Прєвєд, рекламо! В українській блогосфері з'явилися проплачені пости

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 78271 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 22/01/2010Дата публікації

Її прихід був неминучим – питання лише в тому, раніше чи пізніше. У сусідній Росії реклама у блогах є трендом і одночасно проблемою протягом останніх 2-3 років. Не кажучи про Захід, де блоги вже давно є різновидом ЗМІ і живуть, власне, з реклами. Де є контент, аудиторія і вільне місце, туди реклама втиснеться неминуче – за «Футурамою», навіть у наші з вами сни.

Рекламу в блогах досліджував: Отар ДОВЖЕНКО

І все ж перша справді помітна хвиля вірусної реклами в блогах стала для багатьох несподіванкою.

Серед буяння передвиборних пристрастей, коли більшість активного інтернетного народу була зосереджена на прогнозуванні результатів виборів та суперечках, за кого голосувати, в частині української блогосфери раптом виникла така собі аномалія.

Десятки користувачів Livejournal синхронно висловили свої враження від рекламного фільму-ролика торгівельної марки «Корона».

Враження різні - від захвату до м’якої критики, з обов’язковою демонстрацією цього самого ролика або посилання на його офіційний сайт.

Одночасно в багатьох місцях спалахнуло обговорення, таке жваве, ніби людям багато років забороняли обговорювати рекламні ролики. Згодом з’явились чутки: пости з «Коронафільмом» - платні.

До цього у френдстрічках українських LJ-користувачів з’являлась переважно реклама, оплачена сервісом «Блогун» і йому подібними російськими конторами.

На Заході реклама у блогах вже стала звичною...

За кожен такий допис блогер отримує, в залежності від аудиторії та рейтингу, еквівалент кількох десятків чи сотень гривень.

B Україні йдеться радше про десятки.

Цю рекламу, зазвичай адресовану російському споживачеві, легко розпізнавали і старались просто не помічати.

Звісно, чимало українських блогерів прагнули «монетизувати» свій проект, траплялись і випадки співпраці з вітчизняним рекламодавцем, одначе вони були поодинокими і стосувались зазвичай або власників тематичних standalone-блогів (себто таких, що існують як окремий сайт), або найпопулярніших LJ-користувачів – «тисячників».

Вірусна кампанія «Корони» відрізнялась від попереднього досвіду масовістю, а також тим, що дописи не містили жодних указівок на рекламний характер.

Замовники - вони, без сумніву, незабаром дадуть про себе знати, похвалившись вдалим «кейсом» роботи із новими медіа - не пропонували блогерам рекламних текстів для розміщення, а просили переглянути ролик і висловити свої враження, давши посилання на сайт проекту.

Їх влаштовувала й критика, адже метою було привернення уваги до проекту і бренду, а не його розхвалювання.

Замовники та їхні представники (також блогери, інтегровані у середовище) діяли різними шляхами: комусь відразу пропонували гроші (за словами тих, до кого звертались – від 100 до 200 грн за пост у залежності від аудиторії), когось по-дружньому просили «пропіарити» і висловити свою думку просто так або в якості взаємної послуги.

Зрештою, чимало виявилось у хвилі й цілком добровільних дописів – побачений у чиємусь блозі ролик зацікавив людей, викликав у них бажання похвалити чи покритикувати. Що також свідчить про успіх кампанії.

Саме по собі поширення у блогах реклами шоколаду абсолютно безневинне, але його важко переоцінити як прецедент явища, яке неминуче стане трендом.

Адже попитом, як бачимо, користується саме прихована реклама, закамуфльована під власну думку користувача.

У східнослов’янській блогосфері, що значною мірою заснована не на споживанні та обміну інформацією, як західна, на особистих стосунках та зв’язках між блогерами, довіра має величезне значення.

Тож багатьох непокоїть не сама перспектива появи реклами, - до неї за 20 років усі, здається, звикли, - а неможливість відрізнити її від «не-реклами».

...є прихований спам і в російському неті...

«Хотя рекламу я даю не так и часто - 1-2 раза в день, но и это иногда злит читателей. Я поэтому и написал этот пост, чтобы вы поняли, что этот блог существует только благодаря рекламе.

Я каждый день поднимаю вам настроение (хочется верить), я не халтурю, я вкладываю душу. Я даже рекламу стараюсь делать креативно :)

Ну не всегда получается конечно, но не любую тему можно прорекламировать "с огоньком". И мне очень жаль, когда меня удаляют старые френды, из-за того что их оскорбляет то, что я им что-то "впариваю"», - пише у своєму маніфесті найпопулярніший український блогер Ігор Бігдан.

Його російськомовний блог http://ibigdan.livejournal.com постійно читає понад 3 тисячі блогерів, а щоденна аудиторія з урахуванням незареєстрованих користувачів і тих, хто заходить час від часу, становить понад 10 тисяч осіб.

Звісно, блогерові з Кременчука, який стверджує, що не має інших джерел заробітку, окрім свого журналу, далеко до російських грандів Артемія Лебедєва та Рустема Адагамова, які лише постійних читачів мають по кількадесят тисяч, однак його показникам позаздрить чимало українських інформаційних інтернет-видань із рекламою, штатом журналістів і багатотисячними бюджетами.

Проте й ті, для кого реклама у блогах є не головним джерелом прибутку, а бонусом, із задоволенням «монетизують» блог.

«Я не працюю в офісі й не працюю на жодну корпорацію, але я згоден писати відгуки на щось за гроші або вигоду, - пише Богдан Логвиненко, організатор проекту «Сумно?», журналіст і культуртрегер. – Звісно, при цьому я не поширюю неправдиву інформацію, агітацію і не підтримую наркобізнес. Я пишу свою власну думку про щось й отримую за це гроші».

Із логікою виправдання реклами (зокрема й прихованої), якщо вона відповідає думкам, уподобанням та переконанням блогера, погоджується більшість учасників дискусії.

Але це поки що. Зрештою, практика джинси у медіа - журналістам добре відомo, яку страхітливу параною у медійному середовищі вона спричиняє - також починалась із роздумів «чому б не взяти винагороду від політика, якого я і так підтримую, або виробника хороших товарів?».

Однак із часом брати почали в усіх. Коли рекламісти освоять блогосферу, на зміну нейтрально-солодкій «Короні» прийдуть інші товари та послуги.

Чи завжди блогер, що розміщуватиме рекламу, а особливо приховану, яку читачі сприймають як його власну думку, зможе гарантувати якість, справжність, прийнятність рекламованого товару?

Інакше кажучи, чи довго до того дня, коли блогерки-матусі рекламуватимуть молочну суміш, яку начебто із задоволенням їдять їхні діти, а насправді зроблену з сої та прального порошку?

...а українська блогосфера досі цнотливо цуралася рекламних постів

Боротися з приходом реклами – те саме, що чинити спротив плинові часу.

Від «монетизації» нікуди не дітись, рано чи пізно це станеться, і ми, читаючи у блогах своїх друзів і знайомих захоплені відгуки про фільми, ноутбуки, вечірки, фотоапарати, лижні курорти чи масажні салони, ловитимемо себе на сумнівах – а чи не проплачено?

Некомерційна, ізольована, душевна, хоч і доволі конфліктна, українська блогосфера – принаймні, її частина, зосереджена в ЖЖ - є одним із тих ендемічних неповторних явищ, яким рано чи пізно приходить кінець у вигляді занепаду чи переродження.

Можливо, саме комерціалізація блогів стане поштовхом для якоїсь нової форми віртуальної самоорганізації людей, якою колись стали самі блоги, а раніше – форуми, чати, IRC, фідонет тощо.

Мене от, наприклад, запитали: скажи чесно, поклавши руку на серце, якби тобі запропонували пристойні гроші, невже б ти відмовився?

Звісно, відповів я, від прихованої реклами відмовився б категорично, а від позначеної… Так, уже менш категорично. Зарікатися ні від чого не варто.

А фільм шоколадочний, до речі, слова доброго не вартий. І не дивіться його, будь ласка, а то ще подумають, що цей текст також проплачений.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!