"Велікоє чувство кохання": гімни міст і містечок. Сміх до коліків

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 103853 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 13/10/2009Дата публікації

У четвер стало відомо, що київська влада припинила конкурс на гімн Києва. Рішення було прийнято з урахуванням підсумків трьох проведених конкурсів - у результаті яких журі не змогло відібрати жодного твору (текст і слова) для гімну. Причиною того, що влада опустила руки, став низький рівень представлених робіт. Мовляв, у конкурсі зовсім не брали участь професіонали, лише любителі, сказали в Київраді.

Автор: Антон ЗІКОРА, літературний критик, проект «естетика незалежної України»

Цікаво, що протягом 2007-2009 років відбулося цілих 3 туру конкурсу, на проведення яких було витрачено 93,5 тис. грн. бюджетних коштів. І сьогодні виявляється, що ці гроші були витрачені дарма.

Всього ж на розгляд комісії надійшло близько 70 «креативів». Виходить, на вивчення кожного з них пішло більше тисячі триста гривень. Важка робота у членів журі!

Добре, біс з ними, з бюджетними грошима, в країні щомиті більше розкрадається, давайте поговоримо про гімн. Виявляється, гімни в сучасній Україні пишуть часто і з великим бажанням.

Взяти хоча б, наприклад, гімн міста Кіровограда, затверджений на засіданні Кіровоградського міськвиконкому 25 серпня цього року.

Квітуй, рідне місто, на долю багате,

Де степ золотиться в ясну голубінь!

Тобі сивочола фортеця – як мати.

Інгул споконвічно – як батько тобі.

Розумію, цей гімн може сподобатися не кожному. Але ніхто не має права сказати, що його писав непрофесіонал, адже автор слів - заслужений працівник культури України Олег Попов.

Горда Буча

Свої гімни мають не тільки обласні столиці, але й маленькі містечка, на кшталт Бучі:

Ти з Києвом стольним - найближчі сусіди,

У будні і свято з ним поруч ідеш,

Вражають красою твої краєвиди,

Новими будівлями швидко ростеш.

Буча, Буча - місто моє рідне,

Мій чарівний краю, радість і життя,

Небо над тобою чисте і блакитне,

Що за обрій кличуть в світле майбуття.

У Бучі проживає всього тридцять тисяч чоловік, але, як бачимо, кількість населення - не головна умова для наявності гімну. Головне - самосвідомість жителів і професіонали, які здатні скласти його.

Гімн Кривого Рогу - одразу ж із нотами

А взагалі маленька Буча втерла носа і Києву, і іншим столицям.

Річ у тім, що самостійним містом вона стала тільки 1 січня 2007 року, а до цього була селищем міського типу і підпорядковувалася міській раді міста Ірпінь.

Проте ось що співається у гімні міста:

Минуло тобі вже сто років од віку (!!!),

Але моє місто завжди молоде,

Бо має в майбутнє дорогу велику,

І стрімко до нього із вірою йде».

Гімн Бучі з'явився на міському порталі в квітні 2007, тобто буквально через три місяці після утворення міста. И - відразу «сто років од віку».

Нехитрі підрахунки показують: якщо три бучанських місяця прирівнюються до ста звичайних років, виходить, місту скоро буде півтори тисячі років.

Однак на міському порталі сказано, що «вперше в письмових джерелах Буча згадується в 1630 році», причому як селo Яблунька. Непорядок.

Послухати гімн непохитної Бучі можна тут

А ось слова гімну Луганська - неофіційного, правда, написав покійний нині поет Михайло Таніч. Так, той самий, засновник групи «Лесоповал», автор хітів з красномовними назвами «Столыпинский вагон», «Воруй, Росія!», «Баня в зоне» та інших.

Можна, звичайно, запитати, чому слова до гімну Луганська придумує російський поет (автор музики - Олександр Федорков). Але причіпки тут не є доречними: свого часу Таніч навчався в Луганську і навіть вивчив одне українське слово:

«Луганщина - песня моя, в степи ковылей колыхание,

Луганщина - ты для меня, великое чувство кохання!», - співає «Лесоповал».

Болюча тема українсько-російських відносин відбилася і в історії з гімном Севастополя. У міста була пісня Градова і Мураделі, називалася вона «Легендарный Севастополь»:

Здесь на бой, святой и правый,

Шли за Родину свою,

И твою былую славу

Мы умножили в бою.

Скинув черные бушлаты,

Черноморцы в дни войны

Здесь на танки шли с гранатой,

Шли на смерть твои сыны…

Київська влада, витративши купу грошей на новий гімн Києва, тепер обирає між двома справді народними варіантами

Проте Мирослав Мамчак, голова спілки офіцерів України, придумав свій варіант:

Тут не раз у бiй кривавий

Йшли на подвиг козаки,

Бились насмерть в бастионах

Черноморцi-моряки.

Скинув флотськiї бушлати,

Як колись у днi вiйни,

Знов у бiй готовi встати -

Українськи моряки…

Чим йому не сподобалися «чорні бушлати» і для чого їх потрібно було змінювати на «флотські», досі залишається загадкою. Але варіант Мамчака став червоною ганчіркою для русофілів півострова Крим.

Спец-поезія для міліціонерів: «герць-честь»

Втім, гімни мають в Україні не лише міста. Ось, наприклад, марш Харківського національного університету внутрішніх справ:

Над нами сонце променисте

Шатром розкинуло блакить.

Співають сурми урочисто,

Велично прапор майорить.

Вся Україна в наших лавах:

Кримчани тут, поліщуки,

Донбас, Одеса і Полтава,

Херсон, і Львів, і Близнюки.

Чудово! Де б ще так об'єдналися поліщуки зі Львовом, як у словах поета Олександра Ярмиша, присвячених ХНУВС.

Прапор і гімн Макарова Київської області. Затверджено на XXIV сесії Макарівської районної ради від 10 квітня 2003 року

А приспів тут такий:

На нас чекає труд невтомний

Нам кожен день іти на герць.

Девіз наш добре всім знайомий:

То є «Знання, Закон і Честь».

«Невтомний-знайомий», «герць-честь», кажете? Нічого, для міліціонерів зійде.

А ось Донецькому національному університету не пощастило ще більше. У нього цілих два гімни, і обидва придумані недругами цього вузу. У першому випадку слова, у яких аж три автори, такі:

Слався, слався, наш Донецький університет!

Шлях класичної освіти нас веде вперед!

З вірою в щасливу долю, світле майбуття

Україні нашій рідній присвятим життя!

Нам наука відкриває обрії, світи,

Надихає досягнути гідної мети.

Тут завжди, як скарб нетлінний, мов святі дари,

Надають знання доценти і професори!

Гімн Полтави: Знову зорі неозорі, знову пісня солов'я, это все мое, родное, это Родина моя!

І це ще м'який варіант, другий гімн Донецького національного - повний хард-кор:

Господи, благослови місто, в котрім на весні

Розквітає мільйон троянд!

Нам судилось вчитись тут

І величний скарб наук пронести крізь років океан.

Рідний університет,

Крилам нашим силу дай,

Щоб могли ми піднестись до вершин.

Щоб мети ми досягали, щоб твою ми велич

Прославляли з краю в край.

Скажіть, які неподобства творяться в Донецькому університеті, якщо про нього так пишуть?

Талант не прокуриш

Але не все так погано. Довгі нічні пошуки в Інтернеті показали, що в Україні існують досить якісні твори, що оспівують міста. По-перше, це гімн Нової Одеси:

Де Буг тече, де в плавнях чисті плеса,

Де з краю в край ясніє далина -

Розкинулась в садах Нова Одеса -

Мого й твого роду сторона.

Ми гордимось здобутками, що маєм,

Нам далі йти, нам краще будувать!

Хай наше рідне місто розквітає,

А нам його ділами прославлять.

Нова Одеса розквітає, а нові одесити його ділами прославляють

По-моєму, відмінні і музика, і слова. Причому належать вони поету-аматору, самодіяльному композитору Володимиру Ніцаку. І хіба вони гірше, ніж в "професіоналів"?

Другий твір, що сподобалося нам, - гімн Казантипу-2006. Розумію, у вас можуть від такої «музики» почати кровоточити вуха, але, погодьтеся, слова хороші:

Солнечный день, я присел на траву,

солнечный день, я снова живу,

радуюсь жизни своей на земле,

радуюсь солнцу и зеленой траве,

В радости муха,

в радости слон,

рад неудачник и рад чемпион,

в радости все на этой земле!

Рады все люди зеленой травееее!!!!

Що ж, талант не тільки не проп'єш, але й не прокуриш... Слухайте!

Так захопився, що не помітив такого факту: мною проаналізовано одинадцять текстів.

Виходить, якби я працював в журі Київської міськадміністрації, мені мали б заплатити за мою працю більше чотирнадцяти тисяч гривень.

Гімн Луганщини можна послухати тут:

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!