«Прайс» чиновника. Платити доводиться практично за все.
Найбільш незвичні приводи, під якими корумповані чиновники заробляють гроші на бюрократичній машині.
Гідра корупції протягла свої ядучі щупальці далеко поза межі нашої уяви. У третій частині «хабарницького» дослідження Єдиного реєстру судових рішень ми розповімо не тільки про екзотичні приводи, за які чиновники беруть гроші, а й мабуть уперше оприлюднимо реальні, зафіксовані судами, прайси на низку «послуг», про «платність» яких у пристойному товаристві личить говорити лише пошепки.
Хабарі вишуковували: Олексій Набожняк, Людмила Кушнір, Аліна Сугоняко, Тетяна Шпайхер. Графіка: Надя Кельм
Матеріал підготований в рамках спецпроекту анатомія хабара
(Світлина клікабельна)
Цього разу Єдиний реєстр судових рішень подарував нам кілька яскравих прикладів, що могли б стати чудовою ілюстрацією до деяких фрагментів сьогоднішнього інформаційного потоку.
Здається, у цій скарбниці злочинної діяльності знайдеться віддзеркалення будь-якої людської вади. Візьмемо до прикладу, новини про «караванського» стрілка і його конфлікт із охоронцями супермаркету.
Не беремося виправдовувати сторони, але ось картинка, яка чудово доповнює і балансує наявну інформацію.
У 2011 році охоронець у столичному гіпермаркеті «Метро» вимагав 5 тисяч гривень у покупця, що поцупив (!) флешок на 800 грн, за нерозголошення інформації. Охоронець відбувся легким переляком – справу закрили, його віддали на поруки трудовому колективу.
Або ось друга картинка. Як ілюстрація до численних нових про благодатний дощ іпотечних програм від уряду. У 2010 році, у Києві чиновники місцевого офісу Державної іпотечної установи просили
10% «відкату» за право надання молодіжного житлового кредиту одній із сімей, що стояли на черзі. Усього – 300 тисяч гривень (нажаль цю справу за номером 1-49/2010 наразі неможливо знайти на сайті реєстру – можливо, це результати «зачистки» перед стартом кампанії з «покращення» житлових умов українців).
Ще ілюстрація до відносно недавнього затримання Володимира Галицького – голови Державної служби зайнятості. Звідки в нього мільйони в сейфах і дорогі іномарки у доньки в Монте-Карло, стає зрозуміло із кейсу у Кіровограді.
Місцеві клерки служби зайнятості вимагали у підприємців 265 тис. грн. – це 20% відшкодування, яке держава виділила молодим бізнесменам для початку власної справи. Тут, до речі, разом здивуймося і нахабству чиновників – і щедрості Фонду зайнятості, який, збираючи кошти на допомогу з безробіття з кожного з нас, раптом видає безкоштовну допомогу на такому рівні, що можна було б протягом півроку забезпечувати допомогою кільксот безробітних.
Євро-2012 і вибори чудово проілюструють справи із Києва та Сумщини. У першому випадку виявилось, що міська влада так опікується проведенням в Україні чемпіонату і дозвіллям кого-небудь іще крім себе самих, що аж вимагала 500$ з підприємця, який хотів розмістити у сезон на Трухановому острові … базу для водних мотоциклів.
За другим прикладом кожен причетний може оцінити, як змінилися розцінки за участь у виборах: на Сумщині голові ДВК за «правильний» перерахунок голосів за Януковича давали 1,5 тис. грн.
