"Ющенко був хорошим демократом, але мало садив". Політологія від пенсіонерів

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 89355 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 17/02/2010Дата публікації

Немає кращого місця для того, щоб почути голос народу, ніж зранку поблизу будь-якого столичного відділення зв’язку. Годину так десь о пів на дев’яту - коли навколо пошти збирається колектив людей похилого віку в очікуванні пенсій. Ці місця концентрації пенсіонерів є вироком сучасним політтехнологіям і водночас нестандартним соціальним зрізом. :)

З аґенцією "Одна Баба Сказала" працювала: Соня ПОЛЧОК

Вони, вихідці із радянського минулого, одразу ж чемно займають місце один за одним у черзі, яка потім ввалиться всередину і вщент заповнить собою невеличке поштове відділення, начисто відсікаючи всі можливості пробитися до віконечка тим дивакам, яким треба зранку отримати переказ чи відправити бандерольку.

Загалом, звичайно, сьогодні можна обійтись без стояння в чергах, тим більше, що пенсійний фонд може перекидати гроші на картку чи на звичайну ощадну книжку.

Але люди похилого віку, по-перше, занадто консервативні, а по-друге - вони приходять раніше зовсім не через свою жадібність до грошей.

Для них ранкове спілкування у черзі не є чимось важким, навпаки – перед нами одна із втіх київського пенсіонера.

Саме для обміну думками ці люди творять неформальні «клуби, кому за 60» під дверима відділень зв’язку.

Допоки бородаті політологи мислять про симпатії та антипатії українського електорату та про вплив на них усіляких чинників, достатньо послухати пенсіонерські розмови бодай півгодини – і цього виявиться достатньо, щоб зрозуміти, наскільки відірване від будь-якого ґрунту бачення «фахівцями» українського виборця.

І стає зрозумілим, чому в своїх прогнозах ці люди регулярно потрапляють пальцем в небо.

Пікейні жилети - аналог наших всезнаючих пенсіонерів у одеситів Ільфа і Петрова

- Бабу Параску охороняють у Феофанії, – каже хтось всезнаючий, - щоб народ не дізнався, що вона прокляла Ющенка. Так і сказала: не хочете миритися одне з одним – то я вас проклинаю. І Ющенко прокляла два рази, а Тимошенко – один. Через це Ющенко програв в першому турі, а Тимошенко – тільки в другому.

- Ющенко був хорошим європейським демократом, - додає хтось, - тільки в тюрми садив мало. Треба було йому робить, як Лукашенку: посадив би пару міністрів до буцегарні – і більше було б у країні демократії.

Момент «посадить» в цьому середовищі є чи не провідним. Чи будуть судити Луценка і хто куди буде тікати після інаугурації Януковича, тут вже обговорено по повній програмі.

Фактично, натовп пенсіонерів, що обмінюється думками в черзі за пенсією, принаймні, в столиці, був морально готовий до президентства Віктора Федоровича ще за рік до виборів.

Не через те, що пенсіонери симпатизувують проросійському курсу Партії Регіонів (хоча фактором ностальгії за радянським минулим в середовищі людей похилого віку повністю знехтувати теж не можна), а через якийсь специфічний фаталізм.

Корені цього фаталізму, певно, криються в оцінці цими людьми ситуації в країні за специфічним розумінням тези «переможець отримує все»: якщо, прийшовши до влади, Ющенко нікого не «посадив», то значить, мають «закрити» самого Ющенка.

Уявлення про владу як про виключно репресивний орган дуже сильне в уяві столичних пенсіонерів.

Навряд чи на них справила враження поведінка Луценка у німецькому аеропорту, але те, що він допустив арешт «свого» ж Бориса Пенчука, пам’ятається добре.

Пенчукове прізвище вже підзабуте, але те, що Луценко когось «здав», запам’яталося дуже добре.

- Тимошенко перемогла, та хто ж їй дасть стати президентом?! – риторично запитує хтось, цілком можливо, виборець Юлії Володимирівни. - Всі ж суди тримає Янукович, мені про це знайомий суддя розповідав…

Взагалі, самі «помаранчеві» свого часу демонізували своїх опонентів так, що багато хто з пенсіонерів реально вважає Україну вотчиною донецького клану, який своєю чергою сприймається чимось на кшталт масонської ложі.

Закладені стереотипи щодо «донецьких» спрацьовують безвідмовно - вони практично гіпнотизують нашого пенсіонера, певного, що владу, успадковану від Щербицького і Кучми, не перебити ніякому Ющенку.

І от якраз над зміною цих стереотипів мали б працювати політтехнологи опонентів Януковича, саме підходи до цієї неохопленої пропагандою маси їм треба шукати.

Без сумніву, наші пенсіонери – не ті люди, щоб вірити передвиборчим листівкам, і дуже мало – газетам і ЗМІ. Але на «аґенцію ОБС» вони ведуться стопроцентно.

Оці міфічні всезнаючі «знайомі» і «далекі родичі», з посиланням на яких передаються найбільш фантастичні чутки (особливо дістається в них Степану Бандері та Катерині Чумаченко), користуються довірою набагато більшою.

Думаю, не потрібно пояснювати, чому так виходить. Зауважу лише, що контролювати наше «сарафанне радіо» зовсім неважко, що й доведено Леонідом Чернівецьким, адепти якого активно працюють в агітаційному плані на самому низовому рівні.

Без сумніву, не тільки біля поштових віддалень. Але й на лавочках, в Гідропарку, в переході на «Театральній», в їдальнях для малозабезпечених - та будь-де, де збираються люди похилого віку, можна зустріти багатьох так званих «улюблених бабусь Чернівецького».

Але ж за цим прізвиськом – не вина їх, а біда. Вкупі зі зверхнім ставленням усіх інших штабів, які просто лінуються працювати безпосередньо з соціальними групами виборців, в першу чергу – такими активними, як пенсіонери.

Янукович збагатив дискусії похилого віку людей під поштовими відділеннями і тематикою свого особистого життя.

Морально-етичні та професійні якості Віктора Федоровича дискутуються тут досить широко. Характерно, що про них мало що відомо навіть тим, хто голосував за Януковича.

Майбутній президент зі своєю контраверсійною біографією, не публічністю і непрозорістю залишається загадкою навіть для багатьох своїх прихильників.

Окрім цікавих деталей про Межигір’я та крадені шапки, все інше – домисли, переважно щодо того, кого в житті бив Янукович, перебуваючи на державній службі.

Свою дружину? Георгія Кірпу? Ганну Герман?

Думка про те, що Янукович може зовсім нікого не бити, тут не приживеться. Але при цьому, здавалося б, безпрограшний компромат про тюремне минуле Віктора Федоровича з незрозумілих причин не впливає на симпатії чи антипатії пенсіонерів. Чи то вже приїлось, чи то тут грає роль той самий вроджений фаталізм.

А може, перед нами адепти «теорії змови», які знають дещо таке, що іншим смертним знати не дано:

- Слухай сюди, - каже такий дідусь (про Януковича більше люблять погомоніти саме дідусі, тоді як бабусі – про Тимошенко). - Насправді шапки – це вигадка КГБ. Для того, щоб за ними заховати інформацію про… Сказать тобі про що, чи сам здогадаєшся?

Причому, якщо ви запитаєте «про що ж?», вербальної відповіді не буде. Буде невербальний палець, багатозначно прикладений до вуст. Але тобі уже теж усе зрозуміло. Слова тут зайві.

Зверніть увагу, що остання (і успішна!) кампанія Януковича взагалі побудована на максимальному мовчанні кандидата. Мовчанка нині затребувана.

Це, щоправда, не стосується мовчанки поштарів, які ніяк не можуть пояснити, чому пенсія останнім часом затримується на кілька днів – і це тільки в столиці, а що ж в регіонах?

Зрозуміла річ, що зайвий проведений в очікуванні день надає цьому скупченому натовпу певної рішучості та організованості - не кажучи вже про ідеологічний базис.

Думаю, влада не мала б нехтувати цими тривожними симптомами. Бо десь в Росії, кажуть, вигляд неорганізованих натовпів розгніваних пенсіонерів вже наводить жах навіть на ОМОН.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!