає

Провідником у світ ВІР погодився стати керівник кам’янець-подільського військово-історичного товариства «Повстанська купа Морозенка» Олександр «Гайдук» Заремба.

Його хлопці не тільки «шиються» на XVII ст. чи пам’ятний для Кам’янця 1919 р. (тоді місто було столицею петлюрівської України), а й кілька разів на тиждень вправляються в історичному фехтуванні (за підручником з фехтування XV ст. авторства Сігізмунда Рінгека) й час від часу на кілька днів пірнають в інший час, роблячи внутрішньоклубові вилазки в ліси.

Глядачів туди не запрошують, мобільниками і іншими сучасними штучками користуватися забороняють, навіть їжу готують за старовинними рецептами.

ПИТАННЯ: Як ти потрапив у реконструкцію?

ВІДПОВІДЬ: До реконструкції було багато чого: істфак університету, бойові мистецтва, дитячий інтерес до зброї (вперше кольчугу пробував плести класі в 6-му; перший раз кремінний пістоль робив в 7-му, правда, на замку́ вся робота стала – занадто складна виявилась конструкція;).

В реконструкцію в сучасному її розумінні потрапив в 2000 р. Випала нагода відвідати захід в Польші, зробили у відповідь в Кам`янці фестиваль реконструкторських клубів.

Олександр "Гайдук" інспектує свій загін - чи в усіх мушкети в порядку?

На цей фестиваль запросили клуб по наполеоніці з Києва – так в вересні 2000 р. познайомились з Олексою Руденко (київський геральдист і художник — одна з ключових фігур в українському ВІР, один з співзасновників фестивалів «Terra Heroica» і «Хотинська твердь»). Саме на цьому фесті і виникла ідея створення групи по XVII століттю.

У 2002 році відбувся перший виїзд Київського реєстрового полку – з двома кам'янчанами в складі. З цього часу можу себе вважати причетним до руху ВІР. В тому ж 2002 р. Олекса запросив нас з’їздити в російське Бородіно – от там вся велич масового реконструкторського руху нас просто приголомшила (в заході брало участь кілька тисяч учасників). З того часу понеслось.

Кам’янець же був знайомий з цим рухом давніше, ніж можна собі уявити, – в 1986 році проводився реконструкторський захід, присвячений брусилівському прориву.

Після цього в 1998 р. пішла фестивальна хвиля: на день міста в травні – лицарський турнір, в вересні того ж року «Козацькі забави», ще був якийсь псевдо-лицарський «Соколиний кубок»... 1999-й - друга спроба «Соколиного кубку». Тоді ми остаточно зрозуміли, що гепання один одного залізяччам по кумполу — не для нас.

— Скільки часу приділяєш улюбленій справі?

— Та весь час. Практично всі види моєї діяльності так чи інакше пов’язані з реконструкцією.

— Чому для «Терри» було обране саме XVII століття?

— Цікавих епох безліч – практично в кожній можна знайти щось, що чіпляє тебе особисто. Та треба бути максимально чесним з собою, йти за відчуттями.

Мене, наприклад, дуже цікавить Японія XVII ст. але я ніколи її не реконструюватиму – я не японець, самурай з мене ніякий, а переодягатись заради самого переодягання — тупо.

Реконструкція — це значно глибше, ніж просто зміна шмоток.

Майстер-клас старовинного танцю (фестиваль у Кременці)

Коли тільки починаєш займатись якимось періодом – ловиш себе на тому, як міняється твоє світосприйняття в історичному одягу. А згодом починаєш розуміти, що одяг вже не важить; ці зміни лишаються з тобою по життю – «терапія пройшла».

Тому я роблю тих, ким би я був 100-300 років тому. Намагаюся просто зрозуміти, як було тоді і яким би я міг бути тоді.

А періоди — то вже похідна від цього. XVII сторіччя визначне для України. Оминути його неможливо. Вивчати його почали від протилежного – ну ніколи я не вірив в те, що козак ходив в вишиванці і шторах замість штанів.

З часом виявилось, що 95% українців гадки не мають, як тоді все було і виглядало. Українське кіно живе в хащах стереотипів двохсотрічної давнини. У поляків свій погляд. А як же воно було? От і намагаємось докопатись.

Від гоблолицаря — до знавця епохи

— Серед учасників ВІР є люди, котрі знають про обрану епоху все, а є «лицарі» в кірзових чоботях і ватниках, які з’їжджаються на фестивалі заради бугуртів і можливості таки вгатити когось мечем по голові. Чи не є таке «гоблорицарство» (термін самих реконструкторів) нормальною стадією ініціації новачків, адже чимало з них пізніше починають ставитися до реконструкції більш серйозно?

— Складне питання. Реконструкція дуже багатогранне явище. Ідеальна мета реконструкції – людина того часу, у відповідному одязі, зі спорядженням, навіть зі способом мислення, притаманним вибраній епосі. Фактично цей ідеал недосяжний.

"Гоблолицар" у кирзових чоботах

Де зупинитись на шляху до цього ідеалу, кожен вирішує для себе. Скільки людей — стільки поглядів, люди з більш-менш однаковими підходами об’єднуються в клуби.

Позаяк єдиного стандарту рівнів реконструкції немає – відсутня і чітка планка «справжній — липовий».

Я б до псевдо-реконструкторів відніс людей, що не керуються принципом історичності при формуванні особистих комплектів.

В таких неконтрольоване використання сучасних речей та матеріалів (сучасне взуття, спорядження, використання синтетичних тканин, шкірзаміників та штучного хутра), а також хаотичний набір історичних речей, які б в реальності в одному комплекті просто не могли б бути (розліт в елементах строю чи обладунка на сотні років, скажімо).

На початковому етапі «гоблолицарство» цілком можливе через брак досвіду та знань, в такому разі воно зникає з часом.

Інколи це просто ознака недбалості і байдужого ставлення до історичної достовірності – в такому випадку це вже ніякого стосунку до реконструкції немає.

Реконструкторство ж як професія можливе і навіть може бути успішним в разі культивування ремесел і виробництва історичних речей - дякуючи ітернету, вже давно сформувався ринок таких речей, і ті, хто знайшов свою нішу на ньому, на даний момент вже досить відомі.

Бугурт на фестивалі у Судаку (Крим)

Для тих же, хто прийшов в реконструкцію за унікальними емоціями (а таких 90%), ВІР залишиться хобі.

Останім часом на хвилі популярності ВІР-фестивалів реконструкторам стало легше втілювати свої бажання в життя – більшість фестивалів в боротьбі за учасників пропонують непогані умови, компенсацію витрат на проїзд і навіть гонорари.

Тож новачкам ВІР я б радив визначатись з темою, що дійсно цікавить, і шукати людей, що цим вже займаються і чогось досягли. Самостійно винаходити велосипед – малоефективно.

Київський реєстровий полк. Такий козацький костюм коштує більше 5 тисяч гривень. Це не рахуючи зброї

Військово-історичні фестивалі в Україні

ZaUA.org згадав 10 фестів із історичної реконструкції. Це лише ті, що "на слуху", насправді їх ще більше. Можете самі пошукати в інеті - цілком можливо, що й ваша місцина може похвалитися власним ВІР-заходом.

"Стародавній Меджибіж" - присвячений середньовіччю, проводиться в містечку Меджибіж (Летичівський р-н Хмельницької області) з 2003 року.

"Терра Героїка" - присвячений XVII-ому сторіччю, проводиться у Кам'янці-Подільському з 2004 року.

"Ту Стань!" - середньовіччя, проводиться в селі Урич (Сколівський район Львівської області) з 2006 року.

"Велика перемога" - Друга світова війна, проводиться під Києвом з 2005 року.

"Стара Фортеця" - середньовіччя, проводиться в Кременці Тернопільської області з 2007 року.

"Відлуння великої війни" - Перша світова війна, проводиться на Волині з 2007 року.

"Сталева троянда" - середньовіччя, проводиться в Луцьку з 2007 року.

"Мстислав Fest" - середньовіччя, проводиться в Чернігові з 2008 року.

"Хотинська твердь" - XVI-XVII сторіччя, проводиться в Хотині Чернівецької області з 2009 року.

"Зборівська битва" - XVII-те сторіччя, проводиться у Зборові Тернопільської області з 2009 року.

Типове середньовічне мародерство ))

фестиваль буковина хмельниччина історія

Знак гривні
Знак гривні