Ти не один: у тебе 49% (на "1+1" починається доба Коломойського)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 95092 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 22/07/2009Дата публікації

На початку липня 2009 року американська корпорація Central European Media Enterprises (CME) оголосила, що продає 49% ТОВ «Студія ”1+1”» українському бізнесменові Ігорю Коломойському. В Україні цій новині не здивувались: закономірно, що, маючи час та натхнення, співвласник групи «Приват» рано чи пізно мав утілити свою мрію, боротьбу за яку вів з 2005 року, і здобути контроль над великим телевізійним активом. Що тепер чекає колись найпопулярніший український телеканал?

Отар Довженко, журналіст проекту «Телекритика»

Такий актив Ігорю Валерійовичу був потрібен віддавна, надто ж напередодні виборів, адже всі інші олігархи першого ешелону мають солідне представництво у сфері медіа. Втім, поки що про контроль не йдеться – 51 вирішальний відсоток залишається у СМЕ, а долю українських активів компанії вирішуватиме наглядова рада, в якій Коломойський має лише 2 з 5 голосів.

Утім, український бізнесмен отримав також опціон на придбання решти 51% «1+1» за 300 мільйонів доларів. За перші 49% він сплатив $100 млн та 100% акцій телеканалу ТЕТ, який тепер буде інтегровано в українську медіагрупу СМЕ (до неї, крім «1+1», зараз входить канал «Кіно»). Тому ще до кінця 2009 року канал може повністю перейти у володіння Коломойського.

Щоб краще зрозуміти, що означає ця угода і якими будуть її наслідки для українського медіаринку, суспільства і виборів, треба розтлумачити певні «ікси» та «ігреки» рівняння, складеного Коломойським і СМЕ.

Коломойський плюс «1+1»

У 2005-2007 році, коли Ігор Коломойський намагався спершу купити, а потім відсудити «1+1» у його тогочасних власників Олександра Роднянського та Бориса Фуксмана, були зоряним часом «Плюсів».

Канал вирвався на перше місце у рейтинговій таблиці українського телебачення, зрівнявшись за показниками частки аудиторії з начебто вічним лідером – каналом «Інтер». Проте відібрати 70% власності каналу через суд Коломойському не вдалося - процес дійшов до Верховного Суду, який вирішив справу на користь Роднянського-Фуксмана.

Ігор Валерійович таки досягнув своєї мети

Тоді Коломойський пішов іншим, довшим шляхом. Спершу він став акціонером СМЕ, придбавши за $110 млн 3% акцій корпорації, що дало йому право ввійти до складу ради директорів, а згодом і до наглядової ради «1+1».

Про домовленості між новим акціонером та керівництвом компанії можна лише здогадуватись, проте незабаром СМЕ забрала з управління Роднянського свою частку «1+1» та поступово відкупила в українських партнерів їхні міноритарні пакети. На початку 2008 року «Плюси» оцінювались приблизно в $700 млн. і були прибутковим підприємством.

Відсторонивши Роднянського і Фуксмана від участі в управлінні, а потім і власності «1+1», СМЕ заявила про намір повністю оновити канал. Мета – лідерство на українському ринку.

План почали втілювати рік тому, замінивши топ-менеджмент «1+1» - генеральним директором став знаний український медіа-менеджер Олександр Ткаченко, а керівником служби новин та суспільно-політичного мовлення (останнього, втім, на каналі не стало) – донедавна співробітниця Секретаріату Президента Наталія Катеринчук (втім, несправедливо було б не згадати про її успіхи у розбудові інформаційного мовлення каналу НТН у 2005-2006 роках). Позаяк із приходом Катеринчук у новинах каналу почав простежуватись «балогівський» вектор, її призначення в експертному середовищі розцінювали як суто політичне.

Але замість змагатися за лідерство на ринку канал здувався на очах.

Протягом останніх місяців «Плюсам» уже довелося побувати на 5-ій і навіть 6-ій позиції рейтингової таблиці, пропустивши вперед трійцю каналів Віктора Пінчука (СТБ, ICTV, Новий канал) та ТРК «Україна». Ефір заповнений повторами старого і старезного продукту, аж до молодіжних американських серіалів, які робили каналу славу в 90-ті.

Злі язики натякають, що нова менеджерська команда була закликана з диверсійним завданням – «вбити» «1+1» і максимально знизити його ринкову вартість. Утім, значно більше це скидається на хибне менеджерське рішення заокеанського керівництва.

Барбосизація

Заснована Рональдом Лаудером у 1994 році компанія СМЕ володіє телеканалами в Румунії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Словаччині, Словенії та Україні. У частині центрально-та південноєвропейських країн розважальні канали СМЕ, що працюють приблизно за однаковою концепцією, є лідерами ринку.

Вирішити проблеми українських активів («1+1», «Кіно» і «Сіті»), які останнім часом втрачали позиції, СМЕ збиралась за допомогою стандартизації – «Плюси» мали запрацювати за схемою, яка вже показала результативність у Чехії та Румунії. Для цього канал повністю перейшов у розпорядження на той час виконавчого директора, а зараз – президента СМЕ Адріана Сирбу, творця румунського каналу PRO TV.

Перший приїзд Сирбу на канал викликав справжній фурор: новий куратор привіз румунських тренерів-наглядачів та оголосив колективові «1+1», що відтепер чекає від них більш «жовтих», розважальних новин, назвавши бажаний формат «новинами для барбоса». Пізніше цю ідею було конкретизовано в концепції шести «С» (скандали, секс, сенсації, смерть, страх, сміх) і одного «Г» (гроші), на які повинні були орієнтуватись новинарі.

Незабаром тих, хто не влізав у прокрустове ложе «барбосизації», почали звільняти. Зокрема, було закрито суспільно-політичні ток-шоу «Епіцентр» та «Я так думаю», відлучено від ефіру найяскравіші обличчя каналу – Людмилу Добровольську, Олеся Терещенка, Ольгу Герасим’юк, Анатолія Борсюка.

Восени 2008-го було оголошено масштабне скорочення: за різними оцінками, канал позбувся від 200 до 400 співробітників, які й становили ядро команди старих «Плюсів». Канал перетворювався на повністю розважальний, брав на озброєння міжнародні телеформати, які добре працювали в Румунії, і навіть почав демонструвати румунські телесеріали, від яких незабаром, утім, довелося відмовитись – глядачам не сподобалось.

Не сподобалось їм і зникнення з ефіру головної рушійної сили, що забезпечувала зростання показників «1+1» у минулому – російських телесеріалів виробництва російського «СТС Медиа» (очолюваного на той час Роднянським). До того ж на цей продукт відразу знайшлись інші охочі, передусім Новий канал.

Порожнечу в ефірі заповнювали іншими, також російськими серіалами, проте вони менш пасували до формату каналу і не могли втримати аудиторію. Нарешті, оновлені новини «ТСН» викликали обурення як експертів, так і пересічних людей, сфокусувавшись на катастрофах, крові й нутрощах та геть випустивши з поля зору таку «неважливу» для українського суспільства тему, як політика.

Узимку «1+1» раптом розірвав відносини із будинком продажів телереклами «Відео Інтернешнл – Пріоритет», який був посередником між каналом і рекламодавцями з початку існування «1+1», та почав продавати рекламу самотужки.

Головні новини дня за версією сучасних "плюсів"

Це негативно позначилось на й без того низькому рівні доходів – за підсумками першого кварталу 2009 року виручка каналу впала на 76% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. 2008-й рік канал закінчив із збитками, а в першому кварталі 2009-го року українські активи стали найзбитковішими для СМЕ. До того ж «Відео Інтернешнл» зажадав від СМЕ компенсації неустойки за достроково розірваний контракт, яка може становити понад 50 мільйонів доларів. Зараз скарга рекламного холдингу розглядається в суді.

Навесні 2009-го всім – і румунському начальству в тому числі – стало остаточно зрозуміло, що план перетворення «1+1» на канал стандартного формату СМЕ провалився. Компанія оголосила про черговий перезапуск «Плюсів», які повинні явити своє нове обличчя на початку осені. Зокрема, ймовірним є повернення в ефір таких доречних перед виборами політичних ток-шоу.

100 мільйонів для СМЕ

Сума, отримана корпорацією від Коломойського, сьогодні є дуже вагомою для неї. Адже компанія зазнала жорстокого удару від світової фінансово-економічної кризи: курс її акцій протягом другого півріччя 2008 року знизився у 7-8 разів, і капіталізація впала до 700 млн доларів (у порівнянні з $3,67 млрд у 2007 році).

У березні СМЕ була вимушена продати 31% акцій американській корпорації Time Warner. Український та болгарський ринки, де у 2009 році прогнозується 25-35-відсоткове падіння обсягів рекламних грошей, стали «сталінградами» для бізнесу, який раніше швидко поширювався на нові території.

Якщо півтора року тому, коли СМЕ всерйоз узялась за «1+1», Україна була для неї найбільшим ринком і дивувала темпами зростання продажів реклами, тепер перед корпорацією стоїть серйозне питання: де взяти гроші, щоб втримати катастрофічне падіння свого східного форпосту.

Ще торік СМЕ провела непростий процес «розлучення» із своїм партнером Олександром Третьяковим, разом із яким володіла каналами «Кіно» і «Сіті». Компанія «Главред-медіа», якою Третьяков володіє разом із тим-таки Ігорем Коломойським, отримала «Сіті», сплативши $12 млн та віддавши СМЕ 10% своїх акцій.

Глобальний форс-мажор – вдалий привід для того, щоб спекатись української валізи без ручки. При цьому СМЕ матиме гідне представництво на тутешньому ринку у вигляді питомо розважальних каналів ТЕТ і «Кіно».

Інтерес до «1+1» виявляв російський бізнесмен Михайло Прохоров, який донедавна разом із Володимиром Потаніним володів медіахолдингом «ПрофМедиа» (телемережі ТВ-3, MTV, «2х2»). Росіяни провели переговори з СМЕ, проте їх цікавило придбання контрольного пакету «1+1», тоді як Коломойський був згоден на міноритарний.

Свою пропозицію до СМЕ скерував і колишній співвласник «1+1» Борис Фуксман, який, утім, оцінив у $100 млн увесь канал. Найімовірніше, американці ще не полишають сподівань утримати контрольний пакет; якщо ж ситуація як на українському, так і на світовому рівні надалі погіршуватиметься, 300 мільйонів від Коломойського будуть для СМЕ непоганою підтримкою.

ТЕТ в обмін на "плюси"

Те, що Ігор Коломойський розпоряджається 100 відсотками капіталу телеканалу ТЕТ, стало новиною для ринку. Офіційно бенефіціарами одного з найстаріших українських приватних телеканалів, головна цінність якого полягає у всеукраїнській мережі розповсюдження, донедавна вважалися брати Григорій та Ігор Суркіси.

Коломойський (на задньому сидінні) і Суркіс

Фото: УП

Проте влітку 2007 року стало відомо, що у ТЕТ увійшов Коломойський; за неофіційною і непідтвердженою інформацією, власність розподілилась між ним і Суркісами 50/50, як і в багатьох інших медіаактивах за участю Ігоря Валерійовича. Тоді ж він здійснив спробу перезапуску ТЕТа під керівництвом залученого в якості консультанта Савіка Шустера, та незабаром облишив цю авантюру.

Для керівництва ТЕТа те, що канал буде переданий групі СМЕ, видається, стало новиною. Конкретного уявлення про те, як канал буде інтегрований у медіагрупу, і що саме з ним буде, тут немає. Останні роки ТЕТ утримував невелику, але відносно стабільну частку аудиторії завдяки російському телепродукту, передусім шоу «Дом-2» і тому подібним. Власне виробництво було зведено до мінімуму.

Для СМЕ ТЕТ – прекрасний матеріал для подальшої обробки. Переважно молодіжна аудиторія, частка якої коливається в межах 2-3%, суто розважальне спрямування, мінімальна кількість власного продукту, від якого можна відмовитись без шкоди для бренду. Можливо, на базі ТЕТа й розвиватиметься новітня українська телевізія СМЕ – вже після кризи.

Дебарбосизація

Зважаючи на динаміку рейтингів та загальну ситуацію на телеринку, для того, щоб знову стати прибутковим, «1+1» потрібен час і великі інвестиції (за оцінкою Бориса Фуксмана - не менше $100-150 млн). Однак українська телевізійна аудиторія поєднує консерватизм із дивовижною динамічністю, тож у новітній історії вітчизняного телебачення були випадки стрімкого нарощування частки аудиторії за 2-3 місяці (наприклад, ТРК «Україна» за останні півроку «виросла» практично вдвічі).

Сам Коломойський назвав купівлю 49% «виключно бізнес-інвестицією», проте є всі підстави вважати, що йдеться перш за все про заволодіння засобом впливу на громадську думку і, відтак, політичний процес. Вже досить давно інформаційну політику новин «1+1» можна вважати щонайменше лояльною до уряду, Юлії Тимошенко та її політичної сили.

Та це не означає, що під час виборчої кампанії канал буде протимошенківським: Ігор Коломойський відомий своїм умінням розкладати яйця в різні кошики. До того ж приклад «Інтера» наочно доводить, що тупий агітпроп у новинах та політичних ток-шоу не приводить до добра і також загрожує руйнуванням бренду.

Із упевненістю можна прогнозувати зміну керівництва інформаційної служби: Наталія Катеринчук уже кілька тижнів перебуває на лікарняному, поки вирішується питання про її звільнення. Пані Катеринчук від початку не спрацювалась із Олександром Ткаченком, а останньою краплею став сумнозвісний ролик «Пропало всьо!», який «1+1» випустив в ефір так само, як Новий канал і «Інтер».

Подейкують, що до Катеринчук прихильний президент СМЕ Адріан Сирбу, тому, можливо, вона залишиться у групі СМЕ на іншій посаді. Її наступницею може стати колишня співробітниця «1+1» Оксана Зинов’єва, яка нещодавно залишила посаду директора дотепер не народженого телеканалу «Новини» (телегрупа ТРК «Україна»).

Тепер біля Ігоря Коломойського можна намалювати ще й телевежу

Малюнок: "Параска"

Очевидно, запрошення на керівну посаду людини, яка працювала в інформаційній службі «1+1» за Роднянського, говорить про готовність використовувати «добарбосний» досвід. Розглядається також можливість повернення в ефір одного з найяскравіших облич старих «Плюсів» - Алли Мазур, яка вже понад рік перебуває у декретній відпустці.

Деякі проекти, які демонструватиме «1+1» у новому сезоні, вже анонсовані: україномовний телесеріал власного виробництва «Тільки кохання», документально-публіцистичні програми, адресовані домогосподаркам ток-шоу тощо.

Найбільшою інтригою нового формату залишається політична складова мовлення каналу: на українському ринку не так багато ведучих, які могли би гідно вписатися в ефір загальнонаціонального каналу з політичним ток-шоу, та форматів, що склали б конкуренцію чотирьом топовим проектам («Свобода на Інтері», «Шустер live», «Свобода слова» і «Я так думаю з Анною Безулик»).

Окрім професіоналізму та впізнаваності, від ведучого ток-шоу вимагатиметься готовність у разі потреби виконувати невеличкі побажання інвестора, а на це готові далеко не всі, хто цінує власну репутацію.

Повернення до старого «1+1» часів Роднянського неможливе, як неможливе відновлення, наприклад, журналу «ПіК». І не лише тому, що стара команда розбіглась по нових місцях роботи (дехто дуже непогано влаштувався) і тримає зло на нинішніх власників «Плюсів».

Цей канал пройшов шлях перетворення від україномовного каналу з унікальним інтелігентним обличчям до типової телекінобудки, що транслював переважно російський продукт і насправді вже мало чим відрізнявся від свого на той час головного конкурента – «Інтера». І сталося це ще до «барбосизації».

Тож тим, хто нарікає на меркантильних буржуїв, які знищили легенду нашого телебачення, варто не сподіватись на дивовижне повернення в минуле, а думати про нові телепроекти, сучасні за формою й українські за змістом. А в ідеалі ще й прибуткові, або хоча б спонсоровані такими меценатами, які не вимагатимуть від них дивідендів у вигляді політичної проституції під час виборчих кампаній.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!