Як у Канаді відроджують занедбані міські квартали

Хоча, з іншого боку - навряд чи це налякало б радянських туристів. Вони б помітили, що в кожної (навіть бідної) сім'ї - окрема квартира з туалетом, душем і гарячою водою. Що у задрипаному магазинчику на полицях повно товарів, а черги нема. Що тут і там припарковані машини (хай інколи й побиті часом). Людині з СРСР це могло б навіть здатися багатством. Утім, для канадців це - нетрі; і насамперед, у соціальному плані.

У 2010 році чимало перехожих так само носили печатку бідності. Не тієї скрути, у яку потрапляєш тимчасово. А постійної, яка передається від покоління до покоління.

Район Hull (який англомовні називають "Галл", а франкомовні - "Аль") - через річку від центру Оттави: пішки до нього можна дістатися за чверть години. Традиційно, він вважався "бідним родичем" канадської столиці. Оттава - багата, респектабельна, переважно англомовна. Аль - франкомовний і пролетарський; окрім фабрик, тут містилися таверни та інші "осередки розпусти", аби оттавцям було де відпочити. Сама вулиця Eddy названа на честь власника сірникової фабрики. Умови роботи були такі, що жінки-робітниці тяжко хворіли і рано вмирали; довелося зчинити низку страйків, щоб вибороти собі право на повагу і відносну безпеку.

Як нищили старе місто

Центр Аля було забудовано маленькими будинками, де жили багатодітні робітничі сім'ї. Але заводи закривалися, некваліфікованої роботи ставало усе менше. Багато хто опинився на велфері.

А у 1970-ті місто вирішили "модернізувати". Старий центр знесли; людей виселили за короткий термін. Акції протесту нічого не дали. Замість житлових кварталів, виросли сірі мастодонти хмарочосів, де розмістилися федеральні міністерства. Але "недорізана" частина старого Алю залишилася.

У 2002 Аль об'єднали з сусідніми муніципалітетами, утворивши місто Гатіно (Gatineau).

Функціональний урбанізм

Функціональний урбанізм був популярний у 1960 роки. Навіщо ті старі розвалюхи? Краще їх знести - і побудувати корисну бетонну багатоповерхівку. Навіщо ця крива вуличка у центрі міста? Краще прокласти широку автодорогу з бетонними стінами.

І тільки коли чимало архітектурної спадщини вже було знищено, еліти почали усвідомлювати: пересуватися треба не тільки на машині, але й пішки. А пішки приємніше ходити зеленими бульварами, а не автотрасами. І дивитися на гарні старі будинки, а не на бетонні коробки. І почався зворотній процес. Тому старий Аль не тільки не зламали до кінця, а й навіть намагаються відродити.

Спроба відродження міста

Старий Аль може бути достатньо приємним. Вулиці тихі, а подекуди й зелені. Чимало будинків симпатичні - особливо якщо їх відремонтувати. Якщо працювати у федеральних офісах - на роботу можна ходити пішки. До центру Оттави - також близько.

В останні роки місто намагається відродити центр, зробити його приємнішим, а головне - менш "геттоїзованим". Багато що відремонтували, з'явилися нові гарні кафе та ресторани. Та й нові багатоповерхівки тепер більш гарні. Але...

"На вихідні тут усе вимирає!" - жаліється приятель, який живе у старому будинку ближче до середмістя. А ще там немає жодного супермаркету; у маленьких магазинах вибір гірший, а ціни дорожчі.

Щоб відродити район по-справжньому, треба залучити сюді молоді сім'ї. Але зараз, якщо вже у сім'ї є якісь гроші, вона радше купить квартиру чи дім у новіших районах. Не кожен обере старий маленький будинок у бідному кварталі. Навіть якщо це у центрі міста...

П’ять тисяч для заохочення

Зараз 78% мешканців старого центру є орендаторами, а не власниками житла. Будинки старіють, ремонтують їх не дуже добре. На багатьох висять таблички "À vendre" ("Продається").

З січня 2017 стартувала нова програма. Ви не маєте власної нерухомості і знімали квартиру протягом 5 останніх років? Якщо вирішите купувати будинок у старому Алі - місто дасть вам $5000. Ви маєте дитину у віці до 18 років і хочете придбати житло у центрі міста? Допомога складе $7500.

Обидві ці суми - крапля у морі. Адже, окрім власне кредиту на дім (у середньому - 200-300 тисяч доларів), треба ще сплачувати на нього податки, платити за електрику, газ... Але навіть $5000 - то вже краще, ніж нічого.

Чим старіший дім, тим більше його доведеться ремонтувати. Але й тут місто готове частково допомогти: можна отримати від $6250 до $20000 додаткових субсидій на деякі ремонтні роботи.

Соціальний мікс

"Ми хочемо, щоб центр міста був для всіх," - каже журналістам Міріам Надо, депутатка міськради.

Одна з цілей міста - перешкодити утворенню соціальних гетто. І тут Гатіно - не виняток. Наприклад, у Квебеку є мережа HLM - державних багатоквартирних будинків для сімей з низьким доходом, де орендна плата нижча від ринкової. Не знаю, як в інших містах, але у Монреалі і Квебеку HLM будують посеред "добрих" кварталів, щоб не заганяти бідних у соціальну ізоляцію.

Директор школи у старому Алі заспокоює "заможних" батьків: у звичайних початкових школах - по 26-27 учнів на вчителя, а тут - лише 20. А оскільки район вважається "бідним", то є і ресурси: легше потрапити, припустимо, до логопедів чи інших спеціалістів. Та й взагалі, різноманіття - це сила.

***

Як кожен старий квартал, Аль має свою душу. І коли в мене поганий настрій - нема нічого кращого, як півгодини поблукати його вуличками.

Видно, що район швидко відроджується. Ось з’явилося нове кафе на два столики. А ось відкрилася "клініка соціальної педагогіки". Поруч - готель після ремонту, який уперше за 50 років виглядає затишно. Ось - зелений парк. Ось - художні майстерні театру...

А по сусідству - закинутий будинок. Чи довго він ще простоїть занедбаним? А може, вже завтра сюди заселиться молода сім’я?

Добре, що місто допомагає - і докладає зусиль, щоб відродити старі райони.