У Києві є клуб, де збираються аби спілкуватися українською

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 67659 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 05/12/2012Дата публікації

«А тепер про те, як пережити стан, коли ти сам в закритому приміщенні, нам розкаже... Сергій», – майстер експромт-сесії Марина Марченко повертається в мій бік і пропонує вийти на середину невеличкої, але пишно оздобленої позолотою кімнати.

На засідання ходив: Сергій Клімови4, www.kuluar.com.ua.

Затравлено озираюсь, відчуваючи себе трієшником без "домашки", що його вкотре вчителька піймала за читанням коміксу і викликала до дошки. На мене зацікавлено дивиться майже два десятки пар очей – новачок же ж, цікаво, що він видасть.

Виходжу «до бар'єру» і за старою студентською звичкою намагаюсь щось зімпровізувати, доки мене не зупинила контролер часу Світлана Осіпчук.

Таким був мій перший досвід пізнання нової цікавої спільноти, Першого україномовного клубу Toastmasters, який щойно почав свою роботу. А все закрутилось з того, що під матеріалом на «Текстах» з'явився коментар:

І от редакція направила «гінця», аби подивитися на людей котрі змушені записуватися в клуб, аби практикувати українську мову у столиці України.

Будівля за означеною адресою виявилася не аби-чим, а садибою графині Наталії Уварової (Терещенко), яку на початку XX століття збудував архітектор П. І. Голландський. Саме тут можна повправлятися в рідній мові киянам, що мріють перейти на українську.

- Тут базується Український фонд культури Бориса Олійника. – розповіла мені згодом історик Світлана Осіпчук – і під час нашого першого засідання один з його керівників передав привіт від поета, слова його підтримки і побажання творчих успіхів.

Я потрапив вже на третє засідання 18 жовтня 2012 року.

Про філологів і паразитологів

Клуб входить до мережі міжнародної мережі Toastmasters Intl. У цій мережі учаться виступати публічно, і хоча мова виступів ніде офіційно не передумовлена, але у більшості випадків люди аби вправлятися у англійській.

У моєму випадку хоча практикувалися в українській все йшло за міжнародною процедурою. На початку засідання обрали голову, філолога та паразитолога – мисливця за неприйнятними в промові словами.

Цікавими мені також видалися ролі експерта з жестикулювання, критика учасників експромт-сесії та фахівця з ораторства. Останній оцінював з боку всі промови і давав загальні рекомендації. За кожний виступ промовець отримував яблуко.

Контингент клубу не можна назвати пістрявим – переважали «офісний планктон» та «творча інтелігенція». Втім, видно, що завсідники «Першого україномовного» дуже хочуть, щоб до них приєдналося якомога більше різних людей.

- Я вирішила зайнятись ораторською майстерністю, - розмірковує вголос Світлана Осіпчук, - бо в найближчому майбутньому мені потрібно буде виступати на наукових конференціях і перед студентами, лекції читати. Тож, україномовний клуб – саме те, що мені потрібно.

Але крім ораторства є ще одна, сильніша мотивація – а саме бажання невимушено, в привітній атмосфері повправлятися в рідній мові під наглядом професіонала, кажуть учасники. Тут нікого не критикують, як це було в школі, а навпаки – заохочують до певних мовних експериментів.

І хоч тематика доповідей не є чимось оригінальним, але цікаво подивитися, як поводяться різні люди перед спільнотою. Наприклад, романтичний юнак, архітектор досить підготовлено і стисло розповідав про себе, а от його наступниця дещо вичерпала регламент.

Ще одним прийомом для розвитку риторики є намагання вживати конкретне слово в своїй промові, яке наперед пропонується модератором. В четвер, 18 жовтня, таким було "байдужий".

Тисячі з метою

Toastmasters International це "освітнє крило" християнської асоціації YMCA (Young Men's Christian Association) з представництвом у більше, ніж сотні країн і майже 13 тисяч клубів (235 тисяч членів). За два роки, 22 жовтня 2014-го, майстри грінок святкуватимуть 90-річчя своєї структури.

Організація має вигляд мережі клубів, де люди в невимушеній формі вчаться навичок ораторської майстерності, лідерства та спілкування. Під час засідання жодного натяку на релігію або пропаганду американського стилю життя не зафіксовано. Але цікаво, що 60% цих спільнот приходиться на самі Сполучені штати, 18% - на Канаду, 12% - на Азію і лише 4% - на Європу. Тож статистика говорить, що Toastmasters – продукт для внутрішнього споживання американців.

Перше в світі засідання Ральф С.Смедлі провів в Каліфорнії. Зараз там, на Ранчо Санта-Маргарита базується і штаб-квартира цієї організації, якою керує рада директорів. Тут же працює приблизно шість десятків працівників, що не надто багато для управління 13-ма тисячами клубів. В організації практикується постійна ротація керівних кадрів "щоб не засиджувалися".

Функціонують клуби на членські внески, які навіть для пересічного українця не є чимось аж таким захмарним. За це можна користуватися унікальною літературою та методиками, які були напрацьовані протягом 89 років існування цієї мережі.

Посібники вже перекладені на арабську, китайську, французьку, іспанську, німецьку, японську мови. Для отримання дозволу на переклад від штаб-квартири потрібно, щоби мережа клубів певною мовою виросла до конкретної цифри. Певно таку мету і переслідують організатори першого україномовного клубу ораторів в стилі Toastmasters. Тож і недивно, а скоріше варте допомоги збоку бажання організаторів «Першого україномовного» просувати в маси кваліфіковане вивчення української за допомогою таких прогресивних методик.

До речі, цей клуб – вже девятий Toastmasters в Україні. Всі інші півдюжини столичних – англомовні, із залученням місцевих експатів. Львівський клуб теж англомовний, а от в Одесі він – змішаний, російсько-англомовний. Цікаво, що, наприклад, в Росії всього два клуба тостмастерів. Натомість досить сильним є цей рух в Молдові.

Останнім великим заходом Тостмайстрів був так званий Осінній бал, що відбувся 3 листопада в столичному готелі "Братислава". Дрес-код: класичний одяг у хлопців та вечірні сукні у дівчат. Ціна квитка – символічна, всього 80 гривень.

Тим часом популярність подібного типу дозвілля поступово росте, особливо у відносно благополучному з фінансової точки зору середовищі українців, де найнагальніші людські потреби вже втамовані, але все ще лишається жага до знань, комунікації, самоводосконалення і вивчення української.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!