Народні гроші. Українці жертвують сотні тисяч гривень на корисні справи

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 67002 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 25/09/2012Дата публікації

Вибори в Україні традиційно являють собою такий собі «атракціон небаченої щедрості». Більшість кандидатів у народні обранці, виринувши нізвідки за кілька місяців напередодні голосування, наввипередки скуповують симпатії виборців шляхом масової роздачі різноманітних «ніштяків» - від продуктових наборів до банальної сотки гривень. Втім, зараз постає нова практика, антагоністична цьому ганебному підкупу. Українці не чекають від кандидата подачок – навпаки, вони дають серйозні кошти на підтримку тих людей (і тих ідей), які вони вважають гідними. І мова йде не про копійки, а про сотні тисяч гривень.

Автор: Іван Мельник

Свій до свого по своє

«Чесно скажу: я не дуже вірив у те, що це спрацює», - розповідає Руслан, керівник виборчого штабу одного з незалежних кандидатів у депутати. – Але коли один із активістів запропонував організувати збір коштів на виборчу кампанію через інтернет, я не став заперечувати – технічно це було не дуже складно. Результат вразив – нам почали активно перераховувати гроші не тільки відомі нам симпатики кандидата, але й цілком сторонні люди, про яких ми до цього нічого не чули. Розмір сум – від 100 до 5-10 тисяч гривень».

І це – далеко не поодинокий приклад. Найбільш показовою в цьому сенсі є історія зі збором коштів для партії «Демократичний альянс». Як відомо, для реєстрації в якості учасника виборів до Верховної Ради партії мають внести заставу в розмірі двох мільйонів гривень. Для «старих» партій, що представлені в парламенті, знайти таку суму не становить жодної проблеми. Так само нескладно це зробити політичним силам «на утриманні» в того чи іншого фінансово-промислового угруповання.

Натомість «низовим» партіям, які не мають у своєму складі олігархів-«гаманців», більше того, принципово не хочуть перетворюватися на кишенькові політичні сили, зібрати такі кошти вельми непросто. «Демократичний альянс», який опинився саме в такій ситуації, вирішив зібрати потрібні 2 мільйони за рахунок народних пожертв.

Чи вдалося це Демальянсу? І так і ні. З одного боку, партія спромоглася зібрати рекордну суму пожертв - 490 723 гривень. Як повідомив голова партії Василь Гацько, кошти перерахували понад 1000 українських громадян.

З іншого боку, 500 тисяч гривень – це чверть від того, що було потрібно для реєстрації. Відповідно, «Демократичний альянс» відмовився від участі у виборах. До речі, подейкують, що одіозний політик та підприємець Давид Жванія пропонував партії «доплатити решту», однак йому відмовили. Якщо це справді так, то «Демальянс» може записати на свій рахунок додатковий плюс. Не через принциповість і нелюбов до олігархів: великий капітал фінансував, фінансує і буде фінансувати політиків у всьому світі. Однак в Україні спроба поєднати «народне» та «олігархічне» фінансування неминуче обернулася б повним провалом по обох напрямках – люди повністю втратили б довіру до такої політичної сили, а «великі спонсори» цілком логічно почали б вважати, що тепер вони мають право замовляти музику.

Досвід фандрейзингу, здобутий Демальянсом, партія застосувала під час висування кандидатів по мажоритарних округах – від партії йдуть два кандидати, Василь Гацько та Римма Білоцерківська ( по мажоритарних округах №211 і №106). Зрозуміло, що тут коштів потрібно значно менше. Наразі складно сказати, чи підуть на ці потреби гроші, зібрані на «партійну» кампанію. За законом жертводавці мають право забрати ці гроші, а перекинути їх на «мажоритарні» вибори не можна. Однак зрозуміло, що серед жертводавців знайдуться й ті, які погодяться на таку зміну призначення їхніх платежів, і в принципі можна знайти механізми використання цих коштів. Втім, Демальянс про це не говорить, натомість повідомляє про нову кампанію зборів грошей на мажоритарку та про використання «спискових» грошей на боротьбу з корупцією.

Адвокат Тетяна Монтян, яка балотується до Ради в Києві, залучила до збору коштів своїх волонтерів. Ось – один із свіжих звітів про їхню діяльність.

Натхненна успіхом Монтян інший кандидат відома журналістка та громадська активістка Тетяна Чорновіл (та сама, яка приковувала себе до рейок на знак протесту проти арештів УНСОвців під час акції «Україна без кучми», провела журналістське розслідування про молоді роки Ріната Ахметова, брала штурмом «Межигір’я», а днями дала ляпаса комуністу Царькову в ефірі у Савіка Шустера за фразу «Мало НКВС вас стріляло») теж почала кампанію зі зборів коштів.

Ось цитата з її повідомлення на «Фейсбуку» від 20 вересня:

Люди, дуже потрібна ваша допомога. З коштами геть погано. А вони так потрібні для останього удару. Дуже образливо буде програти не дотягнувши 1-2 %, а скільки праці вкладено... Йду на перемогу! У Дубневичів просто істерика. Сьогодні його люди приїзджали в село під Києвом, де я живу, навіть в школі шпигували за моєю донькою. Не знаю навіщо, певно мене лякали, бо демонстративно фотографували.

Отож, повірте, тут війна не на жарт. Якщо я переможу це буде приклад всім чесним людям, не боятися йти на вибори проти "грошових мішків" і корупціонерів, представників влади та криміналу. Це дуже потрібно. Тому підтримайте. Маю ще випустити два випуски газет по 40 тисяч, 10 тисяч листівок. Треба зібрати 25 тисяч грн., а зараз у мене на рахунку 89 грн.

Технологія пожертви

Свого часу «Тексти» були чи не першим українським веб-сайтом, який експериментував з моделлю «читацького фінансування». Причому відразу на двох рівнях: як збору «загальних» пожертв на підтримку сайту, так і «адресних» - на конкретну публікацію з певної теми, яку анонсував і рекламував автор.

Ця спроба не лише дала позитивні результати, але й дозволила на власному досвіді зрозуміти нюанси, пов'язані з організацією "народного фінансування". Найголовніший висновок – фандрейзингом потрібно займатися постійно й системно, інакше початковий сплеск ентузіазму неминуче згасне. Ще один важливий момент – більше всього коштів дають не «віртуальні» симпатики, а люди, з якими спілкуєшся особисто, хоча охопити усіх бажаючих пожетрвувати особисто дуже важко і тут на допомогу приходить інтернет (це може відбуватися як на заходах, організованих за участю співробітників сайту, так і на спеціалізованих заходах із збору коштів). І насамкінець, критично важливим для того, щоб фінансування не перетворилося на одноразову акцію, є зворотний зв'язок і систематичні повідомлення, на що витрачено кошти з пожертв. Не завжди ці повідомлення можуть бути відкритими для всіх, а не лише для конкретних жертводавців, але

Натомість «народне фінансування» виборчих кампаній має свою специфіку. По-перше, одного «сплеску ентузіазму» зазвичай вистачає – адже в процесу є точка кульмінації, а саме, момент виборів. По-друге, сама кампанія полягає в тому, щоб привернути симпатії виборців – а отже, є готова аудиторія, з якою можна працювати. По-третє, спілкування з виборцями (особливо на мажоритарних округах) автоматично дає можливість збирати пожертви (інша справа, що легітимність такого збору коштів наразі є нечіткою). І нескладно знайти в команді людину, яка буде відповідати виключно за напрямок збору пожертв.

Найбільша об’єктивна перешкода поширенню практики «народного фінансування» політиків - досить-таки складна процедура переказу коштів. Так, ідучи до банку, слід не просто мати при собі паспорт та ідентифікаційний код, але й чітко знати, як саме оформлювати бланк переказу. Були численні прецеденти, коли через невірно вказане призначення платежі поверталися. Ситуацію погіршувало ще й те, що в багатьох банках співробітники уяви не мали про те, що це за платежі такі і як їх слід оформлювати. Зрозуміло, що суто через це десятки тисяч людей, які в принципі були згодні підтримати свого кандидата гривнею, просто не захотіли долати пов’язані з цим труднощі.

Наразі верхня межа пожертви від приватної особи (юридичні особи не мають права перераховувати кошти до виборчих фондів кандидата) становить 22 тисячі гривень. Можна робити кілька платежів, аби тільки не перебирати цей ліміт.

Показово, що люди, причетні до збору коштів, розповідають про практично повну відсутність «мікроплатежів» - переказів у 20-40-50 гривень. Як правило, «нижня планка» пожертви – це 100 гривень. Чому так – можна здогадатися, людина, яка вирішила віддати 100 гривень, морально готова витратити півгодини часу на банківські перипетії. Якби процедура була простішою, обсяг «дрібних» переказів був би значно більшим.

Втім, вигадливі співвітчизники знайшли вихід і в цій ситуації. Є варіант, коли збір пожертв беруть на себе активісти, які потім самостійно оформлюють перекази вже на виборчий рахунок.

Зрозуміло, що до цієї схеми є питання: як у сенсі формальної легальності самої процедури, так і до банального питання порядності тієї людини, яка отримує кошти: неминуче виникатимуть сумніви, а чи не покладе «збирач» всі ці гроші собі до кишені. Втім, соціальні мережі наразі дозволяють «віртуальній» людині утвердити свою особисту репутацію на досить високому рівні.

До і після виборів

Слід зазначити, що «народне фінансування» не обмежене самими тільки виборами. Наразі цей новий тренд набирає потужності в найрізноманітніших сферах.

Найсвіжий за часом та найбільший за значенням успіх "народного фінансування" в Україні - це вчорашня сплата телеканалом ТВі податкового боргу перед Державною податковою службою - загалом на суму чотири мільйони 98 тисяч гривень боргу. Після того, як суд зобов'язав телеканал сплатити цей несправедливо нарахований податок, і при цьому через масове вилучення ТВі з регіональних кабельних мереж доходи каналу впали, виникла реальна загроза знищення чи не єдиного наразі опозиційного телевізійного медіа.

У цій ситуації ТВі 13 вересня звернувся до народу, громадських організацій, політичних партій тощо з проханням допомогти пожертвами. Результат вразив: "За 10 днів збору коштів нам перехували гроші майже 11 тисяч жертводавців. На 16 годину 24 вересня ми зібрали 2 845 239,12 грн", - повідомила прес-служба ТВі . Ще два мільйони гривень переказала партія "Батьківщина." Цей досвід показово свідчить - українська громада отримала реальну можливість захищати свої інтереси у сфері, яка раніше повністю залежала від волі (точніше, сваволі) судів. Імовірно, що практика "громадянського викупу" ЗМІ буде продовжена. Однак не виключено, що влада теж візьме цей досвід до уваги і запровадить заходи, які перешкоджатимуть "народному фінансуванню", - у першу чергу, по лінії податкової системи.

Із неполітичних практик слід згадати «народний кінопереклад». Так, відомий торент-портал «Гуртом» http://www.hurtom.com/portal/ почав збирати гроші на переклад та повноцінне озвучення відомих фільмів українською мовою ще рік тому. Результати цілком позитивні – було озвучено 20 фільмів, і нещодавно сайт «кинув клич» про збір коштів ще на 10. Початкові умови були такими:

Загальна сума: 29500 грн., з цього 25100 грн. піде на озвучення (85%), а 4400 грн. на підтримку роботи сервера Гуртом (15%, включено до вартості кожного фільму). Перераховуючи гроші, ви одночасно допомагаєте озвученню фільмів і підтримуєте роботу нашого сайту.

Як виявилося, прихильники сайту спромоглися не просто виконати, але й перевиконати цей бюджет: було зібрано 32282,94 грн., або 109,43%. Сайт повідомив, що «надлишкові» гроші підуть на озвучення наступних фільмів.

Нещодавно почав свою роботу сайт "Велика ідея" - аналог відомого (і надзвичайно перспективного) ресурсу kickstarter.com. Втім, побіжний перегляд тих ідей, які наразі запропоновані до "народного фінансування", наразі не дуже вражає. Час покаже, чи буде з цього толк. Принаймні одна цікава ідея вивішена на БігІдеї швидко отримала необхідну кількість пожертв. Однак сам принцип народного фінансування вже працює - а як відомо, ніщо не може зупинити ідеї, час якої настав.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!