Скраплений газ: як він може допомогти Україні в умовах газової війни з РФ

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 7807 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 19/03/2018Дата публікації

Ще 10 років тому російська газова труба сприймалася як зброя, яка тримає на прицілі не лише Україну, а й усю Європу. Взимку 2009 року за наказом Володимира Путіна керівник «Газпрому» Олексій Міллер у прямому телеефірі перекрив газовий вентиль. «З 10 ранку 1 січня 2009 року «Газпром» на 100% припиняє постачання газу для споживачів України. Вся відповідальність за непостачання газу лежить на українській стороні», - сказав тоді Міллер. Тоді постраждали не лише ми, а й деякі європейські країни. І це був не останній випадок російського шантажу - згадаймо хоча б початок березня цього року.

Автор: Ігор Петренко

Однак за цей час в ЄС зробили висновки. Почалася трансформація європейського ринку газу, й монополія Росії відходить у минуле. Європа знаходить нових постачальників і нові способи енергозабезпечення, нарощує використання альтернативних джерел енергії. До Польщі прибувають танкери зі скрапленим природним газом аж зі США.

Альтернативні способи забезпечити себе газом почала активно впроваджувати й Україна. Один із них - автономне газопостачання для великих підприємств. Його вже використовує низка компаній - наприклад, «Світоч», «Миронівський хлібопродукт», «Українська молочна компанія», «Ніжин Агро», «Рошен», «Бершадська птахофабрика», «Переяславський елеватор», «Нестле» та інші. Для того, щоб забезпечити об’єкт - скажімо, ферму, елеватор або навіть котеджне містечко - біля них викопують автономний резервуар, і туди автошляхами чи залізницею привозять скраплений газ пропан-бутан. У Європі цей газ називають також абревіатурою LPG (liquefied petroleum gas). (Не плутати із зрідженим метаном - LNG. Додано 19.03 22:08)

Віктор Черненко, комерційний директор однієї з компаній, що займається подібними проектами, розповідає, що чимало підприємств уже використовують скраплений газ в якості резервного палива, а деякі - в якості основного. Наприклад, ВАТ «Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів» (Київська обл.) має елеватор і зерносушарне господарство. Під час енергетичних криз та «митних війн» ще у 2000-х роках Переяславський ЕКХП потрапляв у «чорні списки» Россільгоспнагляду, який забороняв торгівлю з цим підприємством. Встановивши обладнання обсягом у 300 м. куб., комбінат отримав додаткове резервне джерело енергопостачання.

Скраплений LPG-газ за своїми експлуатаційними характеристиками подібний до природного газу. Утім, він дорожчий: ціна зрідженого газу поки що вища від ціни природного на 8-10%. При цьому, пропан-бутан нижчий за вартістю, ніж дизпаливо, його також дешевше використовувати, ніж вугілля і торф. Використовують його й автомобілісти, переобладнуючи свої машини для використання скрапленого газу.

За даними Віктора Черненка, Україна споживає 150 тис. тонн скрапленого газу на місяць. Більшість його йде на заправку авто - 60%. Ще 30-35% використовуються для газозабезпечення сушарок та інших підприємств.

«Автономне газопостачання поширене на підприємствах аграрного бізнесу, - розповідає Черненко. - Для прикладу, елеватор у містечку Білий Колодязь на Харківщині. Доволі великий - місткістю понад 100 тис. т зерна. Він працював у структурі колишнього «Заготзерна» на природному газі із трубопровідної магістралі. Після переведення на автономний скраплений газ, за відгуками керівництва підприємства, економічно елеватор працює з тим же успіхом, що й раніше. Крім того, до такого способу газопостачання вже зараз придивляються сталеливарні підприємства, асфальтобетонні заводи».

Особливості автономного зберігання скрапленого газу виключають його неправильний облік чи несанкціонований відбір. Це важливо для підприємств, у яких в умовах централізованого постачання газу виникали проблеми: наприклад, штрафи від постачальників газу за неіснуючі борги, які доводиться спростовувати, ведучи тяганину в судах. Схожа ситуація і для підприємств, які стикалися зі спробами рейдерських захоплень і шантажем щодо відключення газопостачання. Для підприємств, які мають технологічно безперервний цикл роботи - наприклад, металургійних заводів або склофабрик - подібні ситуації складають великий ризик.

Використання скрапленого газу в аграрній сфері дедалі більше актуалізується. Зараз в Україні зросло виробництво зерна, його експорт і переробка вимагають власної інфраструктури, якої поки що бракує. Тому по країні будується багато зерносховищ, елеваторів, переробних підприємств. Розвиваються птахівництво, оклигує й тваринництво – виникають нові птахофабрики, тваринницькі ферми, комбікормові цехи.

Нові приміщення потребують опалення. Будівництво 1 км газогону обходиться в 4-5 млн. грн. в Україні. Щоб приєднатися до магістралі, потрібно дотримати низку бюрократичних процедур. Для деяких підприємств аграрної сфери підключитися автономно - простіше і швидше.

Наприклад, у селі Андріяшівка на Сумщині швидкими темпами збудували новий елеватор, розрахований на зберігання 80 тис. т зернових та олійних культур. Директор ТОВ «Андріяшівський елеватор» Олександр Дудник розповідає: «У нас було реалізовано будівництво автономного газопостачання скрапленим газом зерносушарки «Petkus». Завдяки цьому рішенню нам вдалося реалізувати запуск нашого комплексу в найкоротші терміни».

Скраплений газ коштує поки що не дешевше від магістрального. Однак, він в 3,5 рази калорійніший, ніж метан з газопроводів і характеризується тепловою ефективністю, за рівнем якої він утричі випереджає природний газ. Крім того, понад третину пропан-бутану видобувають в Україні. Частка українського газу складає 35% ринку. Близько 40% постачає нам Білорусь, решту скрапленого газу – інші, в тому числі до 15% складає російський газ, отриманий не обов’язково напряму з Росії. Є можливість здешевити скраплений газ - змішавши його з біогазом. А той – теж наш, він дедалі інтенсивніше виробляється в Україні, бо для цього є багато аграрної сировини.

«Тієї біомаси, які є сьогодні в аграрній сфері, достатньо, щоб замінити близько 20 млрд. м. куб. природного газу. А це - більше половини газу, який споживає Україна», - запевняє директор компанії «Ронерго» Дмитро Зозуля.

Згідно в урядовими планами, альтернативного палива буде вироблятися ще більше. Голова Держагентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук нещодавно декларував: «Маємо амбітні цілі: прагнемо більше виробляти і споживати біодизелю й біоетанолу – в Україні для цього є всі необхідні ресурси. У Держенергоефективності, згідно з європейськими директивами, вже розробили законодавство, яке створить обов’язковий ринок біоетанолу. А це дасть можливості інвестування у нові заводи з виробництва біопалива».

Голова комітету паливно-енергетичного комплексу ВР Олександр Домбровський так коментує газову автономізацію: «Я дуже позитивно ставлюся до цієї ідеї, тому що це - ще один елемент створення ринкового середовища на газовому ринку». Втім, чинне законодавство в цій сфері та будівельні норми наразі потребують змін.

Починаючи з 2014 року, стало остаточно зрозуміло, що економіка, збудована на добросусідських стосунках з газопостачальною Росією, відходить у минуле. І хоч російські керівники все ще мріють про газову монополію, витрачаючи мільярди на провальні північні, південні та турецькі потоки, вже очевидно, що й Україна, і Європа намагатимуться убезпечити себе від монопольної політики РФ. Для нас, як і для цілого континенту, тема альтернативного газопостачання та диверсифікації газових потоків залишається актуальною.

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!