Журналісти Експресу проти ментів. ДОПОВНЕНО - інтерв'ю з нардепом БЮТ про мафію в партії

Та про усе по порядку.

На початку цього року на сторiнках газети почали з"являтися критичнi матерiали про дiяльнiсть "мафiозного клану", який за безцiнь забирає собi майно та грошi львiвської громади.

Дiсталося вiд експресiвцiв як обласному прокурору Олексiю Баганцю, так i депутатам, якi засiдають у Львiвськiй обласнiй радi.

Провiвши журналiстськi розслiдування, представники "Експресу" з'ясували, що в примiщеннi, де знаходиться прокуратура Львiвщини, проводять "незрозумiлi" ремонти даху. "Будiвлю, де працює обласний прокурор Олексiй Баганець марафетять майже на пiвтора мiльйони гривень", -- пишуть журналiсти "Експресу". I додають, що над головою обласного прокурора не лише встановлюють електропiдiгрiв, а ще й роблять ... позолоту.

А щонайголовнiше - документи, за якими усе це робиться викликають чимало питань. Бiльше того - окремi люди вiд своїх пiдписiв на цих документах просто вiдмовилися.

За словами журналiстiв "Експресу", Олексiю Баганцю такi статтi не сподобалися i вiн надiслав в редакцiю вимогу -перестати писати про прокуратуру. "Експрес" не перестав i надрукував ще ряд публiкацiй про нецiльове використання грошей, якi пiшли на ремонт даху у прокуратурi.

В цей час у газеті з'являються також тексти про те, як вiдомi на Львiвщинi брати-депутати Дубневичi хочуть незаконно привласнити собi земельнi дiлянки. Та найбiльший шок у читачiв викликало iнтрев"ю з депутатом Iваном Деньковичем, який озвучив давно усiм вiдомi речi, про якi боялися говорити - скiльки депутатам приносять грошей у конвертах, за якi питання, скiлькикоштує голос обласних обранцiв i як розкрадається майно. На сторiнках газети навiть назвали прiзвища людей, якi входять до "мафiозного клану".

Почалася вiйна

Зрозумiло, що така дiяльнiсть журналiстiв багатьом не сподобалася. Спочатку вiкна редакцiї розстрiляли бойовими патронами. Потiм головному редактору порiзали колеса в машинi. Тодi незадоволенi статтями пiшли ще далі - спробували пiдпалити будинок головного редактора.

В цей час на одному iз сайтiв Львова почала з'являтися iнформацiя, що редактор "Експресу" сам незаконно привласнив дiлянки землі , змiнив їх цiльове призначення i замiсть центру рекреацiї для журналiстiв (пiд який видiлялася земля) будує собi дачу. Проте редактор "Експресу" змiг спростувати наведенi факти

Та вiйна не припинилася. Останньою краплею, за словами журналiстiв, стало побиття їх спiвробiтникiв.

"Двоє людей у цивiльному вриваються до квартири директора газети "Експрес" , який у цей час доглядав двох малюкiв: одному з дитят - лише 5 мiсяцiв, а iншому - шiсть рокiв. О 8.20, застосовуючи фiзичну силу, люди в цивiльному, якi назвалися правоохоронцями, примусили керiвника "Експресу" вийти з квартири.

Єдина аргументацiя насилля: посилання на постанову якогось слiдчого Мельника про примусовий привiд свiдка. При цьому нiхто iз ранкових вiзитерiв не змiг пояснити, у якiй справi директор "Експресу" є аж таким надзвичайно важливим свiдком, що його потрiбно "доставити" вже i негайно у якiсь кабiнети. Аргументи

про те, що директор газети не може залишити без догляду п'ятимiсячну дитину, яку в цей час доглядав сам, що таке є небезпечним для життя малюка -- не подiяли".

Коли головний редактор iз журналiстом газети зустрiли цей конвой пiд слiдчим вiддiлом, на вулицi Стрийськiй, що у Львовi, виникла перепалка з представниками податкової мiлiцiї.

"Слiдчий Мельник -- головному редактору "Експресу: "Слиш ти, дебiл..."

Це був лише початок. За словесною брутальнiстю послiдувало наступне: мiлiцiонери почали бити журналiстiв, виривати вiдеокамеру, яку в у пiдсумку

практично розтрощили. Усi, хто хоче на власнi очi пересвiдчитись у достовiрностi усього написаного вище, можуть переглянути відеозапис:

Пiсля такої брутальної ситуацiї працiвники "Експресу" та їх родичi уже мали усi пiдстави, аби боятися за своє життя. На зборах в редакцiї вирiшили вдатися до крайнiх мiр -- розпочати радикальну акцiю протесту.

13 квiтня, близько першої години дня працiвники редакцiї (не лише журналiсти, але й iншi працiвники редакцiї та друкарнi) поїхали у село Солонка, що поруч Львова i перекрили трасу мiжнародного значення Київ-Чоп. Мiсце вибрали дуже вдале, адже саме на цiй трасi рух дуже жвавий.

Озброївшись прапорами i плакатами, близько сотнi учасникiв акцiї непокори почали ходити колом по пiшохiдному переходi i тим самим уже за кiлька хвилин повнiстю паралiзували рух на дорозi. Представники "Експресу" заявили -- правил дорожнього руху не порушують, адже мають повне право йти по "зебрi".

Акцiя тривала близько години. Люди, якi в цей час змушенi були стояти в корцi, не

особливо переживали за вимоги, якi ставлять журналiсти, а швидше лаяли їх та вимагали розблокувати трасу.

Журналiсти газети "Експрес" вимагали наступне:

-- Негайно порушити кримiнальну справу за статтею 171 Кримiнального кодексу України "Перешкоджання законнiй професiйнiй дiяльностi журналiстiв" за документально доведеними фактами.

-- Створити тимчасову парламентську слiдчу комiсiю для проведення незалежного розслiдування мотивiв та причин умисного перешкоджання законнiй професiйнiй дiяльностi, переслiдування журналiстiв за виконання професiйних обов'язкiв, здiйснюване службовою особою або групою осiб за попередньою змовою.

-- Негайно звiльнити з правоохоронних органiв мiлiцiонера Мельника та двох працiвникiв мiлiцiї мiста Городок, що 12 квiтня вчинили органiзований акт знущання над неповнолiтнiми дiтьми та розправу над журналiстами, що прагнули їх зупинити.

Вдале розташування мiсця де проходила акцiя непокори, посприяло тому, що на трасу Київ- Чоп змушений був приїхати начальник ГУМВС Львiвщини Михайло Цимбалюк.

Останнiй пiд прицiлом вiдеокамер почувався досить незручно. Можливо саме тому i пообiцяв, що особисто рекомендуватиме звiльнити з лав мiлiцiї працiвникiв, причетних до побиття журналiстiв. Ще Михайло Цимбалюк заявив, що порушено кримiнальну справу за фактом перешкоджання дiяльностi журналiстiв i виннi будуть пртягнутi до вiдповiдальностi.

Головний мiлiцiант Львiвщини заявив також, що особисто доповiв обставини цiєї справи мiнiстровi внутрiшнiх справ Анатолiю Могильову, який взяв справу на особистий контроль. Довготривалий конфлiкт буде розглянуто і у Верховнiй Радi.

Лише пiсля цих обiцянок журналісти розблокували дорогу.

Також публікуємо один з матеріалів львівського «Експреса» через який почався тиск на журналістів. Це інтерв’ю народного депутата від БЮТ, голови Львівської обласної організації "Батьківщина" Івана Деньковича (на цей матеріал газета не має інтернет-дзеркала)

Опубліковано в газеті «Експрес» 11 березня 2010 року

Іван Денькович: “Мафіозні групи захопили ключові плацдарми в БЮТ “

Іван Денькович у політиці вже десять років. До того вчителював, був директором школи. Починав із рядового члена партії Тимошенко, коли та ще була в опозиції. Свого часу авторитетні люди насміхалися з нього І радили задля кар'єрного зростання змінити партію Тимошенко на більш перспективну. Він відмовлявся, бо — як людина, що народилась у горах, — не звик пасувати перед труднощами. Нині він — народний депутат БЮТ, голова найбільшого обласного осередку в стратегічній для партії області – Львівській.

Коли ми закінчували розмову, Іван Васильович сказав:

– Я розумію, що моє інтерв'ю, це - квиток на війну. На війну з тими моїми однопартійцями, які захопили партію в заручники. Але люди мають знати, що відбувається сьогодні у партії Тимошенко і хто за що бореться.

Інтерв'ю справді трохи шокує. Це, мабуть, перший випадок, коли чинний партієць Тимошенко відверто розповідає про те, що коїться за кулісами однієї з найбільших і найвпливовіших українських партій.

Скажу відверто, якби в нашій країні по-справжньому працювали міліція і прокуратура, вони одразу після виходу цього інтерв'ю у світ мали б чимало роботи.

– Іване Васильовичу, ще кілька років тому партія Тимошенко була нікому невідомим утворенням, на яке ніхто не звертав уваги. Коли це почало змінюватись?

У партію "Батьківщина" завжди приходили різні люди. Внутрішньої служби безпеки, яка б перевіряла минуле кожної людини, котра вступає до неї у нас немає. Зрештою, це й нереально зробити.

Я очолив обласну організацію у травні 2003 року. У той час до наших лав вступали вчителі, лікарі, загалом пересічні люди. Це й не дивно, бо "Батьківщина" була в опозиції, і люди, котрі обіймали керівні посади, до нас не йшли. Все змінилося після президентських виборів 2004 року.

Після того, як запровадили вибори до місцевих рад за партійною системою, інтерес до "Батьківщини" зріс. Адже багато хто зрозумів, що стати депутатом будь-якої ради можна лише перебуваючи в партії. Ми нікому не відмовляли у вступі. Одні люди вступали до "Батьківщини", бо перейнялися ідеалами Майдану, а Інші — саме задля того, щоб стати депутатом. Цю категорію становили переважно люди, що прийшли в партію з бізнесу.

І дуже швидко вони зрозуміли, що варто подбати не лише про місце у списках, а й спробували взяти під контроль партію в областях. Зокрема на Львівщині вже на початку 2005 року почалися перші спроби зняти мене з посади. З'явилися проплачені пікети, метою яких було мене дискредитувати. За цим стояли одіозні брати Дубневичі. Зробити це їм тоді не вдалося, а наближення виборів 2006 року змусило їх загальмувати.

– А чому цим людям не сподобався Іван Денькович?

Вони розуміли, що, не будучи в керівництві партії, при формуванні виборчих списків не зможуть задовольнити своїх інтересів. Тому вони організували так зване бізнес-угруповання своїх спільників, аби тиснути на мене й партію.

– Тоді й з'явився меморандум про те, що підконтрольна їм організація буде фінансово підтримувати "Батьківщину"?

до облради був представник кожного району області. Але так не сталося. Коли затвердили списки кандидатів у депутати, то чимало рядових партійців їх не сприйняло. Там було багато людей, котрі не були членами "Батьківщини". Я не мав стовідсоткового впливу на формування списків. На це впливали й окремі депутати парламенту, і люди з центрального штабу. Оце і стало ключовою помилкою та першопричиною деградації багатьох депутатів.

- І ось БЮТ на виборах здобуває перемогу. Конфлікти в бютівській фракції в облраді згасають, депутати починають виконувати партійну програму і працювати задля людей?

Спочатку так. Але дуже швидко, щойно депутати-бізнесмени зрозуміли, як можна заробляти, будучи депутатом облради, усе змінилося. До фракції входять депутати-бізнесмени і члени низових парторганізацій. Щоб зберегти єдність фракції рядові партійці заплющували очі на те, що деякі депутати пішли в комісії, не маючи потрібного фаху. Так, медики за освітою опинилися в комісії з комунального майна, хоча логічно було б піти в комісію з охорони здоров'я. Бізнесмени масово рушили в земельні комісії, комісії з комунального майна і т. д.

– І їхні апетити почали зростати?

Першим дзвінком до захоплення влади цим кланом у Львівській області стало зняття з посади заступника голови облради Миколи Гориня та Левка Захарчишина. Це було в листопаді 2008 року. Згодом і відставка Людмили Козак. Таким чином, за три роки діяльності у Львівській облраді запанував клан, який підпорядкував собі все. Усіх, хто їм заважає, вони усувають від посад, розставляючи своїх людей.

Тобто в облраді Існує формальне й неформальне керівництво. Саме останнє і тримає більшість в облраді й керує всіма голосуваннями.

– А які інтереси того угруповання, яке ви називаєте кланом. Що їх об'єднує?

Збір "каси". Вони всі бізнесмени й можуть в облраді вирішувати всі свої питання. Зокрема, продовження ліцензій, отримання в оренду майна, кар'єрів, нафтових та газових родовищ. Тобто заробити є на чому. Вони створили таку систему, за якою (щоб була проголосована та чи інша ухвала) цьому кланові треба заплатити гроші. Інакше жоден бізнесмен, жодна людина не зможе вирішити своїх питань.

Для прикладу, щоб депутати проголосували за розширення меж села, необхідно представникам цього — можна навіть сказати — мафіозного угруповання виділити певну частину землі. Інакше рішення провалять. Як правило, йдеться про 10 відсотків площі ділянки чи майна. Можна подивитися, скільки останнім часом проголосували за такі рішення, тоді буде зрозуміло, скільки грошей цей клан заробив.

– А ще якісь шляхи збагачення існують?

Звичайно. Зокрема — нерухомість. При обласній раді створено управління комунального майна. І комісія з комунального майна має досить великі повноваження. Вона оцінює те чи Інше майно, затверджує майнову оцінку, проводить тендери тощо.

– А що тут протизаконного?

Річ у тім, що перед початком проведення тендера підпільно відкривають конверти, і потрібним людям ще до конкурсу відомі всі пропозиції. Тобто тендерні пропозиції відомі членам тендерної комісії ще до початку відкриття конвертів із пропозиціями. Тож, маючи цю інформацію, неважко покласти в потрібний конверт пропозицію, яка буде найкращою. У такий спосіб продали "дачу Добрика", колишнє місце відпочинку партеліти, що в Івано-Франковому під Львовом, на так званих імператорських курортах. Звісно, ЇЇ продали за відверто заниженою ціною, себто за безцінь.

– Ви хочете публічно заявити, що тендерна комісія, порушуючи всі мислимі закони, протиправно створює умови для заниження цін на комунальне майно і свідомо продає це майно за попередньою змовою певному учасникові?

Так. Я це стверджую і називаю конкретні приклади. А переможець, перепродуючи його, заробляє мільйони гривень і ділиться з депутатами.

– Якщо вам відомі такі факти, то чому не звертаєтесь до міліції, прокуратури?

Я вже робив кілька депутатських звернень. Але їх не розглядають. Інколи минає кілька місяців, перш ніж на них хтось відреагує. Понад те, надходять формальні відписки.

– Нині в облраді — 120 депутатів, котрі не залежно від партії, до якої входять, мали б керуватися етичними засадами у своїй роботі. Але, за вашими словами, у раді є група, яка переслідує зовсім інші інтереси. Якщо такий, як ви кажете, мафіозний клан вдалося створити, хто його очолює?

Я вже назвав цих людей — брати Дубневичі, Михайло Коваль, Петро Колодій. Але інтереси партії нічого спільного з діяльністю цієї групи не мають. Тобто процес, що відбувається у Львівській облраді, такий же, як в інших радах, зокрема Верховній.

– Однак у пересічних людей, ті ж Дубневичі асоціюються з 1-1 Батьківщиною". І коли ви називаєте таке прізвище, це шкодить передусім вашій партії?

Ми повинні почати процес очищення. Ми повинні сформувати списки по-новому.

– Але чи не станеться так, що наступного разу партійні списки того ж БЮТ сформують люди, з котрими ви сьогодні намагаєтесь боротися?

Думаю, шо ні. Адже в нас більшість людей, які мають бачення на партію таке ж, як і я.

– Та в клану є гроші. Причому немалі. Гроші їм уже допомогли сформувати у раді більшість, то чому ж вони не зможуть купити партійців на з'їзді, який формуватиме списки на наступні вибори?

Я такого варіанту не відкидаю. Але більшість голів районних організацій на моєму боці.

– Іване Васильовичу, ви — депутат парламенту, ви маєте можливість контактувати з вищим партійним керівництвом. Невже вони не помічають того, що діється на місцях?

Вони не володіють інформацією. Я радитиму Юлії Володимирівні, щоб на наступних виборах до рад різного рівня йшли зовсім нові люди. Тобто ні в міській, ні в обласній ралах не має бути депутатів, котрих уже обирали і котрі себе скомпрометували.

– Подейкують, що брати Дубневичі в останню виборчу кампанію Юлії Тимошенко вклали ЗО мільйонів?

Від них особисто ми не отримали ані копійки. Говорити можна про будь-які суми. Цьому нема жодного підтвердження. Через офіційний виборчий рахунок гроші ДубневичІв не проходили. До речі, вони й не фінансують "Батьківщину". Гроші від них отримують лише ті, хто вирішує питання Дубневичів.

– А якщо ваша лінія програє, яким ви бачите майбутнє "Батьківщини"?

Цього не станеться. Я опираюся на підтримку членів партії. У нас дуже багато порядних і чесних людей. Але вони не можуть пробитися, оскільки не мають нахабства й хамства, які є у мафії. Юля Тимошенко програла тому, що чимало людей думало не про партію, а про власні інтереси в цей вирішальний час. До речі, я впевнений, що конфлікт між мною і газетою "Експрес" організували саме ці люди, підставивши мене.

– Але вони можуть, до прикладу, матеріально зацікавити вище керівництво партії і домогтися вашої відставки?

Їм це не вдалося і не вдасться, бо за ними немає правди. У центральному апараті партії є чимало порядних людей.

Богдан КУФРИК, «Експрес».

міліція скандал корупція пряма дія журналісти змі акція