Українець - ректор Болонського універу (про одну книжку з забутої серії)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 87990 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 04/09/2009Дата публікації

Жанр біографічної белетристики – цікавий не лише для читача, але і для автора. Це ж можливість для сухого науковця сяйнути своїм літературним талантом, пишучи про улюблену історичну постать, про яку ніхто, крім нього, детальніше не знає. З гарним редагуванням та ілюстраціями це стає захоплюючим чтивом – як для молоді старшого шкільного віку, так і для статечних домогосподарок.

Автор: Омелян ТАРНАВСЬКИЙ, "Сімейна бібліотека"

Готовий посперечатися, що першою асоціаєцію у вас була популярна “Жизнь замечательных людей” - бренд іще часів царату, реанімований Максімом Горькім у 30-их роках минулого сторіччя. Якщо ж ні, то у ваших бібліотеках вочевидь є книги з серії “Життя славетних” видавництва “Молодь”. Про одну із них я й хочу вам розповісти сьогодні.

Отже, “Серія біографічних творів “Життя славетних. Ярослав Ісаєвич. Юрій Дрогобич. Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”, Київ, 1972.

Юрій Дрогобич (cправжнє прізвище - Котермак) – історичний персонаж, навряд чи відомий більшості українських школярів, не кажучи власне про юних мешканців славного галицького містечка солеварів, більше відомих за дебільним віршиком “Моя мамця дрогобичка, а мій тато – дрогобик, я не кину свій Дрогобич, я до него дуже звик”.

Хоча може, я й перебільшую – адже вдячні дрогобичани спорудили славетному земляку пам'ятник.

Постать цього галичанина непересічна – у школі я так про неї і не дізнався, зате коли знайшов книжку в нашій сімейній бібліотеці (це було доволі пізно, класі десь так у 9-ому, бо батько поставив усі книги з “Життя славетних” на найнуднішу поличку, поруч із довідниками та енциклопедіями), то відірватися вже не зміг.

Переді мною відкрився новий світ – XV-те сторіччя, у якому українець (що було найприкольніше, хоча й відчувалося підсвідомо – що у книжці майже не фігурували жодні старші брати, які зазвичай неодмінно мали сприяти молодшим братикам досягати успіху в житті) став ректором найстарішого університету Європи – Болонського.

Зразок ілюстрації: вони - як це часто бувало в 70-ті - зібрані в купу і акуратно підшиті до тексту

Ярослав Ісаєвич писав доволі скупо, але ефекту для підліткових мізків досягав неабиякого:

“Миколай Коперник восени 1491 року прибув до Кракова з Влоцлавка і записався на факультет мистецтв. Він привіз Юрієві листа від його давнього болонського друга Миколи Водки-Абстеміуса”.

або

“Докторові Дрогобичу дуже заважало в навчанні те, що у Кракові було заборонено анатомічні розтини. Студентів водили доміської різниці, де вони могли спостерігати, як різники розчиняють кабанів. А коли публічно четвертували засуджених на смерть, весь медичний факультет – декани, доктори, студенти ходили дивитися на страчених. Все це, звичайно, не могло замінити систематичних анатомічних досліджень, до яких Юрій звик у Європі”.

або

“Болонський факультет медиків і артистів ділився на чотири студентські земляцтва, так звані нації: тосканців, римлян, ломбардів і ультрамонтанів – гостей з-за меж Італії. Членом ультрамонтанської нації став і Юрій Котермак, після того як заплатив 5 сольдо (я знав тоді, що таке сольдо, бо читав про Буратіно :)) вступного.

Зразок текстового розвороту (запальничка для мірила)

...Писар, який вписував імена вступників до книги, ніколи не чув про місто Дрогобич. Юрій пояснив, що його рідне місто розташоване недалеко від Львова, столиці Галицької Русі.

Отож і записали його до матрикула як Юрія зі Львова. Джорджо да Леополі – так називали нашого земляка його італійські колеги".

Зараз книга такої якості може коштувати гривень 30...

Звичайно, політичні обставини вимагали від авторів “Життя славетних” класичних пасажів на кшталт “Розпусний єпископ разом із прелатами-однодумцями прагнув вихолостити новаторський зміст гуманізму, підпорядкувати його католицькій церкві”.

Але через кілька абзаців зі сторінок знову віяло історією – можливо, трохи казенно, але юнацька уява швидко наповнювала звичайні слова живим змістом і яскравими деталями:

“Майже одночасно з книгою Шеделя до Кракова надійшли вісті, що генузець Христофор Колумб, який ще в березні повернувся до Іспанії, відкрив далеко на заході якісь острови...

Ця звістка Юрія дуже зацікавила, як і розповіді друзів, котрі приїхали зі Львова, про те, що у дніпрових плавнях оселилися вільні люди, яких звуть козаками”.

Я читав книгу про Дрогобича кілька днів – а позавчора, випадково повторно надибавши її в запиленому закутку поруч із біографіями Веделя і Галшки Гулевичівни (останні в “Житті славетних” чомусь були видані однією книгою), проковтнув так само жадібно, як і в дитинстві.

Бо за ці 15 років, що минули, я вже й забув, що Юрій Дрогобич – перший український автор друкованої книжки (хоч і астрологічної :)) ), до того ж інкунабули.

Звичайно, зараз біографічну серію треба видавати дещо інакше – з легшою мовою, більше цікавих (можливо, навіть пікантних) деталей, кращі ілюстрації. Але все одно – ці книги й сьогодні виглядають дуже стильно. І, вибачте за моралізаторство, учать молодь не тільки хапати план на сходових майданчиках.

Про “Життя славетних” наразі мало що можна знайти навіть у всезнаючому інтернеті. Між тим ця серія заслуговує на окрему каталогізацію і вікіфікацію, як це вже зроблено, скажімо, з фантастичною підбіркою “Вершини світового письменства” видавництва “Дніпро”.

Оформлення серії, як бачимо, змінювалося. На задньому плані: біографії Миколи Кібальчича, Роксолани і Кармелюка. Гарні приклади для молоді :)

Крім цього, “Життя славетних” цілком можна перевидавати, як це робить “Фоліо” із тими ж таки “Вершинами...” І не тільки перевидавати, але й запускати нові книги, з новими іменами – останніх в історії України вистачає.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------


Астрологічний доробок відомого українського науковця

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!