Тупість журналістів і апатія читачів. Конспект відкритої лекції головреда "Коментарів" Вадима Денисенка

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 61175 Перегляди
  • 5 Коментарі
  • 15/09/2011Дата публікації

По Києву ходять тисячі журналістів, а писати нікому. З власного досвіду: якщо на роботу приходить журналіст, що закінчив факультет журналістики - шансів отримати в нас роботу він практично не має. 12 вересня MediaNext спільно з редакцією сайту ТЕКСТИ організувала відкриту лекцію головного редактора тижневика "Коментарі" Вадима Денисенка. Наводимо конспект розмови.

Виклики, що стоять перед друкованими ЗМІ:

Падіння рівня читабельності покоління - призведе до того, що люди стануть менше читати. Для пишучих журналістів більше проблема, аніж для ТБ.

Тупість журналістів. По Києву ходять тисячі журналістів, а писати нікому.

З власного досвіду: якщо на роботу приходить журналіст, що закінчив факультет журналістики - шансів отримати в нас роботу він практично не має.

Падіння соціальної активності. Ми переживаємо період одного з найнижчих рівнів соціальної активності суспільства. Були соціологічні дослідження, де на питання "Що вас хвилює?" 66% киян заявили: нас нічого не хвилює. Таке буває або в неймовірно щасливих країнах, або в неймовірно проблемних.

У нас неймовірна апатія, багато людей ідуть у внутрішню еміграцію. Або ж просто говорять: мені все набридло. Ви, напевне, знаєте кількох людей, які колись були активними, а зараз нічого не хочуть. Це, з одного боку, виклик - споживачів політекономічної журналістики стає менше. А з іншого боку - виникає питання, що нам (тижневику "Коментарі" та сайту comments.ua) з цим робити. Аудиторія суттєво звужується. Єдине, що ми можемо протиставити - це давати відповіді на ті питання, що хвилюють людей.

Що ми зробили? Скоротили тексти - один текст не більше 8 тис знаків, решта не більше 5 тис знаків. Нема таких текстів, які не можна скоротити до заголовка

.

Друге - ілюстративний матеріал. У журналі і особливо на сайті. На сайті проходить 300 новин за день. Всі якісно ілюструвати неможливо. А ле по топових речах ми робимо все можливе, щоб дати класну фотографію.

Третє - йдемо назустріч апатичній людині. Людина каже: мені все набридло. Тому треба дати їй таке, на чому вона спіткнеться. Працювати на грані фолу, епатажу. Тут тонка грань - її треба відчувати.

Четверте - наше завдання полягає в тому, що ми николи не пишемо загальновідомі речі.

Перейдемо до запитань.

- Які теми потрапляють, а які ні до тижневика? Що варто аналізу?

- Я вважаю, що аналізу варто все. Нема подій, які не можна викрутити до публікації. Якщо ми знайшли новий поворот події, новину, розуміємо, що за цим всім стоїть. Обов'язково - скандальність, людей цікавлять скандали.

Наш внутрішній слоган - "Газета респектабельних скандалів". І, відповідно, сайт респектабельних скандалів. Ми свідомо йдемо на пошук скандалів - хто за чим стоїть, кому вигідно.

- Якщо серед тем багато скандалів - як вибираєте?

- Скандалів багато не буває. Наші 32 сторінки - це 35-50 матеріалів. Більше 50 скандалів на тиждень не буває. Було б більше - у нас було б 48 сторінок.

- А який головний скандал цього тижня?

- Минулого тижня - що збиралися винести вирокТимошенко. Цього - що Тимошено вирок не винесли.

Або ось ще. За останні два місяці різко зросла кількість ДТП. Такого не було з часів підвищення. Просто вакханалія на дорогах. Це соціальний скандал.

- Ви реактивні, ідете за ходом подій, чи задаєте якісь теми, які можуть вистрілити в майбутньому? І який розмір оперативної пам'яті газети?

- Наш підхід: читач розумніший за нас. Загалом є два підходи Перший - публіка дура. І багато видань живуть на цьому. Другий, який сповідую я, - мій читач розумніший за нас.

Ми - газета оперативної аналітики. Людина повинна узнати про подію із нашого тижневика трохи швидше, ніж із щоденної газети.

Установка для сайту Коментарів - люди, вам не потрібно купувати газети. На сайті ви прочитаєте все і швидше.

-Скільки людей працює над обкладинкою? Опишіть процес креативу.

- На обкладинці не буває колажів, тільки реальна фотографія. Таке рішення було прийняте. В заголовку має бути підмет і присудок - ще одне правило. І нема колажів на обкладинці - теж правило. Це насв відрізняє. Вибирається головна тема і відбирається фото

Обкладинки чітко визначають ставленя суспільства до політика. Якщо на обкладинці Кучма - тираж не продавався. Якщо Ющенко в часи президенства - теж не продавася. А от Тимошенко продається завжди. ЇЇ фото на обкладинці продає на 5% більше тиражу.

- А це принципово - маленькі тексти? Чи є пера, яким дозволяють писати більше 8 тисяч?

- Нема. Я вражаю, що люди менше хочуть читати. Хочуть мати максимум інформації на мінімумі площі.

- Є вимога до побудови тексту статті?

Текст має бути побудований логічно. Жорсткої структури не прописано, стайл-бука нема. Має бути логічно викладено і коротко. В Коментарі були набрані люди, яких я знав і які знали мене. Пояснювати тому ж Старостіну, як писати тексти, не доводилося - він це давно знає. Чи потрібен цей гросбух? Для когось потрібен. Для щоденних видань, наприклад - там інший потік інформації. Для тижневика - це питання.

- Чи ви дублюєте всі матеріали в онлайні?

- Є сайт газети і сайт comments.ua. Один сайт - дзеркало газети. Просто як архів, ми його не розкручуємо. Другий - це коментс.юа.

- TEXTY.org.ua була дискусія - чи можлива об'єктивна журналістика? Що ви думаєте з цього приводу?

- В 2007 році один політик сказав - досить займатися об'єкт журналістикою пора писати правду. У нас автор може виcловлювати свою точку зору. Якщо є що сказати, значить, можна. Багато хто нас називає проБЮТівським, хтось називає проющенківським. Насправді цього нема. Ми стараємося виходити із поточної проблеми, як вона вирішується або може вирішитися. Ми пропонуємо думку.

- Як ви використовуєте журналістські розслідування? Наприклад, рейдерських атак?

- Стараємося повертатися до таких речей через певний час. В нас є спецтема - ми підібрали, напр., 10 найгучніших скандалів, протягом 2-3 років, і подивилися, що з цього вийшло. Тільки лінивий не говорив про скандал педофілів, але мало хто знає що його головний фігурант Полюхович на свободі, він не винен. І нардеп Колесніченко, який найбілше роздував скандал навіть не думає вибачитися перед ним.

-Багато виданьб роблять так звані "спецпроекти". Вони мають сенс?

Ми свого часу придумали проект "666 найбагатших людей України". Підійшли глобально й інтелектуально, розглянули окремо по кожному регіону. Після цього я дійшов до висновку, що цим займатися більше не хочу. Не уявляєте кількості дзвінків. Вони зводилися до двох типів. Перший: "Чому дали так мало?" Я відповідав - а скільки ви вважаєте, у вас є? - Не 20 а 40 мільйонів. - Гаразд, я даю спростування в наступному номері. і чув відповідь: "Ну, ні не треба".

Другий: "В мене нема стільки грошей". Добре, пишу спростування. "Ні, так не можного, парні не поймуть".

Поклавши руку на серсце, сказати, скільки в Ахметова мільярдів, не може ніхто.

До Дня незалежності ми зробили спецвипуск. Ми склали 20 рейтингів: 20 кращих пісень, 20 обличь політиків. По кожному напрямку було опитано 20-40 респондентів. 20 кращих книжок - літературознавці і письменники, 20 кращих пісень - виконавці.

- Де більша аудиторія - паперове видання чи сайт?

- Аудиторія онлайн видання - 1 млн. Паперового - 60 тис в місяць.

- Що пріоритетніше?

- Обидва.

- Багато ресурсів робить ставки не на оперативність чи кількість повідомлень, а на взаємодію читачів. Статуси постійних читачів, діалог, коментування. Яка політика взаємодії з читачами у вас?

- Ми над цим працюємо, є кілька проектів, але в нас є дуже сильний форум - один із кращих на новинних ресурсах.

- А наскільки активні коментатори? Люди більше пишуть на форумі чи на сайті?

- Активність більша на форумі.

- Це дві різні редакції - паперова й онлайн? Як відбувається комунікація?

- Дві паралельні редакції, сидять в окремих приміщеннях.

- Але це ж подвійні зусилля.

- Прийняте таке рішення - дві редакції працюють на різних виданнях. Моє переконання - людина з аналітичного видання не може писати швидко новини, а новинар не може писати аналітику. Ми прийняли таке рішення.

- Щодо розповсюдження Це ж найбільша проблема для друкованих ЗМІ в Україні. Через що найбільше продається газета? Передплата? Роздріб?

- Роздріб. Україна взагалі - унікальна країна. У Польші 5 мереж розповсюдження, в Німеччині 6-7, в Україні близько 300 контрагентів. Київ - є купа приватних підприємців, що мають кілька точок на ринку чи в метро. Це масштабна проблема.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 5

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Цей текст мимоволі схожий на стайл-бук чи шаблон по якому робиться уся наша "інтелектуальна" друкована журналістика (крім ЗН у топ авторів якої давно маразм і манія величі): теску мало, бо народ малограмотний (це читається між рядками, хоча суперечить озвученій тезі "читач розумніший"), інтернет і паперові редакції і контент окремо, пишемо про скандали, важливі для суспільства речі, але не скандальні нас не цікавлять.

В рамках цієї концепції Коментарі нормальне видання, але сама концепція примітинва. Її несвідоме сповідування призводить до того, що українська журналістика нудна, не цікава і безвідповідальна стосовно свого суспільства і країни.

Є концепція, а є продукт. Коментарі, як на мене, зараз є найкращим продуктом в своєму сегменті (про сайт мовчу). Вони піднімають правильні (скандальні чи ні - але правильні) теми, правильно роблять наголоси і дають висновки, які я також вважаю правильними. Більше того, в орієнтації на "малограмотний народ", який "мало читає", "Коментарі" навряд чи можна звинуватити. Та й тексту там не мало, як на мене.

Так що концепція, може, й типова (тут я згоден), але продукт нормальний. Друкований. На сайт я не ходжу - нецікаво.

тільки навряд "Коментарі" це ділова преса..
все-таки це суспільно-політичне видання...

Вибачте, але більш унилого видання, ніж Коментарі, знайти важко. Я не часто критикую колег, але це той випадок. Важки серйозні тексти, багатослівні речення. Сайт ще куди не йшло, але тижневик - кал повний. Ще підозрілі матеріали типу інтервью з Фельдманом на першої шпальті. Добре, що Вадік хоч про чесність журналіста не говорить.