Мексиканські платні дороги. Коштують більше за бензин, зате швидко будуються

Оцінка статті на цей момент: +5/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 96409 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 20/10/2010Дата публікації

Кількадесят років тому в Мексиці були погані і довгі дороги - але сьогодні ситуацію виправлено завдяки платним трасам. Нам з товаришами довелося поїздити цими трасами, і думається, що латиноамериканський досвід буде цікавий українським автомобілістам і автодорожникам. Я написав цей текст для "Української технічної газети" - і пропоную його онлайн і повністю на "Текстах".

Мандрував: Павло СОЛОДЬКО

Пробку на трасі я бачив уперше. Cотні машин ледь повзли верхом і низом гігантських розв'язок за виїздом із Мехіко. У гарячому повітрі висів сизий вихлопний дим.

Хтось, ревучи мотором, зненацька перелаштовувався із крайнього правого у крайній лівий ряд, навіть не включаючи сигналу повороту. Мексиканці дуже часто не використовують ці сигнали, іноді вмикаючи замість них аварійку – мовляв, зараз виконаю якийсь маневр.

Хтось, навпаки, пригальмовував, щоб на ходу (!) купити фрукти, лимонад чи яких-небудь смажених коників – продавці цього добра бігали прямо між автомобілями (!), застрибуючи на підніжку або спираючись на відкрите вікно.

І тут раптом за розв'язкою поруч із нашою забитою дорогою почалася інша – чотирирядна магістраль. Вона була майже порожня.

І по ній зі швидкістю кілометрів так 100 на годину летіли автобуси, вантажівки і поодинокі легковики. Зелений щит при з'їзді на цю шикарну трасу позначав її тим же номером, що й нашу – тільки після цифри була додана літера “D”.

“Це, здається, означає dinero – “гроші”, - сказав мешканець Мехіко, який їхав разом із нами. - Це платна траса”.

Дороги життя

Більше половини території Мексики – крутосхилі гори висотою 1-2 кілометри. Сама столиця країни знаходиться вище нашої Говерли, в долині, оточеній іще вищими горами.

Будувати тут дороги – справа надзвичайно дорога, але уряд змушений їх будувати, бо інакше країна просто розпадеться.

Щоб дістатися пішки по бездоріжжю із Мехіко, скажімо, на південь, на курорт Акапулько, доведеться без кінця спускатися і підніматися на кількасот метрів, поміж густими деревами й кактусами. Машиною ж можна доїхати за кілька годин або за день – залежно як їхати.

Тому що ти маєш вибір – їхати платними дорогами або безкоштовними.

“За 30 років водіння автомобіля по безкоштовним мексиканським дорогам я пережив багато досвіду, близького до смертельного, - пише американський мандрівник Карл Франц. - Віслюки, які раптово вибігають на асфальт, обвали каміння зі скель, глибочезні ями... Але я все одно люблю безкоштовні дороги”.

Безкоштовна дорога у штаті Оахака. Гарний асфальт, але вузько і немає відбійників

Карл любить їх, тому що вони проходять через містечка й села і дозволяють побачити справжню Мексику, в той час як платні дороги є “бездушними” - бо оминають усі населені пункти, є відгородженими від світу колючим дротом і на них заборонений рух велосипедистів, не кажучи вже про пішоходів.

Але тим, хто поспішає доїхати (особливо якщо йдеться про далеку відстань і ти вже сто разів проїздив її безкоштовною дорогою), романтика не потрібна. І якщо вони готові платити, то чому б для них не зробити кращу, але платну дорогу? Так подумав уряд і взявся реалізовувати цю стратегію.

Платна дорога в Мексиці – це наша “автомагістраль”

Ще наприкінці XVII-го сторіччя англійці запровадили цілу мережу пропускних пунктів, де з подорожніх брали гроші, щоб утримувати шляхи в гарному стані.

Зараз платні магістралі існують у 39 країнах світу – від Бангладеш до Росії. Мексиканці у будівництві своїх автотрас спиралися на іспанський досвід – щоправда, вартість проїзду по мексиканським автобанам є однією з найдорожчих у світі.

Однак водій майже завжди має вибір між платними і безплатними дорогами. У серпні цього року я проїхав 2,3 тисячі км центральною і східною Мексикою – половину безкоштовними дорогами, а половину – платними.

“Вільні” дороги є доволі якісними щодо покриття і розмітки, але на них часто-густо немає відбійників (навіть над справжніми прірвами), регулярно трапляються перехрестя, і найнеприємніше – величезна кількість лежачих поліцейських, різного розміру і не завжди позначених.

Безкоштовна дорога у штаті Чьяпас. Оахака і Чьяпас - найбідніші штати Мексики, а от дороги там добрі

Платні ж дороги своїми характеристиками загалом відповідають тому, що в Україні визначається як “автомагістраль” (і позначається інформаційно-вказівним знаком 5.1).

Ось ці характеристики:

- нема перехресть на одному рівні – тільки мости, переходи або інші кількарівневі розв'язки;

- нема поворотів ліворуч;

- дві смуги в кожному з напрямків плюс смуги розгону на розв'язках;

- роздільний бар'єр або газон;

- широке асфальтоване узбіччя (на безплатних дорогах джунглі починаються прямо на обмежувальній лінії);

- нахил дорожньої поверхні на поворотах.

Але мексиканці не були б мексиканцями, якби не порушували ці правила. В цьому вони дуже схожі на нас :) – в умінні хоча б трохи не дотримуватися домовленостей.

Mи двічі втрапляли на платні дороги без відбійника на осьовій і з однією смугою в кожному напрямку. При цьому десь кілометрів 10 цієї дороги були в дуже посередньому стані – з купами гравію і ямами, яких я за десять днів подорожі жодного разу не зустрів на платних дорогах.

На одній із цих доріг ми півгодини (вже заплативши гроші) чекали, поки екскаватор і лопати дорожніх робітників розчистять завал – там, де дорога прорізає пагорб, його глиняні схили від дощів сповзли на асфальт. Таке тут трапляється часто, сказали водії, які терпляче чекали, доки дорогу відкриють.

Платний об'їзд кількох населених пунктів. Відбійники, розв'язки і не треба кружляти довкола гір - дорога прорізана прямо крізь ландшафт. Правда, по одній смузі в кожен бік :)

Інший приклад ігнорування правил – у світлі фар раптом можуть виринути... велосипедисти, які виїхали з лісу крізь прорізаний колючий дріт, щоб проїхати 20 км і знову звернути кудись у ліс.

А на прекрасному автобані з Мехіко на туристичний Юкатан під мостами на узбіччях паркуються пікапи, з яких для спраглих водіїв продають соки й закуски. І це при цьому, що подібна торгівля дозволена тільки у спеціально дозволених місцях біля пунктів оплати.

Максимальна швидкість на платних автобанах – 120 км/г. Для автобусів - 95 км/г, і автобусні компанії часто встановлюють обмежувачі, бо гарячі мексиканські водії люблять літати і по 130 км/г, навіть в горах, уночі і в дощ.

$15 за 100 км

Варто відзначити, що платні дороги не тільки не заходять у міста. Вони ще й не пристосовуються до рельєфу (для них зрізають гори, будують тунелі і мости) і є максимально прямими, в той час як безкоштовні дороги огинають кожну звивину гір чи узбережжя.

Скажімо, 100 кілометрів від міста Тустла до міста Сан-Крістобаль у штаті Чьяпас ми їхали три з гаком годин удень (безкоштовною дорогою, горами, зі швидкістю 30-40 км/г).

Зате дорога назад увечері – платною трасою, широкою і прямою – зайняла менше години. І (на відміну від околиць Мехіко, з яких почалася ця розповідь) абсолютна більшість транспорту їхала платною трасою, залишивши безкоштовну для тракторів та іншого транспорту місцевих селян.

Це стандартний випадок – платні дороги, збудовані недавно, є значно коротшими від аналогічних бесплатних маршрутів. При цьому обидва варіанти траси мають однаковий номер, тільки до платної додається літера “D”.

Схема дороги з попереднього фото, намальована прямо на стіні безкоштовного туалету на початку "квоти". Червона - платна автомагістраль, чорна - безкоштовна федеральна траса

Щоб водії не плуталися, на вказівниках величезними літерами позначають “LIBRE” (безкоштовна) або “CUOTA” (платна). Ще може бути LIBRAMIENTO – це частина платної траси, яка виконує фунції окружної дороги довкола того чи іншого міста і є безкоштовною.

Через таку химерну організацію руху плата за проїзд береться не на початку чи в кінці платної дороги, а на своєрідних “заставах” - пунктах оплати, розташованих в місцях розв'язок.

На ділянках платної траси, де немає перехресть, “застави” розташовані в середньому на відстані 100 км. Біля великих міст вони можуть бути й частіше – скажімо, кожні 20 км.

Середня ціна одного кілометру дороги коливається від 1 до 2 песо, що приблизно дорівнює 10-20 американським центам – це одні з найвищих тарифів у світі.

Найпопулярніший у Мексиці бензин А-80 коштує трохи дешевше, ніж у нас А-95 – 8,3 песо (80 центів) за літр. Ціна всюди однакова, бо в країні є тільки одна мережа заправок – державна ПеМекс.

Тому самі мексиканці скаржаться, що за користування трасою вони платять більше, ніж за бензин. Однак саме з цих грошей (а не з акцизів на паливо чи автомобільних зборів) фінансується будівництво і ремонт доріг у країні.

Хто будує дороги і скільки з цього отримує

Мексиканськими трасами займається урядовий підрозділ у складі Мінтрансу – називається він “Федеральні Дороги і Мости” (ФеДоМо, іспанська абревіатура - CaPuFe).

Першу платну дорогу ФеДоМо збудував ще у 1952 році – з Мехіко до Квернаваки – довжиною 62 км. Але справжній розквіт платних доріг розпочався у 1990-их, коли ФеДоМо реорганізувався і став будувати сотні кілометрів трас щороку.

ФеДоМо також залучає гроші приватних інвесторів, з якими створює концесії і ділить прибутки від експлуатації платних доріг, мості чи тунелів.

Зазвичай концесія укладається на кількадесят років, після чого дорога повністю переходить у власність федерального уряду.

Інший варіант кредитування проектів ФеДоМо – державні гроші від Національного Банку Громадянських робіт і послуг (BANOBRAS).

На “заставах” можна платити готівкою, кредитними картками або використовувати електронні “проїзні”- чіпи, які автоматично зчитуються комп'ютером. Щоправда, переважна більшість платить готівкою, і не всі каси приймають кредитки.

Автомобілі, мікроавтобуси і мотоцикли платять найменше. Десь у півтори рази більше платять автобуси (тому в Мексиці досить дороге автобусне сполучення) і вантажівки, які мають 2-4 осі (рахують і осі причепа). Удвічі і ще більше платять вантажівки з 5 і більше осями.

"Застава" для збору плати за користування автострадою. Видно, як дорога огинає населений пункт

Все відбувається доволі швидко – на заставах може бути від 4 до 10 смуг із касою на кожній, де ввічливий працівник швидко видасть вам здачу і чек та відкриє шлагбаум. Півхвилини затримки (навіть не доведеться виходити з машини, плата відбувається через вікно) – і ви вже знову перемикаєтеся на п'яту передачу.

Чек, до речі, є страховкою і водночас дає право на користування деякими сервісами – аж до, як лячно попереджає напис на документі, “ритуальних послуг” (детальніше дивись підверстку "Які послуги отримуєш за ці гроші?").

Платні дороги приносять чималі кошти держбюджету – скажімо, у 2005 році чистий прибуток ФеДоМо склав 21 млн песо ($1,9 млн). При цьому щороку уряд будує все нові дороги.

Для порівняння: чистий прибуток “Укравтодору” в один із найкращих для державної компанії років – 2007 – склав 658 тисяч грн ($84 тисячі).

15 тисяч км платних автострад

...Вечір, практично ніч. Ми наближаємося до кордону штатів Веракрус і Пуебла. Їх розділяє високий гірський хребет, увінчаний вулканом Орісаба – найвищою вершиною Мексики, висотою 5,6 км.

Без плавних карпатських переходів, майже несподівано платна траса Верaкрус-Мехіко переходить із боліт у суворі гори і розбивається на дві частини – туди й назад – по дві смуги в кожній.

“За годину будемо в Пуеблі”, - радіємо ми, але де там. “Увага! Звуження до однієї смуги!” - сигналізує помаранчевий знак. Очевидно, десь знову змило гору, або осипалося каміння, чи від дощів провалився міст – і весь потік транспорту пускають однією дорогою, по смузі в кожен бік.

Ми рухаємося все повільніше, поки не стаємо зовсім. Ніч, туман, іде дощ, я в пробці у горах на величезній висоті – такого в Україні ще спробуй пошукай!

За 10 хвилин ми вже знову рушили – виявляється, рух затримував величезний тягач, який повільно сунувся вгору, до перевалу. А обігнати його не наважувалися навіть відчайдушні мексиканські дальнобійники, які возять на капотах величезні підсвічені хрести. Бо по зустрічній смузі тягнувся такий же потік машин.

Тягнучка в горах. Десь завалило дорогу у зворотньому напрямку, тому траспорт звідти пустили по другій смузі платної дороги

Але це була єдина зупинка на платній трасі. Зрештою, їх оперативно ремонтують і потроху модернізовують, зменшуючи ризики опадів і провалів.

“В перші місяці року ми витратили $200 млн на 244 тендери, - говорить директор ФеДоМо Тарсісіо Родрігес. - І стільки ж плануємо витратити до кінця року”.

Станом на 2008 рік у Мексиці було 15 тисяч км платних автомагістралей, абсолютна більшість із них мала по 2 смуги в кожному напрямку. Держава планує будувати їх і далі, при цьому частину старих трас зробити безкоштовними.

----------------------------------------------------------------------------------------------


Скільки коштує платний асфальт?

Для прикладу візьмемо платну трасу з Мехіко до Акапулько. Це 380 км автомагістралі, 360 км з яких є платними. Платити доведеться на шести “заставах”, відстань між якими сягає від 20 до 142 км.

Загалом власник легковика витратить на цю дорогу 530 песо (біля $50). Для порівняння: на бензин (якщо спалювати 7 літрів на 100 км) ви при цьому витратите значно менше - 221 песо ($21).

За користування цим же шляхом, тільки на триосній вантажівці, ФеДоМо бере вже 926 песо ($90). Непоганий спосіб поповнити бюджет.

Порахувати вартість будь-якого маршруту платними трасами можна на офіційному сайті ФеДоМо.

Які послуги отримуєш за ці гроші?

Чек, який ви отримуєте під час плати за користування дорогою, дає вам право на даній ділянці траси:

- користуватися туалетами і медпунктами;

- користуватися страховкою. При цьому страхується життя, здоров'я і матеріальні збитки як вас і пасажирів вашого авто, так і інших учасників ДТП (щоправда, якщо ви винні, то ремонт вашого авто не входить у цю страховку);

Обвал звичайно виглядає ось так. Схили гір над платними дорогами зазвичай укріплюють сіткою, але тут чомусь не укріпили - і тепер замість обмеження 110 км/г висить тимчасовий знак 40 км/г

- користуватися радіозв'язком (будки через кожні 3 км уздовж траси) або безкоштовним номером телефону, щоб викликати евакуатор, “швидку”, поліцію чи пожежників;

- користуватися послугами “Зелених Ангелів” - служби технічної підтримки, яка їздить уздовж платних трас на зелених пікапах. Вони безкоштовно нададуть послуги буксировки або дрібного ремонту (підзарядка акумулятора, підкачка повітря, інструменти тощо). Вартість деталей для більш значного ремонту доведеться оплачувати окремо.

Найпопулярніші написи на знаках уздовж мексиканських платних доріг:

Не кидайте сміття! Штраф 90 мінімальних зарплат.

Гальмуйте двигуном.

Не паркуйтесь на поворотах.

Виконуйте дорожні знаки.

Не знищуйте дорожні знаки!

Не кермуйте, якщо втомлені.

Під час дощу зменшуйте швидкість.

Прийняв на груди? Не сідай за руль!

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +5/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Если интересно, мнение харьковчаниина, 10 лет преподававшего в университете Мехико.
"Во всех случаях я предпочитаю поехать по платной дороге. Плата не так высока, чтобы это как-то отразилось на моем состоянии, а удобства и скорость не сравнить с федеральными дорогами. По дороге Мехико-Акапулько, о которой написано в данной статье, я проехал раз 20-30. Эта дорога на шикарный курорт, поэтому никто не экономит 50$, если там за 3-4 дня все равно потратишь больше 1000.
Но есть и федеральные дороги, которые очень даже не плохие. И не все платные дороги такие как Мехико-Акапулько. Большинство платных дорог для всех, у кого есть авто доступны".