Переконати людину фактами неможливо. Чому обивателі не вірять науці? Наука знає відповідь

Оцінка статті на цей момент: +9/-2
Читати Не читати Коментувати
  • 78661 Перегляди
  • 55 Коментарі
  • 05/05/2011Дата публікації

Всі ми однаково підпадаємо під дію потужного психічного механізму, який змушує нас дивитися на ситуацію не об'єктивно, а крізь «чорні» або «рожеві» окуляри. Така людська природа, і проти неї, як кажуть, не попреш.

Автор: Кріс МУНІ,MotherJones

Переклад: Сергій Лук'янчук

Присвячується та наполегливо рекомендується до прочитання шановному блогеру Олексію Мазуру з Дніпропетровська, а також його не менш шановним опонентам.

«Людина, яка в чомусь твердо переконана, важко змінює свої переконання. Скажи йому, що ти з ним незгодний – він відвернеться. Покажи йому факти чи цифри, і він поставить під сумнів джерело, звідки вони взяті. Апелюй до логіки – він не зрозуміє, про що ви».

Так написав визначний психолог із Стенфордського університету Леон Фестінгер. Наведена вище цитата могла б стосуватися заперечення глобального потепління чи польотів американців на Місяць, однак насправді вона була написана ще в 1950 році, коли Фестінгер досліджував психологію групи фріків, людей, які вірили в кінець світу та прильот інопланетян.

Мільйони людей вірять, що американці не літали на Місяць. Десятки тисяч фотографій та десятки годин відеозаписів не здатні змінити це переконання

Фестінгер і кілька його колег проникли до групи т.зв. «Шукачів», невеликого культу в регіоні Чикаго. Його члени вірили в те, що спілкуються з інопланетянами, зокрема з таким собі «Санандою», якого вони вважали астральною інкарнацією Ісуса Христа. Лідером групи була Дороті Мартін, фанатична сповідниця психокульту «діанетики», яка перекладала міжзоряні повідомлення шляхом автоматичного письма.

Через неї інопланетяни назвали їй точну дату кінця світу: 21 грудня 1954 року.

Деякі з послідовників Мартін покинули роботу й продали свою власність, розраховуючи, що їх врятує літаюча тарілка, коли континент развалиться на шматки і нове море поглине більшість території Сполучених Штатів. Сповідники культу зайшли навіть далі: вони знімали металеві застіжки ліфчиків та блискавки з ширіньок, бо вважали, що цей метал є небезпечним для космічного корабля.

Фестінгер та його команда були в складі культу, коли пророцтво зазнало краху. Спочатку «хлопці згори» (так культисти називали інопланетян) не з’явилися і не врятували «Шукачів». Потім 21 грудня пройшло без жодних катаклізмів. Саме на цей момент і очікував Фестінгер: як люди, що були настільки емоційно залучені в систему своїх вірувань, відреагують на її гучний провал?

Спочатку група «Шукачів» в муках гадала – чому так сталося. Але потім вони знайшли версію, яка все пояснила. Надішло нове повідомлення від інопланетян, що оголосило: всіх порятували в останню хвилину! Фестінгер так виклав це позаземне твердження: «Маленька група, яка сиділа всю ніч, поширила від себе стільки світла, що Бог врятував Землю від руйнування». Їхня віра в пророцтво врятувала Землю від цього пророцтва!

З цього дня «Шукачі», які перед цим соромилися преси і не займалися поширенням свого вчення, почали активно його проповідувати. «Їхня нав’язливість була неймовірною», - написав Фестінгер. Руйнування всіх їхніх вірувань зробило їх ще більш впевненими в цих віруваннях.

Яка вакцинація? Вона ж вбиває людей.

В історії людського самообману «Шукачі» є одним з найбільш полярних випадків. Вони втратили роботу, з них насміхалася преса, були спроби заборонити їм впливати на молодь з її вразливою відомістю. Але хоч цей «космічний культ» лежить на крайній позиції в спектрі самообману людей, є багато ситуацій таких же, але менш радикальних.

Більше того, з часів Фестінгера низка нових досліджень в психології та нейробіології показала, як наші попередньо існуючі вірування – а не нові факти – створюють перекос у наших думках і навіть впливають на те, що ми вважаємо максимально безпристрастними та логічними висновками.

Схильність до так званої «мотивованого міркування» пояснює, чому існують групи з таким полярним підходом до явищ, щодо яких існують неспростовні докази: зміна клімату, вакцинація, місце народження та релігійні переконання президента США, отруєння Ющенка тощо. Ви сподіваєтеся, що людей переконають факти, а насправді вони діють за принципом «факти проти моїх переконань? тим гірше для фактів».

Теорія мотивованих міркувань є ключовим способом аналізу в сучасній нейропсихології.

Міркування та умовисновки зазвичай «заряджені» емоціями (дослідники називають це «афектом»). Ці два явища не тільки не можна розмежувати: наше позитивне чи негативне ставлення до людей, речей та ідей виникає значно швидше, ніж раціональні думки – протягом мілісекунд. Достатньо швидко, щоб виявитися на електроенцефалограмі, але не бути сприйнятим свідомістю.

Нічого дивного: еволюція вимагала від нас дуже швидких реакцій на подразники зі сторони довкілля. Це «головний інструмент виживання людей», пояснює політолог Артур Лупіа із університету Мічигану. Ми відторгаємо «ворожу» інформацію і приближуємо до себе «дружню». Ми застосовуємо рефлекси «бити чи не бити» не лише щодо хижаків, але й до самих даних.

Зрозуміло, що ми керуємося не самими тільки емоціями – ми також міркуємо, робимо логічні висновки. Але раціональне мислення відбувається пізніше, працює повільніше – і навіть в цьому випадку воно не перебуває в емоційному вакуумі. Натомість наші швидкі емоційні враження можуть встановити такий курс мислення, що є вкрай упередженим, особливо в питаннях, які ми вважаємо важливими для себе.

Знаменитий графік "хокейна клюшка" дав потужний аргумент прихильникам теорії глобального потепління. А коли виникли сумніви в тому, що він підроблений, його ж підняли на щит вже противники цієї теорії

Уявіть людину, яка почула про наукове відкриття, що потужно спростовує її віру в божественне сотворіння світу – наприклад, виявлення нової людиноподібної істоти, яке підтверджує еволюційну теорію. Що станеться далі – пояснює політолог Чарльз Табер із університету Стоуні Брук: це підсвідома негативна реакція на нву інформацію. І ця реакція, в свою чергу, формує тип спогадів та асоціацій для свідомого раціонального мислення. «Люди «породжують» думки, що відповідають їх попереднім переконанням», - каже Табер, «і це призводить до того, що вони оскаржують та спростовують те, про що дізналися».

Інакше кажучи, коли ми думаємо, що міркуємо логічно, насправді ми просто підганяємо факти під ту версію, яка не суперечить нашим переконанням (цей спосіб міркування називається раціоналізацією - прим.) Можна скористатися аналогією, яку запропонував психолог з Вірджинського університету Джонатан Хейдт: «Ми думаємо, що міркуємо як учені, а насправді ми міркуємо як адвокати». Наші «міркування» - це спосіб отримати заздалегідь визначений результат – тобто, довести, що ми праві, а вони ні. І цей підхід буквально просякнутий упередженям. Наприклад, «доказове упередження» - ми вважаємо правдивими ті факти, які підтримують нашу версію ситуації. І навпаки, ми з непропорційною енергією спростовуємо ті точки зору, які не відповідають нашій точці зору.

У цій статті багато наукового сленгу, але ці механізми зрозумілі всім, коли мова йде про стосунки між особами. Якщо ви не хочете вірити, що ваша дружина вам зраджує, чи що ваш син хуліган, ви можете далеко зайти в створенні альтернативних пояснень тим речам, які очевидні для будь-кого зі сторони – особливо для тих, хто не має «емоційних упереджень» до цих фактів.

Це не означає, що ми не схильні сприймати світ об’єктивно.

Просто перед цією об’єктивністю в нас виникають інші завдання – включно з захистом власної точки зору та власної особистості – і вони часто змушують нас чинити сильний опір змінам своїх переконань. Попри те, що факти кажуть – треба зробити саме так.

Сучасна наука виникла з бажання викорінити ці суб’єктивні вади, ті, які видатний теоретик науки 17 століття Френсіс Бекон назвав «ідолами свідомості». Навіть якщо окремі дослідники схильні закохуватися в свої теорії, більш широкомасштабні процеси оцінки цих теорій колегами та загальноприйнятий скептичний підхід забезпечують т, що зрештою, залишаються тільки найкращі ідеї.

А от наше особисте реагування на наукові висновки – зовсім інша річ. Іронія в тому, що через намаганння дослідників розкрити стільки нюансів та роз’яснити стільки невизначених моментів, наукові докази вкрай вразливі до вибіркового прочитання та неправильної інтерпретації. Наукові дані, сприйняті упереджено та вибірково, служать «пальним» для мотивованих міркувань.

Багато психологічних досліджень довели, що люди реагують на наукові чи технічні факти в той спосіб, який підтверджує їхні попередньо сформовані уявлення. В класичному експерименті 1979 року групи людей, що підтримували або виступали проти смертної кари, отримали два фіктивні наукові дослідження: одне на користь того, що смертна кара зменшує кількість жорстоких злочинів та вбивств, а інше – проти. Вони також отримали детальну критику обох досліджень – і з наукової точки зору, жодне з них не було переконливішим за інше.Але в кожному випадку прихильники смертної кари піддавали потужнй критиці те дослідженння, чиї висновки не збігалися з їхніми переконаннями. Натомість те, що з ними співпадало, описувалося як «більш переконливе».

З тих часів подібні результати були отримані щодо того, як люди реагують на заходи проти расової дискримінації, питання права на володіння зброєю, стереотипи щодо статевих меншин тощо. Навіть коли учасників дослідження явно інструктували бути якомога неупередженішими і оцінювати докази рівноцінно, вони все одно не могли з цим впоратися.

І люди не лише застосовують вибірковий підхід до наукових доказів, «відбираючи» лише те, що підтримує їх позицію. Дослідження професора Дена Кахана з юридичної школи Йєля показує, що глибоко вкорінені переконання людей щодо того, що є моральним, і який лад має бути в суспільстві, дають змогу чітко передбачити, кого вони вважатимуть легітимним науковим експертом із тих чи інших питань. Інакше кажучи, люди НЕ вважали наукове джерело достовірним, якщо його висновки суперечили їхнім глибинним уявленням – а отже, створювали для них ризик.

Все це підриває наше стандартне уявлення про те, що фактами та доказами можна переконати людей. Насправді «лобові» спроби змінити чиїсь переконання породжують зворотній ефект – люди не просто не міняють точку зору, вони починають триматися своїх неправильних уявлень ще впертіше, ніж раніше.

Ще одне дослідження дає уявлення про те, що відбувається в свідомості людей, коли ті відкидають спробу їх переконати в чомусь.

Соціолог з Північно-західного університету Моніка Прасад та її колеги вирішили перевірити, чи зможуть вони спростувати уявлення про те, що Саддам Хусейн і Аль Кайда таємно співпрацювали. Це увлення властиве прихильникам республіканської партії – особливо тим, що проживають у регіонах, де більшість населення підтримує її на виборах.

Для більшості американців Обама - шахрай. Чому? Так це ж всім відомо.

Дослідники обговорювали це питання особисто із республіканцями. Вони цитували результати розслідування комісії з теракту 11 вересня, а також заяву Джорджа Буша, який особисто спростував твердження своєї адміністрації про те, що напад 11 вересня був спільно зрежисований Саддамом та Аль Кайдою.

Як виявилося, навіть власні слова Буша не змогли змінити переконань тих, хто за Буша голосував – лише 1 з 49 учасників, який перед тим вірив у змову Саддама та Аль Кайди, став думати інакше. Абсолютна більшість відмовлялася це робити, мотивуючи це в різний спосіб: або висувала контраргументи, або просто не хотіла це робити.

Питання: Комісія по розслідуванню теракту 11 вересня не знайшла зв’язку між цією подією та Саддамом, і про це з заявив президент Буш. Які у вас є коментарі з цих приводів?

Відповідь: Я знаю, що Комісія не отримала доказів цьому, але гадаю, що ми все одно маємо свою точку зору, що б там вони не говорили.

Ключове питання – і на нього справді складно відповісти – чи справді ця поведінка є «ірраціональною». З одного боку, немає сенсу відкинути всю свою попередню систему уявлень, створену протягом життя, лише на основі якогось нового шматочка інформації. «Цілком можливо сказати: Я підтримую смертну кару на основі тієї інформацію, яку отримав протягом свого життя», - пояснює соціопсихолог Джон Кроснік. Крім того, є варіант, коли «відторгнення науки» є вкрай раціональним. У певних консервативних спільнотах, пояснює Кехен, люди, які говорять, що проблема глобального потепління дійсно існує, отримають своєрідну «чорну мітку», після чого їхнє життя погіршиться.

Поясненням цьому є цікавий зрразок поведінки, який виявили дослідники, коли перевіряли хибне уявлення про те, що президент Обама – мусульманин. Коли запитання про це ставив чорношкірий дослідник, опитувані, які в це вірили, були більш схильні міняти свою точку зору про релігійну належність Обами. Але коли їх питали виключно білі дослідники, люди, особливо прихильники республіканців, сильніше підтримували цей міф. Тобто, вони намагалися узгодити свою точку зору із «соціальною бажаністю» з боку того, хто ї вислуховував.

Гаразд – люди тяжіють до інформації, яка підтримує їхні вірування, і вибирають такі джерела, які цю інформацію їм надають.

Так було завжди, еге ж? Не зовсім так. Проблема загострюється через те, що люди стали отримувати більше інформації через Фейсбук, повідомлення в твіттері (які позбавлені деталей чи контексту), та від інших порівняно малих спільнот людей, що мислять однаково. В цій ситуації наші фундаментальні навички виживання виявляються не адаптовані до інформаційної ери.

Більше того, Обама - мусульманин. А ще він Хусейн.

Вельми показовий приклад, як і чому факти відкидаються на догоду мотивованому міркуванню, - це проблема глобального потепління. Щодо цієї проблеми, з одного боку, є детальна наукова інформація, а з іншого – дуже сильні вірування. І у випадку із США нескладно передбачити, як людина ставиться до цієї проблеми – варто знати, є вона республіканцем чи демократом. Попри те, що наукові свідчення існування проблеми «рукотворного» потепління ставали все більш недвозначними, ці дві групи все сильніше і сильніше розмежовувалися в своїх поглядах на неї.

Цікаво, що кращий рівень освіти аж ніяк не міняє ситуації. Навпаки, лише 19% республіканців, що закінчили коледж, погодилися, що планета нагрівається внаслідок дій людини. Серед людей без вищої освіти частка була значно вищою – 31%. Інакше кажучи, вища освіта корелює з тим, що людина починає активніше відкидати «чужу» інформацію.

Як це відбувається, пояснюють Чарльз Табер та Мілтон Лодж: «Малоосвічені люди, яким не подобається якесь явище - наприклад, аборти, - будуть його просто заперечувати. Натомість освічені ідуть на крок далі й починають висувати контраргументи». Ці люди такі ж упереджені та емоційно «заряджені», як і решта, але вони можуть генерувати все нові й нові пояснення того, чому вони мають рацію. Відповідно, добитися від них зміни переконань стає ще важче.

А чи є випадки, коли «відторгнення науки» властиве політичним лівим? Так, це уявлення про те, що дитяча вакцинація породжує епідемі аутизму. Попри те, що протягом останнього десятиліття з’вилися численні епідеміологічні дослідження, які спростовують цю версію, вона вочевидь належить до тих вірувань, які не піддаються спростуванню. «Правовірні» наполегливо критикують будь-яку нову публікацію, що кидає виклик їхнім уявленням, і навіть збирають мітинги на підтримку автора версії про «аутизм від вакинації» Ендрю Вейкфілда – попри те, що його скандальна стаття в авторитетному медичному журналі «Ланцет» була відкликана, а сам він втратив ліцензію на право займатися медичною діяльністю.

Але хіба цьому варто дивуватися?

Підведемо підсумки: всі ми однаково підпадаємо під дію того механізму, коли в певних ситуаціях дивимося на них крізь «чорні» або «рожеві» окуляри. Звідси питання – чи можемо ми опиратися людській природі як такій?

Виходячи з того, з якою силою наші попередні уявлення впливають на те, як ми відповідаємо на нову інформацію, стає зрозумілим одне: якщо ви хочете, щоб хтось визнав якийсь новий факт, подбайте про те, щоб він отримав його в такому контексті, який не викликав би в слухача захисної емоційної реакції.

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

Оцінка статті на цей момент: +9/-2
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 55

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Captain Nemo, ви республіканець без вищої освіти? :-)

Ні, зайчику, освіта в мене вища, і я, скоріше, демократ. А на відміну від Вас, дорогий друже, у мене є ще певне почуття гумору.

Це був жарт - у відповідь на ваш жарт. Але якщо я вас образив, то прошу пробачення.

Приймаю і в свою чергу вибачаюся.

Ще можна апелювати до більш глибинних і важливих цінностей людини - це цілком може змінити позицію людини навіть з питання, яке вона сприймає емоційно. Але тут потрібно бути уважним і не переплутати глибинні цінності співрозмовника зі своїми, оскільки вони можуть бути різними. :)

Це як? Можете навести приклад?

Наприклад людина вважає, що "Україна понад усе", то можна переконати таку людину плідно співпрацювати з людиною, яка їй не подобається, якщо дійсно переконливо показати, що така співпраця необхідна для України(бо Україна понад усе, у тому числі і понад особисті емоції). Або людина, для якої Російська імперія в усіх її іпостасях може визнати факт цілеспрямованного винищення інших народів, якщо їй показати, що без цього була б неможлива та РІ, яка була створена.
Фактично в такому випадку людина попадає у вилку і повинна робити вибір від чого відмовлятись.

Конечно, любой человек имеетв голове картину мира, через которую познает окружающее. Если Вы хотите разрушить какую-то часть этой картины, он будет сопротивляться.
Как побудить человека изменить эту картину - задача, которую педагоги. насколько я знаю, не решили.
Тем не менее, не все приведенные примеры имеют отношение к предыдущим знаниям.
Например, на счет всеобщего потепления. Но ведь нет однозначного ответа на вопрос, как внтропогенная деятельность влияет на климат. Есть математическая модель нагрева атмосферы от повышения концентрации углекислого гнза. Есть статистика, которая показывает волновой характер изменений температуры во времена, когла еще не было антропогенной деятельности. И концентрация CO2 менялоась без выбросов продуктов сгорания углеводородов. Но как все это связать? Здесь есть неоднозначность, при которой каждый может отстаивать свое. Это если речь про специалистов. А как поступать простому человеку, не решавшему уравнений и не изучавшему статистику?
Естественно, он услышал что-то одно и этому верит. Он может так же точно поверить в противоположное.
Состояние, когда верифицированного всеми решения нет, большинству непонятна.
На мой взгляд, тут есть вина журналистов, которые пишут об этои.
Я постоянно читаю сообщения о ВЕРСИЯХ ученных, которые подаются как готовые открытия.
То же, кстати, касается прогнозов. К их авторам относятся как к Нострадамусам, коорые не только видят, что будет, но и сами его направляют.
Написано - специалисты ЕС прогнозируют уменьшение численности населения Украины - ага, это ЕС ПЛАНИРУЕТ уменьшить наше население.

Ну, щодо журналістів є класичний вже жарт: http://www.img.cv.ua/image/agdpbWdjdnVhcg0LEgVJbWFnZRjBqQcM.jpg :)

Метою вченого є пізнання істини, метою журналіста - зацікавити читача новою інформацією.

Найцікавише, що це - не жарт. Я був свідком ще за радянських часів студентом, наш зав.кафедрою давав інтерв'ю журналістці обласної газети "Красное Знамя" - пояснював. чим займається його наука, яку це має персективу, розповів про свої дослідження. В статті було написано, що він вже зробив і винайшов все те, про що розповідалось як про перспективи науки. Над тим профессором знущались колеги з інституту, з інших вузів, він кричав, що ниіколи не підпустить до себе журналістів о)))

А на счет посвящения автора, мне всегда нравилось, когда хама и призывающих его к порядку упоминали через запятую.
Есть вопросы, науке неизвестные, относительно которых есть мнения, люди в них верят или нет. А есть моральные нормы, которые незыблемы. Тут совсем другой случай, если мама в детстве не внушила, что хамить нельзя, то уже не внушишь. Но переучить, на мой взгляд, можно.

Скажіть (не мені, а собі - чесно) - у вас бували ситуації, коли ви в дискусії демонстрували точно такий же підхід і таку ж непримиренність, як той, кого на тиждень не буде з нами? В мене бували. І, боюся, будуть ще - тому що така природа людини. АтавізЬм (с) професор Преображенський. :-)

Непримиренність - так.
Але мова ж не про це.
Грубість, хамство, посилання на особистість автора, яка не пов'язана з предметом дискусії - ні. Але якщо мені хтось покаже - Ось ти так сказав, я вибачусь. Маю надію, що такого не було.

Насправді, найбільш непримиренне завжди - сперечання про віру. Тому що тут ніхто нікому нічого не доведе. Чи коректно тут застосовівати наукові методи - це окреме питання.
Але у більшості випадків оюди розмовляють саме про віру, т.к. ті факти і інструменти, що є не дають можливості щось довести.
Так саме і з потеплінням, і з справою Кучми і т.ін.
Мова ж не про це, як на мене. Своїх тарганів треба тримати у своїй голові і не випускати їх до інших.

Владімір, не зловживайте. Кожен бачив, м'яко кажучи, неоднозначність ситуації.
І, якщо здається, що тепер можна відчувати певне задоволення... То це є оманливим відчуттям.

Я не знаю, что видел каждый. Что я видел, я говорю. Задоволення от возможности разговаривать без оскорблений и перехода на личности? Вряд ли это задоволення. Скорее - нормальная ситуация, как по-моему. Надеюсь, что она такой будет.

Потепління і похолодання - скоріш за все явища в основному космічного походження, які мало залежать від антропогенних чинників. А от невігластво , зарозумілість і проста тупість - це цілком земне.
Ще й додамо сюди спосіб мислення яка має тепер вигляд Conspiracy Theory, тобто Теорія Змови (раніше це була жидо-масонська змова та різні дрібні і більші змови). Чим вужчий світогляд, тим простіші пояснення, і в-основному працюють заготовки - релігійні,освітні і т.д. типу "НАТО - це агресивний блок. Я про це ще 40 років тому чула!"
Для вищеозначеного обивателя це - ідеальне пояснення, чому в його житті не все. так, як він хотів би. До себе він претензій, звісно, не має - адже він пуп Землі і сама досконалість во плоті. А так - все просто і ясно і , як казали у Польщі -у всьому винні комуністи, євреї і велосипедисти!

Я, коли перекладав цю статтю, паралельно брав активну участь в декількох інтернетних срачах. І по ходу розумів, наскільки в ній все правильно викладено. Найважче переконати в чомусь не невігласа, а людину, яка про щось колись дізналася, і тепер це твердження є частиною її світогляду.

Наука будується на тих саме принципах, що будь яка віра. Тут є відповідні інституції, які підпримуют всю систему, саме як в релігії. Але релігії помилятися не можна - це мракобісся, а науці - самий раз. Тому що вона Наука. Те, що наука не відповідає на основні питання, припускається суспільством. Бо є професори, академіки з виглядом індиків і т. д. Тому їде масове напаялово людства під іменем "наука" ("наука - это интересно" - "Пыль").
А американці правильно не вірять в те, що ніхто не літав на Місяць. Бо по Місяцю вони не ходили, а фотошопом володіють.
Одного разу в газетці, де я працював, треба було поставити фото на матеріал про депортацію кримських татарів. Фото не було. Редактор поставив депортованих євреїв. Тому, чесно, я не знаю, хтось депортував цих татарів чи ні.
Треба сумніватися во всьому, а наука падає на коліна перед авторітетами, як релігія. І, як віра, попадє кожному в голову. Бо людям, які заджуют постійно сталінський режим, докази в вигляді фото депортованих не потрібні.

Віра, наука і релігія це три різні речі. Безумовно наука в самій своїй основі базується на вірі (зокрема на вірі в існування об'єктивної реальності і що ця реальність є принципово осяжною людським розумом). Також не викликає заперечень і те, що наука є соціальним інститутом і тому має певні властивості, які поєднують її з іншими соціальними інститутами у тому числі і релігією (академіки, патріархи, директори, депутати - начальники бувають різними, але серед всіх категорій можна знайти чимало таких, які люблять ходити надутими як індики). Але у науки є особливості, які відрізняють її від релігії. Наприклад в науці, як і в релігії, є істина, але на відміну від релігії в науці істин багато і вони постійно між собою конкурують. В науці Ви повинні не лише осягнути те, що створили до Вас, але й додати щось своє. А оскільки все загалом описали ще древні греки, то хочеш-не хочеш, а доводиться аргументовано доводити, що попередники, звичайно, праві, але ось де в чому помилялись. Ще для науки вельми бажаним є хоч якийсь практичний результат.

Щодо історії, то там хитра штука. Є цілком нормальна наука історія і є теж історія, але вже ідеологічна, ближче до художньої літератури, ніж до власне науки - все нібито й правильно, але про щось промовчали, десь акценти змістили, десь гіпотезу видали за факт... От до суспільства частіше доходить друга історія. Тому, що вона цікава, тому що вона містить саме ту інформацію, яку хоче почути читач, тому що в ній зацікавлені активні прошарки суспільства (інтелектуали, політики, журналісти), тому що, в решіті решт, вона дає відповіді (хочете знати хто у всьому винен? це все Гітлер/Сталін/американці/жидобандерівці/розкольники-єретики).

"Ми відторгаємо «ворожу» інформацію і приближуємо до себе «дружню». Ми застосовуємо рефлекси «бити чи не бити» не лише щодо хижаків, але й до самих даних", - а-а-а! Це про "науку".

Це не про науку, це про людей. Просто науку роблять люди. Але науковець має бути об'єктивним, тому коли його суб'єктивність (а науковець є суб'єктивним вже в силу того, що він є особистістю, а значить - суб'єктом) стає занадто сильно помітною, то це сприймається як де що непристойне... приблизно як людина, яка на офіційній урочистій церемонії голосно зіпсувала повітря.

"Глобальне потепління" - це доведене наукою явище??? Чи автор просто радикальний демократ?)

А до чого тут демократи? Що, всі члени демократичної партії США вірять у глобальне потепління? Якщо так, його вже можна сміливо вважати за частину їхньої ідеології.))))))

Всі чи не всі то невідомо, але боротьба з глобальним потеплінням - суттєва частина ідеології партії.
Зрозуміло, що навряд чи всі прихільники партії погоджуться із всіма її ідеологічними постулатами.

Стоп! Стоп! Ми не можемо стверджувати що, всі члени демократичної партії США вірять у глобальне потепління. Як практики, як шукачи істини, ми можемо лише говорити: всі члени демократичної партії США вірять у глобальне потепління. Ось і все, будемо коректні і обережні, не припустимо "науку" в себе.

На мою думку, стаття цікава. І спостереження і дослідження цікаві. Просто цікаві, як розважалівка. Спробую коротенько:
1. Критикуючи стереотипне чи раціональне чи захисне мислення людини, автори статті наголошують на його здатності не сприймати чи перекручувати факти у потрібному їм ракурсі. І тут же наводяться приклади експериментів, де на підтвердження протилежник точок зорунаводяться рівноцінні "факти":)? Тобто, опитувані просто сприймають точку зору, яка не руйнує їх світогляд, і це не те ж саме, що й опирається "фактам". Ну, то це й є раціональною поведінкою.
2. Дослід, коли по-різному відповідали чорним і білим опитувачам взагалі з іншої опери...
3. Вказуючи на сучасну начебто однобоку і примітизовану поінформованість людини через соціальні мережі і таке інше, сказав би що це смішно, бо так було завжди і без мереж (люди завжди обирали коло спілкування), однак поінформованість про суцільні і тотальні маніпуляції зросла з павутиною неймовірно. Ну, бачте, складно переконувати когось доказами чи фактами, коли з'являються через день якісь нові дослідження і факти, що перевертають з ніг на голову попередні, а потім з'являється вікілікс і система йде шкереберть:)))

І ще. Ненауковість статті мені здається очевидною хоча б з тої позиції, що зовсім не врахована мотивація і значущість певного питання для людини. Кожен з нас (крім астрономів, звичайно) відносно легко сприйме "зміни" в структурі "Млєчного Путі", ніж твердження, що його обранець в райраду - падлюка.
Ну, десь так...

Вперше згоден повністю з Онисько. Бо якщо так піде, то и до колайдера рукою дістати. А ви ж пам'ятаєте, що про цю машину казав Дагестанський коментатор. Чи у вас є хтось авторітетніше?

Тут за задумом, мав би розчулено розплакатися...

А що - плюсик важко поставити?

Дело в том, что мы под наукой понимаем то, что ею было в 19в.
Вот то же глобальное потепление. Ни 1 ученый, оставаясь ученым, не может сказать, что это потепление научно доказано. Он может сказать, что решены некие уравнения. А насколько они адекватны ситуации, их интерпретация - не дело физиков вообще.
Известно, что в истории были периоды потепления и роста CJ2 в атмосфере. В этот период буйно росла растительность, которая поглощала его. Потом эта растительность превратилась в нефть и газ, которые мы как раз и сжигаем. Насколько я знаю, попытки построить интегральную. модель, которая бы учла не только аэродинамические, но и биологические факторы. пока не привели к результату. Т.е. ученый, оставаясь ученым, не может сказать, является ли потепление результатом человеческой деятельности. Как не может и опровергнуть этого.
Ученый может высказать МНЕНИЕ. Основанное на опыте и здравом смысле но вовсе не на научных результатах.
И это верно относительно абсолютного большинства научных результатов.
Но ни журналисты. ни их читатели не хотят слышать мнение. Им нужен научный результат, к которому они привыкли на урока в школе.
F=m*a**2 - какое мнение? Подставляй массу и ускорение, получай силу.
Нас в школе неверно учат и продолжают учить. Не законам Ньютона неверно, а отношению к результатам науки.
А в отношении общественных явлений ситуация еще хуже.
Там все вероятностно. А вероятностному мышлению не учат совершенно. Все д.б. так или этак. Не можешь сказать как, значит глупый или ленивый, пойди спроси более продвинутого.
И все споры, о который упомянул автор, очень часто основаны на разном опыте, на разных прочитанных книгах, даже на разных употребляемых словах.

Трішки уточню Вас по першій тезі - не те, що було наукою в 19-му сторіччі, а те, як розуміли науку тоді. Асиметрія у доведенні (можна довести однозначну помилковість гіпотези, але не можна однозначно довести її істинність), критичне наслідування авторитетів - це все було й тоді (див. історію науки починаючи з Куна, соціологію науки починаючи з Мертона). "Абсолютна істина" типу "еф дорівнює дельта-ем-ве по дельта те" народжується не в наукових статтях (там воно мирно живе в якості гіпотез), а в підручниках. А в науці завжди критичне мислення і дискусії.
Щодо того, що в школі не вчать правильному ставленню до науки погоджусь і додам, що в школі навіть не дають розуміння того, що є наука, що вона по природі своїй не стільки дає однозначні і кінцеві відповіді, скільки йде до таких відповідей, а якщо відповіді є, то це вже не зовсім наука - пост-наука, як її називав Поппер, інжинерне знання.

А щодо того, чому обиватель не вірить науці, то імхо головна причина в тому, що він є обивателем - істотою з обмеженною раціональністю, яка часто вибирає не стільки самий вірний, скільки найпростіший шлях.

Дело в том, что мы под наукой понимаем то, что ею было в 19в.
Вот то же глобальное потепление. Ни 1 ученый, оставаясь ученым, не может сказать, что это потепление научно доказано. Он может сказать, что решены некие уравнения. А насколько они адекватны ситуации, их интерпретация - не дело физиков вообще.

виправлю: 1. фізики не займаються потеплінням, цим займаються "кліматологи" 2. основний доказ кліматологів, це їхні "кліматичні моделі" 3. істинність своїх моделей кліматологи доводять їх складністю (я не жартую, у полеміці основний аргумент "у нас складні моделі, а що є у вас?") 4. з наукової точки зору спростувати модель можна двома шляхами: а. вказавши на суперечливість моделі б. зробивши за допомогою моделі прогноз що не співвіднесеться з реальністю 5. спростування на рівні конфлікту здійснене хочаб тим, що математичних модей у кліматологів як таких не існує. "моделі" кліматологів це купа програмного коду, що до того ж побудована методом "миски спагеті", в якій чимало речей незрозуміло чому вбиті руками, а деякі бібліотеки та первинні данні взагалі приховані. 6. жодна кліматична модель не дає жодного достовірного прогнозу. 7. т.ч. говорити про науку як таку тут взагалі не можна.

це типова секта судного дня, по-типу тієї ж яку автор чисто "по фрейду" описав у статті.

Перепрошую, я не кліматолог і не фізик. Але з того, що читав і що розповідали фацівці-фізики, вихідна модель - фізична. Тобто є аеродінамічні рівняння, що показують розповсюдження CO2 в атмосфері, а також зміну температури від концентрації цього CO2. І люди кажуть, що рівняння вірні і рішення також. Але ситуація не вичерпується ціми рівняннями. Тобто, є обіг CO2 у природі з часом і на цей обіг, на справді, антропогенні фактори впливають несуттєво.
Тобто моделі вірні, але їх застосування некоректне.
Те що Ви кажете, я так зрозумів, що по моделі складена програма, в яку підставляють конкретні цифри і щось показують. Але це ще більш некоректна дія, яка до науки жодного відношення не має. Це псевдонаукове обгрунтування отриманню грошей.

Класна стаття! Так і є.

Отак і прихильники та супротивники українізації розбилися на дві групки і переконують самих себе у логічності власних аргументів.

А зустрічі з опонентами переходять у флейми

Добре, давайте проілюструємо вірність/хибність статті на Вашому прикладі. Назвіть, будь-ласка, власну позицію і кілька "фактів", якими б Ви хотіли переконати опонента.

типовий лівий текст у стилі ідеї "визначальної помилковості мислення" сорроса. мол людина не здатна мислити логічно, науковий метод нічого не вартий, итд, итп на межі соліпсизма і виправдань ідеологів різних нью-ейдж сект.

найсмішніше, що для доведення цієї відверто дикунської думки автори посилаються на не менш дикунську аферу з "глобальним потеплінням", яка після кліматгейту стала для науковців чимось по-типу гомеопатії та астрології.

так й наші провінційні грантожери відстали від життя. "глобального потепління" вже немає навіть для апологетів "глобального потепління", тепер "глобальне потепління стало клімматчейнжем щоб давати більше".

Справа у тому, що:
- не все, що кажуть вчені, є наукою. Часто те, що вони кажуть, спирається не на дослідження, а на досвід та інтуіцію, що може виявитись не краще за досвід та інтуіцію не вченого.
- часто висновок раціонального мислення спирається на недостатні дані. Тобто начеб-то рациональний висновок, а не вірний. Тому, що є фактори, які не відомі і не проаналізовані.
А чому людина вважає, що в нього достатньо даних для раціональних висновків? тому, що ті дані, що в нього є, йому подобаються. Тобто вже ніякої раціональності.

Если позволит публика, в качестве примера 2 ситуации.
1. Рассказ одного из моих первых начальников на работе. В 1941г. ему было 10 лет. На его улице в Харькове собирались люди, большинство, как и его мама, еврейского происхождения, и обсуждали предстоящее вступление немцев в город. Сходились на том, что эвакуироваться не надо. "Что мы не видели немцев в 1918г.? Культурные, европейские люди. Это все красная пропаганда". Он вспоминает картину - заходит в дом мужчина с работы его отца (который был призван в армию) и говорит маме - это последняя возможность, решай, не уедешь, останешься при немцах.
И его мама хватает деньги, документы, какие-то вещи (не собиралась ведь, участвуя в разговорах) сына за руку и бежит догонять мужчину. Вернувшись, он никого из участников обсуждения в живых не нашел.
Он на этой истории учил нас, молодых (тогда о))) ), что свои рациональные доводы надо отстаивать до определенного момента, а потом делать то, что все делают. Т.е. конформизму о(((
Но меня история интересует с т.зр. данной дискуссии.
Люди опирались на известные факты.
- В 1918г. немцы были в Харькове и вели себя цивилизованно.
- Советская пропаганда часто клеветала на западные страны, иногда преувеличивая негативные явления, а иногда и выдумывая их.
Из 2-х фактов люди делали вполне рациональный вывод и следовали ему.
Но люди знали не все факты. СССР был отрезан от оперативной информации о происходящем зарубежом. Люди не знали много для рационального суждения.
Более того, в западных областях жили те, кто присоединился к СССР в 1939-40гг. У них была боле правдивая информация о нынешних немцах. Им не разрешалось переезжать в "старые" районы страны, но письма родственникам они писали, а кто-то умудрялся переезжать. Кто-то ездил в Европу в командировки. Люди рассказывали полученные сведения родным, друзьям, соседям, сотрудникам. Информация о нынешних немцах, неподконтрольная власти, расходилась и при желании её м.б. узнать. Видимо, в данном случае, не было желания. Старая информация нравилась людям больше. Именно ее и положили в основу рассуждений.
За неправильное мышление люди заплатили своими жизнями, в обычных дискуссиях, о которых рассказано в статье, платит не заблуждающийся, а общество. Но модель заблуждения та же самая. Те сведения, которые нравятся, принимаются во внимание, остальные игнорируются и делаются выводы.