Підсумки "Тижня моди" від "Рагулів". Дизайнери маскують відсутність ідей за купою деталей

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 104191 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 19/03/2010Дата публікації

Учора закінчився "Український Тиждень моди" - подія, яку називають єдиною професійною у галузі моди, зокрема pret-a-porter (тобто те, що можна купити і носити щодня, а не от кутюр); тож ZaUA.org попросив оцінити носибельність нових колекцій нашого улюбленого критика з "Рагулів" - блогу про агресивний несмак українського бомонду.

Радикальний критик: Тетяна a.k.a. marmuletka, "РАГУ.ЛІ"

Фото: офіційний сайт "Тижня моди"

Колись давно я читала книжку, назвемо її умовно "Філософія для білявок" - не пригадую точно назву, щось науково-популярне - і там була влучна цитата Монтеня: "Проблема людей в тому, що вони вважають складне - гарним, а просте - поганим". В принципі це - про нашу моду.

Якщо щось просто, то це - галімо. Тому треба наворотити складнощів і описувати їх не інакше, як мальовничими складнопідрядними реченням.

Пересічний вітчизняний дизайнер думає: якщо я не випендрюся несподіваною деталлю, то всі подумають, що моя робота - нецікава і невдала. Тому треба випендрюватися деталями.

У нас таке в усьому - від моди до кіно.

Є, без сумніву, й винятки. З попередніх показів я зробила висновок, що Лілія Пустовіт не робить лажі, і Вікторія Гресь. Принаймні візуально їхні роботи не викликають роздратування. Вони вже заробили собі ім'я і розуміють, що їм не треба випендрюватися, щоб привернути увагу.

Ось, скажімо, перша-ліпша фотка зі свіжої колекції Пустовіт:

В той же час значній кількості наших дизайнерами не вистачає сміливості подавати дизайн без всякого антуражу. От, мовляв, у мене є якась ідея - я її просто показую. Але якщо ідеї немає - то її заміняють купою яскравих деталей.

Бо якщо просто показати безідейну роботу - то всі побачать, що це тупо. А якщо наворотити безліч блискучих штук, про яких глядач не розуміє, що ж із ними робити - то глядач зрештою подумає: "Напевно, за цим щось ховається".

Перед тим, як перейти до розбору польотів, глянемо на який-небудь зразок ще й від Гресь:

Це і те, що називається pret-a-porter - це справді можна вдягати, і я знаю багатьох людей, які могли б це носити щодня і яким би це личило. У Гресь завжди дуже жіночні моделі.

Тепер по суті - отже, відсутність ідей наші дизайнери маскують. Тому в осінню колекцію (нагадую, що на цьому "Тижні моди" показувалися колекції "осінь-зима") вони тулять труси і шорти. Кидають суспільству такий собі виклик.

Нижче - колекція Залевського, яку так прокоментував блогер з Сіетла: "У Києві - класна наркота!"

Там же, до речі, варто почитати коменти до колекції Лілії Літковської, де модель іде з якоюсь коробкою на голові. Логічно запитують: "А як же дивитися, куди йти?"

Зверніть увагу на макіяж. Дуже часто під час показів колекцій pret-a-porter підкреслюють якусь одну деталь - таку собі родзинку. Але коли колекція складається з одних родзинок, то це, як на мене, намагання приховати відсутність ідеї.

ЖЖ-юзер baba-yuka дивувалась: що ж робить Залевський у світі моди, що йому дозволяють випускати таких моделей на сцену.

Ось, скажімо, він пропонує носити дитячі ванночки:

А це сам маестро на тлі своєї колекції, яку можна купувати і одразу ж носити:

Ось приклад іншої колекції, не Залевського - з загадковою назвою "АGTSforMEN". Трохи нагадує одяг із речового ринку, ні?

Можливо, в цьому й суть тижня моди - підказати людям, що модна вдягти. Але такий набір одягу, як нижче, я думаю, є в будь-якого чоловіка. Єдина новітня ідея - шарф, схожий чи то на спагеті в соусі, чи то на пуповину.

В принципі, можна відкрити "портал про світське життя" JetSetter і почитати, що розумні люди пишуть.

Але в цій критиці ти знову починаєш продиратися через нагромадження деталей - "буйство красок в соединении с роскошными геометрическими формами, пастельная гамма и неординарний look" - багато форми й жодного змісту.

Написано нібито все гарно, але зрештою ти так і не можеш зрозуміти - чим же ця колекція гарна?

Тому і з'явилися "Рагулі" - бо про наш бомонд пишуть тільки добре. Про нашу моду - те ж саме. Багато хто не розуміється в мистецтві і вважає якусь картину гарною, тому що всі її вважають такою. "Український тиждень моди" перетворюється на такий же феномен.

Ось колекція Валерії Ковальської - модель схожа на Сєрґєя Звєрєва - але це таке. Головне, що це теж колекція "осінь-зима".

А тут та ж дизайнер пропонує чоловікам костюм лева Боніфація:

Дивимося далі. Віталій Павлишин - це чоловік для чоловіків шиє такі моделі. Непоганий одяг для офісного планктону, але завдяки цим забралам на голові нагадує персонажів з картин Босха.

А тут у нас офісний персонаж із головою крокодила Гени:

Що нового показує нам дизайнер? Костюм ще й неякісно пошитий, із відвислим животом.

Знайшли якийсь 40-річний радянський одяг - а для того, щоб він виглядав по-модному, закатали рукави і надягнули на голову кульок у вигляді крокодила Гени.

І червона краватка для акценту.

Третя модель з колекції Павлишина - теж дещо жіночний светр. У таких кофтах у 80-тих жінки ходили, нижче стегон. Пам'ятаєте фільм "Самая обаятельная и привлекательная"?

Наступною в нас іде Олена Буреніна - дизайнер, яка разом із Залевським викликала масове захоплення іноземних поціновувачів моди :)

"Шо за ..? Ці два створіння проходили подіумом на презентації колекції прет-а-порте Олени Буреніної під час Українського тижня моди, - пишуть ці поціновувачі. - Ми не впевнені, чи можна це розглядати як одяг для масового споживача, але якщо ви шукаєте костюм тампона на Хеллоуїн, ви знаєте, де його шукати".

Причому в Буреніної є дуже непогані речі. З цим-от тампоном вона не хотіла, але "снискала международную славу".

Поглянемо на симпатичну колекцію Анни Сосновської.

Вона вбрала усіх своїх моделей у шоломи, які дуже нагадують дитячі шоломи з нашого дитинства.

А окремі ще й нагадують персонажів античних трагедій:

Ще один резонансний дизайнер - Едуард Насиров.

Він дуже любить усе дрібненько нарізати, як бачимо. Вочевидь не навирізався саморобок із паперу у дитинстві.

Просто тобі Едуард - руки-ножиці. Знаєте, така в дитинстві лінійка була з різними трафаретами... От він з такою лінійкою і ножицями гарненько попрацював.

Шланги, як у "5-ому елементі"... На головах - дивні конструкції. Геометрія якась, деталі якої до того ж не узгоджуються.

Геометричні конструкції на головах - обов'язковий елемент для того, щоб колекція не здавалася занадто просто. Краще було б, звичайно, щоб звідти по колу бив промінь світла, але це занадто дорого.

Саме про Едуарда Насирова якийсь фанат моди з MTV написав, що "Париж може бути гламурним, Нью Йорк помпезним, а Україна? Вона паранормальна". І фотку фінішну навів:

А тепер давайте глянемо, що про цю пристрасть до вирізання кажуть нам спеціалісти:

Едуард Насиров для ТМ «Столичний» продовжує створювати футуристичні колекції. Для сезону осінь-зима'10-11 мрії про майбутнє втілились у темі польотів. Польоти обумовили складний крій, інспірований елементами кістяка птаха (!!!) чи конструкції літака, деталі на зразок головних уборів металічної конструкції зіркових форм та загальний космічно-футуристично-роково-агресивний стиль колекції.

Для хлопців цей ґлем вийшов більш носибельним: стьобані куртки складного силуету, вовняні кардиґани-пальта, «набірні» куртки-мастерки і піджаки, трикотажні комбінезони, пончо і низько посаджені завужені брюки – цілком міський креативний look.

Для дівчат Едуард Насиров запропонував цікаві рішення на тему подвійних вовняних леґінсів, піджаків та шортів зі своїми улюбленими складками-ориґамі та сукні з флісу зі складними прикрасами.

Як бачимо, наша модна критика - так само багата на багатослів'я і розсипи деталей, як і модельєри.

По ідеї, її завдання - як і будь-якої критики - дати пораду. Вони мають пояснити "простим людям", що треба носити і чому це класно. І пояснити так, щоб люди зрозуміли.

А в нас модні критики пояснюють так, щоб ніхто не зрозумів, що вони пишуть.

Нагромаджують купу деталей, ти читаєш і думаєш - блін, напевно, я ідіот, і це круто, хоч і виглядає по-рагульськи.

Завершимо Ксенією Марченко. Це теж колекція "осінь-зима".

Спочатку я довго думала, що хотіла сказати Ксю Марченко цим ансамблем, а потім зрозуміла, що вона хотіла повідомити всім, що теж подивилася фільм "Любов і голуби".

Нє, ну це прекрасно, але навіщо повідомляти про це широкій публіці таким радикальним методом?

Підготували: Павло СОЛОДЬКО і Анатолій БОНДАРЕНКО

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!