Гоголя відвойовано! Тепер залишилося не розгубити Антонича

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 86937 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 05/10/2009Дата публікації

Цього року Україні довелось змагатись з двома великими письменницькими ювілями. У квітні – 200-річчя Миколи Гоголя, а сьогодні, 5 жовтня – 100 років із дня народження поета Богдана-Ігоря Антонича. Через хистку приналежність Миколи Гоголя до двох культур – української та російської, ювілей «допомогли» відзначити російські «гоголезнавці». Щоправда, на свій манер, як у фільмі «Тарас Бульба», де з вуст героїв фільму злітають великоруські вигуки. А от із Богданом-Ігорем Антоничем українцям доведеться справлятись самим, бо ділити його ні з ким.

Автор: Ірина Колодійчик, Могилянська школа журналістики

Народися Богдан-Ігор у селі Новиця Горлицького повіту - на території сучасної Польщі. Виріс під Мостиськами, вчився у Львові, поезію писав українською. Такий собі український Артюр Ремб?, а його вірші – поетичний сюрреалізм в українському варіанті.

Період творчості Богдана-Ігоря Антонича співзвучний з появою у світі нових концепцій та імен – Зиґмунта Фройда, Сальвадора Далі, Анрі Бергсона. Антонич – саме та постать, яка якнайвластивіше може репрезентувувати у світовій культурі українську поезію міжвоєнного часу.

Проте чи вшанований він в Україні?

Одна з нечисленних фоток Антонича

Могила на Янівському цвинтарі у Львові невпорядкована, років з десять тому понищена вандалами, тихо скніє у сусідстві з старим дубом і тісно наставленими могилками.

Жодної вказівної таблички для дослідника чи туриста, як знайти у цвинтарній гущі могилу поета європейської величини.

Особливо «креативні» маразматичні ідеї подаються навіть для розгляду у Міністерство культури. Дмитро Павличко пропонує перепоховати поета з одного львівського цвинтаря на інший – з Янівського на Личаківський. Навряд чи Франція влаштувала б для свого сюрреаліста-поета Ремб? «таку метафізичну мандрівку»?

Місцем, пов’язаним з Антоничем, є село Бортятин у Мостиському районі Львівщини - тут знаходяться могили його батьків та їхнє колишнє помешкання.

Місцева громада вже кілька років намагається привернути увагу влади. Пише клопотання президенту, щоб надати святкуванню сторічного ювілею Богдана-Ігоря Антонича статусу державного, бо гадає, що це допоможе не дати перетворити будинок Антоничів на сільський магазин чи бар.

Лише завдяки добрій волі звичайних людей з Бортятина не зникли декілька десятків експонатів, пов’язаних з родиною митця.

Читайте вірші Богдана-Ігора Антонича тут

Львівська влада теж особливої клопітливості не виявляє. У листопаді 2008 року приміщення на вулиці Городецькій, 50 у Львові, де в студентські роки мешкав поет, продано приватному власнику. Незважаючи навіть на те, що тут встановлена пам’ятна таблиця й раніше містилась книгарня.

Зате у Львові триває скульптурна епопея із встановленням пам’ятника поету. З десяток професійних скульпторів подали свої ескізи для відкритого конкурсу, але журі із львівських митців і представників міської влади жодного не визнало прийнятним.

Самі скульптори поводяться терпляче. «Конкурс триватиме ще довго, а до встановлення пам’ятника – справа взагалі далека. Це не дивно: конкурс на пам’ятник Міцкевичу у Львові тривав 13 років, а Роденівська скульптурна композиція «Громадяни Кале» створювалась протягом 30 років», - каже львівський скульптор Орест Скоп, учасник конкурсу.

Але ж зараз – не кінець XVIII століття й сучасні технології цілком дозволяють зробити процес відбору інтерактивним. Саме таким планувався конкурс спочатку.

Ескізи на папері і в гіпсі могли побачити всі охочі у львівській галереї «Гердан». Проголосувати, написати свої зауваги, які мало б враховувати журі. У результаті – опіній виявилось замало, щоб вони могли щось реально вирішити. А все через локальність, кулуарність і нерозкрученість конкурсу.

Кількаденний "Антонич-Фест" - заслуга винятково добровольців, а не чинуш

Рік тому у львівського видавництва «Каменяр», яке з 1994 року присуджує молодим українським поетам віком до 28 років (саме стільки років прожив митець) літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича, виникла пропозиція до сторіччя започаткувати Міжнародний поетичний фестиваль.

Цю ініціативу підтримало Міністерство культури. На жаль, як то часто буває, далі обіцянки справа не пішла. Ось і все залучення влади у відзначення сторічної дати.

Далі – лише голий ентузіазм. У Києві група поціновувачів творчості Антонича склала свій план святкування Антоничевого сторіччя. Редактор інтернет-порталу «Сумно.соm» Богдан Логвиненко взявся організовувати «Антонич-фест» за гроші, взяті в кредит. Більшість виконавців погодились виступати на добровільних засадах. Кошти, виручені з квитків, підуть на запис диску з піснями на вірші Богдана-Ігоря Антонича.

Не хочеться вірити, що 100-річчя з дня народження – єдиний шанс для Антонича ожити для українців. Чи наступний – за сто років?...

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!