Генштаб ЗСУ отримує більше влади. Що змінить закон про реінтеграцію Донбасу

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 5435 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 18/01/2018Дата публікації

Новоприйнятий закон називає речі своїми іменами: Росію - агресором, окуповані території - окупованими. Прифронтовими районами керуватимуть військові, і вони там отримали значно більше прав. Абревіатура АТО більше не актуальна, тепер війна - це не антитерористична операція, а «відсіч і стримування збройної агресії». Ми коротко виклали суть щойно ухваленого закону.

Автор: Тарас Шамайда

18 січня Верховна Рада ухвалила законопроект №7163 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

За це проголосували 280 депутатів – практично всі фракції, крім колишніх регіоналів.

Президент, який і був формальним автором законопроекту, вже привітав це рішення, тож, вочевидь, підпише цей документ.

Отже, що змінює цей документ?

Росія названа державою-агресором і окупантом

Хоча факт російської агресії проти України не підлягає сумніву, і на ньому постійно наголошують урядовці й дипломати, в законодавстві він був відображений нечітко, особливо стосовно Сходу України. Тепер же закон недвозначно встановлює, що Росія є державою-агресором як у Криму, так і на Донбасі. По суті, вперше в законі чітко описано дії Росії як єдиний акт агресії, що розпочався 20 лютого 2014 року і триває досі.

Війну на Донбасі описано в термінах і рамках міжнародного права

Згідно з прийнятим документом, політика України «із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях базується на Конституції та законах України, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципах і нормах міжнародного права».

Закон не містить жодних згадок про Мінські домовленості. Це, звісно, не означає, що Україна не використовуватиме ці домовленості, особливо їх безпекову частину, як інструмент для деокупації Донбасу, однак є сигналом світу і власним громадянам: гібридні мінські домовленості для нас важать лише стільки, наскільки вони відповідають нашим національним інтересам.

Натомість преамбула закону містить численні посилання на міжнародно-правові та національні українські акти, які обґрунтовують визнання Росії агресором і окупантом.

Це, зокрема, Статут ООН, Резолюція Генасамблеї ООН №3314 «Визначення Агресії» від 14 грудня 1974 року, Заключний Акт НБСЄ 1975 року, Будапештський меморандум 1994 року, великий українсько-російський договір 1997 року, IV Гаазька (1907) та IV Женевська (1949) конвенції і додаткові протоколи до них, звернення та заява Верховної Ради про визнання Росії агресором від 27 січня та від 21 квітня 2015 року, Резолюції Генасамблеї ООН «Про територіальну цілісність України» № 68/262 від 27 березня 2014 року та «Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» №71/205 від 19 грудня 2016 року.

Закиди, що, мовляв і в цьому законі «війну не названо війною», насправді не витримують критики, адже впродовж останніх десятиліть у міжнародному праві широко використовується саме термін «агресія», а не «війна». Ніхто нікому війн не оголошує, особливо в текстах законів. Акт агресії і самооборона країни від агресії й означають де-факто війну.

Докладно описано механізм російської агресії і вчинені окупантами злочини

Закон визначає, що «збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності», і що «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спецформувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією…»

Також відзначаються факти обстрілів цивільних об’єктів, жертв серед цивільного населення, затримання заручників та їх вивезення в Росію, катувань, позасудових страт, поширення російських податків та обігу рубля на окуповані території тощо.

Окремі райони Донеччини й Луганщини визнано тимчасово окупованими територіями, а їх незаконну «владу» – окупаційною адміністрацією Росії

Окупованими визнаються «частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:

1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;

2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини;

3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями».

Межі та перелік цих територій визначаються Президентом за поданням Міноборони.

Окупаційну адміністрацію Росії, згідно з прийнятим законом, складають російські «державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України»

Акти та документи окупаційної адміністрації не визнаються

Україна не визнає жодних актів, правочинів, документів чи рішень окупаційної адміністрації. Два винятки – свідоцтва про народження чи смерть громадян України.

Відповідальність за наслідки окупації покладається на Росію

Згідно з Законом, «Відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану державі Україна, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам, покладається на Російську Федерацію».

Російська Федерація як держава-окупант зобов’язана відповідно до норм міжнародного права «забезпечити захист прав цивільного населення та створити необхідні умови для його життєдіяльності».

Окремо підкреслюється, що «Україна не несе відповідальності за незаконні дії та рішення Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Закон гарантує непорушність майнових прав

Право власності та інші речові права на рухоме й нерухоме майно на окупованій території, набуте відповідно до законів України, зберігається незалежно від рішень і дій окупантів.

Головна ціль держави – звільнення окупованих територій

Закон визначає цілями державної політики

«1) звільнення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та відновлення на цих територіях конституційного ладу;

2) захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

3) забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України».

Відзначаючи відданість України «курсу політико-дипломатичного врегулювання конфліктів на основі норм і принципів міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй», Закон водночас підтверджує «невіддільне суверенне право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй».

Визначено головні складові політики України щодо відновлення суверенітету над окупованими територіями

Це захист прав і свобод цивільного населення, санкції та інші заходи для відновлення територіальної цілісності, відсіч і стримування збройної агресії Росії, розвиток оборонного й безпекового потенціалу України, використання міжнародних механізмів для збереження і посилення міжнародних санкцій проти Росії.

На окуповані райони Донбасу відтепер поширено дію більшості норм закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятого в 2014 році після окупації Криму.

Визначено способи захисту прав і свобод цивільного населення на окупованих територіях.

Серед іншого, це звільнення незаконно затриманих і утримуваних громадян України, надання гуманітарної та правової допомоги, підтримання культурних зв’язків, надання на контрольованій території медичних та соціальних послуг, забезпечення доступу до українських навчальних закладів та медіа.

Уряд має створити міжвідомчий координаційний орган

Його завданням стане «узагальнення правової позиції держави у питанні відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та підготовка консолідованої претензії України до Російської Федерації щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України».

Замість АТО – «відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації».

Відтепер на Донбасі Україна вже офіційно боротиметься не з абстрактними терористами, а з Росією, і на зміну звичній абревіатурі АТО прийде «відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях», або скорочено ВіСЗАРФУДТЛО.

Ключова роль переходить до армії

Керуватиме процесом Генштаб Збройних Сил, який залучатиме сили і засоби інших збройних та правоохоронних формувань.

Начальник Генштабу визначить прилеглі до району бойових дій зони безпеки, де військові та залучені ними сили отримають особливі повноваження.

Стратегічне керівництво силами та засобами, необхідними для відсічі агресії, здійснюватиме Генштаб Збройних Сил. Для управління силами, задіяними безпосередньо в Донецькій та Луганській областях, створюється Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил. Очолюватиме цей штаб Командувач об’єднаних сил, якого призначить Президент за поданням Начальника Генштабу.

Конкретні повноваження оперативного штабу та його командувача також визначить Президент.

Регулюється порядок переміщення людей і товарів через лінію розмежування

Таке переміщення можливе лише через контрольні пункти в’їзду-виїзду. Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпекової обстановки має право обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей та виїзд осіб із таких територій. Детальніші правила має затвердити уряд.

Широкі повноваження військових і значне обмеження прав людини

Цивільним перебувати «в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» можна буде лише з дозволу Командувача об’єднаних сил.

Військові та правоохоронці на Донбасі матимуть право:

- в разі крайньої необхідності застосовувати до порушників закону зброю,

затримувати і доставляти порушників до поліції;

- перевіряти у людей документи і в разі їх відсутності затримувати для встановлення особи;

- оглядати громадян, їхні речі та транспорт;

- обмежувати й забороняти рух транспорту та пішоходів, виводити людей і відбуксировувати транспорт з окремих ділянок;

- проникати в житло та ніші приміщення, на земельні ділянки;

- використовувати зі службовою метою транспорт і засоби зв’язку (якщо вони належать громадянам, то за їх згодою, якщо підприємствам, установам чи організаціям – згода не обов’язкова).

Правоохоронні органи отримають широкі повноваження зі зняття інформації з систем і каналів телекомунікації та вилучення документів.

Зрозуміло, що такі широкі повноваження значно полегшать військовим і правоохоронцям їхню роботу і збільшать можливості протидії агресії. Водночас зловживання цими повноваженнями може створити серйозні проблеми для реальних людей. Тому дуже важливо, як на практиці діятимуть ці норми.

Президенту розв’язані руки для застосування військ

«Цим Законом Верховна Рада України відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Закон може поширитися й на інші області

У разі, якщо російська агресія пошириться на інші території України, дія цього закону також може поширитися на відповідні території.

ВЕЗ у Криму скасовується

Скасовано дію закону «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Відтепер Крим – просто окупована територія.

Встановлено порядок взаємодії цивільної й військової влади

Керівники військово-цивільних адміністрацій (ВЦА) населених пунктів призначатимуть й звільнятимуться з посади керівником обласної ВЦА за погодженням з Командувачем об’єднаних сил.

Якщо на якійсь території буде запроваджено воєнний стан, повноваження ВЦА, місцевих рад, голів і старост буде припинено. Натомість будуть створені військові адміністрації.

Якщо підсумувати, то закон посилює позиції України в питанні звільнення окупованих територій на міжнародній арені, посилює правові підстави як для мирної, так і для силової деокупації цих територій. Закон значно посилює можливості військових і президента використовувати всі засоби для відсічі ворогу. Водночас, він передбачає значні обмеження прав людини на Донбасі, що, втім, неминуче під час будь-якого військового конфлікту.

Цей закон є переломним у правових підходах української влади до війни. Відтепер речі названі своїми іменами, і саме на цій міжнародно-правовій логіці, вочевидь, ґрунтуватимуться подальші закони і підзаконні акти, пов’язані з відсіччю російській агресії.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!