Таємниці єврейських кладовищ

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 130562 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 07/03/2013Дата публікації

Старі єврейські цвинтарі одні з найцікавіших, і на жаль, маловідомих пам’яток історії України. Більшість «неєврейських» путівників про них навіть не згадують. Хоча у Празі, наприклад, жодна екскурсія містом не обходить старий єврейський цвинтар. До речі, не варто хмикити від словосполучення «українські історичні пам’ятки» вжитого до єврейської спадщини. Це дійсно невід’ємна частина нашої історії. Адже культура українських євреїв розвивалася саме на нашій землі і увібрала у себе чимало елементів української народної культури. Дослідження символіки надгробних барельєфів закинутих єврейських кладовищ.

Текст, фото, промальовки: Дмитро Панаїр

Please support our website with your donation. Our PayPal account is EugeneLakinsky(@)gmail(.)com

В оздоблені тих же мацев, про які йдеться у цьому дослідженні, легко помітити вплив і навіть пряме повторення традиційних українських орнаментів. Зі своєї сторони, сучасні єврейські історики досліджують побут, типажі та одяг тогочасних євреїв по… українських православних іконах. Давні художники, зображуючи біблійні сцени (наприклад, народ вітає Ісуса в Єрусалимі), за взірець античних юдеїв брали своїх сусідів, ретельно змальовуючи їх зовнішність та одяг та будинки. Тож, лише на перший погляд здається, що культура українських євреїв була чимось абсолютно відокремленим та «чужим».

Мало хто знає, що в Україні є об’єкти, які мало чим поступаються всесвітньо знаменитому старому єврейському некрополю в Празі (там, наразі, найстаріше поховання датується 1439 р.). Наприклад старий цвинтар у Сатанові (Хмельницька обл.). Найдавніший надмогильний пам’ятник (еврейською – мацева, мацейвос, мацевот) там датується 1576 роком! В украіні більш давній є лише на Львівщині у Буську (1520 р.). Крім того, враховуючи що Сатанів довгий час був своєрідною «єврейською столицею» усього Поділля, тут поховано чимало відомих і дужне поважних людей. Відповідно і пам’ятники там непрості.

Цвинтар у моєму рідному Городку (той самий) правда не такий старий – там надгробки "лише" XVIII-ХХ cт.

Єврейські мацевот цікаві не тільки своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Особливо красиві надгробки з XVIII до самого початку ХІХ ст. – на цей час випадає пік розквіту різблярського мистецтва. Це справжні високохудожні шедеври, які залюбки виставили б найпрестижніші світові музеї.

Надгробки в юдаїці – це пам’ятки з досить «багатошаровим» значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії (у більшості випадків у написах бачимо або пряме цитування, або натяк на тексти із священних книг євреїв) і оригінальні вишукані барельєфи, кожен з яких несе багатюще смислове навантаження. Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображувати людей. Тож у давнину «портрет» покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай «зашифровувався» різними символічними зображеннями. Саме значенню цих барельєфів і присвячене дане дослідження.

Лев – чи не найпопулярніше зображення на мацевах. Тут нічого дивного. Адже в юдейській традиції саме ця тварина уособлює єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять з колін Ієгуди та Біньямін). Леви зустрічаються, як самі собою (поодинці та парами), так і у поєдинку з єдинорогом. Поєдинок лева з єдинорогом дуже поширений сюжет в єврейському мистецтві. Такі сюжети прикрашали давні манускрипти, використовувалися у розписі синагог тощо.

У єврейській традиції поєдинок лева та єдинорога символізує очікування приходу Мошиаха – Месії.

Нагадаємо, що після смерті царя Соломона (близько 928 р. до н.е.) єврейська держава розділилася на дві: Іудею та Ізраїль. В Іудеї опинилися коліна Єгуди і Біньяміна, а інші десять колін склали населення північного царства Ізраїль. Як це часто водиться між сусідами, - царства ворогували. Ворогували аж поки у 721 р. до н.е. ассірійський цар Саргон II захопив столицю Ізраїльського царства Самарію і вигнав у полон його жителів. З цього моменту десять із дванадцяти колін Ізраїлю зникли з історичної арени.

Боротьба лева (уособлення Іудеї) та єдинорога (уособлення Ізраїлю) на барельєфах нагадує про ту давню ворожнечу та натякає про майбутній прихід Мошиаха, після якого це протистояння закінчиться, 10 «загублених» колін знайдуться і весь єврейський народ знову об’єднається.

А ще лева зображували на могилах людей, що мали ім’я Лейб (Лев).

Очікування приходу Мошиаха зашифровано ще у одному давньому надгробку, який можна побачити у Сатанові. Тут зображено ведмедя з квітучими галузками у лапах. Цей сюжет теж широко відомий в єврейському мистецтві. Галузки спочатку роз’єднуються, а потім з’єднуються над головою тварини. У цьому випадку вони символізують спочатку роз’єднання, а потім об’єднання усіх колін Ізраїлю після приходу Месії. Правда, в Сатанові бачимо лише лише натяк на з’єднання галузок. Швидше за все майстрові-різбляреві не вистачило місця. Ці паростки, також, символізують Дерево Пізнання та Дерево Життя.

В Сатанові та Городку зустрічається ще один, досить розповсюджений у юдаїці «ведмежий сюжет» - два ведмеді, які несуть на жердині грона винограду. Ведмеді з виноградом це біблійні розвідники, які повертаються до єврейського народу в пустелю з доброю звісткою про родючість Ханаанської землі (нагадаємо, що у євреїв зображення людей на той час були під суворою забороною, то ж замість них вирізали ведмедів). Виноград тут символ родючості та багатства.

В Сатанові є два, майже ідентичні пам’ятники з ведмедями та виноградом. Два таких надгробки є і в Городку. Один із них дещо випадає з традиції. Ведмеді тут зображені у досить специфічному, абстрактному, стилі (див. фото), а замість винограду бачимо якусь незрозумілу конструкцію. Такі «абстрактні» ведмедики, на відміну від реалістичних, - величезна рідкість.

Ведмедів найчастіше зображували на надгробках людей які мали ім’я Дов або Бер – тобто Ведмідь.

В Сатанові та Городку можна побачити ще один, надзвичайно рідкісний для єврейських надгробків сюжет – медальйон, де зображено трьох зайців, які біжать по колу. Подібні зображення на мацевах відомі лише в Сатанові, Городку та сусідньому Смотричі. Більше такого немає ніде.

Це медальйон-головоломка. На перший погляд здається, що кожний заєць, як і належить, має два довгих вуха. Але, придивившись, бачимо, що кожен з них одночасно… зовсім без вух! На медальйоні вирізьблено три зайці і, одночасно, три вуха на усіх. Виходить, що вуха кожної з тварин одночасно належить двом сусіднім. Цей заячий сюжет досить відомий у світі. Найдавніші такі зайці знайдено в Китаї (їм понад 2 тис. років!). Цей сюжет зустрічається і на давніх арабських монетах та посуді. Такими медальйонами прикрашено і багато середньовічних соборів у Західній Європі. В останньому випадку вони символізують Святу Трійцю – кожен з зайців є окремою істотою, але усі разом вони одне ціле, а біг по колу означає нескінченність. В юдейській традиції, як вважають спеціалісти, ці три зайці символізують трьох біблійних патріархів - Авраама, Іцхака та Яакова. Подібний заячий медальйон колись прикрашав і інтер’єр сатанівької синагоги, його добре видно на одній із старих фотографій.

На відміну від «трьох зайців» барельєфи де орел клює довговухого – досить поширені і зустрічається на старих надгробках чи не по усій Східній Європі. Наразі цей сюжет символізує Страх Божий, у якому прожив своє життя похований (орел, наразі символізує Господа, але про це – далі). Як і «три зайці», це дуже давня композиція. Зокрема орла що тримає у кігтях зайця можна побачити на монетах, що карбувалися у V ст. до нашої ери в Сіракузах та на динарах польського короля Владислава ІІ (1138-1146 р.р.). До речі, зображення на одному з сатанівських надгробків майже ідентичне античній монеті.

Часто на надгробках зустрічаються зайці самі по собі. Як і у попередньому випадку вони символізують богобоязкість небіжчика.

В Сатанові можна побачити і кілька надгробків з білочками, які гризуть горішки обабіч символічного Дерева Життя - це натяк на мудрість небіжчика, який прожив "гризучи мудрість". Розум, мудрість та хитрість похованого символізує також і зображення лисиці.

На тому ж таки сатанівському цвинтарі впадає в очі надгробок з величезним зображенням вовка. Але це не означає, що покійний був злим та хижим, як вовк. Просто ім’я похованого – Вольф (Вовк). Тут варто зазначити, що у старій єврейській традиції на мацевах досить часто зображували тварин, які відповідали імені покійного. Як вже зазначалося: лев - на могилі Лейби, ведмідь – Дова чи Бера, олень – Герша або Цві, пташка - Фейги або Ціппори, голуб – Іони, риба – Фішла… (всі зазначені імена у перекладі й означають вказаних тварин). Десь з середини ХІХ ст. ця традиція зійшла нанівець. Але «тотемно-іменні» тварини зустрічаються і на більш пізніх надгробках. Зокрема в Сатанові на могилі чоловіка на ім’я Елефант (слон) можна побачити зображення цього велетня тваринного світу.

Часто попадаються зображення ланей. Але вони до імені відношення не мають. Ланей, як і спочиваючих єдинорогів вирізали на надгробках незайманих дівчат. Вони символізували чистоту та цнотливість похованої.

Надгробки одружених жінок переважно прикрашає п’ятисвічник з пташками обабіч. Символіка проста: пташка – це хранителька домашнього гніздечка. П’ятисвічник це символ жіночого благочестя – в обов’язок жінки входило запалювання свічок на шабат та свята... Свічки запалювали, щоб у хаті було світло, що вже саме по собі створює святкову атмосферу, а також аби у темряві ніхто б не перечепився і не забився, щоб не було сварок у домі.

З птахів найчастіше зустрічається орел. В юдейській традиції орел символ Бога. Як одноголовий так і двоголовий. Двоголовий єврейський орел немає нічого спільного ні з російським, ні з австрійським, ні з албанським (всі перелічені є «нащадками» Візантійського орла). Єврейський двоголовий орел – це уособлення дуалістичної суті Господа. Це - Суд та, одночасно, Милосердя, Суворість та, одночасно, Любов.

Найоригінальнішого двоголового орла можна знайти на городоцькому цвинтарі. Майстер вирізав птаха, який лапами тримає за шиї лелек. Значення цієї композиції майже таке ж, як і сюжету, де орел клює зайця, але ще з глибшим підтекстом. Справа у тому, що давньоєврейською (тобто на івриті) лелека звучить, як «хасіда». Що має один корінь (х-с-д) з «хасідус» - праведність. Барельєф натякає на те, що небіжчик був праведником, який повністю віддавав себе у руки Гопода.

В Сатанові є мацеви, де лелеки зображені як самі по собі, так і з змією у дзьобі. Останнє символізує перемогу добра та праведності над злом.

Змії, окрім того, символізують смерть. В Городку, зокрема, на кількох надгробках вирізьблено, як змії жалять лева.

Цікавими і дуже красивими є барельєфи з грифонами. Це такі фантастичні тварини, які мають тіло лева, а голова та крила - орла. Грифони, переважно, символізують стражів-охоронців. Грифони, зокрема, «охороняють» вище згаданий медальйон з зайцями.

Досить традиційний для старих єврейських надмогильних пам’ятників є зображення складених особливим чином рук (як на мацеві з двоголовим орлом та лелеками). Це, так зване, благословення коенів, саме таким жестом вони благословляли народ. Коени - представники стану жерців в іудаїзмі з роду нащадків Ааарона. На багатьох могилах коенів крім рук можна побачити також зображення колон – як пам'ять про Храм в Єрусалимі, де служили їх предки.

Крім жерців-коенів були також і жерці рангом нижче – левіти (нащадки коліна Левія, які виконували у Храмі ролі співаків, музик, охоронців, готували тварин до жертвоприношення, тощо). Могили нащадків левітів теж мають своєрідне оздоблення, що вказує на статус похованого. На таких надгробках можна побачити давні музичні інструменти, глек для єлею тощо…

Цікаво, що шестикутна зірка Давида (могендовид), яка сьогодні стала чи не головним символом євреїв, в оздоблені старовиних мацев майже не зустрічається. На той час символом єврейства була менора (її зображень, як раз, більш ніж достатньо). Могендовид, як символ єврейства, почали широко вживати лише наприкінці ХІХ ст.

В Сатанові є унікальна мацева на могилі Авраама-Давида Бабада датована ще 1775 роком, де центром композиції є велика шестикутна зірка. Це найстаріше в Україні і одне з перших у Східній Європі зображення могендовида на єврейській могилі.

Варто зазначити що всі вище згадані символічні барельєфи зустрічаються «індивідуально», так у найрізноманітніших поєднаннях. Так на одному з надгробків у Сатанові одразу вирізьблено зайців (страх перед Богом), ворона і лисицю (розум і мудрість) та виноград (багатство).

Мабуть найбільш насичена різноманітною символікою надзвичайно красива та вишукана барокова мацева, яка датується приблизно межею XVIII-ХІХ ст. (надгробок сильно вгруз в землю і точної дати наразі не видно). Навіть ззовні пам’ятник чимось нагадує тендітну дівчину у весільному вбрані. На цій мацеві одразу вирізьблено левів (символ єврейського народу), сплячих єдинорогів (символ чистоти та цноти), ланей (символ чистоти) зажурених лелек (символ праведності) та плоди гранату (доброчинність, милосердя, багатство). Лише за оздобленням легко визначити, що похована – молода дівчина, праведна, доброчинна та милосердна. А багатий декор засвідчує не лише, що вона з досить забезпеченої родини, але й про те, як сумують за нею батьки. Розшифровка напису цілковито підтверджує все зашифроване у барельєфах. До речі сама епітафія, виконана вибагливим шрифтом, не менш романтична та зворушлива ніж сам пам’ятник.

Зокрема читаємо:

«Ось вам: насіння святих пам’ятник (пам’ятник нащадку святих людей)

За цією красою,

що стліє в землі плачу я (вислів з «Талмуду»).

Мяка і зніжена (парафраза Дварім 28:56),

Скромна [у тому що стосується] її добрих справ,

панна Сара, донька

відомих рабинів

Меїра зі Львова,

яка померла…» (далі напис заховано в землі).

Варто зазначити, що у цьому досліджені ми висвітлили значення лише найбільш розповсюджених сюжетів барельєфів, що прикрашають давні єврейські надгробки. Наостанок зупинимося ще на одному цікавому аспекті. А саме на художньому стилі.

Давні різблярі найчастіше працювали у стилі бароко, надзвичайно популярному у ХVII-XVIII ст. При чому тут простежуються як елементи «загальноєвропейського» стилю, так і суто українського, «козацького бароко». Крім того, навіть не спеціалісту впадають в очі елементи та орнаменти характерні для українського декоративно-прикладного мистецтва. Що яскраво свідчить, що єврейська культура, яка виникла, розквітла та, на жаль, загинула на нашій землі – є невід’ємною частиною культури та історії Поділля.

Використані матеріали

«100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель. Вып. 1. Подолия» - Иерусалимский центр документирования наследия диаспоры, НП "Петербургская иудаика"; Сост.: В. Лукин, Б. Хаймович.

Михаил Носоновский, "Старинные еврейские кладбища Украины: история, памятники, эпитафии"

Михаил Носоновский «От Подолии до Ямайки: евреи-мореплаватели и надгробная символика»

Сайт «Невідоме Поділля»

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

U336801545841 - наш гаманець у гривнях на ВебМані

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!