Ватне звучання. Чому відбір на Євробачення-2019 перетворився на ігрища проросійського шоубізу

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 27362 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 24/02/2019Дата публікації

Фінал відбору українського учасника Євробачення-2019 прогнозовано завершився скандалом. Ситуація навколо пісенного конкурсу з фаталізмом асфальтового катка, що з'їжджає в прірву, вирулює в такий самий безпросвітний негатив і люту #зраду. І найприкріше те, що всього цього можна було б елементарно уникнути, якби дехто нормально і в повному обсязі виконав свої службові обов’язки.

Автор: Орест Зог

Але про все це по черзі.

Нагадаємо, за право представляти Україну на цьогорічному конкурсі в Ізраїлі змагалися на останньому етапі шість претендентів: ANNA MARIA, KAZKA, MARUV, Brunettes Shoot Blondes, Freedom jazz та YUKO.

За умовами конкурсу, переможцем ставав той, хто отримав максимальний бал за сумою балів, отриманих від професійного журі та від глядачів.

Ілюстрація - картина художника Васі Ложкіна

На фінальному етапі 23 лютого журі проголосувало так:

Freedom jazz – 6

MARUV – 5

YUKO – 4

KAZKA – 3

Brunettes Shoot Blondes – 2

ANNA MARIA – 1

Натомість СМС-голосування глядачів продемонструвало дещо інші симпатії:

MARUV – 6

KAZKA – 5

Freedom jazz – 4

Brunettes Shoot Blondes – 3

ANNA MARIA – 2

YUKO – 1

Таким чином, найбільше балів - 11 - отримала співачка MARUV з композицією Siren song. Freedom jazz отримав 10 балів. А от KAZKA, яку ще до початку конкурсу вважали найбільш логічним учасником Євробачення від України (причина відома – їх пісня «Плакала» в жовтні 2018-го потрапила до топ-10 чарту відомого сервісу розпізнавання пісень Shazam) стала лише третьою, набравши 8 підсумкових балів. Головну роль тут зіграло журі, яке поставило гурт на третє місце знизу.

Саме по собі це нормально: зрештою, смаки та музичні вподобання в усіх різні. Проблема в іншому: з шести учасників, які потрапили до фіналу, половина (!!!) безпосередньо пов’язана з Росією. В тому числі й переможниця MARUV (вона ж Ганна Корсун), яка через п’ять днів після фіналу, 28 лютого, їде до Москви з концертом.

І вважає, що це абсолютно нормально. Мовляв, вона за мир і поза політикою: «... Багато людей, що живуть в Росії, добре ставляться до тих, хто живе в Україні. Вони слухають українську музику, захоплюються нею. Не всі погані, не можна судити всіх по одній людині – президенту. Не може бути 4 мільйони, або 4 мільярди, здається (проживає в Росії – ред.), жителів Росії, які всі відверто погані і хочуть воювати».

До Юлії Юріної, учасниці фолк-дуету YUKO і водночас російської громадянки, претензій найменше. Зрештою, вона прямо і недвозначно заявила, що не гастролює в Росії вже рік, не планує гастролювати в майбутньому і має наміри отримати українське громадянство. Втім, на це можна зауважити, що в Україні не настільки великий дефіцит виконавців з українським паспортом, щоб відправляти на «Євробачення» перебіжчиків з Росії, незалежно від їхньої реальної чи декларованої проукраїнськості.

Натомість те, що сталося з дуетом ANNA MARIA, інакше як сленговим словом «зашквар», назвати не можна. Виявилося, що батьки близнючок, які збиралися представляти Україну, представляють в анексованому Криму російську окупаційну адміністрацію, причому на високих постах. Батько Олександр Опанасюк був суддею т. зв. Верховного суду Криму, щодо нього відкрите провадження за статтею «державна зрада».

Мати Лариса Опанасюк – заступник голови ради міністрів (!!!) Криму, нагороджена російською медаллю «За возвращение Крыма». Що ж до доньок, то вони всіляко намагалися уникнути відповіді на питання, чий Крим і що відбувається на Донбасі.

Як відбувалося спілкування на ці драматичні теми, можна побачити в інтерв’ю співачок з Романом Скрипіним на кримськотатарському телеканалі ATR. Дивіться з 42-ї хвилини, воно того варте.

Інтерв’ю на ATR позбавило ANNA MARIA будь-яких шансів: після того, що вони наговорили, їм варто їздити хіба що в окупований Крим – куди їх, до речі, вже запросили. Але MARUV від них нічим не краща: більше того, якщо поведінку близнючок можна пояснити впливом батьків, то тут ватність зумовлена виключно світоглядом. І на першому місці – бажання заробити гроші там, де їх платять. У Москві платять добре і аудиторія однакова – тож вперед.

І тут виникає принципове питання: як же сталося так, що не просто до списку учасників, а до фінального етапу відбору дійшло стільки виконавців, яких там і духу не мало бути? Бо в такому випадку не дійшло б до дикого скандалу, де на адресу України звучать обвинувачення в упередженості, тиску на митців, цензурі, лобізмі і т.д. і т.п.

Відповідь на це питання складається з двох слів – імені та прізвища. Зураб Аласанія – вже звільнений, але номінально все ще повноважний голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України.

За кілька годин до конкурсу Аласанія, який, очевидно, зрозумів, до чого все йде, написав у фейсбуку «неофіційний стейтмент», як він сам назвав свій коментар. У ньому він визнав факт пов’язаності фіналістів з Росією у своїй життєвій чи кар’єрній діяльності. І заявив, що це неприпустимо. Але зазначив, що це неминуче – бо така існуюча дійсність.

Але пригрозив, що «Суспільне» має право призначити учасника поза результатами конкурсу. Втім, побідкався, що це зруйнує крихку довіру на українському медійному ринку. Але підсумував, що ухвалить зважене рішення – мовляв, час ще є.

Якщо хтось заплутався у цих взаємовиключних «стейтментах», то їх можна передати і простіше. Для «Суспільного» (і для Аласанії персонально) Євробачення було важким і невдячним клопотом.

Причому, тривало це роками. У 2015 довелося «вигрібати» за пропуск Євробачення – вперше за всю історію України. У 2016-му – за пісню Джамали, яку російська пропаганда і профінансовані нею західні «миролюби" звинувачували в політичній за ангажованості. У 2017 на голову впали наслідки перемоги Джамали: довелося організовувати конкурс в умовах, порівняно з якими сакраментальні умови банки з павуками – це комфортне і конструктивне середовище.

А ще довелося тримати удар (і платити штраф) за недопуск на київське Євробачення росіянки Самойлової. А ще – третій з кінця результат гурту O.Torvald у 2017-му і 17 місце незрозумілого хлопчика з ніком Mélovin у 2018-му (пам’ятаєте його минулорічний виступ в образі молодого гей-Воланда, що грає на палаючому роялі? І ніхто не пам’ятає, от і добре).

Аби зняти з себе більшу частину цього тягаря, «Суспільне» передало право на проведення конкурсу групі StarLight Media – тобто, телеканалу «СТБ», який до неї входить. Відповідно, повноваження відбору учасників теж перейшли до «СТБ». Для каналу такий проект – це втілена мрія, причому, в усіх можливих проявах: від зростання рейтингу – до набігів зграй продюсерів, які за будь-яку ціну прагнуть проштовхнути своїх «звьйозд» на конкурс.

Бо це прекрасний трамплін, після якого комерційна вартість «звізди» зростає на десятки відсотків, а в окремих вдалих випадках – і в рази. Більше того, шоубізовий світ тісний, тут всі якось пов’язані, всі бачать можливість ґешефту і всі готові прокрутити вигідну тему. «Шоу маст гоу он», як відомо.

І тут повною мірою проявив себе чинник, про який Аласанія чудово знав і який охарактеризував у своєму «стейтменті» без жодних двозначностей: «Одною з таких проблем є тісний зв‘язок діячів української індустрії розваг – з російським ринком і російськими капіталами». За відсутності будь-яких фільтрів і повного домінування шоубізових мєждусобойчіків потрапляння у списки виконавців, пов’язаних з Росією, було неминучим. Потрапляння навіть у відбірковий процес на Євробачення підвищує їхню комерційну привабливість – а потім можна і в Москву з концертним туром, косити бабло.

Але є одне але. MARUV може скільки завгодно влаштовувати стриптиз для московських глядачів, а Анна з Марією – співати в Криму для окупантів на концерті до дня народження Путіна. Зрештою, у нас вільна країна. Це питання етики й особистої порядності. Та Україна як держава принципово не має за державні кошти влаштовувати таким виконавцям рекламу під час відбору або навіть представництва на Євробаченні. Це ганьба, помножена на ідіотизм. Цього не можна допустити.

Втім, посадовці, які заявили, що цього не допустять (зокрема, віце-прем’єр і екс-міністр культури В’ячеслав Кириленко) тут же отримали ярлик вузьколобих реакціонерів: мовляв, та як ви смієте міняти правила конкурсу вже після завершення? Це ж несправедливо, недемократично, це проти неупередженої оцінки музичних талантів, бла-бла-бла, гав-гав-гав.

Схоже, саме ті, хто ухвалять рішення не пускати MARUV на Євробачення, і виявляться крайніми. Саме їх синхронно критикуватимуть і російські пропагандисти, й українські захисники свобод. Натомість, лобісти з проросійського шоубізу й посадовці, які мали б цей лобізм придушити в зародку, залишаться всі в білому. Хоч бери й випускай на сцену наступного Євробачення.

------------------------------------------

Замість післямови – невеликий тест.

Послухайте початок пісні Face à la mer виконавця Passi.

А тепер перемотайте відео виступу MARUV – Siren Song – на 1 хв 2 сек.

Що це – випадковість? Творче постмодерністське цитування? Акустична ілюзія? Чи звичайний, банальний, примітивний плагіат? Вирішуйте самі.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!