Перезимуємо. Як Україна буде проходити опалювальний сезон 2014-15 років

Трохи світла в газовій трубі

Наразі в колективній свідомості українців на другому за гостротою місці після питання війни – питання газу. Мільйони людей хвилюються, чи зможе країна, яка з червня не отримує газ із Росії, пережити без нього цю зиму. Крім цієї цілком закономірної тривоги є ще й панічна пропаганда. Її поширюють не лише вороги, які заздалегідь втішаються майбутніми стражданнями замерзлих без газу українців, але й деякі політики, для яких газова криза – це привід для атаки на чинну владу. Не мовчать і ті українські газові експерти, які давно «присіли» на газпромівські фінанси в обмін на озвучення вигідних для Газпрому тез.

Слід чесно сказати – об’єктивна ситуація з газовими ресурсами далеко не рожева. Але чи є вона катастрофічною? Для того, щоб дати об’єктивну відповідь на це питання, слід звернутися до цифр. І побачити, скільки газу в нас є, скільки можемо отримати, скільки повинні використати і скільки зекономимо.

Як правило, оцінка «газової достатності» базується на двох основних цифрах – обсягах споживання та обсягах імпорту. І тут, на перший погляд, газова ситуація виглядає вкрай похмуро. Минулого року Україна використала 50,4 мільярди кубометрів газу. Імпортувала 28 мільярдів. Зараз, за найкращого сценарію, європейський імпорт дасть 5-6 мільярдів кубометрів. Російського імпорту нема. Виходить, будемо мерзнути «на двадцять мільярдів кубометрів»?

Насправді ці побоювання значно перебільшені. Річ у тім, що для оцінки перспектив «зимового виживання» треба розглядати не рік, а період опалювального сезону. І оперувати треба реальними даними помісячного споживання.

Для того, щоб побачити дійсну картину, «Тексти» підготували таблицю. У ній наведені показники споживання, власного видобутку та імпорту газу в минулому 2013 році році (імпорт наведений радше як ілюстрація). Червоним виділений опалювальний сезон – в Україні він традиційно триває шість місяців, з 15 жовтня по 15 квітня.

Наголосимо, що мова йде про «мирний», не авральний 2013 рік. І не найкращий за кліматичними умовами: рік тому через нетипове похолодання на початку жовтня опалювальний сезон розпочався фактично на два тижні раніше. (Ось перший лінк з Гугла, який підтверджує цей трохи призабутий факт)

Наведемо найважливіші висновки, які можна отримати з цієї інформації.

1. У літні місяці Україна фактично повністю забезпечує себе газом власного видобутку. 100-200 мільйонів кубометрів різниці – показник непринциповий, бо цю різницю нескладно компенсувати шляхом нарощення видобутку в поєднанні з заходами економії.

2. Різке зростання споживання газу (удвічі, з 2 до 4 млрд куб м на місяць) припадає на жовтень (що цілком зрозуміло, бо з 15 жовтня за нормативами починається опалювальний сезон).

3. Пікові місяці споживання – це січень-лютий. Минулого року, до речі, ці місяці були далеко не рекордними в цьому сенсі – скажімо, у лютому 2012 Україна використала 8,7 мільярдів кубометрів.

4. В минулому році різниця між видобутком і споживанням за опалювальний сезон становила 23,3 мільярди кубометрів. Тоді цей обсяг покрили за рахунок російського імпорту та газу, піднятого з підземних газових сховищ. Цього року джерела будуть такими ж – тільки імпорт буде не з Росії, а з Європи.

Арифметика кубометрів

Отже, де Україна може взяти ті 23 мільярди кубометрів, які потрібні для того, щоб дожити до теплих квітневих днів?

Основне джерело – це запаси в підземних сховищах України. За даними сайту «Газова інфраструктура Європи», станом на 6 вересня в українських підземках було 15,9 мільярдів кубометрів газу.

За збереження чинної динаміки закачування газу у вересні (песимістичний сценарій) на початок опалювального сезону Україна матиме в підземних сховищах газу (ПСГ) трохи більше 16 мільярдів кубометрів.

За більш оптимістичного – якщо в ПСГ у вересні буде закачано додаткові обсяги газу, які зараз надходять по словацькому реверсу (це 26 мільйонів кубометрів на добу, при теоретичному максимумі в 27 млн) – запаси вдасться довести до 17 мільярдів кубометрів.

А які перспективи по імпорту? Тут питання складніше. Словацький транзит по газопроводу «Вояни-Ужгород» зараз іде в повному добовому обсязі (26 мільйонів кубометрів) – це дало б нам 10 мільярдів кубометрів на рік, або 5 мільярдів кубометрів у жовтні-березні. Втім, словаки перестрахувалися, і до березня 2015 гарантують лише 6,4 мільярди кубометрів на рік. Це, відповідно, 2,7 млрд куб м у жовтні-лютому, і 3,5 у жовтні-березні, якщо з весни поставки зростуть.

(Чи є ризик, що взимку Європі не вистачить газу, і вона скоротить імпорт? Наразі він мінімальний. Європейські підземні сховища заповнені на 89%, причому сезон закачування ще триває. Це дуже хороші показники. Більше того, в найближчій перспективі європейські газові ресурси зростатимуть, а споживання буде скорочуватися – але це окрема тема.)

16+2,7=19,7. Тобто, дефіцит – «лише» 3 мільярди кубометрів, які можна і зекономити? Насправді не все так просто.

По-перше, повністю підняти з підземних сховищ весь газ, який там знаходиться, технічно неможливо. А скільки можливо?

У архівах автора знайшлася раритетна табличка з показниками закачування та відбору газу з підземних сховищ України в 1994-2004 роках. Тут мають сенс цифри середини 1990-х – тоді іншого газу, окрім російського, в підземках бути не могло.

Як бачимо, «нормальні» показники – це коли після сезону відбору в ПСГ залишається близько 5 мільярдів кубометрів. Мінімальною величиною можна вважати результати 1994/95 року – 2,8 мільярдів кубометрів. Тобто, з реальний ресурс підземок із 16-17 мільярдів кубометрів скорочується до 12-14.

Але і це ще не все. Обсяги газу, які можна підняти з газосховищ кожного місяця, не є лінійними. Принцип нелінійної роботи газосховищ на підйом газу можна зрозуміти на прикладі дитячого пляжного м’яча. Якщо його надути, а потім здувати, то максимальний вихід повітря буде на самому початку, а потім поступово слабшатиме. У сенсі газосховищ це означає, що, почавши відбір, скажімо, у листопаді, можна опинитися в ситуації, коли у січні-лютому, під час найбільшого споживання, підземки просто не «віддадуть» потрібні обсяги газу – попри те, що фізично цей газ у них є.

Цей механізм пояснив в інтерв’ю Українській правді екс-голова нафтогазівської дочірньої компанії «Укргазвидобування» Ілля Рибчич:

Якщо брати цифри, оголошені чиновниками, то до початку опалювального сезону ми будемо мати в підземних сховищах близько 16 млрд куб м газу. При такому обсязі ми можемо максимум піднімати 150 млн кубів на добу протягом першого місяця, не довше.

… Якщо почнемо брати газ зі сховищ в листопаді-грудні, то в січні не зможемо підняти 150 млн.

Зимовий похід

Тепер, на основі всіх наявних даних, можна окреслити сценарій, який дасть змогу пройти зиму на основі наявних ресурсів газу.

Перше. Ключовими для надійного проходження зимового сезону будуть два місяці – жовтень і листопад. Стратегічно важливо скоротити споживання газу в цей період – у жовтні до рівня вересня, а у листопаді – до рівня жовтня (в ідеалі – більше, але тут все залежатиме від погоди). Тільки це одне забезпечить скорочення споживання на 2,5 мільярди кубометрів порівняно з минулим роком.

Що це означає в практичному сенсі? Те, що 15 жовтня опалювальний сезон компанії теплокомуненерго НЕ ПОЧНУТЬ. Його слід затримати як мінімум на два тижні, а якщо погода дозволить – то на місяць, до середини листопада. Відповідно, власникам «дірявих» віконних рам чи квартир з «прозорими» для тепла стінами слід взяти до уваги цей прикрий факт. Якщо є гроші – утепляйтеся, поки не пізно. Не менш прогнозованим буде і ажіотажний попит на обігрівачі наприкінці жовтня-на початку листопада.

Друге. Відбір газу з підземних сховищ має початися не раніше грудня (Ілля Рибчич говорить про січень, але це дуже вже жорсткий сценарій). Тільки це забезпечить реалістичний для підземок режим експлуатації – добовий відбір до 150 млн кубометрів у січні, приблизно 9 мільярдів – у січні-лютому, і 12 – до кінця опалювального сезону (перехідні залишки тоді становитимуть 4-5 мільярди кубометрів).

Третє. Опалювальний сезон закінчиться не в квітні, а в березні. Як це, до речі, було і цього року.

Четверте. Скорочення споживання промисловістю та бюджетною сферою. Уряд своєю постановою визначив дуже високу планку – 30% економію в серпні-березні. Але тут теж є «м’які» та «жорсткі» варіанти. Скажімо, в 2012 році промисловість під впливом кризи зменшила споживання енергоносіїв – і це призвело до падіння річних обсягів споживання нижче 50 млрд кубометрів – до 48,8 млрд куб м. Жорсткий варіант - це коли у випадку екстремально холодної погоди заради обігріву населення доведеться відправлятизаводи на «зимові канікули». Це погано для економіки, але іншого виходу може не бути.

А для шкіл та вишів довгі зимові канікули – вже, по суті, доконаний факт. Навчальним закладам у регіонах рекомендують перейти на шестиденку та відмовитися від осінніх канікул, а натомість подовжити зимовий відпочинок на місяць, а то й більше. Якщо завдяки цьому вдасться зекономити мільярд-півтора кубометрів – вже добре.

Є і п’ятий, найбільш форс-мажорний хід – несанкціонований відбір із транзитної труби, по якій російський газ іде до Європи. Цього варіанту слід уникати до останнього: це не лише дасть Росії підстави для агресивних дій, але й завдасть страшного удару по репутації України як транзитера. Втім, якщо альтернативою буде масове відключення від тепла українських міст, у багатоградусні морози, іншого виходу може й не залишитися.

Втім, до цього навряд чи дійде. Перша половина вересня є аномально теплою – теплішою, ніж червень. Це дає надії на теплу осінь, а отже, пізній старт опалювального сезону.

Від поганого до доброго

Насправді більше тривог з точки зору газового забезпечення викликають не так 2014/15 роки, як 2015/16. І підстав тут більш ніж достатньо. По-перше, навесні 2014 Україна активно заповнювала підземки російським газом, користуючись тимчасовою ціновою преференцією (268 доларів за 1000 кубометрів замість 400 з гаком). Цієї можливості більше не буде. Відповідно, Україні слід буде розраховувати лише на той газ, який вона зможе закачати з європейського напрямку, і на той, який вона видобуде сама. Станом на сьогодні це близько 35 мільярдів кубометрів (21 власний видобуток, 14 – імпорт). Тобто, дефіцит на наступний сезон може скласти не нинішні 5-7, а всі 10-15 мільярдів кубометрів.

Де їх можна взяти? Варіант один – збільшити постачання з Європи. У повній відповідності з нормами т.зв. третього енергопакету, який гарантує вільне постачання газу від продавця до покупця – і транзитери не мають права його обмежувати.

І тут перед нами постає зовсім інша картина газової незалежності України - намальована у рожевих тонах, але цілком реалістична за змістом. Давайте на неї поглянемо.

Як відомо, власний видобуток газу в Україні перевищує 20 мільярдів кубометрів, і держава зробить все, аби його наростити. Обсяг газу в підземних сховищах – до 30 мільярдів кубометрів. Тобто, лише за рахунок підземок і власного видобутку Україна зможе ПОВНІСТЮ закривати свої потреби в газі – на рівні «благополучного» 2013 року.

Скільки буде коштувати цей газ, якщо його купувати в Європі? Приблизно в два рази дешевше, ніж той, який ми вимушено купували в 2011-12 роках у Газпрому по ціні, що перевищувала 400 доларів. Так, актуальні ціни на європейських газових хабах зараз становлять 190-200 євро за 1000 кубометрів. Улітку – дешевше. У перспективі очікується тренд на подальше зниження цін – внаслідок таких чинників, як збільшення експорту зрідженого газу з Африки та Азії, початок експорту цього газу з США, зменшення споживання в Японії (вивільнені обсяги підуть до Європи), початок роботи європейських сланцевих проектів (у першу чергу – Польща та Великобританія).

Заходи з реформування енергетики та економії ресурсів, якщо проводити їх рішуче, але не на шкоду власній економіці та якості життя населення, дозволять вийти на обсяги споживання не 50, як зараз, а не більше 40 мільярдів кубометрів. Напрямків діяльності тут дуже багато. Використання біомаси (у Німеччині, наприклад, «непрестижна» солома, гілочки та органічні відходи забезпечують генерацію електроенергії в півтора рази більшу, ніж від газових електростанцій). Сонячна енергетика (найдешевше джерело енергії серед усіх існуючих, у перспективі найближчих двох-трьох років). Термомодернізація житла та новітні способи опалення приватних будинків (у першу чергу – теплові насоси).

Найважливіше те, що завдяки цьому всьому Україна, по-перше, назавжди здобуде свободу від «газового» політичного шантажу зі сторони Росії, а по-друге, отримає джерела енергії дешевші від тих, за які ми платимо нині.

Усе це – європейська енергетична реальність найближчих трьох-п’яти років. Вона йде до нас сама, і достатньо буде просто зробити крок назустріч.

А поки що нам треба перезимувати. А ще - захиститися від російської військової агресії. Обрати нормальну Раду. Не допустити розвалу держави. Їй-богу, на фоні цих проблем економія кількох мільярдів кубометрів газу виглядає ну аж ніяк не найскладнішим завданням.

газ економіка