Без грошей МВФ Україна банкрот. Уряд бере кредити, але не зменшує витрати

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 83442 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 09/09/2009Дата публікації

Найближчим часом Україна може повною мірою відчути на собі неприємні наслідки впроваджуваної владою політики "життя не по кишені". В умовах перманентних виборів уряди - за підтримки Президента і парламенту - останні роки активно підвищували соціальні стандарті, які зростали швидше, ніж вітчизняна економіка. Аби забезпечити всі взяті на себе зобов’язання, Кабмін мусив йти по світу з простягнутою рукою.

АВТОР: Павло Контрактович

До сьогодні кредитори залюбки видавали нам запозичення, непогано на цьому заробляючи.

Але світова криза виштовхнула Київ із світових боргових майданчиків, а тих, хто ще може і бажає фінансувати касові розриви вітчизняного бюджету, цікавлять не тільки прибутки, а й можливість впливати на економічну політику нашої держави.

Бюджетний закон на поточний рік встановлює граничний дефіцит скарбниці на рівні 31,105 млрд грн. Традиційними джерелами покриття цього дефіциту є зовнішні і внутрішні запозичення, а також прибутки від приватизації.

У 2009 році від продажу державних активів заплановано отримати близько 8,5 млрд грн.

«На друге півріччя планується декілька серйозних приватизаційних процедур, у тому числі і у вересні. Це стосується конкурсу по Одеському припортовому заводу, а трохи пізніше мають пройти конкурси з продажу контрольних пакетів акцій 14 обленерго. Тому нині передчасно говорити про те, що приватизаційний план не буде виконаний», - говорить заступник міністра фінансів Валерій Альошин.

Утім, зважаючи на досвід попередніх років, приватизаційні перспективи наразі виглядають доволі сумнівно.

Голова держави зарубує будь-які ініціативи уряду продати ласі шматки державного майна.

Станом на 3 вересня ФДМ перерахував до бюджету від приватизації лише 639 млн грн. І до кінця року ці здобутки скоріш за все побільшають не на багато.

Отже, латати бюджетні дірки доводиться за рахунок запозичень. До того ж у цьому році для уряду їх що більше, тим краще - оскільки реальні обсяги бюджетного дефіциту виявилися значно вищими, аніж задекларовано в законі.

«Виконання державного бюджету у першому півріччі 2009 року відбувалося в умовах істотного економічного спаду. За відсутності офіційних статистичних даних, експертна оцінка Рахункової палати засвідчила зниження реального валового внутрішнього продукту на 19,7 %.

Отже, урядовий річний прогноз щодо приросту реального ВВП, врахований при затвердженні державного бюджету, є нереальним, що призведе до недоотримання запланованих доходів у сумі понад 20 млрд грн», - йдеться у звіті Рахункової палати, який з’явився 8 вересня.

Нарешті додатковим тягарем на бюджет ляже й тяжкий фінансовий стан НАК «Нафтогаз України», касові розриви якого також доводиться фінансувати за рахунок коштів держскарбниці.

Якщо на початку року йшлося про дефіцит компанії у розмірі до 25 млрд грн., то затверджений в середині літа фінплан "Нафтогазу" містить цифру дефіциту в розмірі 33 млрд грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено здійснення державних запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх – 18,8 млрд. грн., внутрішніх – 70,1 млрд. грн.

У той же час нині для України – не найкращі часи для виходу на зовнішні ринки запозичень.

По-перше, світова фінансова криза суттєво скоротила грошові пропозиції. По-друге, тяжкий економічний стан і погіршення рейтингів країни світовими рейтинговими агенціями суттєво підвищили ціни на позики.

Приміром, ще 11 березня дохідність українських єврооблігацій 2007 року випуску (себто стільки країна мусила платити за своїми зобов’язаннями) становила 27,2 % річних, нині цей показник знаходиться на рівні 11,1%, що також є доволі суттєвим.

Доволі дороге задоволення позичати і на внутрішньому ринку.

«Останнім часом Мінфін розміщує власні цінні папери з прибутковістю більш ніж 20% і що довші ці позики, то вищі витрати на їх обслуговування», - розповідає економіст ІК «Тройка Діалог Україна» Ірина Піонтковська.

На цьому тлі відродження співпраці з Міжнародним валютним Фондом (МВФ) стало для України рятівним колом.

За програмою stand by Україна має отримати $16,5 млрд. Вартість позики є комерційною таємницею. Однак Юлія Тимошенко колись прохопилась, що цей кредит вартуватиме до 4% річних.

У поточному році МВФ вже перерахував Україні $10,5 млрд, що, як вважають представники фонду, має повністю покрити наш бюджетний дефіцит.

Утім, «дешеві» гроші нам дають не за просто так – кредитори хочуть мати економічні гарантії повернення грошей. Тому, аби і надалі співпрацювати із фондом, Україна мала б виконати низку зобов’язань.

Та на сьогоднішній день із довгого їх переліку уряд реалізував побажання МВФ лише щодо реалізації квот на викид парникових газів, підвищення акцизів на тютюн і алкоголь задля збільшення доходів бюджету, а також почав рекапіталізацію банків для поліпшення стану вітчизняної банківської системи.

Натомість головні вимоги МВФ Кабмін уперто ігнорує. Передусім, це стосується оздоровлення «Нафтогазу», задля чого уряд мав би поступово підвищувати ціни на пальне для кінцевого споживача.

Але у період фактично розпочатої передвиборчої кампанії для Юлії Тимошенко це неприпустимо.

Аналогічне пояснення має і відсутність обіцяної реформи пенсійної системи (МВФ задля підвищення доходів Пенсійного фонду вимагав підняти пенсійний вік), а також перегляду умов роботи на спрощеній системі оподаткування – такі новації не сприйме електорат.

З іншого боку ігнорування вимог кредитора може призвести до згортання співпраці із ним. В уряді це розуміють, а тому вже давно шукають альтернативні можливості залучення кредитного ресурсу.

Найбільші сподівання покладаються на Росію, в якої уряд ще кілька місяців тому попросив у борг $5 млрд. «Російська Федерація поки не готова надати кредит Україні. Таку можливість не скасовано, але це потребує додаткових переговорів і умов», - заявив нещодавно міністр фінансів РФ Олексій Кудрін.

За цим коментарем експерти розгледіли нестримне бажання Москви втілити у життя давні мрії - монопольне постачання ядерного пального, а також участь у реконструкції українських АЕС, недоторканість російського бізнесу, а також окремі умови участі російських компаній у очікуваній приватизації стратегічних об’єктів.

Зрештою, мова може вкотре зайти і щодо можливості на російських умовах модернізувати українську газотранспортну систему.

Ймовірно, і про кредит, і про його умови йтиметься під час зустрічі Юлії Тимошенко і Володимира Путіна, яка запланована на жовтень, коли в Харкові відбуватиметься засідання міждержавного економічного комітету під головуванням двох прем’єрів.

Щоправда, і з росіянами наш прем’єр може вчинити так само, як і з МВФ – пообіцяти золоті гори задля отримання грошей і не зробити нічого.

Аналітики вважають, що так доведеться триматися недовго. Вже наступного року Україна може повернутися на зовнішні ринки запозичень і платити за кредитами лише грошима, без додаткових умов.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!