Десант на Місяць: сорок років по тому

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 115072 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 21/07/2009Дата публікації

Космічна програма "Аполон", завдяки якій людська нога вперше ступила на поверхню чужого небесного тіла, є епохальним технологічним звершенням - на кшталт винайдення парового двигуна чи освоєння ядерної енергії. Однак у неї є принаймні дві специфічні особливості.

Автор: Іван МЕЛЬНИК

По-перше, навряд чи знайдеться хоч один аналогічний за масштабами проект, щодо якого у вільному доступі було стільки ж інформації, скільки її є про "Аполони". Сотні тисяч фотознімків, десятки годин аудіо- та відеозаписів, гігабайти електронної інформації (від креслень космічних апаратів до аналізу проблем зі сном чи харчуванням астронавтів. Не кажучи вже про фізичні докази, від гігантської ракети-носія "Сатурн V" до 381.7 кілограмів місячного грунту та каміння. Щоб хоча б побіжно ознайомитися зі "спадщиною" космічного десанту американців на Місяць, потрібні не дні і не тижні, а місяці. При чому ця інформація є відкритою - заходь на відповідний розділ на сайті НАСА - і читай, дивись, слухай, вивчай.

Але незважаючи на таку інформаційну відкритість та повноту даних, з кожним роком зростає кількість людей, які вважають, що американців на Місяці не було, а всі свідчення їх польоту - підробка. Прикметно, що хоч ця конспірологічна версія народилася на Заході, найбільше її прихильників наразі нараховується в Росії. Для типового російського обивателя віра в те, що "американці своє перебування на Місяці знімали в павільйоні кіностудії", схоже, стала однією зі світоглядних ідеологем - поряд із переконанням, що НАТО тільки і мріє про окупацію Росії, помаранчеву революцію робили за американські гроші, а Україна "тирить газ".

Це не перебільшення - достатньо подивитися список коментарів до публікацій в російських ЗМІ, присвячених ювілею висадки на Місяць та нещодавньому фотографуванню місця посадки "Аполонів" дослідницькою космічною станцією Lunar Reconnaissance Orbiter. Більшість реплік читачів витримана в стилі: "амєріканцев на Лунє нє било, і вообщє я іх нєнавіжу".

Дискутувати з подібною публікою нема сенсу - все одно не допоможе. Але є сенс нагадати про те, як саме людство здійснило перший в історії політ на інше небесне тіло.

Підготовка

Схід Землі над Місяцем сфотографовано екіпажем "Аполону-8" 22 грудня 1968 року. Це був перший пілотований політ навколо Місяця

Про те, що американці літали на Місяць, чули майже всі. Значно менше людей знають, що експедицій було аж шість в період з 1969 по 1972 роки. На Місяці побували 12 астронавтів.

Часто доводиться чути: щось у це не віриться, без підготовки і зразу на Місяць. Насправді підготовчих пілотованих польотів було аж чотири ("Аполони" під номерами 7-10). Два з них - на земній орбіті, з перевіркою стиковки "місячного корабля" та командного модуля. І ще два - з обльотом Місяця та стиковкою на місячній орбіті.

"Аполон-9" - перша успішна стиковка "місячного" корабля та командного модуля, яку було виконано під час тренувального польоту навколо Землі

Річ у тім, що космічний корабель для польоту на Місяць складався із двох частин. Одна - т.зв. командно-службовий модуль, була призначена для перебування в ній космонавтів та повернення на Землю.

Друга - місячний модуль - мала доправити двох космонавтів із трьох (третій залишався в командному модулі) з місячної орбіти на поверхню Місяця та назад до головного корабля. Цей корабель мав максимально полегшену конструкцію, в ньому був відсутній шлюз. Астронавти потрапляли в нього "зовні" корабля, відкриваючи люк просто в космос.

Фото командного модуля "Аполона-9", зроблене з відстикованого місячного модуля

"Аполон-10" виконав останню перевірку ключових стадій польоту на Місяць безпосередньо на місячній орбіті. На знімку - командний модуль, сфотографований над поверхнею Місяця

Корабель для посадки на Місяць був технологічним шедевром свого часу, однак відзначався вкрай спартанськими умовами перебування. У ньому навіть не було сидінь: астронавти пілотували його стоячи. Лише згодом, коли тривалість перебування на Місяці зросла до декількох діб, його обладнали обігрівачем та гамаками для спання.

Перш ніж посадити на Місяць космічний корабель, Нейл Армстронг тренувався на спеціальній платформі

Ще одне типове "обивательське" питання - як же астронавтам вдалося саджати місячний модуль, адже поверхня Місяця вкрита камінням, пилом та кратерами? Насправді, за словами командира "Аполлона-17" Юджина Сернана, "примісячитися" було значно легше, ніж саджати винищувач на палубу авіаносця.

На більшості посадочної траекторії місячний модуль "пілотував" бортовий комп'ютер. Астронавт брав на себе керування лише на фінальному етапі, коли треба було вибрати місце для посадки. Щоб полегшити завдання, з кожної з 5 "ніг" апарата звисали "щупальця" довжиною 172 см: вони сигналізували пілотам, що місячна поверхня близько і от-от відбудеться посадка.

Однак окрім техніки, був ще й пілот: Нейл Армстронг, який не лише першим ступив на поверхню Місяця, але й першим посадив на неї космічний апарат, був одним з найдосвідченіших пілотів США. Говорили, що на той час в США не було таких літаків, які б він не піднімав у повітря.

Шлях на Місяць

Ракета-носій "Сатурн-V" була сконструйована німецьким ракетником Вернером фон Брауном спеціально для польоту на Місяць

16 липня 1969 року ракета Сатурн-V вивела на орбіту космічний корабель "Аполон-11". 19 червня він вийшов на місячну орбіту. Астронавти зробили 30 витків над поверхнею Місяця, що дало їм змогу роздивитися зверху орієнтовне місце посадки - на поверхні Моря Спокою, за 20 кілометрів на південний захід від кратеру Сабіна.

20 липня місячний модуль, що отримав назву "Орел", відстикувався від командного модуля "Колумбія". На його борту були два астронавти - командир Нейл Армстронг та пілот Базз Олдрін. Третій астронавт, Майкл Коллінз, залишився на борту "Колумбії", що облітала Місяць на висоті приблизно 60 морських миль. Коли його колеги були на поверхні Місяця, він писав у щоденнику: "Якщо вони не зможуть злетіти з поверхні, або розіб'ються, я не збираюся вчинити самогубство; я вирушу додому, негайно, але я знаю, що в мене залишиться мітка на все життя."

Єдине якісне фото Нейла Армстронга на поверхні Місяця

Про висадку першої людини на поверхню Місяця в ці ювілейні дні написано стільки, що, мабуть, не варто переповідати ці загальновідомі речі ще раз. Натомість рекомендуємо ролик, присвячений польотові людини на Місяць.

Звернемо увагу на кілька цікавих деталей.

Попри те, що саме Нейл Армстронг першим ступив на місячний грунт, практично немає його "місячних" фотографій: на більшості знімків, що ілюструють подвиг Армстронга, зображений інший астронавт, Базз Олдрін.

Причина цього проста: якщо Армстронгу в екіпажі дісталася роль пілота, то Олдрін виконував роль астронавта-дослідника. Саме він взяв на себе більшість наукових та дослідницьких завдань екіпажу "Аполона-11". І хоча в нього на грудях теж висіла 70-міліметрова камера "Хасельблат", але Олдрін фактично не мав можливості відволікатися на фотозйомки.

І ще одне питання пов'язане з драматичним зникненням оригіналу запису висадки Армстронга на Місяць. Ця обставина дала конспірологам ще одну причину заявляти, що "ніякого польоту не було". Мовляв, як же так - втратили такі цінні матеріали.

Насправді ж мова йде про відеозапис трансляції висадки. Зйомки вела камера, встановлена зовні на місячному модулі, сигнал транслювала бортова антена на Землю, і вже там його ретранслювали на телестудії, що показували посадку в прямому ефірі.

Встановити прапор США на Місяці було нелегко: під поверхневим шаром пилу виявився вельми твердий грунт. Більше того, коли "Аполон-11" стартував, реактивний струмінь зніс прапор. Надалі астронавти встановлювали його на більшій відстані від корабля

Сама магнітна плівка мала суто технічну цінність (крім відео, на неї також писали дані телеметрії), і не була придатна для того, щоб з неї зчитували відео в загальноприйнятому форматі (потрібно було окреме декодування). Саме це й призвело до того, що про плівку забули і згодом використали повторно, тим самим знищивши запис. Однак від цього кадри, записані телестудіями, не можна вважати неоригінальними - адже джерело сигналу було одним і тим самим.

П'ять тріумфів і одна невдача

Ушкоджена обшивка командного модуля "Аполона-13"

Після польоту "Аполона-11" на Місяць вирушили ще 6 експедицій. П'ять завершилися успішно, а одна тільки дивом не обернулася трагедією.

"Аполон" з нещасливим тринадцятим номером на шляху до Місяця зазнав аварії: через вибух кисневих баків на борту службового модуля (частини командного модуля) вийшли з ладу два кисневі баки та енергосистема. Астронавти вимкнули командний модуль і перейшли до місячного корабля, який виконав функцію своєрідної "рятувальної капсули". Троє людей провели там чотири дні - а модуль був розрахований на два дні і двох астронавтів. Страждаючи від холоду, спраги і недостачі енергії, астронавти змогли обігнути Місяць і повернутися на Землю.

Рідкісне фото - в кадрі відразу два космічні апарати, автоматична станція Surveyor III та "Аполон 12"

Фахівців НАСА цікавило, як відіб'ється перебування на Місяці на стані космічної техніки. Однак саджати один корабель біля іншого, що приземлився попередньо, було недоцільно: адде ця територія була вже дослідженою. Виникла ідея посадити "Аполон" біля космічної станції, що здійснила посадку раніше. Саме це і зробив "Аполон 12", який сів за 180 метрів від автоматичної місячної станції Surveyor III (вона здійснила м'яку посадку 19 квітня 1967 року, за два роки до "Аполона 11". Астронавти демонтували зі станції частину обладнання і доправили для дослідження на Землю.

Командир "Аполона 16" Джон Янг, стрибаючи, віддає честь американському прапору. На фоні корабля "припаркований" місяцемобіль Rover

Аполони під номером 15, 16 та 17 мали "на борту" транспортний засіб - прив'язаний зовні "місяцемобіль" Rover. Електромобільчик дозволив суттєво розширити площу Місяця, доступну для дослідження. Екіпаж "Аполона 17" за чотири з половиною години наїздив на ньому майже 36 кілометрів.

Юджин Сернан "за кермом" Ровера

Замість епілогу

Програма "Аполон" передбачала запуск ще трьох експедицій на Місяць - під номером 18, 19 та 20. Однак ці місії були скасовані: нових тріумфів на Місяці не варто було чекати, а тим часом СРСР вийшов уперед у справі створення орбітальних станцій, придатних для довготермінового перебування космонавтів. Тому останні ракетоносії "Сатурн" були модифіковані під проект американської орбітальної станції "Скайлеб".

Лебединою піснею програми "Аполон" стала стиковка із радянським космічним кораблем "Союз-19" в 1975 році. А потім почалася епоха "шатлів" - кораблів, здатних до багаторазових запусків у космос.

І ще. Можна було б присвятити частину статті розвінчанню найпоширеніших конспірологічних "версій", які нібито доводять, що люди на Місяць не літали. Однак оригінальні матеріали свідчать самі за себе - а кому їх недостатньо, тому навряд чи щось доведеш. Для такої публіки найкращий аргумент - той, який застосував пілот "Аполона 11" Олдрін. Коли на прес-конференції черговий конспіролог почав звинувачувати астронавта в брехні і вимагати, щоб той поклявся на Біблії, що літав на Місяць, дідусь Олдрін одним ударом у щелепу відправив нахабу в нокдаун.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!