Переконати людину фактами неможливо. Чому обивателі не вірять науці? Наука знає відповідь

Оцінка статті на цей момент: +9/-2
Читати Не читати Коментувати
  • 119892 Перегляди
  • 55 Коментарі
  • 05/05/2011Дата публікації

Всі ми однаково підпадаємо під дію потужного психічного механізму, який змушує нас дивитися на ситуацію не об'єктивно, а крізь «чорні» або «рожеві» окуляри. Така людська природа, і проти неї, як кажуть, не попреш.

Автор: Кріс МУНІ,MotherJones

Переклад: Сергій Лук'янчук

Присвячується та наполегливо рекомендується до прочитання шановному блогеру Олексію Мазуру з Дніпропетровська, а також його не менш шановним опонентам.

«Людина, яка в чомусь твердо переконана, важко змінює свої переконання. Скажи йому, що ти з ним незгодний – він відвернеться. Покажи йому факти чи цифри, і він поставить під сумнів джерело, звідки вони взяті. Апелюй до логіки – він не зрозуміє, про що ви».

Так написав визначний психолог із Стенфордського університету Леон Фестінгер. Наведена вище цитата могла б стосуватися заперечення глобального потепління чи польотів американців на Місяць, однак насправді вона була написана ще в 1950 році, коли Фестінгер досліджував психологію групи фріків, людей, які вірили в кінець світу та прильот інопланетян.

Мільйони людей вірять, що американці не літали на Місяць. Десятки тисяч фотографій та десятки годин відеозаписів не здатні змінити це переконання

Фестінгер і кілька його колег проникли до групи т.зв. «Шукачів», невеликого культу в регіоні Чикаго. Його члени вірили в те, що спілкуються з інопланетянами, зокрема з таким собі «Санандою», якого вони вважали астральною інкарнацією Ісуса Христа. Лідером групи була Дороті Мартін, фанатична сповідниця психокульту «діанетики», яка перекладала міжзоряні повідомлення шляхом автоматичного письма.

Через неї інопланетяни назвали їй точну дату кінця світу: 21 грудня 1954 року.

Деякі з послідовників Мартін покинули роботу й продали свою власність, розраховуючи, що їх врятує літаюча тарілка, коли континент развалиться на шматки і нове море поглине більшість території Сполучених Штатів. Сповідники культу зайшли навіть далі: вони знімали металеві застіжки ліфчиків та блискавки з ширіньок, бо вважали, що цей метал є небезпечним для космічного корабля.

Фестінгер та його команда були в складі культу, коли пророцтво зазнало краху. Спочатку «хлопці згори» (так культисти називали інопланетян) не з’явилися і не врятували «Шукачів». Потім 21 грудня пройшло без жодних катаклізмів. Саме на цей момент і очікував Фестінгер: як люди, що були настільки емоційно залучені в систему своїх вірувань, відреагують на її гучний провал?

Спочатку група «Шукачів» в муках гадала – чому так сталося. Але потім вони знайшли версію, яка все пояснила. Надішло нове повідомлення від інопланетян, що оголосило: всіх порятували в останню хвилину! Фестінгер так виклав це позаземне твердження: «Маленька група, яка сиділа всю ніч, поширила від себе стільки світла, що Бог врятував Землю від руйнування». Їхня віра в пророцтво врятувала Землю від цього пророцтва!

З цього дня «Шукачі», які перед цим соромилися преси і не займалися поширенням свого вчення, почали активно його проповідувати. «Їхня нав’язливість була неймовірною», - написав Фестінгер. Руйнування всіх їхніх вірувань зробило їх ще більш впевненими в цих віруваннях.

Яка вакцинація? Вона ж вбиває людей.

В історії людського самообману «Шукачі» є одним з найбільш полярних випадків. Вони втратили роботу, з них насміхалася преса, були спроби заборонити їм впливати на молодь з її вразливою відомістю. Але хоч цей «космічний культ» лежить на крайній позиції в спектрі самообману людей, є багато ситуацій таких же, але менш радикальних.

Більше того, з часів Фестінгера низка нових досліджень в психології та нейробіології показала, як наші попередньо існуючі вірування – а не нові факти – створюють перекос у наших думках і навіть впливають на те, що ми вважаємо максимально безпристрастними та логічними висновками.

Схильність до так званої «мотивованого міркування» пояснює, чому існують групи з таким полярним підходом до явищ, щодо яких існують неспростовні докази: зміна клімату, вакцинація, місце народження та релігійні переконання президента США, отруєння Ющенка тощо. Ви сподіваєтеся, що людей переконають факти, а насправді вони діють за принципом «факти проти моїх переконань? тим гірше для фактів».

Теорія мотивованих міркувань є ключовим способом аналізу в сучасній нейропсихології.

Міркування та умовисновки зазвичай «заряджені» емоціями (дослідники називають це «афектом»). Ці два явища не тільки не можна розмежувати: наше позитивне чи негативне ставлення до людей, речей та ідей виникає значно швидше, ніж раціональні думки – протягом мілісекунд. Достатньо швидко, щоб виявитися на електроенцефалограмі, але не бути сприйнятим свідомістю.

Нічого дивного: еволюція вимагала від нас дуже швидких реакцій на подразники зі сторони довкілля. Це «головний інструмент виживання людей», пояснює політолог Артур Лупіа із університету Мічигану. Ми відторгаємо «ворожу» інформацію і приближуємо до себе «дружню». Ми застосовуємо рефлекси «бити чи не бити» не лише щодо хижаків, але й до самих даних.

Зрозуміло, що ми керуємося не самими тільки емоціями – ми також міркуємо, робимо логічні висновки. Але раціональне мислення відбувається пізніше, працює повільніше – і навіть в цьому випадку воно не перебуває в емоційному вакуумі. Натомість наші швидкі емоційні враження можуть встановити такий курс мислення, що є вкрай упередженим, особливо в питаннях, які ми вважаємо важливими для себе.

Знаменитий графік "хокейна клюшка" дав потужний аргумент прихильникам теорії глобального потепління. А коли виникли сумніви в тому, що він підроблений, його ж підняли на щит вже противники цієї теорії

Уявіть людину, яка почула про наукове відкриття, що потужно спростовує її віру в божественне сотворіння світу – наприклад, виявлення нової людиноподібної істоти, яке підтверджує еволюційну теорію. Що станеться далі – пояснює політолог Чарльз Табер із університету Стоуні Брук: це підсвідома негативна реакція на нву інформацію. І ця реакція, в свою чергу, формує тип спогадів та асоціацій для свідомого раціонального мислення. «Люди «породжують» думки, що відповідають їх попереднім переконанням», - каже Табер, «і це призводить до того, що вони оскаржують та спростовують те, про що дізналися».

Інакше кажучи, коли ми думаємо, що міркуємо логічно, насправді ми просто підганяємо факти під ту версію, яка не суперечить нашим переконанням (цей спосіб міркування називається раціоналізацією - прим.) Можна скористатися аналогією, яку запропонував психолог з Вірджинського університету Джонатан Хейдт: «Ми думаємо, що міркуємо як учені, а насправді ми міркуємо як адвокати». Наші «міркування» - це спосіб отримати заздалегідь визначений результат – тобто, довести, що ми праві, а вони ні. І цей підхід буквально просякнутий упередженям. Наприклад, «доказове упередження» - ми вважаємо правдивими ті факти, які підтримують нашу версію ситуації. І навпаки, ми з непропорційною енергією спростовуємо ті точки зору, які не відповідають нашій точці зору.

У цій статті багато наукового сленгу, але ці механізми зрозумілі всім, коли мова йде про стосунки між особами. Якщо ви не хочете вірити, що ваша дружина вам зраджує, чи що ваш син хуліган, ви можете далеко зайти в створенні альтернативних пояснень тим речам, які очевидні для будь-кого зі сторони – особливо для тих, хто не має «емоційних упереджень» до цих фактів.

Це не означає, що ми не схильні сприймати світ об’єктивно.

Просто перед цією об’єктивністю в нас виникають інші завдання – включно з захистом власної точки зору та власної особистості – і вони часто змушують нас чинити сильний опір змінам своїх переконань. Попри те, що факти кажуть – треба зробити саме так.

Сучасна наука виникла з бажання викорінити ці суб’єктивні вади, ті, які видатний теоретик науки 17 століття Френсіс Бекон назвав «ідолами свідомості». Навіть якщо окремі дослідники схильні закохуватися в свої теорії, більш широкомасштабні процеси оцінки цих теорій колегами та загальноприйнятий скептичний підхід забезпечують т, що зрештою, залишаються тільки найкращі ідеї.

А от наше особисте реагування на наукові висновки – зовсім інша річ. Іронія в тому, що через намаганння дослідників розкрити стільки нюансів та роз’яснити стільки невизначених моментів, наукові докази вкрай вразливі до вибіркового прочитання та неправильної інтерпретації. Наукові дані, сприйняті упереджено та вибірково, служать «пальним» для мотивованих міркувань.

Багато психологічних досліджень довели, що люди реагують на наукові чи технічні факти в той спосіб, який підтверджує їхні попередньо сформовані уявлення. В класичному експерименті 1979 року групи людей, що підтримували або виступали проти смертної кари, отримали два фіктивні наукові дослідження: одне на користь того, що смертна кара зменшує кількість жорстоких злочинів та вбивств, а інше – проти. Вони також отримали детальну критику обох досліджень – і з наукової точки зору, жодне з них не було переконливішим за інше.Але в кожному випадку прихильники смертної кари піддавали потужнй критиці те дослідженння, чиї висновки не збігалися з їхніми переконаннями. Натомість те, що з ними співпадало, описувалося як «більш переконливе».

З тих часів подібні результати були отримані щодо того, як люди реагують на заходи проти расової дискримінації, питання права на володіння зброєю, стереотипи щодо статевих меншин тощо. Навіть коли учасників дослідження явно інструктували бути якомога неупередженішими і оцінювати докази рівноцінно, вони все одно не могли з цим впоратися.

І люди не лише застосовують вибірковий підхід до наукових доказів, «відбираючи» лише те, що підтримує їх позицію. Дослідження професора Дена Кахана з юридичної школи Йєля показує, що глибоко вкорінені переконання людей щодо того, що є моральним, і який лад має бути в суспільстві, дають змогу чітко передбачити, кого вони вважатимуть легітимним науковим експертом із тих чи інших питань. Інакше кажучи, люди НЕ вважали наукове джерело достовірним, якщо його висновки суперечили їхнім глибинним уявленням – а отже, створювали для них ризик.

Все це підриває наше стандартне уявлення про те, що фактами та доказами можна переконати людей. Насправді «лобові» спроби змінити чиїсь переконання породжують зворотній ефект – люди не просто не міняють точку зору, вони починають триматися своїх неправильних уявлень ще впертіше, ніж раніше.

Ще одне дослідження дає уявлення про те, що відбувається в свідомості людей, коли ті відкидають спробу їх переконати в чомусь.

Соціолог з Північно-західного університету Моніка Прасад та її колеги вирішили перевірити, чи зможуть вони спростувати уявлення про те, що Саддам Хусейн і Аль Кайда таємно співпрацювали. Це увлення властиве прихильникам республіканської партії – особливо тим, що проживають у регіонах, де більшість населення підтримує її на виборах.

Для більшості американців Обама - шахрай. Чому? Так це ж всім відомо.

Дослідники обговорювали це питання особисто із республіканцями. Вони цитували результати розслідування комісії з теракту 11 вересня, а також заяву Джорджа Буша, який особисто спростував твердження своєї адміністрації про те, що напад 11 вересня був спільно зрежисований Саддамом та Аль Кайдою.

Як виявилося, навіть власні слова Буша не змогли змінити переконань тих, хто за Буша голосував – лише 1 з 49 учасників, який перед тим вірив у змову Саддама та Аль Кайди, став думати інакше. Абсолютна більшість відмовлялася це робити, мотивуючи це в різний спосіб: або висувала контраргументи, або просто не хотіла це робити.

Питання: Комісія по розслідуванню теракту 11 вересня не знайшла зв’язку між цією подією та Саддамом, і про це з заявив президент Буш. Які у вас є коментарі з цих приводів?

Відповідь: Я знаю, що Комісія не отримала доказів цьому, але гадаю, що ми все одно маємо свою точку зору, що б там вони не говорили.

Ключове питання – і на нього справді складно відповісти – чи справді ця поведінка є «ірраціональною». З одного боку, немає сенсу відкинути всю свою попередню систему уявлень, створену протягом життя, лише на основі якогось нового шматочка інформації. «Цілком можливо сказати: Я підтримую смертну кару на основі тієї інформацію, яку отримав протягом свого життя», - пояснює соціопсихолог Джон Кроснік. Крім того, є варіант, коли «відторгнення науки» є вкрай раціональним. У певних консервативних спільнотах, пояснює Кехен, люди, які говорять, що проблема глобального потепління дійсно існує, отримають своєрідну «чорну мітку», після чого їхнє життя погіршиться.

Поясненням цьому є цікавий зрразок поведінки, який виявили дослідники, коли перевіряли хибне уявлення про те, що президент Обама – мусульманин. Коли запитання про це ставив чорношкірий дослідник, опитувані, які в це вірили, були більш схильні міняти свою точку зору про релігійну належність Обами. Але коли їх питали виключно білі дослідники, люди, особливо прихильники республіканців, сильніше підтримували цей міф. Тобто, вони намагалися узгодити свою точку зору із «соціальною бажаністю» з боку того, хто ї вислуховував.

Гаразд – люди тяжіють до інформації, яка підтримує їхні вірування, і вибирають такі джерела, які цю інформацію їм надають.

Так було завжди, еге ж? Не зовсім так. Проблема загострюється через те, що люди стали отримувати більше інформації через Фейсбук, повідомлення в твіттері (які позбавлені деталей чи контексту), та від інших порівняно малих спільнот людей, що мислять однаково. В цій ситуації наші фундаментальні навички виживання виявляються не адаптовані до інформаційної ери.

Більше того, Обама - мусульманин. А ще він Хусейн.

Вельми показовий приклад, як і чому факти відкидаються на догоду мотивованому міркуванню, - це проблема глобального потепління. Щодо цієї проблеми, з одного боку, є детальна наукова інформація, а з іншого – дуже сильні вірування. І у випадку із США нескладно передбачити, як людина ставиться до цієї проблеми – варто знати, є вона республіканцем чи демократом. Попри те, що наукові свідчення існування проблеми «рукотворного» потепління ставали все більш недвозначними, ці дві групи все сильніше і сильніше розмежовувалися в своїх поглядах на неї.

Цікаво, що кращий рівень освіти аж ніяк не міняє ситуації. Навпаки, лише 19% республіканців, що закінчили коледж, погодилися, що планета нагрівається внаслідок дій людини. Серед людей без вищої освіти частка була значно вищою – 31%. Інакше кажучи, вища освіта корелює з тим, що людина починає активніше відкидати «чужу» інформацію.

Як це відбувається, пояснюють Чарльз Табер та Мілтон Лодж: «Малоосвічені люди, яким не подобається якесь явище - наприклад, аборти, - будуть його просто заперечувати. Натомість освічені ідуть на крок далі й починають висувати контраргументи». Ці люди такі ж упереджені та емоційно «заряджені», як і решта, але вони можуть генерувати все нові й нові пояснення того, чому вони мають рацію. Відповідно, добитися від них зміни переконань стає ще важче.

А чи є випадки, коли «відторгнення науки» властиве політичним лівим? Так, це уявлення про те, що дитяча вакцинація породжує епідемі аутизму. Попри те, що протягом останнього десятиліття з’вилися численні епідеміологічні дослідження, які спростовують цю версію, вона вочевидь належить до тих вірувань, які не піддаються спростуванню. «Правовірні» наполегливо критикують будь-яку нову публікацію, що кидає виклик їхнім уявленням, і навіть збирають мітинги на підтримку автора версії про «аутизм від вакинації» Ендрю Вейкфілда – попри те, що його скандальна стаття в авторитетному медичному журналі «Ланцет» була відкликана, а сам він втратив ліцензію на право займатися медичною діяльністю.

Але хіба цьому варто дивуватися?

Підведемо підсумки: всі ми однаково підпадаємо під дію того механізму, коли в певних ситуаціях дивимося на них крізь «чорні» або «рожеві» окуляри. Звідси питання – чи можемо ми опиратися людській природі як такій?

Виходячи з того, з якою силою наші попередні уявлення впливають на те, як ми відповідаємо на нову інформацію, стає зрозумілим одне: якщо ви хочете, щоб хтось визнав якийсь новий факт, подбайте про те, щоб він отримав його в такому контексті, який не викликав би в слухача захисної емоційної реакції.

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +9/-2
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 55

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

2. История, связанная с поездкой поэта К.Симонова в Европу в 1947г. для агитации русских эмигрантов, многие из которых участвовали в Сопротивлении, вернуться в СССР.
Как написано в воспоминаниях, Симонов был уверен, что на Родине их ждет почет и уважение. У него была информация - он участвовал в заседаниях Политбюро, беседовал со Сталиным, Молотовым, Берией, умел анализировать факты. Его жена актриса Серова, не имела информации и не умела ее анализировать. Но когда Симонов отворачивался, она жестами показывала - не слушайте его, не возвращайтесь. Чем спасла от лагерей немало людей.
Очевидна та же картина. Симонов имел не всю информацию, он слишком мало знал Сталина и его окружение Он делал выводы из недостаточных данных. Но ему его данные нравились, Т.е., как он пишет в своих воспоминаниях, он искренне считал, что надо воссоединить страну с эмиграцией, забыв про старый раскол и итоги войны - удобный повод для этого. Вожди с ним соглашались и он не хотел думать о переменчивости их мнения, хотя не мог не знать об этом по предыдущей истории.
А его жена пользовалась не рациональным знанием и дедукцией, а исключительно интуицией, которая ей подсказывала - с этими людьми нельзя иметь дела. И ей этого оказалось достаточно, чтобы сделать правильный вывод.
Вывод из этих ситуаций - рациональным мышлением надо корректно пользоваться. Отбирать данные для анализа, не по принципу нравится - не нравится, а максимально объективно. Оценивать их достаточность. И не пренебрегать мнением, основанным на опыте и интуиции. Если не своих, то чужих.
Это не идея "визначальної помилковості мислення". Просто рациональное знание должно занимать свое законное место и не пытаться подменить собой всю область принятия решений. Просто потому, что человеку такая степень рациональности не подвластна.

Рідко яка людина народжується з даром осягнути смисл життя і осягає чи формує його в процесі життєдіяльності. Проте, жодна не уникає на тому чи інакшому рівні, потреби його якось (хоч і малоусвідомлено) сформувати.
Ці смисли формують "порядок денний", який і впливає, як суб'єктивний фактор на "точку зору".
Високі смисли мало обмежують людину в "середньостатистичному бутті" і дають їй можливість мислити відносно об'єктивно.
Люди, що умисно не формують смислів (і це також є їхнім смислом) є також відносно незалежними у прийнятті рішень на соціальному рівні.
Ті, хто дуже попрацював зі своїми смислами, що знаходяться на матеріальному, суспільному рівні (а вони, як здається людині, дуже добре піддаються плануванню і дуже досяжні при певній кількості праці) є найвразливішими. Вони і є самими "впертішими", бо прийняття змін до власних планів часто може призводити до руйнування смислів. Цієї найтяжчої роботи в житті людини.
Тобто, щоб зрозуміти, як буде сприймати зміни людина, треба вивчити її смисли.
Психологам же можна лиш передати привіт...

Наука давно стала на западе заменителем веры и средством наживы. Для многих обывателей, наука действительно откровение. Но кроме обывателей есть еще и думающие люди. Ссылки на туманные психологические теории в отношении тех псевдонаучных теорий или фактов, которые появились в 19-20в не совсем уместны. Взять полет на Луну. Полет в принципе технически не возможен был нив 60-70-х годах, ни сейчас. И тогда и сейчас это политический демарш США и просто откровенное разворовывание денег НАСА. И здесь не нужно строить умопомрачительных психологический теорий. Все очень просто. Защиты от космического излучения и радиации Солнца не было ни тогда, ни сейчас. Вне магнитного поля земли космонавты практически обречены. Это понимают все специалисты и у нас и в НАСА. Тем не менее, НАСА упорно распускает слухи про якобы полеты человека к Луне и к Марсу в 2020-х, 2030-х годах и т.д. Это просто пичканье народа информацией, чтобы выбить бюджеты. Но до сих пор нет никакой технологии защиты космонавтов. Вне магнитного пояса земли они рискуют получить смертельную дозу. А якобы полеты американцев были как раз еще и в годы наибольшей активности Солнца. Тем не менее, и Армстронг и Олдрин прекрасно себя чувствуют, а последний даже в свои 70 прекрасно накаутировал слишком любознательного здорового 35-летнего журналиста.И причем тут сложные психологические механизмы и недоверие обывателей? Это обычный обман. Такие фокусы исторические американские СМИ многократно проделывали, создавая мифы истории. Но создавались и научные мифы, в которые людей просто заставляют верить. Так есть и с теорией эволюции Дарвина. Дарвин выдвинул просто гипотезу, которую нужно было еще подтвердить. Нужно либо найти в палеонтологических останках переходные виды, либо описать механизм и в лабораторных условиях продемонстрировать с помощью катализаторов возможность перехода одного вида в другой. Ни того, ни другого до сих пор не было сделано. Причем тут опять же сложные психологические теории?
А западные СМИ из любого факта, даже вполне очевидного могут сделать все что угодно, даже подвести к совершенно противоположным выводам. Возьмем простой пример с убийством Кеннеди. Все видели эти кадры. Они свободно выложены сейчас в интернете. На них слепому видно, что после выстрела голова Кеннеди отбрасывается назад, часть черепной коробки с задней части головы отлетает на багажник, Жаклин лезет на багажник ее достать. Очевидно, даже неспециалисту, что стреляли спереди. Тем не менее, до сих пор американские СМИ пускают пыль в глаза, рассказывают про множество версий, и основным подозреваемым остается Освальд, который в этот момент находился сзади, т.е. в прямо противоположной позиции. Я уже не говорю про то, что Освальд почему-то стрелять должен был уже после того, как машина повернула и начала набирать скорость, т.е. под углом если не высунувшись из окна, в то время, как было намного удобнее стрелять в приближающуюся и тормозящую машину прямо. Не заметить этого следователи не могли. Следовательно все они, в том числе и комиссия Уорена были хорошо "повязаны", а обывателям,до сих пор пичкают теорией про одиночку Освальда и пытаются найти московский след. Почему ж все должны верить этим сказкам западной пропаганды? Потом, кто это изучает историю или науку по газетным публикациям и популяризаторским передачам? Обыватель конечно не хочет вникать в детали, легче искать авторитет, этим и пользуются западные СМИ. В легком развлекательном стиле, чтоб особо не напрягать и главное с уверенностью и ссылками на "авторитеты". Поэтому даже на черное можно сказать белое, и обыватель тоже начнет поддакивать, если все будут также говорить.
Поэтому верят в то, что башни-близнецы могли рассыпаться в пыль от удара самолета, аж в районе 90-го этажа. Верят в то, что стальные конструкции могли расплавиться от авиационного топлива, хотя там не было сильного пожара, и температура никак не могла превысить даже 600 градусов, а сталь как известно плавится при 1600 градусах. Верят, что от самолетов как и от башен практически ничего не осталось, но паспорт террориста выпал и целый целешенький упал на мостовую, и бдительный полицейский тут же его подобрал. Сталь плавилась, а паспорт чудом уцелел. И все верят, поддакивают. И даже верят, что от того, что просто рядом пролетели самолеты рухнуло здание номер 7, в которое ни один самолет не попал. Ну накладочка вышла... все равно все проглотили.
Поэтому и сейчас, когда Рейтерс и Associated Press вместе с шавкой Франс Пресс дурачат всех с якобы немыслимым количеством жертв в Ливии, и якобы страшным диктатором Каддафи все тоже радостно верят. Хотя если присмотреться к фотографиям, которые они выкладывали в интернете, чтобы оправдать вторжение и бомбардировку Натовцев, видно, что половина это студийная работа, которую можно сделать где угодно, что базарный день выдали за демонстрацию, парад военных за подавление опозиции, демонстрацию поддержки за демонстрацию опозиции. Но зачем им чтобы вы присматривались к деталям, тут очень кстати теория про сложные психологические мотивы, чтобы окончательно запутать обывателя и отбить любую попытку подумать самостоятельно. Нужно чтоб слепо верили научным авторитетам как оракулам в древности и западные СМИ активно это делают.

Alexander, дякую за прекрасний зразок того, як і чому обивателі не вірять науці і фактам, а вірять найхимернішим і найдикішим конспірологічним вигадкам. Переконувати вас, що ваші твердження про польоти на Місяць, вбивство Кеннеді, ВТС та Лівію - це повна дурня, не буду - стаття добре показує, чому це марна справа. :-)

Не нужно просто пресмыкаться перед американцами и бегать у них на задних лапках, открыв рот слушать всякую ахинею про свободу слова и демократию, которую никто никогда не видел, в том числе и в америке.

і знову - прекрасна ілюстрація тез, викладених у статті. Alexander, без жодних сумнівів, до американців ставиться негативно. І ця його (атавістична :-)) емоційна реакція змушує його рефлекторно відкидати будь-які факти, що спростовують близьку для нього версію "Американці - виродки". І навпаки, пропагувати будь-яку, навіть найбезглуздішу версію, яка таврує паскудних американців. :-)

Ну що Ви починаєте?
Ну, приклад, та й приклад. Чому атавістична реакція? Це суттєва для нього. Життєствердна. Він так бачить себе.

А ви статтю читайте, там все пояснено. Швидка емоційна реакція, яка випереджає розум і логіку - давній еволюційний фактор виживання. АтавізЬм, як говорив доктор Борменталь. :-)

+1 до Ньюсмейкера (випередив :))

Між іншим, щодо польоту на Місяць і вбивства Кенеді не скажу, а от креаціоністами нещодавно дискутував і певних знань довелось набратись, можливо шановному товариству буде цікаво.
Зокрема про те, що вченим в лабораторних умовах вдається створювати нові види тварин - експерименти Шапошнікова (є в російській вікі http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D1%8B%D1%82%D1%8B_%D0%93._%D0%A8%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D0%BE_%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D1%8D%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D0%B8). Ще вельми рекомендую лекцію "Еволюція та автокаталіз" Кирила Єськова, яку він прочитав у грудні минулого року в Будинку Вчених (я, нажаль, тоді не зміг на неї потрапити): http://polit.ua/lectures/2011/04/15/eskov.html Там, зокрема він розповідає про те, що вченим таки вдалось створити в лабораторії такі умови, в яких є високоймовірним винекнення живого з неживої матерії.

Эти опыты не доказывают изменения вида, получают просто новый подвид, как породы собак. На сегодняшний день никто еще не описал механизма превращения одного вида в другой. Тем более не доказано, что путем естественного отбора можно получить новый вид.
Ссылки на длительность процесса, что для этого требуются миллионы лет также привели к тому, что создана фантастическая геологическая летопись, вместо науки стали заниматься научной фантастикой. В реальности если вы просмотрите описания методов датировки горных пород или палеонтологических останков вы увидите, что все они ссылаются друг на друга образуя порочный круг. Для датировки горных пород используют найденные в них останки, для определения возраста останков используют справочники по геологии. Кроме того, методы, кроме радиоуглеродного крайне неточны. Да и радиоуглеродный метод дает оценки не больше, чем на 10 000 лет назад. Дальше погрешность растет настолько, что не имеет смысла им пользоваться.
Оценки в миллионы не может никто дать, так как во-первых, условия на Земле постоянно менялись, что вносит свои погрешности, (менялась атмосфера, менялся наклон земной оси, меняется магнитное поле, породы погружались в океаны и поднимались, испытывая разное давление и т.д.), во-вторых, во всех методах в уравнения закладываются начальные условия, которых никто не знает и они берутся с потолка. Например, если использовать период полураспада урана, нам нужно знать первоначальную концентрацию в породе свинца и урана. Но этого никто не знает. Если предположить, что был чистый уран, то да, можно миллионы лет насчитать, но а если там урана было только 10% или 20%. Уран более тяжелый элемент чем свинец и встречается во вселенной намного реже, чем свинец. Откуда он взялся в чистом виде? Как образовался? Кто это доказал, что уран на планете в таком то, месте образуется в чистом виде? И так со всеми остальными методами датировки. Есть начальные условия, которые берутся с потолка и подгоняются под существующие эволюционные теории. Я просмотрел описание многих методов, все они страдают этим недостатком. Нам нужно предполагать начальные условия. Таким образом, красивые картинки и мультики про динозавров и миллионы лет эволюции пока остаются просто научной фантазией, никак не подтвержденной.
Конечно, креационизм сейчас защищают в основном религиозные люди, поэтому многие просто подозревают их в субъективности и некомпетентности. Но эти креационисты ссылаются ведь не просто на свидетельства Библии, а на вполне очевидные научные факты и указывают на откровенные подделки эволюционистов(как в случае с яванским человеком), которые были установлены учеными, а богословами. Так всем хорошо известна теория про археоптерикса, который объявлялся переходным звеном, но после седьмой находки с хорошим отпечатком стало очевидно, что он имеет грудную кость, поддерживающую мышцы крыльев и это обычная полноценная птица. Это описано и доказано в научном журнале. То же самое с Цилокантусом, которого выдавали за промежуточное звено между рыбами и земноводными. Его выловили в индийском океане, оказалось, что это обычная глубоководная рыба, неспособная даже плавать у поверхности, не то, чтобы выходить на сушу. Это ведь не просто утверждения религиозных фанатиков, это научные факты. И отбрасывать их нельзя.

Ви неуважно читали. У дослідах Шапошнікова нова популяція не могла зхрещуватись з вихідною, що є _достаньою_ ознакою іншості виду. Аналогія з собаками некоректні, оскільки собаки різних порід дають потомство, причому цілком нормальне. Про природнє винекнення нових видів у природі в історичну епоху є в лекції Єськова.

Спасибі за статтю. І окреме спасибі коментаторам )

Клас, дуже хороша стаття.
Я правда її більше ціную з точки зору гайдлайнів з філософії ведення дебатів.
Особливо соподобалось який з цього всього був зроблений висновок :)

в статті все добре і таке інше. однак маю зазначити, що автори статті якось по-дивному ставлять питання "переконати людину таким-то чином неможливо". це певною мірою виглядає наївно.

власне кажучи, а чому автори вирішили, що переконання людини то є виключно питання передачі та/або верифікації інформації?

це нагадує поширену байку про сектантів:

- доброго дня, ви вірите в господа?
- ні
- а чому?
- от ви знаєте, у мене зараз в кишені є пляшка горілки. вип'єте?
- ні!
- А ЧОМУ?

так само і з переконаннями. у людини може бути безліч причин не погодитися з вами, або не бути переконаними вашими словами. зводити всі ці причини лише до того, що людина принципово не повірить в те, що для неї нове - то девальвувати всю складність людської мотивації.

я вже не кажу, що багатьом людям просто непотрібні ви зі своїми переконаннями :)

як там у класика:
- Если бы у нас с вами сейчас была дискуссия...
- Я извиняюсь, вы сию минуту хотите начать дискуссию?

:)

оце перша фраза з діалогу, то автори статті. хоча папуг порахували правильно, да.