В Детройті колишній середній клас стоїть у черзі за безкоштовною їжею. Усім не вистачає.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 62157 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 27/08/2009Дата публікації

На одній стороні вулиці в старому промисловому районі, вантажник переносить ящики з продуктами з свого пікапу в магазин. За десять метрів стоїть чоловік, одягнений у військову форму, військові черевики і щось, що нагадує бронежилет. Він виглядає так, ніби щойно повернувся з Багдаду. Але це не Ірак. Це південний схід Детройту, і він працює тут для охорони продуктів харчування. "Не знімати, камеру вниз", кричить він. Мій супутник і я, приїхали сюди дізнатися, як люди в цьому місті використовують міські фермерські господарства, вирощуючи власні продукти.

За публікацією CNN-Money

Переклад: Сергій Климко

У цьому понівеченому рецесією місті, відсутність продовольства є серйозною проблемою. Ця тема піднімається знову і знову в усіх розмовах в Детройті. Тут не існує жодного великого дисконтного супермаркета, а це змушує мешканців купувати продукти харчування у найближчих продуктових крамницях. Це часто означає менш здорову, менш різноманітну і більш дорогу їжу.

З погіршенням стану економіки – а зараз рівень безробіття у Детройті перевищує 16% - кількість звернень про надання продовольчих талонів та відвідуваність безкоштовних буфетів для бідних значно зросла.

Нестача харчів посилюється, поширюючись на людей, які не звикли до голоду. З тим, як середній клас втрачає свої робочі місця, ті ж люди, які ще не так давно жертвували на кусень хліба бідним, стали поруч із ними в чергу за тарілкою безкоштовного супу.

Останні кілька десятиліть Детройт, колись одне з найбільших промислових міст США,

переживає системну кризу

Проте детройтці зреагували на цю кризу. Величезна кількість вільних земель призвела до запровадження сільського господарства в містах. Добровольців у місцевих соціальних закладах громадського харчування також побільшало.

"Ми приймаємо приблизно на третину більше людей, ніж раніше", каже Жанна Агоп’ян, доброволець у буфеті "Нове Життя", філіалі церкви «Асамблеї Всевишнього у Розвелі, одному з передмість, приблизно у 20-ти милях на північний схід від Детройту. Агоп’ян розповідає, що більшість з нових людей, які звертаються за допомогою, це чоловіки, колишні годувальники які зараз гостро потребують поповнення свого продовольчого кошику.

Агоп’ян - 83-річна шкільна учителька на пенсії. Вона працює у роздачі харчів чотири дні на тиждень, витрачаючи два з них на збір продовольства, яке жертвують місцеві магазинчики, подорожуючи околицями на власному мікроавтобусі.

Символ урбаністичних проблем Детройта - закинута будівля Центрального вокзалу

Один з безкоштовних буфетів, що знаходиться в підвалі церкви, видає ящики з продовольством. Один такий ящик розрахований на прогодування сім'ї з чотирьох чоловік протягом тижня. Пакунок включає в себе сухі й консервовані продукти – зернові, макарони, арахісове масло, консервовані фрукти та овочі, 7 чи 8 фунтів замороженого м'яса, і коржі для піци в дар від місцевої «Піца Хат». Основна маса продуктів закуповується на оптових базах або дарується за рахунок місцевої продовольчої програми. Минулого місяця в цьому буфеті було видано 519 коробок.

Агоп’ян сподівається, що попит на продукти харчування не стане надто великим.

"Маю надію, що ситуація вже досягла свого апогею, тому що харчів вже починає не вистачати, і нам вже зараз потрібно шукати нові шляхи поповнення запасів» - каже вона.

Але їй слід готуватися до гіршого. Установи соціального обслуговування повідомляють про величезний сплеск попиту на продовольчу допомогу.

Зараз монументальні зали Центрального вокзалу перебувають у повному занедбанні...

Gleaners, установа, що займається розповсюдженням їжі для безпритульних, заявляє про зростання об’ємів роботи на 18 відсотків порівняно з минулим роком. Мічиганський департамент соціальних служб, який займається продовольчою допомогою на федеральному рівні, повідомляє про 14 відсотків додаткових заяв за період з жовтня 2008 року. Кількість дзвінків до гарячої лінії United Way потроїлась за останній рік.

... а так вони виглядали колись

"З урахуванням ресурсів, ми могли б подвоїти наші зусилля", каже Франк Кубік, менеджер харчової програми «Фокус:Надія» в Детройті, організації, що нагодувала торік 41 тисячу людей похилого віку. Кубік говорить, що його программа нажаль обмежена статутом та бюджетом, і не може надати допомогу більшому числу клієнтів. Він сподівається на те, що статут буде змінений, і вони зможуть доставляти пенсіонерам більше їжі. "Просто людей так багато, що вони дійсно знаходяться на межі виживання", сказав він.

Зміна аудиторії

У Детройті економічні проблеми існували завжди. Що робить цю рецесію особливою, це верства людей, що зазнали значних втрат. Це вже не тільки бездомні, або просто бідні.

Тепер це люди середнього класу, які втратили 60-ти тисячну зарплату із службовим авто, та домовласники, що опинилися на не тій стороні мильної бульбашки ринку нерухомості.

Церква Кирила та Мефодія

Багато хто з цих людей ніколи не стикалися з державною бюрократією, пов’язаною із наданням економічної допомоги, що робить для них її отримання досить непростим завданням.

"Вони уявлення не мають де знаходяться відділення Міністерства внутрішньої безпеки або інші соціальні установи», каже ДеВейн Велс, президент компанії Gleaners. Говорячи про надання допомоги цим новим голодним, він вказує на важливість 211-ї федеральної програми United Way, за якою зателефонувавши у гарячу лінію люди можуть отримати інформацію про широкий спектр доступних соціальних послуг.

Мічиганський департамент соціальних служб вже пропонує послугу, за якою люди можуть подати заявку на продовольчі талони через інтернет. Це може вирішити ще одну проблему, пов’язану з отриманням допомоги для середнього класу: гордість. Багато людей наштовхуються на психологічний барєр, і для того щоб звернутися за допомогою, вони мають дійсно відчути себе на дні. «Вони будуть говорити «мені ніколи не доводилося робити це раніше», і вони відчувають себе ніяково», каже колишня вчителька Акоп’ян. «Часи змінилися, хорошу робота отримати все важче і важче. Я кажу їм - суспільство вже не те, що було раніше», каже вона.

Завод автокомпанії Studebaker. Ця автомарка припинила існування в 1950-х роках

Відповідь Детройта

"Кілька років тому ви бачили голодних по телевізору", говорить Уеллс. "Тепер це ваш двоюрідний брат, або хтось, з ким ваша дитина грає у футбол".

Уеллс говорить, добровольців у Gleaners прибуло, як і Детройту громадянської свідомості. Федеральна влада також не залишається осторонь - кількість продуктових талонів була збільшена на 14 відсотків.

Детройтці самі також намагаються рятувати ситуацію. Завдяки нестачі великих супермаркетів у Детройті - явище, яке в значній мірі пояснюється відсутністю попиту, - є багато вільних земель, на якій громада почала розвивати городництво та садівництво. Це явище ще не таке велике, щоб прогодувати місто, але, ця діяльність аж ніяк не марною. Вона також використовується у виховних цілях, особливо для освіти дітей.

"Тепер я їм овочі кожного дня", сказав один з хлопчиків, що бере участь у програмі з розвитку городництва, яку він відвідує після школи на Міський фермі, недалеко від центру міста. "Вчора я збирав тут цибулю, а сьогодні понесу додому трохи картоплі!».

Особняк у вікторіанському стилі в колись престижному районі Brush Park

Почуте є бальзамом на душу для таких людей, як Ден Кармоді, директора Східного ринку, який знаходиться недалеко від центру міста Детройт. Кармоді є частиною групи людей, які намагаються залучити людей до здорового харчування. Їх зусилля включають у себе створення мережі розповсюдження продуктів околицями міста, а також створення програми, яка дозволила б одержувам продовольчих талонів отримувати вдвічі більше, якщо вони купують у місцевого фермера.

Він говорить, що продовольча ситуація в Детройті особливо пригнічує, тому що навколишні райони є одними з перших у Сполучених Штатах за врожаями: Мічиган вирощує найрізноманітніші культури від яблук та персиків до мускусних динь та кавунів. Віндзор, що зовсім поруч, є столицею гідропоніки Канади. Багато ферм є у недалеких Огайо та Пенсільванії.

Проте привезти ці харчі у Детройт, і сприяти їх розповсюдженню серед детроїтців є складним завданням. От чому таким важливою справою є розвиток міського фермерства. "Як тільки діти бачать, звідки береться їх хліб", каже він, "це повністю змінює їх ставлення до їжі".

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!