Що таке криза? Це руйнування економічних фактів

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 92780 Перегляди
  • 24 Коментарі
  • 05/07/2011Дата публікації

Ця стаття знаменитого перуанського економіста Ернандо де Сото присвячена стану справ у "розвинутих демократіях", однак безпосередньо стосується ситуації в Україні. Автор закликає врятувати систему "спільних економічних фактів", яка дозволила глобальне зростання успішних економік, в той час як у нас таку систему ще тільки потрібно створити.

Автор: Ернандо де Сото, для Блумберг Бізнесвік

Протягом другої половини 19-го століття найбільші економіки світу пережили низку жорстоких криз. На той час більшість форм достовірних знань про економіку існувала в межах поміщицьких, спадкових або племінних стосунків. Якщо ви хотіли знати, хто є власником землі чи хто має борги, цей факт був зафіксований локально – і зазвичай, прихований від «сторонніх».

У той же час світ розширювався. Подорожі між містами та країнами стали більш звичними, зростала світова торгівля. Наслідком стала велетенська прірва поміж старим, фрагментованим соціальним ладом та потребами нової, глобалізованої ринкової економіки, яка саме тоді народжувалася.

Аби уникнути занепаду промислового та комерційного прогресу, сотні винахідливих реформаторів прийшли до висновку, що світу потрібен спільний набір фактів. Знання треба було зібрати, організувати, стандартизувати, записати, постійно оновлювати та забезпечити до них легкий доступ – щоб усі гравці на світових ринках могли, за висловом французького борця за вільну банківську систему Шарля Коклена, «сплітати тисячі ниточок, які створюють поміж собою бізнеси».

Результатом став винахід перших масштабних «громадських систем пам’яті» , які записували та класифікували у визначених законом, сертифікованих та доступних для громадськості реєстрах, документах на право власності, бухгалтерських звітах та записах всі релевантні знання – як щодо нематеріальних активів (акції, комерційні документи, угоди, бухгалтерські книги, патенти, розписки тощо), так і матеріальних (земля, споруди, кораблі, машини і т.д.). Знання про те, хто чим володів і хто кому заборгував, та фіксація цих знань у відкритих записах, дали інвесторам змогу оцінювати активи та ризики, а також відстежувати результати. Остаточним продуктом стала революційна форма знань: «економічні факти».

Протягом останніх двадцяти років американці та європейці зайнялися руйнуванням цих фактів. Ті самі системи, які могли надати ринкам та урядам засоби розуміння минулої глобальної фінансової кризи – та шляхів уникнення наступної – були розмиті. За згоди урядів тіньові ринки розвинулися та сягнули небачених масштабів. Іпотечні кредити надавалися та обліковувалися з такою недбалістю, що власники будинків та банки часто навіть не знали і не могли довести, кому насправді належать їхні будинки.

За кілька коротких десятиліть Захід підірвав сто п’ятдесят років юридичних реформ, які зробили можливою глобальну економіку.

Наслідки навряд чи когось здивують. У США було втрачено довіру поміж банками та тримачами іпотеки; між агентами з продажу закладеної нерухомості та судами; між банками та їх інвесторами – і навіть між банками та іншими банками. Загалом, кредитування (а слово «кредит» на латині означає «довіра») не припинилося, але більш детальне вивчення показує, що неурядові кредити зазнали скорочення.

Приватні позики з 2007 року обвалилися на 21%. Розмір непогашених позик малому бізнесу скоротився протягом минулого року більш ніж на 6%, тоді як кредити великому бізнесу, на суму понад 1 мільйон доларів, зменшилися майже на 9%.

Важливість економічних фактів може не бути очевидною для американців. «Що знає риба про воду, в якій вона плаває?», - питав Альберт Ейнштейн. Але її легко побачити, коли дивитися з позицій країн, що розвиваються, або колишніх комуністичних держав, - де я живу і працюю. У цих країнах більшість активів та стосунків перебувають у неформальному секторі, за межами легальної економіки. І оскільки вони не зафіксовані у громадських системах пам’яті, їх не можна детально описати – насправді вони є невидимими. Все, що в нас є, це тіньові ринки.

Без стандартизації вартість активів та стосунки є настільки непевними, що їх не можна використати задля гарантування кредиту, генерування іпотечних зобов’язань, зв’язування цього всього у формі цінних паперів, представлення у вигляді акцій, щоб за допомогою цього наростити капітал. Так само вони не підпадають під стандарти, яких вимагають глобальні ринки. Ось чому кредитна криза та масове безробіття – хронічний стан справ для більшості людей, які змушені працювати в уовах тіньової економіки. Це вони протестують на вулицях арабських країн чи живуть в наметах навколо Порт-а-Пренсу.

Ми занадто добре знаємо – факти самі по собі нічого не дають.

Вони мають бути створені шляхом законних процедур і залишатися прозорими. А ще їх потрібно захищати.

Коли у вересні 2008 року тогочасний міністр фінансів США Генрі Полсон запропонував Програму з викупу проблемних активів (Troubled Asset Relief Program, TARP), я вважав, що її мета – це відновлення довіри до ринків шляхом встановлення та «викорінення» проблемних активів на утриманні у світових фінансових інституцій.

Коли через три тижні я запитав своїх американських друзів, чому Полсон змінив стратегію і почав розкидувати сотні мільярдів доларів проблемним фінансовим установам, мені сказали, що світом розішлася така кількість різних типів фінансових документів, що ні в кого не було чіткого розуміння, скільки їх розійшлося, де вони були, як їх оцінити, і хто тримає ризики. Ці цінні папери вислизнули за межі «систем пам’яті», і вже не можна було легко поєднати їх із тими активами, які їх свого часу утворили. Ну і ще – їх загальна сума становила десь 600 - 700 трильйонів доларів, десятикратний обсяг світового ВВП.

Минуло три роки, але турбуватися досі є про що.

Уряди запровадили значні фінансові та регуляторні реформи – зокрема, про переведення вторинних цінних паперів (т.зв. деривативів) до депозитарно-розподільчих документаційних центрів, де про них можна було зібрати більше даних. Це крок у вірному напрямку. Але якщо ви вірите в цінність громадської системи пам’яті та економічних фактів, то очевидно, що реформи залишили по собі низку великих проблем.

По перше, різноманітні групи кінцевих користувачів деривативів – таких, як нефінансові компанії та суверенні пенсійні фонди, схоже, виключені з процесу фіксації у депозитарних центрах. Це становить від 40 до 70%.

По-друге, зібрана інформація доступна лише державним регуляторам, бо певні бізнесові дані вважаються «комерційною таємницею».

По-третє, ті 700 трильйонів доларів у деривативах, які розпалили кризу, під дії цієї реформи не потрапляють. Уоррен Баффет успішно пролобіював їхнє виключення, кажучи, що це буде рівносильне переписуванню старих контрактів, та змусить «здорових» гравців на ринку деривативів (таких як його компанія Berkshire Hathaway) розміщувати забезпечення по старих угодах.

По-четверте, система депозитарних документаційних центрів навряд чи запрацює протягом наступних 5-10 років.

По-п’яте, багато з цих центрів не мають тієї повноти інформації, яку вимагали традиційні «системи громадської пам’яті»: стимулювання обліку, від якого не може відмовитися власник; стандартна класифікація, що дозволяє встановлювати та управляти активами; загальний доступ до інформації; інтеграція та зв’язок із іншими системами записів; засоби захисту третіх сторін від негативних побічних наслідків; ідентифікація усіх власників активів та зацікавлених сторін тощо.

Проблем занадто багато, щоб описати їх одним абзацом. Тож розглянемо їх сектор за сектором.

1. Іпотека. Банки, які намагалися продати заставу по проблемних іпотечних кредити, виявили, що в багатьох випадках вони не можуть зібрати борги. Чому? Тому що деякі компанії, які збирали ці іпотечні заставні папери та перетворювали їх у ліквідні цінні папери, обійшлися без звичних процедур запису власників іпотеки. Натомість вони передали власність холодинговій компанії під назвою MERS, яка вдавала із себе власника. Мета – виправити процес, який багато експертів з нерухомості вважали застарілим, фрагментованим та незграбним. Наслідком, однак, стало те, що близько 60% іпотечних документів у США наразі записані на MERS, а не на банк, траст чи компанію, яка дійсно має зацікавленість у виплаті боргу. Уперше в національній історії США більше не існує повноважної та доступної громадськості бази записів того, хто володіє землею в кожному з округів США.

У США відсутність цих фактів уже далася взнаки: від Канзасу до Нью-Йорка суди приймають рішення про те, що перехід права власності на іпотечне майно був незаконним, а деякі владні установи не можуть зрозуміти, кого обкладати податком. Без фактів кредитування і далі буде обмеженим, вартість цінних паперів, «підкріплених» іпотечними паперами, буде в кращому випадку сумнівною, вартість будинків і далі падатиме, кількість заборгованостей по іпотеці зростатиме, а банки і далі спостерігатимуть, як іх балансові рахунки обтяжує все більша кількість неприбуткових цінних паперів.

2. Т.зв. дефолтні свопи. Поява такої значної кількості «поганої» іпотеки була б неможливою без т.зв. «кредитних дефолтних свопів» - фінансових інструментів, які дозволяли позикодавцям страхувати свої ризики того, що їм не виплатять борги, і передавати ці страхові документи іншим (для подальших фінансових операцій – прим.). У принципі, розширення ринку – гарна річ. Але ці ризики вислизнули за межі громадської системи записів, і стало дуже складно встановити, хто, зрештою, відповідає за ризик, і що це за ризик взагалі.

3. Виключення. Коли рецесія зірвала у штопор вартість фінансових запозичень, деякі банки та фінансисти отримали право на виключення з давно їснуючої в США системи бухгалтерських стандартів, яка вимагає від фірм надавати інформацію про вартість їхніх активів по поточних ринкових цінах. За логікою ініціаторів цієї ідеї, є сенс оцінувати вартість інакше, ніж на базі ринкових цін, якщо ринок перебуває у нетиповому для нього стані депресії. Але такі привілеї дають змогу усувати факти, приховувати втрати та збільшувати ціну активів до таких рівнів, по яких їх ніхто не стане їх купувати.

Наразі в США йде перегляд правил бухгалтерського обліку, а конгрес призначив слухання з цієї теми. Тим часом бізнес мусить сам встановлювати реалістичність цих даних – на основі приватних зв’язків, впливів та інформації. Точнісінько, як в екс-комуністичних країнах та країнах, що розвиваються.

4. Позабалансовий облік. Сучасна система бухгалтерського обліку простежується аж до Луки Пачіолі, математика 15 століття та батька бухгалтерії. У 1990-ті роки уряди почали руйнувати спадщину Пачіолі, дозволяючи проблемним компаніям переводити факти, що мають стосунки до їхніх боргів, із загальнодоступних облікових записів до менш «помітної» системи обліку під назвою «компанія спеціального призначення». Або переносити дані про борги до приміток у бухгалтерських звітах, і формулювати їх у таких незрозумілих висловах, що вони переставали бути фактами. Така «позабалансова» бухгалтерія робить компанії більш вигідними на вигляд, попри їхні борги. До моменту свого банкрутства в 2002 році, компанія Enron створила 3500 «компаній спецпризначення».

5. Використання урядами кредитних дефолтних свопів та договорів із зворотної купівлі. (Repo – угода, за якою продавець зобов’язується в певний термін викупити у покупця продані йому цінні папери за певною ціною – прим.)

Греція – найбільш сумнозвісний приклад країни, яка використовувала «похідні» цінні папери для того, щоб роздувати вартість урядових активів та «пересувати в майбутнє» державні борги. Густаво Піга, професор економіки в університеті Риму, так описав цю руйнівну практику: Країна бере позику в одній валюті (наприклад, долари), за фіктивним курсом, який вона обмінює на позику в євро протягом певного періоду часу. Таким чином вона генерує приплив грошей, при якому баланс виглядає позитивним – адже те, що насправді є боргом, виглядає як обмін, що приносить прибуток.

Уряди та банки також можуть спотворити факти за допомогою короткотермінових фондів на так званих ринках Repo. Завдяки новим правилам минулого десятиліття, вони не повинні були враховувати ці операції як позики у своїх облікових системах. У такий спосіб Lehman Brothers створювала вигляд, що в неї на 50 мільярдів доларів менше боргів, ніж це було насправді.

Європейці заборонили цю практику в 2008 році, хоча Піга вказав на чималу кількість «обхідних шляхів». Навряд чи обнадіює те, що Блумберг Ньюс подали в суд на Європейський центробанк за відмову надати інформацію про операції з «похідними» цінними паперами Греції.

6. Рейтингові агенції. Установи, що від початку були створені задля отримання та поширення фактів про кредитоспроможність того чи іншого бізнесу за допомогою рейтингової шкали, рейтингові агенції стали новітнім способом отримання спрощеної інформації. Однак їх репутація зазнала втрат, коли компанії з високим рейтингом ледь-ледь вижили під час кризи, або їх мусили рятувати.

Схоже, що наразі є консенсус із приводу того, як реформувати рейтингову систему – шляхом створення зовнішніх систем, які відстежуватимуть результати діяльності рейтингових агенцій. Також важливо розуміти, що надмірне покладання на рейтинги (тобто, розрахункові дані) не є надійною заміною фактам. Будь-яка спроба реформ повинна враховувати те, що є відмінність між фактами, які можна перевірити та довести, та судженнями, такими як рейтинги. Їх правдивість довести неможливо. Факти – це не лише прозорість, це ще й емпірична правда.

Якщо ми погоджуємося з тим, що криза – це не «пухирі» на світових ринках, а організація знань, ми можемо почати відновелння системи, яка за останні 60 років забезпечила більше зростання світової економіки, ніж за попередні два тисячоліття.

Перед нами стоять юридичні та політичні виклики. Юридичні – тому що уряди США та Європи дозволили економічній діяльності «перейти кордон» між визначеною законом системою записів прав на власність та анархічним юридичним простором, де довільні інтереси можуть розтоптати факти, а паперовий водокрут неможливо контролювати.

Однак головним чином ці виклики є політичними. Політики мають підняти фінансову кризу до тих управлінських висот, де влада може вирішити укорінені проблеми, пов’язані з руйнуванням порядку. Ринки ніколи не були схильними до анархії. Роль влади полягає в тому, щоб запроваджувати стандарти, засоби оцінки, вести облік, і не миритися із трюками неформальної економіки. Завдання «будівельників націй» - зрозуміти та полагодити одне з найбільших досягнень людства – створення економічних фактів за допомогою публічної системи записів.

* * *

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93

- це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 24

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Конечно, замечательно!
Но автор не идет в данной статье дальше и не спрашиват, а зачем Правительства все это делали? Потому ччто ответ - чтобы больше раздать избиартелям, чтобы обеспечить им высокую (выше рыночной) жоходность на финансовых рынках.
А почему Правительства хотели больше раздавать с меньшими налогами, и завышать доходность на рынках?
Потому что избиратели от них этого требовали.
Если избиратели (английский или американские) 19в. требовали от своих правительств обратного - ен лезть ен вмешиваться, не искажать рыночного равновесия, то с конца 20в. вектор желаний поменялся - требуют раздачи и высоких доходов.
И Правительства стараются как могут.

Вибачте. Здається, Ваша пісня застаріла.
Автор статті наголошує на зворотньому: нові реалії і інструменти на ринку вимагають іншого, більш якісного менеджменту. І він пов'язаний з більшою відповідальністю, яка покладається на державу, як на єдиного неупередженого регулятора ринку. Ба, більше, автор говорить про потребу глобальних регуляторів, бо окремі держави з тим не можуть впоратися, як от США... Не мають достатніх важелів впливу на глобальну економіку.
Ви ж досі пхаєте теорію "бажання шари" скрізь. Повірте, ви дуже зневажливо думаєте про зрілі громадянські суспільства. Ваші теорії придатні для совка та Африканських економік.

По-моему. поток сознания какой-то.
Бальцерович не политик вовсе. Он, действительно, не обращает внимание на избирателей. Именно потому он никогда не был не только Президентом, но и Премьером.
Мы ведь говорим о росте финансового пузыря с 2001г? Гринспен не знал, что нельзя так делать? Он либертарианец, стал главой ФРС, обещая золотой стандарт. Почему он опустил ставки почти до 0? Почему не мешал эмиссии? Не поторму что Буш его просил? Социальные программы расширять, доходность активов не снижать. А как их не снижать, если бым 1990-х кончился? Деньги пускать в оборот. А инфляция? А мы их будем в долг давать. Причем, помногу раз, чтобы было уже непонятно кто, у кого и сколько одолжил.Зачем они придумали эту схему? Потому что большинство американцев владеет акциями, домами, пенсионными накоплениями. По их цене они оценивают руководство Другие, не владеющие. получают социал. Так почему американская власть стала надувать пузырь? Де Сото не читала или других экономистов,коорые все это предсказывали? Или избраться на выборах хотела? Простой вопрос, в ответ столько всего, от Бальцеровича до этнической принадлежности, только ответа нет.
Большинство функций, коорые у нас выполняет власть от стандартизации и контроля качества до распределения квот и выдачи лицензий в развитых странах выполняется обществом. И не тотально, а в необходимых случаях.
Не согласен, что у нас "бизнес сросся в властью". У нас власть поглотила бизнес. Непоглощенный еле существует.
Но кредиты международных организаций используются и на пенсии, и на з/п бюджетникам, и на льготы, и на образование и медицину. Нет? Только олигархам? А пенсии откуда? С 87гр отчислений в ПФ ЧПЕНа Вы много пенсий выплатите?
Про выживание этносов все давно знают. Вы азбучные истины предлагаете ипишите, будто кто-то с ними не согласен? А в виду имеете конкретные меры!

Сподіваюсь, він Буде Вам корисний і мантру про бажання шари Ви, врешті, зміните.
Я не вірю, що Ви не розумієте того, що економіст, який проводить реформи, внаслідок яких відбуваються політичні зрушення і зміна влади є фігурою, що не має відношення до політики. Це політика в любому випадку. Тимошенко не спромоглася на власного Бальцеровича, та він їй був і не потрібним.
Видамся тупим і запитаю: а що значить "Буш просіл"? Ви наполягаєте на тому, що хтось був просто податливим дурнем? Саме голова ФРС? Чи кожен мав певний інтерес??? А якщо ні - чи не начхати голові ФРС на подібні прохання?
Я просив не пояснювати мені нічого з області дерегуляції. Я про заміну функцій просив написати. Проте Ви самі нічого крім етнобальцеровича не читаєте...
Влада не поглинала бізнес в Україні. Влада в Україні і є основним бізнесом, який поглинає підприємства і галузі. Але, хоч в лоб, хоч полбу - та країну поглинають не професійні політики, а конкретні олігархи та псевдополітики, що використовують владу для просування власних інтересів.
Вам вигідно показати, що кредити використовують на пенсії і на зарплати:)))))))))? Нехай буде так. А розкрадають мільярдами бюджет, а не кредити??? Оооо... Це значно покращує імідж наших олігархів:)))))))))))))))) Я Вас вітаю з поліпшенням іміджу злочинців.
З приводу азбучних істін... Не хочу просто уподібнюватися знайомому нам автору Мазуру, щоб робити вставки з прямою мовою. Ви маєте достатньо надбання в неті, де ці прописні істини категорично Вами відкидалися, щось типу, як суто справа певних етнічних спільнот і таке інше. Тож не варто робити хорошу міну.

1. Вы ведь не отвечает на простой вопрос. Гринспен не понимал, что делает как нельзя? До ФРС лн был либертарианцем и с либертарианской программой шел на должность.Почему делал прямо противоположное? Почему Буш на такой политике настаивал? Не отвечаете. А простое объяснение не комментируете - просто отбрасываете. Ну и о чем тогда говорить? Когда ответите на вопрос, почему американское рук-во надувало финансовый пузырь, можно будет продолжить. М.б. тогда поймете. что желание шары - не мантра, а факт.
Естественно, кредиты идут, в первую очередь, на социальные цели. И бюджет разворовывают чиновники. Т.е. те, кто имеет к нему доступ. Вы платите чиновнику откат и получаете госзаказ. Вы - бизнес, преступник? А чиновник Вами поглощен? Интересная у Вас логика. Как это происходит, что становясь чиновниками, бизнес конкретных предпринимателей резко идет в гору? А уходя с должности они его или теряют, или он сдувается? Не подскажете, если по-Вашему, бизнес подчинил себе власть? Сын Януковича - бизнесмен? Как это его банк за год в первую двадцатку ворвался. А до этого был во второй сотне? Смотри, какой бизнесмен подчинил себе власть!!!
Прописные истины мной не отвергались. Вы писали, что страна может за госсредства поддерживать отдельные народы и народности. Где я говорил, что не может? Вымирающие племена, которых тысяча спившихся осталось, поддерживает, чтобы язык сохранился. чтобы этнос не угас. Я не помню, чтобы мы об этом говорили, но Вы же теоретически ставите вопрос. Я и не спорю теоретически. Вы вдруг утверждаете, будто я такое когда-то отрицал. Зачем?
В отличие от манеры не на ночь упомянутого блоггера, если Вы хотите продолжить обсуждение какого-то вопроса - есть блог. Без всяких ссылок и описания моего мнения от вашего имени - поставьте там конкретный вопрос и я Вам выскажу свое мнение.

Мені це просте пояснення видається занадто примітивним, часто принизливим і вже набило оскому. Ще якийсь Ротшильд говорив щось у дусі: дайте мені керувати грошима нації і мені байдуже, хто прийматиме закони. Пам'ятаючи про це, я запитав у Вас, чи не надто Ви спрощуєте, висловлюючись: "Буш попросіл"... Це не Янукович Арбузова, вибачте.
Тобто, відповісти на певні питання не здатен ніхто з мені відомих. Ви ж, на підставі, що я не відповідаю, а Ви маєте "просту відповідь":) говорите про те, що я щось там "потоком сознанія" створюю незручне в дискусії.
Про кредити. Навіщо городити огород з кредитами, якщо досить не красти. Крапка. І до лампочки, на які цілі ви хочете їх взяти, щоб роікрасти.
Про откати і госчіновніков я прозріваю з Вами:)))))))))) Хто кому платить откати??? Бойко - Клюєву, чи Тігіпко - Хорошковському? А... Янукович - Януковичу:))))))))))) Ви що - не чуєте, що я кажу: влада і є бізнес... Вам треба міняти фах аналітика.
Я утримаюсь щодо "пропісних істін", бо адміни бувають потім незадоволені. Просто дехто активно працює над тим, щоб "тисяча співшихся" було основною ознакою щодо "інородцев". Тисяча співшихся чукчей, тисяча співшихся чєчєнцев, чєркєсов, кримскіх татар, малоросов і т.д.

Выражение "Рейган попросил" употребляли в 1984г, когда перед выборами своего 2-го срока ФРС под его воздействием прекратило монетаристскую политику, снизила %% ставку. Я, естественно, не знаю, в каких формах общались Гринспен и Буш. Но с начала 2000-х %% ставки ФРС устремила к ), публично Гринспн был озабочен индексами акций и простом ВВП. Почему не количеством денег в обращении, которым он был озабочен до своего прихода на пост? Он ведь для этого золотой стандарт обещал ввести?
У меня достаточно знакомых в США, уехавших туда 20 лет назад, живущих жизнью среднего класса. Они все озабочены стоимостью своих домов (многие сдают их в аренду), курсом акций своих ПФ. По ним оценивают свое состояние.
Когда очевидное объяснение отвергается, д.б. мотивы и соображения относительно более сложных. Вы же просто отвергаете. "Примитивное", "унизительное", "набило оскомину". Видимо, Вам г.Бог обещал, что истина будет глубокой, приятной и сладкой о)))
Клюев, Бойко, Тигипко - политики, а не бизнесмены. Без политики из бизнеса не существует. Это в точности тот случай, когда политики поглащают бизнес. ХлебИнвестбуд - эт бизнес? Нет, уважаемый. Бизнес - это зернотрейдеры, это Нибулон. А ХлебИнвестбуд - это чиновники, которые их бизнес поглощают. Нет там бизнесменов, т.е. людей, способных вести бизнес без создания им государством преференций.
А теперь, расскажите, пожалуйста, как разворовывали бюджет, кредиты Нибулон? Да хоть бы Ахметов с Тарутой? Никак. Не расскажете, потому что никак. Много плохого можно про них рассказать. Но бюджет они не разворовывали. И взяток с откатами им не носили.
Что за заговоры против инородцев кто-то придумал и причем тут я со своими комментариями, я не знаю. Если Вы можете излагать тему только так, что админы недовольны. т.е. некорректным образом, лучше, конечно не надо. Это прост свидетельство непонимания. когда человек ругается и оскорбляет, значит он чем-то недоволен. а чем - сам не понимает.

Про що можемо ми дискутувати, якщо крім монетизації економіки ви вперто не бачите чи не визнаєте жодних інших інтересів чи задач, які стоять перед ФРС... Відразу "шара, популізм і попросіл". Я радий, що Ви підтримуєте кроки НБУ з підвищення ставки рефінансування в час кризи і припинення кредитування економіки загалом. Більше говорити про це не хочу.
Також я не вважаю за потрібне дискутувати про те, хто у нас є політики, а хто - бізнесмени. Це вже смішно (особливо з огляду на прізвища, які Ви назвали). Як свого часу, коли держава підминала під себе рекет хтось пішов у владу особисто, а хтось провів туди людину і складно було розібратись потім, хто бандит, а хто мєнт... Звичайно, ви не в курсі, як продаються місця в списках і посади і для чого це робиться. Звичайно, Ви не можете відрізнити корупцію від використання влади в інтересах власного бізнесу. Звичайно, Ви і не здогадуєтесь, які бізнес-групи і яку частину влади контролюють. Звичайно, це дуже зрозуміло для всіх: "влада поглинає бізнес"... Але не для мене. Я вважаю це маячнею, бо влада це є категорія, а суб'єкти у владі є бізнесменами. Так, здогадуюсь, Вам не вистачає практики і Ви не можете розрізнити конкурентних умов, коли один бізнес сплачує корупційний податок, а інший - отримує... На цьому - досить.
До речі, адміни незадоволені тим, що на даний сайт переносяться матеріали з інших... Я саме це мав на увазі. Це не стосувалося образ, типу "хам" і інших, які Ви полюбляєте вживати, коли про Вас пишуть правду, або Вас цитують. Врешті, Ви самі не розумієте того, що писати про те, що не заперечуєте, коли уряди підтримують "тисячу співшихся" з вимираючих "плємьон" - це, як мінімум, гидко і цинічно. Ну, що ж...
Ви дуже вправно розмиваєте будь-яку тему в частині, що не підтверджує Вашу якусь "теорію". В даному випадку те, що не вкладається в поняття популізму і шари. Звичайно, це не спосіб пошукати десь правду, а просто рефлексія на те, як авторитетно названу Вами причину вважають, м'яко кажучи, нєсостоятєльной:) І ніколи не допускаєте (в жодних питаннях) наявність у людини совісті, поняття чесного служіння чи чогось подібного. Мені вас шкода.
До речі, я не прихильник теорії змов:))) Подібні речі є світоглядовими і особистістими:)))

1. Причины кризиса, которые я излагаю, достаточно изучены и не мной 1-м сформулированы. Если Вас они не удовлетворяют, если вы видите другие - приведите. Вы же не приводите своих, а просто отвергаете, еще и всякими негативно эмоциональными словами. Отсюда возникает мысль, что вы их сами не знаете, а просто говорите, чтобы возразить о(((.
2. Разница между предпринимателем и чиновником хорошо известна - предприниматель производит прибавочную стоимость, а чиновник отбирает. Все остальные обстоятельства, которые Вы привели (снисходительно пояснив мне, что я со своим бедным опытом о них не знаю), и которые не привели, все это технические подробности, реализации одного или другого поведения.
3. Админы правильно не хотят перепечатки с других форумов. Я вам то же самое говорю. Если Вас интересует тема, на своем блоге ее откройте и я Вам без Вашего изложения моего мнения сам расскажу свое. Когда же Вы вместо меня излагаете мое мнение карикатурным образом, настаивая, что именно это изложение - истинная правда, я, естественно, называю это хамством.

Хотів вже припинити...
Дуже тонко і узагальнююче натякаю на те, що дуже багатьма причиною кризи назване не бажання шари (я таке в основному від Вас на цьому сайті й чую), а обмежені можливості стимулювання економіки через стимулювання споживання. З об'єктивних причин.

Я тут отсутствовал и пропустил такое замечательное замечание.
1. Я бы очень просил не тонко и обобщенно намекать, а описывать ваше понимание подробно. Тогда и диалог будет более содержательным.
2. Стимулирование экономики через спрос - любимая кейнсианская фишка. Есть разные методы такого стимулирования, но большинство из них в конечном счете и ведут к кризису.
Никакое нарушение рыночного равновесия не остается безнаказанным.
Я же пытался пояснить, откуда возникает желание что-то стимулировать? Почему не нравится рыночное регулирование. почему хочется усилить и улучшить?
Я продолжаю утверждать, что в основе всех попыток стимулирования экономики лежит желание власти раздать щару какой-то части населения, чтобы ему понравиться.
Для авторитарной и постсоветской власти это - инструмент удержания власти. Для демократической - инструмент победы на выборах. И всякий раз инструмент приводит к экономическому кризису, тем более сильному и разрушительному, чем дольше и успешней нарушалось рыночное равновесие.

Якби Ви колись зняли корону, що сповзла Вам на очі, то з мого поста Ви б зрозуміли, що вказуючи на ОБ'ЄКТИВНІ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ СТИМУЛЮВАННЯ, я наголошую на НЕПРИРОДНОСТІ даного процесу і вважаю його педалювання шкідливим. Що й стало причиною кризи на думку багатьох дослідників.
Тепер я зрозумів, чому я названий Вами в іншій гілці "кєйнсіанцем":)))))))))) Знову неуважність???
До речі, я завжди критикую Вас за прихильність до неринкових політичних систем (олігархічного державного капіталізму), а Ви ось про ринкове регулювання заговорили:))))))))

Вы мне постоянно приписываете всякий бред, прямо противоположный моим словам и убеждениям.
То приверженность нерыночным системам, то неприятие независимости Украины, то неприятие Саакашвили - долго перечислять. Я уже сказал, что больше не могу и не хочу возражать. Скучно и неинтересно.
И Вы никогда не излагаете связно своих взглядов. Комментарии Ваши - негативно эмоциональны, с описанием меня и мои взглядов. Только между слов какие-то свои "намеки" да и то, после 3-х напоминаний. Подозреваю, что кроме плохого настроения Вами ничего не движет в Ваших комментариях. Поэтому Вы всегда можете меня упрекнуть в невнимательности, в то время как сами то не даете понятного изложения своих взглядов. Вместо этого приписываете мне что-то несуразное при том, что я подробно излагаю свои взгляды и в них невозможно увидеть тот бред, что Вы мне приписываете.
Я серьезно так общаться больше не могу и не буду. Извините.

1. Я не подаю власних поглядів у повному викладі з причини того, що не маю повної впевненості в своїй правоті. Тому я лише натякаю на можливість інших теорій.
2. Ви викладаєте тут власну теорію, я я її критикую, як дуже часто - безпідставну.
3. Ви справді постійно "помиляєтесь", подаючи мою думку, як протилежну. Навіть дійшло до того, що мою цитату Ви "поправілі".
4. Мої дописи справді мають негативне забарвлення. До цього долучились і Ви. Ведіть виключно аргументовану і суху розмову і буде Вам мир і щастя. Ви ж починаєте діалог з "конєчно-замєчатєльно" а вимагаєте від інших беземоційності.
5. Якщо аргументи на захист Вашої позиції відсутні, або присутні лише загальні фрази, доводиться шукати причину тої позиції у Вашій системі поглядів чи орієнтовній системі цінностей чи інтересів. Бо щось зрозуміти, коли нема фактів, заявлених цінностей чи поглядів - неможливо. Крапка. Хочете, щоб не оцінювали Вас в кожному окремому питанні - дайте систему оцінки. Те, що я чув від вас - ліберал... Яким чином це корелює з суцільними монополіями в країні -для мене загадка.
6. Якщо я є вкрай нестерпним співрозмовником - запропонуйте мені необговорювати Ваші дописи відкрито. Можна - без аргументації, я зрозумію:) Бо Ваш новий матеріал у блозі потребує "доброго слова". А, оскільки, він в мене вже викликав переважно негативні емоції, до того ж не знаю якими джерелами Ви користувались і чому так ліпили історичну картинку... Оцінок - не уникнути.

1. Никто не может быть уверенным в правоте своих взглядов. Для того человек их и излагает, чтобы другие люди их оценили и прокомментировали.
Если система взглядов у человека есть.
2. Вы не критикуете, а выкрикиваете негативно окрашенные высказывания. Именно об этом я и говорю. В этих высказываниях Вы часто приписываете мне всякую чушь. Но не анализируете именно суждения и связанные факты.
3. Повторю, мне приходится "выуживать" Ваше мнение из потока выкриков. Не мудрено ошибиться.
Например, я считаю в основе кризиса - требование шары избирателями. Вы с 5-го раза ответили - нет это ограниченность методов стимулирования спроса. Вы к самим методам относитесь как? Я понял, что положительно. что жалеете администрацию, у которой методов не хватает. Но я кстати не спорю про ограниченность. Я интересуюсь, почему вообще возникло желание стимулировать спрос? Вы же фактически говорите вовсе не о том, о чем я. Но осуждаете О(((
4. Надеюсь, у меня кроме эмоциональных оценок, есть еще логические суждения. Если А то Б. Поскольку А, следовательно Б. Очень бы хотелось увидеть Вашу позицию также в рамках силлогизмов.
5. Аргументов у меня вагон и тележка. Вы их - не читаете, - не спрашиваете. Я даже не пойму часто, что именно вас не устраивает. кроме негативного эмоционального отношения я ничего не вижу.
Ваше представление о моих взглядах - клеветническое, а не просто неверное. И пример с поддержкой госмонополий - из того же ряда.
6. В блоге я написал именно ассоциативные размышления, а не изложение теории. Потому и поставил в блога, а не предложил в статьи. Даже в статье на общественно-политическом сайте (не научном) не требуется давать ссылку на каждый факт. В размышлениях на блоге - тем более.
Но если читателя интересует, он в комментариях спрашивает - откуда информация о том-то. И автор приводит. Пока вопросов не было.

А, оскільки Ви виголошуєте практично популістські гасла (чи такі, які ними вже стали), Ви маєте дебелу підтримку в коментах. З чим і вітаю:)

Чего я имею, я не понял. За поздравление все равно спасибо о)))
Держава - это кто? Ответственность - кого? Кто непредубежденный? Когда любо Президент хочет быть избранным на следующих выборах.
Почему государство раздувало финансовый пузырь? Играться не с чем было? От тупости? Или избиратели требовали?
Я восхищен зрелостью гражданского общества в США, которое смогло организоваться в движение Чаепития и потребовать от власти прекратить рисовать деньги. Но это, к сожалению, пока единичный пример. Т.е. никто не требует рисовать. Все требуют раздать. И на любой факт ограничения раздачи устраивают зрелые гражданские действия, которые Вас так восхищают.
А на раздувание бюджета, госдолга и финансового пузыря кроме Чаепития никто не возражает.
Это факты зрелости общества и это факты - кого поддерживают даже продвинутые комментаторы Текстов.

Я помітив, що Ви ніколи не вбачаєте різниці між політиками типу Бальцеровича і Саакашвілі з одного боку і Тимошенко та іншими популістами - з іншого (напевне, це невигідно Вашим теоріям:)). І в кожному випадку за Вашими теоріями єдиним винуватцем бід є держава.
Звичайно, це Ваша справа перейматися певними теоріями, де державі місця нема. Але, вибачте, змішувати державу і політиків до купи - вкрай помилково, бо держава є лише інструментом, а особистості - особистостями.
Греки протестували також і проти проїдання запозичень, не можу, нажаль знайти зараз повідомлення.
Для мене особисто заміна держави корпораціями є також неприйнятною, бо вони взагалі діють підкилимно і сподіватись на виключне духовне і моральне здоров'я їх господарів мені не дуже улибаєтся, бо "буде вам виключно піво і футбол"... Я не такий радикал, як Ви:) Не хочу "бидлу" виділяти якесь місце, бо маю більш гуманістичні уявлення про світ.
Якраз проблемою я вбачаю втрату контролю (через злиття) держав над корпораціями.
Цікаво було б, щоб Ви натякнули на бажану Вами модель розбудови економічних взаємовідносин майбутнього. Про те, що ваш космополітизм є звичайним відкиданням чи запереченням права людини на етнічну приналежність і відповідно витікаючих з цього прав, замість примату загальнолюдських моральних принципів над вузькоетнічними інтересами, я вже в курсі. Що ще новенького в ліберальних теоріях сучасності?

Даже странно как-то отвечать. Вы опять про меня кучу всего рассказали, вместо оценки написанных коментариев. И опять все неправда.
1. Я вижу принципиальную разницу между политиками типа Бальцеровича, с одной стороны, Саакашвили, с другой, и Тимошенко, с третьей. Мои комментраии к аданнйо статье вообще ни с какой стороны не касались политиков.
2. Я не придерживаюсь теорий, в которых нет места госдуарству. Несмотря на симпатии к либертарианцам, я не либертарианец, а либерал. Я за то, чтобы государство выполнядо свою рольпо защите жизни, собственности, прав граждан. Я не виноват, что государству (политикам) это скучно, что они все стремятся забирать ираспределять.
3. Если Вы найдете ссылку, что парализуя многосоттысячными демонстрациямидвижение в городах, руша витрины и машины греки протестовали против проедания кредитов, буду Вам благодарен. Я читал, чт они протестовали против уменьшения раздачи.
4. Если Вы не хотите "быдлу выделять место", то должны были бы согласиться с моими взглядами на сокращение раздачи. И, главное. на объединение тех, кто против нее.
5. Я не считаю, что государство следует заменить корпорациями. Я считаю, что государство следует максимально заменять обществом. А в обществе наибольшую роль играют те, кто больше средств, сил, времени, нервов ит.д. выделяет общественным делам. Роль корпораций в обществе не м.б. малой. Но не господствующей. Есоли, конечно, остальные этого захотят. А если будут продолжать требовать, чтобы корпорации обеспечивали им социальные пробелмы и ни на что не влияли, кто им доктор?
6. Где ВЫ увидели у меня космополитизм?
7. Я не отрицаю права человека на этническую принадлежность и Вы не найдете ни 1 моего утверждения на эту тему.
8. Я за то, чтобы человек пользовался своими правами, не трогая других людей. Это касается любых прав и принадлежности к любой общности.
PS Если Вам интересны мои взгляды на что-либо, Вы спрашивайте, а не рассказывайте мне про меня. Который раз прошу.

Чому странно? Ви справді хотіли б, щоб я розказував про різницю в поглядах і кроках Бальцеровича і Тимошенко??? Щоб вам стало зрозуміло, що не всі працюють на рейтинг і що від особистості теж дещо залежить???
В коментарях Ви прямо вказали на залежність політики від настроїв виборця. Гляньте на перший коментар.
Я ще раз наголошую, що проблема в зрощенні бізнесу і держави. І це вже не політики хочуть забирати і перерозподіляти, це вже бізнес у владі діє відповідно до своїх корпоративних інетересів. Що накажете робити непричетним до корита? Не треба грецій. У нас також бюджет і запозичення вміло "освоюються" бізнесом у владі. Думаю, проти аналогічних засвоєнь і явної несправедливої конкуренції і протестують у світі. Яка там роздача? Чому Ви завжди апелюєте до люмпеннастроїв? А Вам не спадало на думку, що підсвідомо натовп вимагає компенсації?
В чому, до речі, полягає заміна держави суспільством? З дерегуляцією мені й так зрозуміло, це не є заміною. Так само я не потребую, щоб мені пояснювали про участь громадян і їх співпрацю з державою. Саме про заміну...
Вибачайте, але навряд мені привиділось, що Ви декларували космополітизм. Це - не найгірший варіант, якщо не означає те, про що я написав.
Так, Ви не заперечуєте права людини на етнічну приналежність, а рекомендуєте запхати етнічність подалі... Проблема лиш в тім, що для виживання певних етносів, як етносів, конче необхідна певна політика, яку провадити крім держави, яка утворена титульною нацією - немає кому. Ви добра людина, тому лиш дуже активно виступаєте за невтручання держави в ці процеси, наполягаючи на тому, що держава не має втручатися в ці процеси. Зовні це виглядає, як прихильність до лібертаріанства, а фактично є сприянням продовженню геноциду українців в Україні:) Така собі допомога забити цвяшка в українську труну, яку творили кількасот років.
На відміну від Вас, ліберальний світ інакше розуміє ту проблему і підтримує державним коштом певні народи і народності. Наголошую: ДЕРЖАВНИМ ЗА РАХУНОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ.
Найкращих побажань.

тексти пишуть рям про все - від бухгалтеріі до космосу. цікаво то томушо такі різноманітні автори, чи тому шо хочеться висловитися))

іноді бажання зробити контент цікавим до прочитання набувається якась "жовтість"

Якщо ви вважаєте, що Ернандо де Сото автор ТЕКСТІв, і йому просто хочеться висловитися, то ви нас сильно переоцінюєте.

Ви не праві. Досить фаховий матеріал.

Ось ще свіжа спроба аналізу: http://www.epravda.com.ua/publications/2011/07/11/291430/.
Перша частина направлена в зовсім інший бік ніж той, про що я намагався написати.
Друга частина більш неприємна, бо не вперше чую, що стимулювання споживання, відповідно і приріст ВВП збираються робити через війну.
Це мені дуже не подобається.
Але про виключне бажання шари тут теж нічого на пишуть.