Громадянин Мазурок. Портрет убивці, за лаштунками слідства

Оцінка статті на цей момент: +4/-4
Читати Не читати Коментувати
  • 102497 Перегляди
  • 16 Коментарі
  • 12/10/2012Дата публікації

Ярослав Мазурок, який 26 вересня у столичному торговому центрі «Караван» холоднокровно убив трьох людей, не є якимось феноменом – подібних йому в Україні сотні. Він не найманий убивця, терорист чи месник, як його намагаються показати ЗМІ – просто «чувак» з пістолетом, у якого забракло сил впоратися із проблемами у своєму житті. Щороку в Україні скоюють приблизно 2,5 тис. убивств і замахів. У переважній більшості випадків, ці злочини на стільки ж химерно вмотивовані, як і те, що скоїв Мазурок.

Вивчав злочинну поведінку Андрій Лаврик

Полюючи на нього, міліція, слід визнати, демонструє професіоналізм (як на розшуковому, так і мас-медійному полі). Проблема в тому, що подібного суб’єкта просто так не спіймаєш. Владі конче потрібно нейтралізувати «караванського стрільця» до виборів, аби продемонструвати суспільству здатність боротися зі злочинністю. Вдасться їй це, чи ні – насправді не так важливо. Спіймають Мазурка – з’явиться інший.

Портрет убивці

Одного вересневого дня 38-річний чоловік пішов у магазин за хлібом і молоком. При собі мав трохи грошей і пістолет. Зайшов до супермаркету, взяв з полиць все необхідне, але не попрямував відразу до кас. Байдужі очі камер спостереження фіксують, як він блукає між стелажами, удає, що цікавиться товаром, подекуди стривожено озирається. Затримується у відділі електротоварів, придивляється до дешевого флеш-накопичувача пам’яті, крутить в руках, кладе на місце, бере зарядний пристрій на два акумулятори формату «АА», йде далі, вивчає написи на упаковці «девайсу», потім кладе його до кишені. Навіщо йому «зарядка»? Може, потрібна до якогось із «гаджетів» 15-річної доньки. Сам він, схоже, здатен обходитись без зайвих витребеньок. До каси йде манівцями, ніби плутаючи сліди, в якийсь момент кидає злий погляд прямо в об’єктив камери спостереження, у цей момент його обличчя викривляє нехороша зла гримаса. На касі платить лише за молоко, хліб і шкарпетки – бюджет безробітного не передбачає зайву сотню гривень на зарядний пристрій. Його перепиняє охорона, заводить до своєї кімнати. Судячи з пози, він поводиться впевнено, навіть нахабно. Віддає зарядку. Мовляв, добре хлопці, спіймали ви мене, забирайте своє, а я піду. Його не відпускають. Імовірно, хочуть здати в міліцію. Він вихоплює пістолет. Три трупа, один важкопоранений, кілька дітей лишилися без батька.

Мазурок Ярослав Теодозійович народився 13 червня 1974 року у місті Кам’янка-Бузька Львівської області. У школі зірок з неба не хапав, проте любив побитися. Захопився боксом. Після школи забрали у армію. Відслужив в Узбекистані. Повернувся на Львівщину, коли якраз почалися лихі 1990-і. Колишній спортсмен потрапив під «крило» такого собі Юрія Марченка, згідно міліцейських зведень, місцевого кримінального «авторитета». Працював на нього охоронцем, отримував грубі гроші. Десь у 1997-у «бос» переїхав до Києва, де на той час відкрив кілька приватних фірм, забрав із собою охоронця. У столиці Ярослав познайомився з дівчино, вони побралися, у них народилася донька. Але десь у 2000 році Марченко виставив Мазурка на вулицю.

Чоловік, що більшу частину дорослого життя охороняв одну людину і фактично був від неї матеріально залежним, змушений самостійно заробляти на життя, годувати родину. З цим, судячи з усього, у Мазурка не склалося. Він не мав освіти, набута ним професія зводилася до постійного очікування нападу, аби його відбити. Ярослав майже щороку змінював місце роботи, ніде не міг на довго затриматись. Вірогідно, у голові Мазурка поступово закріпилося переконання, що навколишній світ ворожий до нього. Попередня робота, що передбачала вороже ставлення до оточуючих і постійні стреси, і подальші життєві невдачі, якісь травматичні ситуації, могли викликати розлади поведінки. Параноядальний психоз, наприклад.

З довідки МВС:

«Характеризується Ярослав замкнутим у собі, стриманим, мовчазним, дещо суровим по відношенню до своїх рідних та грубим до оточуючих».

Єдина причина, що змусить людину завжди ходити зі зброєю, навіть серед білого дня у магазин за продуктами, - постійне відчуття небезпеки. Мало ймовірно, що Мазурок цілеспрямовано ішов грабувати «Караван» і вбивати охоронців. Не треба бути ветераном кримінально розшуку, щоб зрозуміти, що так це не робиться. Виглядає також сумнівною версія про те, що Ярослав мстився охоронцям, які буцімто займалися здирництвом. На відео, на якому зафіксований момент убивства, видно, що Мазурок не бажає конфлікту, хоче просто піти. Тобто, від початку він не збирався нікого позбавляти життя, але був цілком готовий вбити будь-кого, хто стане на перешкоді, являтиме собою загрозу. Те, як холоднокровно діяв Ярослав, свідчить: 1) чуже життя не являє для нього цінності; 2) йому вже доводилось вбивати людей (правоохоронці не виключають, що на рахунку Мазурка понад 10 убивств). Якщо п. 2 таки мав місце більше одного разу за останні кілька років, то ми маємо справу із «ланцюговим» або серійним убивцею.

Згідно відомостям, оприлюдненим у ЗМІ, у якості основної розглядається версія про те, що Мазурок пішов на убивство охоронців супермаркету побоюючись, що вони передадуть його до рук міліції, яка не тільки покарає його за незаконне зберігання вогнепальної зброї, але й з’ясує його причетність до інших злочинів. Очевидно, що інцидент з «сек’юріті» став поштовхом до убивства, своєрідним тригером, але не пояснює повністю поведінку «караванського стрільця». Те, що Мазурок, попри його сконцентрованість і обережність (за свідченням експертів, що вивчали матеріали на нього), своїми діями сам себе поставив у небезпечну ситуацію, свідчить: його свідомість достатньо далеко віддалилася від реальності, він живе серед похмурих тіней, і вже не здатен у повній мірі логічно дивитися на цей світ.

За лаштунками слідства

«Они тупые». Таку характеристику дають міліціонерам ЗМІ і користувачі соцмереж, критикуючи операцію «силовиків» із розшуку Мазурка. Мовляв, були б наші міліціонери професіоналами, вже давно б спіймали убивцю. Автор не має жодного бажання відбілювати наші «органи», та уривки інформації щодо перебігу розшуку, які потрапили в медіа, свідчать: правоохоронна машина у цій ситуації діє чітко.

По-перше, особу злочинця насправді було встановлено значно раніше, ніж повідомили ім’я Мазурка пресі – через день-два після стрілянини. Його не оприлюднювали, аби не наполохати убивцю, вселити в нього переконання, що «органи» не знають, хто стріляв, аби Ярослав втратив пильність і навідався до себе додому або вийшов на зв’язок з рідними.

По-друге, МВС майже бездоганно зіграло в інформаційному полі, провівши операцію із дискредитації підозрюваного. Розуміючи, на скільки велика недовіра суспільства до правоохоронних органів, і що з Мазурка спробують ліпити такого собі «робін гуда», міністерство «злило» на ТБ головні докази – записи камер спостереження. Навіть ту їхню частину, де Мазурок стріляє (знайти ці драматичні кадри можна тут, дивитись не раджу – важко для психіки). Тобто, було відправлено чітке повідомлення тим, хто міг вважати Мазурка якимось месником чи жертвою, котра оборонялася, і переховувати його. Мовляв, дивіться – він холоднокровний убивця, тримайтеся від нього подалі. Також в інтернет абсолютно «випадково» злили міністерську характеристику на підозрюваного, де він показується у стримано негативному світлі.

Подібні «зливи» і маніпуляції, з точки зору вітчизняного права, незаконні. Але вони ідуть на користь розшуку злочинця. І, врешті решт, суспільство повинне знати правду. Якою б страшною вона не була.

Міліції також закидають надто жорсткі допити родичів Мазурка – по кілька діб під психологічним тиском. Зокрема, повідомлялось, що маму підозрюваного допитували три дні майже без передиху. Але як мали діяти слідчі і оперативники? Підійти, запитати: «Ярослава не бачили? А не знаєте де він? Ні? Ну, вибачте…» Слідчий має бути упевнений, що свідок нічого не приховує і не плутає, тут важлива кожна деталь, і тому допити тривають годинами, на них десятки разів поспіль лунають одні і ті ж, здавалося б, безглузді питання.

Крім того, в контексті «справи Мазурка» під шквал критики потрапив спецпідрозділ «Беркут», бійці якого штурмували квартиру родичів дружини Ярослава (підозрювали, що там міг переховуватись убивця) і натовкли боки онкохворому господарю. Звісно, їхні дії має ще перевірити прокуратура. Однак зазначу, що практика, коли під час «зачистки» місця, де може перебувати небезпечний злочинець, «кладуть» усіх (причому дуже жорстко), а вже потім встановлюють особу – цілком правомірна. Правда, тільки у тому випадку, коли у наслідок рейду не отримують тілесних ушкоджень невинні люди.

Зараз Ярослава Мазурка загнано у глухий кут. Його банківські картки блоковано, родичі і знайомі, від яких він міг би отримати допомогу – під пильним наглядом правоохоронців. Одночасно розпочато тиск на криміналітет – злочинному світові дають зрозуміти, що «караванському стрільцю» не слід допомагати (хоча це і малоймовірно, але не виключено, що у Мазурка лишилися там зв’язки з 1990-х). У «зонах комфорту» Ярослава, на Львівщині і Київщині, посилено міліцейські патрулі. Він не має до кого звернутися по допомогу, йому бракує коштів не тільки для втечі закордон (до речі, днями Інтерпол виставив на нього «червону картку»), але й, швидше за все, Мазурок немає за що купити харчі.

Де він ховається? Враховуючи масштаби полювання на Мазурка і помітну в його характері мізантропію, він обрав малонаселену місцевість. Припускають, що це можуть бути дачні селища під Києвом або неподалік Кам’янки-Бузької. Ярослав міг обрати також якесь із приморських селищ Криму, що спорожніли після закінчення курортного сезону. Там він відпочивав неодноразово, і мусить почуватися більш менш у безпеці. У принципі, на території України чимало сел, безлюдних через зубожіння, де майже немає людей, не ходять в інтернет і не дивляться телебачення.

Що він робитиме далі? Варіанти очевидні: або накладе на себе руки (якщо вже цього не зробив), або здасться міліції, або воюватиме з демонами до останнього набою. Те, що його знайдуть (живим або мертвим) – лише питання часу. Інше питання, скільки трупів він полишить по собі.

P.S. Щороку в Україні скоюють приблизно 2,5 тис. убивств і замахів, ще кілька тисяч гине унаслідок, висловлюючись казенною мовою, «нанесення умисних тілесних ушкоджень», не кваліфікованих за статтею 115 ККУ. У переважній більшості випадків, ці злочини на стільки ж химерно вмотивовані, як і те, що скоїв Мазурок.

Критикам від автора.

Оскільки «Тексти» не практикують залучення до написання статей не фахових авторів, а закидів до цього матеріалу дуже багато, автор по мірі надходження претензій буде відповідати на них наприкінці тексту. Вибачте, це не дуже чемно, але буде так, щоб не розпорошувати увагу решти читачів.

Щодо закидів в упередженості. Я поборник презумпції невинуватості, тому ніколи не назву злочинцем людину, у провині якої не впевнений сам. І захищатиму людину, яку визнав злочинцем суд, якщо буду мати на це фактологічні підстави. Я мав можливість спостерігати на відео, як Мазурок убивав людей. Я вважаю його убивцею.

Щодо припущень, що на відео з місця злочину і опублікованих фотографіях різні люди. По-перше, зазвичай камери спостереження трохи викривляють «картинку». Передивіться уважно відео: літрова пляшка молока, яку кладе Мазурок на рухому стрічку біля каси, виглядає непропорційно маленькою. По-друге, відповідність портретів визначають за контрольними точками, а вони у даному випадку співпадають. По-третє, правоохоронці заявляють про співпадіння ДНК і відбитків пальців Мазурка із залишеними на місці злочину – їх підробити неможливо.

Щодо того, на біса підозрюваний перся за хлібом і молоком буцімто ледь не через пів міста. Насправді помешкання Мазурка знаходиться неподалік «Каравану».

Щодо професіоналізму дій міліції. У випадку з «караванською справою», на скільки можна судити, МВС діє за надійною відпрацьованою поліцейською схемою, яку застосовують також і в країнах, де права людини охороняються пильніше.

Критикуйте ще. Адже завдяки вашим зауваженням і пропозиціям з’являються нові цікаві тексти.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-4
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 16

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Господи, ще одна нісенітниця...

Безробітний чоловік з обмеженим бюджетом їде купити усього-навсього молоко, хліб та шкарпетки з Виноградаря на Оболонь (5 км по прямій+десь 1 км чапати пішки до найближчої зупинки автобуса чи маршрутки). Дорога коштуватиме 3-5 грн., залежно від виду транспорту. Пане Андрію, Ви хоча б на мапу Києва подивилися!

Чоловік 1974 року народження служив в армії в... Узбекистані. Вас це не дивує? Нагадаю, що СРСР розвалився у грудні 1991 року і, відповідно, того ж року призов до ЗС припинився. До армії як у Союзі, так і в країнах СНД беруть служити з 18 років. Отже, яким чином хлопець опинився в Узбекистані і що він там робив?

Далі. Чоловік має в кишені пістолет, який, судячи з усього, вже був "у ділі", і з ним краде якусь там флешку, через яку він майже гарантовано буде затриманий і йому доведеться відповідати по повній. При цьому убивця вколошкав 4-х здорових хлопців за 11 секунд без жодного промаху з невідомої зброї (тип пістолета достеменно не встановлено) і зник безслідно. Щось він надто вправний для задавленого депресняком колишнього охоронця, Вам не здається?

Нарешті, подивіться на відео з Каравану і фото Мазурка. Це що, одна й та сама людина?! Весь Укрнет з цього регоче вже кілька днів. Мало того, що схожість рис обличчя мінімальна, так ще й вік різний - Мазурок вочевидь старший за кілера. Більше того, ще до "викриття" Мазурка по Києву були розвішані фото кілера з Каравану, де наводилися прикмети: вік - 25-30 років, зріст - близько 170 см. Мазурок має 38 років та зріст 180-185 см (саме ці прикмети МВС надав Інтерполові)...

Подібних "нескладух" у цій справі - ціла купа. Я вже не кажу про "випадкове" злиття оперативної інформаціїї в пресу, і дивні заклики міністра Захарченка до Мазурка не чинити самогубство... І це Ви звете професійною роботою міліції?!

Вибачте, але мені здається, що кримінальна журналістика - це явно не жанр цього сайту. Може, не варто братися за теми, в яких, вибачте, бракує обізнаності?

Значно гірше те, що автор стверджує, що ця людина є вбивцею.
Автор фактично сам робить самосуд без слідства і легального суду.
Цей чоловік може бути підозрюваним, але ніхто не має права зараз називати його вбивцею.
Дуже зле, що Тексти таке публікують.

Там автор щось наприкінці тексту дописав.

автор статті "обгрунтував" сам для себе, чому він може виконувати функцію суду і називати людину вбивцею. можливо не варто зупинятися і так само обгрунтувати, чому він може виконувати вироки, чи переозподіляти майно інших громадян і тд ?

Дивні люди, їй-богу. Як я ось, наприклад, можу НЕ називати людину убивцею, якщо я бачив, що людина убила? То суддя і слідак хай вважає його "підозрбваним", а для усіх інших, хто бачив його на відео, він уже убивця.

Я ось сам журналіст і про етику читав різні речі, в т.ч. талмуд БіБіСі. І я чесно називав тих виродків по справі Оксани Макар "підозрюваними". БО Я НЕ БАЧИВ НАПАДУ. Коли я юачу напад і пізнаю людину, яка його скоїла, я бля чесне слово з усією повагою до журн. етики і конституцій усіх народів світу скажу: УБИВЦЯ. Звісно, це може бути брат-близнюк чи клон чи кіборг чи іншопланетянин, така вірогнідність є, але я вважаю її такою, що можно знехтувати. Тож усі ці "підозрювані" тут є зайвими.

Якщо люди не вірять вже своїм очам, а вірять конспірологічним спекуляціям, то тут вже чимось важко зарадити... Це вже остання стадія абсурду і відмови від здорового глузду.

Так ви, чи автор, особисто знайомі з п. Мазуроком?
так ви, чи автор, особисто були у кімнаті, де були вбивства?
так ви, чи автор, особисто були у магазині з Мазуроком, де було знято відео, з якого зроблені фотографії в цей час?
ви, чи автор, можете під присягою все це засвідчити?
чому б вам тоді не піти у правоохоронні органи посвідчити все і бути за свідка на суді?

Можливо Мазурок і є вбивцею, але мене дивує рівень, до якого ця стаття допустилась!

Вибачте, але якщо в нас в Україні такі журналісти, то мені шкода вас і всіх, для кого ви пишите.

Бажаю лише вам не попасти до подібного вам суду.

***Нарешті, подивіться на відео з Каравану і фото Мазурка. Це що, одна й та сама людина?! Весь Укрнет з цього регоче вже кілька днів.***

"Весь Укрнет" виходить не має мізків. Якби хтось спитав мене, наприклад, а не "весь укрнет", то я б однозначно відповів: на фото Мазурка і на фото з камер спостереження "Каравану" - одна людина з імовірністю 99,(9)%.

Всі ці "нескладухи", якщо і є, то чимось пояснюються. Бо якщо людина має голову на плечах з очима і мозком, то вона якби більше повірить своїм очам, а не аргументам типу "глупо їздить далеко за молоком" чи, що у приблизному орієнтуванні було, бачите, вказано не такий зріст. Те що Україна - країна дурнів я знаю давно, але ось, що тут живуть сліпі дурні - це все-таки новина.

Тут як не крути, а 74 рік народження зі службою в Узбекистані якось не в'яжеться. Відповідність фотографій - справа експертів, там і справді можуть бути спотворення з боку камер. Але цей рік засмучує. У ЗС України він не міг служити в Узбекистані, аж ніяк. Там або помилка, або брехня якась. Щось не те.

Це може бути пояснено двома речами:
- в його анкетних даних похибка;
- він дійсно там служив.
Зверніть увагу: український паспорт він отримав лише у 1996-му. Тобто, там якийсь пробіл у біографії є.
Знову ж таки, маю знайомого громадянина України, який у той же період служив у Казахстані. Інший - у Вірменії.

В усіх країнах при подібних злочинах преса робить свої висновки до рішення суду. Це світова практика, панове. Ось тут детальніше про цю тезу http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/7353/

ні.
є велика різниця між "подозрюваний у вбивстві" і "вбивця".

Так, є нюанси. Якщо мене оголосять у газеті убивцею, то для вас я буду просто підозрюваним. Якщо ви матимете можливість спостерігати за тим, як я убиваю....

нюанс?
можливо автор ще і вирок виконає, адже він вже ж зробив суд.

А можливо Ви все перекручуєте до гори дригом?

Мда, мені сумно, що Тексти скотилися до публікації такої графоманщини.

Не хочу аналізувати чому, але мені не хочеться щоб Стрілка спіймали. Run,rebbit,run... Зрозуміло, що він не злодій, не бандит. Можливо він один з небагатьох українців, який заихистив свою честь, бо ми не знаємо про що говорили в тій кімнаті охоронці майна утаємничених багатіїв. У нього була напівсаморобна зброя, якою він скористався. Де б мені прикупити пістоля, а то маю при собі швайку. Отак і живемо...