Газовий договір-2019: зрада чи перемога? Пояснення зрозумілою мовою (ОНОВЛЕНО)

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 9130 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 21/12/2019Дата публікації

20 грудня Україна, Росія та Єврокомісія за участі представників «Газпрому» і «Нафтогазу» підписала протокол щодо умов транзиту російського газу через Україну з 1 січня 2020 року. "Тексти" проаналізували цей документ, щоб зрозуміти, чого в ному більше – зради чи перемоги.

Автор: Сергій Лук'янчук

Про що йдеться в протоколі?

Він складається з двох частин – по судових суперечках між «Нафтогазом» і «Газпромом» та по умовах нового договору про транзит газу, який укладе з «Газпромом» новостворений Оператор газотранспортної системи (відокремлена від «Нафтогазу» компанія).

А навіщо взагалі новий договір? Адже транзит відбувався і раніше

Дія чинного договору від 2009 року про транзит завершується 31 грудня 2019 року. Відповідно, треба було або продовжувати його, або укладати новий, або ж довелося б зупиняти транзитування. Пролонгація старого договору виглядала б абсурдно: адже саме його умови призвели до багатомільярдних претензій «Нафтогазу» і «Газпрому» один до одного.

То що тепер буде з транзитом?

За протоколом, Україна та Росія до 29 грудня підпишуть новий договір про транзит газу. Він діятиме 5 років з можливістю продовження ще на 10 років. На 2020 рік Росія забронює транзит на 65 мільярдів кубометрів, у чотири наступні роки він знизиться до 40 мільярдів кубометрів. Тарифи на транзит відповідатимуть аналогічним у країнах Західної та Центральної Європи.

Нам говорили, що Україні треба максимально обмежити економічні стосунки з Росією. А тут раптом підписуємо з нею договір. Хіба це не зрада?

Ні, тому що не слід забувати про існування в газовій ситуації ще одної зацікавленої сторони – Європи. Постачання російського газу через територію України – це не тільки багатомільярдний бізнес, але й один із фундаментальних чинників енергетичної безпеки ЄС. Забезпечуючи транзит, Україна діє на користь європейських інтересів. До речі, саме європейський інтерес і став однією з причин нетипової конструктивності Росії в переговорах: адже вимкнути газ Україні означало водночас припинити продажі Європі.

65 мільярдів кубометрів на 2020 рік – це багато чи мало?

Це стандартно. У 2014 році Україна протранзитувала до ЄС і Молдови 62 мільярди кубометрів. У 2015-му – 67 мільярдів кубометрів. У 2016-му, після того, як Росія зрозуміла, що скорочення транзиту не створить у Європі дефіциту, наслідком якого стане припинення продажів європейського газу до України, транзит зріс до 82 мільярдів кубометрів. У 2017-му ріст продовжився – до 93,5 млрд куб м. У 2018-му – останному, за який є повні дані, – він скоротився до 86,8 млрд куб м.

Але ж 40 мільярдів кубометрів на 2021-24 роки – це дуже мало?

Це вдвічі менше, ніж зараз, але це прийнятно. Слід зазначити, що Україна під час переговорів, які тривали кілька років, наполягала на збереженні мінімальних обсягів транзиту на рівні щонайменше 40 мільярдів. Зокрема, про те, що влада «буде битися» за такі обсяги, заявляв тодішній міністр енергетики Насалик в квітні 2018-го. Прокачування газу на рівні 40 і більше мільярдів кубометрів забезпечує рентабельність української магістральної газотранспортної системи. А ще – нормальну роботу в проектному режимі, без форс-мажору, пов’язаного з переорієнтуванням газових потоків у напрямку з заходу на схід.

Росія погодилася заплатити Україні три мільярди доларів. Це правда?

Так. «Газпром» виконає рішення Стокгольмського арбітражу від 2017-18 рр. І виплатить Україні 2,9 мільярдів доларів. Україна натомість зобов’язалася зняти арешт на майно «Газпрому» в світі, відмовитися від позовів, які ще тривають, та не подавати нові позови щодо умов транзитного договору від 2009 року. Також буде укладена мирова угода по позову, який зараз розглядається в Женеві.

Кажуть, Україна погодилася не висувати до «Газпрому» нові позови по газу в майбутньому. Це ж зрада?

Ні. Умова невисування позовів стосується попередніх правочинів – транзитного договору від 2009 року та рішень АМКУ і Господарського суду Києва від 2016 року. Ніхто не заборонить Україні судитися з Росією, якщо вона в майбутньому порушить нові угоди.

Три мільярди – це взагалі значна сума?

Значна. Три мільярди доларів, які заплатить Росія – це приблизно річний дохід від транзиту газпромівського газу Україною. Або понад 20 мільярдів кубометрів газу, які Україна може закупити у Європі за «літніми» спотовими цінами. Наприклад, у липні 2019-го газ на європейських хабах коштував 130 доларів за тисячу кубометрів.

То може, слід було вимагати інших компенсацій? Адже був ще штраф Антимонопольного комітету на 7,4 мільярди доларів і новий арбітражний позов по транзиту на 12,25 мільярдів?

Перспективи виграшу нових позовів у Стокгольмському арбітражі дійсно були – інакше б Газпром не висував би умови про їх скасування. Втім, те, що Україна розміняла ці претензії, забезпечивши тим самим успіх переговорів, – правильно. Образно висловлюючись, краще синиця вартістю три мільярди доларів у руках, ніж журавель вартістю 20 мільярдів доларів у небі.

Але ж озвучувалися пропозиції отримати від Росії борг газом. Може, це було б вигідніше – Росія дала б газ дешевше?

Ні. Багаторічний досвід стосунків із Газпромом (точніше, з газовою владою в Кремлі) довів: дешевий російський газ, як і безкоштовний сир, буває тільки в мишоловці. І дешевизна – теж не факт. Дослідження російської газети «Ведомості» у 2014 році виявили кричущий факт – у 2011-13 роках Москва продавала найбільш проросійському режиму Януковича газ по найвищій серед усіх газпромівських контрагентів ціні. Так що раціонально брати гроші, а потім вже вирішувати, в кого і по якій ціні купувати газ. І не слід переривати гарну традицію некупівлі російського газу, яка триває з осені 2015 року.

Але в приципі така можливість буде?

Так. Пункт 4 протоколу передбачає можливість постачання російського газу до України. Ціну буде визначено на базі спотових цін на європейській біржі NCG, мінус знижка за обсяги. Але, наголошуємо ще раз, це лише предмет можливих переговорів.

Тобто, в нас тепер з Росією газовий мир?

Кажуть, ще Бісмарк говорив, що угоди з Росією не варті паперу, на якому вони написані. Україна кров’ю заплатила за усвідомлення цієї істини. Зрозуміло, що як тільки Росія зможе безкарно порушити новий договір – вона це зробить без жодних рефлексій. Відповідно, Україні слід максимально ефективно використати час, який лишився до нового газового нападу зі Сходу. В ідеалі – наростити видобуток газу до обсягів, які гарантують повне забезпечення країни. І активно перетворювати українські підземні сховища на сховища, які обслуговують Євросоюз, зберігаючи дешевий «літній» газ для зимового споживання.

А що від цієї перемоги матимуть українці? Їм знизять ціни на газ?

Не факт. З одного боку, в листопаді 2019-го міністр Оржель прогнозував, що в разі підписання транзитної угоди «ми можемо стати свідками однієї з історично найнижчих цін на газ цієї зими". З іншого, дешевий газовий імпорт ще не означає дешевих цін для населення. Втім, в будь-якому випадку Україну не спіткає в січні шокове зростання цін на імпортний газ – а керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв натякав, що в разі зупинки транзиту воно могло бути навіть дворазовим.

ДОПОВНЕНО 23.12. 2019 о 13:46

21 грудня видання Liga повідомило з посиланням на "інформованого співрозмовника на газовому ринку" про відновлення прямого постачання газу з Росії до України. Мовляв, 5 компаній вже підписали контракти з "Газпромом". Це зрада?

Вести бізнес з країною, яка окупувала українські території, - аморально. Якщо ж говорити про комерційну складову, то варто зауважити, що газ, придбаний цими неназваними компаніями, буде використаний для їхніх виробничих потреб. На український ринок він не потрапить. Міністр енергетики Олексій Оржель заявляє, що українські приватні компанії зможуть закуповувати газ у "Газпрому" лише за цінами європейської біржі.

Небезпека в тому, що Газпром може продавати газ дешевше тим бізнесам, які пов'язаність проросійськими політиками. І таким чином їх підтримувати. І проконтролювати, по якій ціні вони його купили, буде вкрай важко навіть для держави, не кажучи вже про громадськість. Тому цей пункт домовленостей - однозначна зрада. При нормальних стоунках між країнами такі домовленості цілком нормальні, але у нас війна, і Росія не втомлюється повторювати, що України не існує.

Слід згадати й про те, що керівництво "Нафтогазу" в принципі ніколи не відмовлялося купувати газ у "Газпрому" за справедливими цінами. Про це, зокрема, заявляв глава правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв. Втім, дати остаточну оцінку факту відновлення прямих закупівель газу з Росії можна буде після того, як стануть відомі назви компаній та обсяги придбаного ними газу.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!