Про лінОкси і АЙТІ-принтери. Старі пісні нового курсу Тимошенко

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 14828 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 16/06/2018Дата публікації

Це експромт, сказала Юлія Володимирівна Тимошенко, коли модний бородатий юнак, вискочивши на сцену, спочатку зізнався їй у коханні, а потім оголив м’язистий торс з намальованою на ньому символікою "Нового курсу".

Автор: Орест Зог

Це, звісно ж, не так. Не був експромтом ні перформанс з чоловічим стриптизом, і тим більше не була ним вся вистава з двогодинною промовою Тимошенко про український прорив (ні, не той, що для людей, а не політиків, який прем’єрка Тимошенко збиралася здійснити в однойменній урядовій програмі 2008 року. Про той вже майже всі забули). Занадто багато в це було вкладено грошей, рекламних білбордів, роликів на радіо й телебаченні та інших політтехнологічних ресурсів.

Так для чого це все було? Для кого самопроголошений фахівець з приготування сирників Юлія Тимошенко приготувала цей дикий вінегрет з системи "Лінокс" (саме так - через "о"), блокчейнів, тесл у космосі, ютубів, юберів, фейсбуків, синергії, аутоімунних реакцій, інь-янів з конфуціями та іншої вікіноміки? Для чого було озвучувати всю цю наукоподібну тріскотню, яка - що прекрасно видно на записі промови - наганяла непозбувну - ні, не бентегу, а нудьгу - на сонних та апатичних учасників зборів? Які в ці години були схожі не на апостолів нового курсу, а на замучених політарбайтерів, що чекають, коли вже закінчиться мітинг і можна буде нарешті отримати свої сто гривень? Навіщо спічрайтери написали Юлії Володимирівні десятки сторінок тексту про те, у чому вона абсолютно не орієнтується, і що їй час від часу було складно навіть прочитати - на кшталт вже згаданого "лінокса" чи "айті-принтерів"?

Більше того, підкреслено модерністський і футуристичний компонент промови ЮВТ періодично вступав у гострий контраст із абсолютно печерними тезами, які вона озвучувала значно впевненіше, ніж розповідала про лінокси і блокчейни. Наприклад, про зовнішнє управління Україною, яке здійснюється в інтересах глобальної олігархії та її необмежених апетитів. Тут напрошувалася згадка про рептилоїдів, масонів та світову змову, але Тимошенко, на жаль не розкрила тему. А коли Вона розповідала про несправедливо розподілений ресурс - 8 найбагатших людей планети мають у власності стільки, скільки вся найбідніша половина світу - було відчуття, що ось-ось на сцену на зміну стриптизеру виїде ленінський броньовичок, і Юлія Володимирівна закличе з нього до нової пролетарської революції і експропріації експропріаторів.

Насправді ж будь-кому, хто не страждає на склероз, була очевидна навіть не вторинність, а тисячоринність озвучених Тимошенко модерністських закликів. Починаючи від назви "Новий курс", де крім явного наслідування Рузвельту є напівплагіат з порошенківсього "Жити по-новому", - і аж до намірів продати суспільству під вибори ідею чергового оновлення і модернізації. Скільки їх вже було, цих команд озимого покоління, партій і партійок зі словом "Нова" у назві, закликів до нової індустріалізації та всякого іншого продуктивного села. Ці проекти в Україні регулярно та неминуче провалювалися. Тим більше проваляться вони у виконанні Тимошенко, яка, нагадаємо, вперше потрапила до Верховної Ради у 1997-му, а до уряду на віце-прем’єрський пост у 1999-му. Ось вона, нова людина у владі, яка прокладе для України новий курс. А свині навчаться літати.

То для чого було витрачати стільки ресурсів задля старих пісень про новий курс?

Юлія Тимошенко - геніальний деструктор і абсолютно безпринципний опортуніст (якби свіжі соцопитування показали, що електорат симпатизує людським жертвоприношенням, то хлопчину-стриптизера на сцені Тимошенківського нового курсу цілком могли б пустити під ніж). Вона десятиліттями практикувала навички зі знищення політичних конкурентів - лише через те, що при владі перебували вони, а не Вона.

Втім, у цієї деструкції був і побічний ефект - ослаблюючи вчорашніх соратників та союзників, Тимошенко водночас створювала колосальний негатив і щодо себе самої. Аби прийти до влади в 2010-му, вона повністю зачистила під себе національно-демократичне поле. Але при цьому випалила його настільки, що по цій сплюндрованій території до влади пройшов Янукович, а Тимошенко замість президентського крісла сіла в тюрму.

Зрозуміло, що Тимошенко не хоче, щоб у 2019 році знову повторився 2010-й. На чорнушних тезах про зубожіння і зраду можна провалити переобрання Порошенка - але чи вийде обратися самій? Тому Юлія Володимирівна вкрай потребує позитивного сценарію під вибори. Але, на відміну від деструкції та дискредитації, де вона великий майстер, із позитивом у Тимошенко ніколи не складалося. І "Новий курс" - це відчайдушна спроба цей позитив начаклувати. Щоб інтелектуали та громадські активісти впряглися у кампанію, а не згадували про "Ітеру", Лазаренка, газові угоди та загравання з Путіним.

Чи спрацює подібний сценарій? Думаю, що якби перформанс Тимошенко на сцені подивився б режисер Станіславський, він сказав би "Не вірю". І був би правий.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

З "ЛінОксом" великої проблеми немає. Хтось пише "ЛінАкс" і вважає, що то теж правильно, оскільки в "агліцькій" там ненаголошений "погано артикульований" звук який певне можна охарактеризувати як щось "посередині" між звичними для нас шістьма голосними української ("може ближче до 'е' ").
Мабуть було б краще якби баба юля замість говорити про щось незрозуміле виставила "експертів-технарів" зі своєї команди баби юлі; ясно ж бо, що як сама чимось тим не займається, то балаканина про те є демагогією й образою слухачів.