Начальник ГОУ Генштабу Ігор Кабаненко: "Армія не отримала грошей, на які можна купити 50 бойових літаків"

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 80628 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 25/09/2009Дата публікації

Інтерв'ю з військовими - справа непроста: в процесі узгодження армійці люблять вживати сухі й чеканні фрази, вилучати окремі речення, які можуть містити засекречену інформацію тощо. Інтерв'ю ZaUA.org із Начальником Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України віце-адміралом Ігорем КАБАНЕНКО виходило таким же - хоча після того, як начальник Генштабу Сергій Кириченко через ЗМІ попередив уряд про хвилювання в армії, ми сподівалися на більш відверту розмову.

Але військові є військові. За брамою контрольно-пропускного пункту Генштабу відчуття нашої рідної анархії ніби й зникає. Територія прибирається, підтягнуті офіцери віддають честь, на сейфі стоїть ікона Покрови Пресвятої Богородиці, а над столом - портрет президента.

Ігор Кабаненко у розмові зважує кожне слово. Він уникає коментувати політичні конфлікти. Він розповідає, як армія поки що виходить з непростої фінансової ситуації і що треба зробити для її розвитку. І за цими сухими фразами ховається головне послання вищого армійського командування до влади - армія може і готова ефективно захищати країну.

Тільки зараз військо виживає. А треба, щоб воно розвивалося. Це не так уже багато й коштує - особливо на тлі того, що робиться у світі. А наразі схоже, що уряд після тривожних заяв військовиків просто трохи додав "на виживання".

З фінансування армії у бюджеті-2010 ми й почали нашу розмову.

ФІНАНСУВАННЯ В БЮДЖЕТІ:

виділяють від 12 до 20 млрд грн, потрібно 32 млрд

ІГОР КАБАНЕНКО: За показниками фінансування ми знаходимося десь на рівні Словаччини, в якої армія увосьмеро менша, ніж наша. До того ж у них немає флоту, та й взагалі — зовсім інша ситуація з точки зору забезпечення національної безпеки.

В цьому році ресурси, які виділяються на потреби оборони, дуже обмежені - це 11,65 млрд грн, з яких 4,22 млрд грн - кошти спеціального фонду.

Тобто, гарантований бюджетний ресурс складає 7,43 млрд. грн. Переважна частка цих коштів спрямовується на утримання Збройних Сил. (Загалом видаткова частина у проекті бюджету-2010 складає 410 млрд грн - ZaUA.org)

ZAUA.ORG: Тобто проїдається армією?

- Утримання Збройних Сил – це грошове забезпечення військовослужбовців та зарплата цивільного персоналу, витрати на харчування особового складу, його медичне забезпечення, а також забезпечення життєдіяльності військових частин. Це те, без чого військо взагалі не може існувати.

Цьогорічний бюджетний ресурс, передбачений на утримання Збройних Сил, не покриває усієї потреби, навіть за умов жорсткої економії. Тому, у ході недавньої зустрічі начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (зараз цю посаду обіймає згаданий вище Сергій Кириченко - ZaUA.org) з Прем’єр-міністром України були обговорені невідкладні поточні потреби Збройних Сил та прийняті відповідні рішення. Станом на сьогодні готується постанова Кабінету Міністрів України щодо виділення додаткових коштів на покриття цих потреб.

Але для того, щоб військо розвивалося, частка оборонного бюджету, яка спрямовується на його утримання, не повинна перевищувати 30% оборонного бюджету.

Це світова практика.

В ідеалі відсоткове співвідношення основних сегментів оборонного бюджету (утримання, підготовка та розвиток) повинно складати 25, 25 та 50%.

Чому це важливо? Тому, що військо повинно бути боєздатним, спроможним захистити Батьківщину. Для цього воно - крім укомплектування особовим складом та обладнання місць дислокації військових частин - повинно бути забезпеченим сучасним справним озброєнням та військовою технікою, а також мати відповідний бойовий вишкіл особового складу.

Винищувач Міг-29 - один із основних літаків наших ВПС. Ці літаки треба модернізувати

Тобто льотчики, моряки, танкісти, десантники та інші військові повинні вміти застосовувати наявне озброєння та бойову техніку в любих умовах сучасного бою.

Це аксіома.

Звичайно, в межах цьогорічних видатків ці проблеми не розв’язати.

Тут мова йде про зовсім інші цифри.

При підготовці оборонного бюджетного запиту на 2009 рік ми підрахували, що для того, щоб надати нового поштовху розвитку нашим Збройним Силам, держава повинна була виділити близько 32 млрд грн.

Для порівняння, наш найближчий сусід Польща у цьому році на потреби армії спрямовує близько $10,9 млрд. (за сьогоднішнім курсом — 90 млрд грн — ZaUA.org).

- Якщо порівняти фінансування армії з 1991 року, то в які роки ЗСУ найкраще фінансувалися?

- Питання недофінансування - хронічна хвороба, яка супроводжує армію весь період будівництва і розвитку ЗСУ. В цьому році це питання найбільш болюче.

Наприклад, ресурс, виділений на підготовку (тобто навчання) ЗСУ цього року зменшено в сім разів порівняно з минулим роком. На забезпечення життєдіяльності армії виділено четверту частину від того, що нам потрібно. На перевезення залізничним транспортом - 2%.

В цьому контексті хотів би відзначити, що в непростих умовах, не зважаючи на значні фінансові обмеження, Збройні Сили України зберігають свою боєздатність.

Поки що це питання вирішується за рахунок спрямування наявних ресурсів на визначені пріоритети, впровадження режиму жорсткої економії коштів та маневру внутрішніми резервами. Але ці можливості вже майже вичерпані.

- А що це за «маневри»? Як взагалі армія могла б вплинути на покращення фінансування, які є внутрішні можливості?

- Ну, наприклад, були перехідні запаси минулого року – в тому числі пального. Ми це все консолідували і використовуємо чітко за пріоритетами. Але зрозуміло, що в наступному році таких запасів вже не буде.

Ми підготували оборонний бюджетний запит на наступний рік. Це 19,8 млрд грн.

Зазначена цифра всебічно обґрунтована аналітиками Генерального штабу з урахуванням усіх можливих аспектів:

- потреби на утримання армії,

- пріоритетних напрямів розвитку війська,

- досягнення необхідного рівня бойового вишколу,

- забезпечення виконання міжнародних угод у військовій сфері (зокрема, участі у міжнародних миротворчих операціях),

- можливостей оборонно-промислового комплексу,

- впливу на Україну світової фінансової кризи та інших.

Віце-адмірал Ігор Кабаненко: "Війська спроможні виконувати завдання за бойовим призначеням"

Хотів би наголосити, що це знову мінімум від того, що нам потрібно. Але, якщо ми отримаємо цей ресурс, то зможемо розв’язати нагальні, найбільш важливі питання по авіації, зенітно-ракетним системам, радіолокаційним комплексам, кораблям.

Цей ресурс буде витрачено і на інші актуальні для армії цілі: створення єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ і розвиток сил спеціальних операцій (підрозділи, призначені для ведення спеціальних бойових дій).

Ця сума дозволить нам відновити рівень підготовки військ, який був досягнутий у минулі роки, а також наростити підготовку Об’єднаних сил швидкого реагування. Скажімо, нам не доведеться вдаватися до економії на годинах нальоту авіаційних екіпажів, наплаваності кораблів та підготовці основних підрозділів Сухопутних військ.

Крім цього, ми зможемо вирішити ряд соціальних питань, насамперед, продовжити будівництво житла для військовослужбовців.

РОЗВИТОК ОБОРОНКИ:

купувати власне озброєння і модернізувати радянське

- Проблеми з авіацією і протиповітряною обороною — уточніть, будь-ласка.

- Потрібно модернізувати авіаційну техніку, відновлювати стан її справності - це раз. Два - потрібно продовжувати ресурс зенітно-ракетних систем, який уже знаходиться на грані.

- Станом на сьогодні в разі необхідності системи ППО зможуть відбити атаку умовного противника?

- Система ППО держави є боєздатною. Відповідно до завдань, визначених Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, 24 години на добу, 7 діб на тиждень визначені підрозділи Збройних Сил несуть бойове чергування з прикриття важливих державних об’єктів від ударів з повітря.

- А в політиків є розуміння того, що в наступному році треба щось змінювати?

- Багато рішень вже прийнято і вони лише потребують реалізації. Ми очікуємо, що в наступному році питання фінансування будуть вирішені на достатньому для забезпечення обороноздатності держави рівні.

- Ви говорили про “поштовх розвитку збройних сил”. Про що саме йдеться?

- Мова йде про значні бюджетні видатки, які повинні спрямовуватися на закупівлю новітніх зразків озброєння та військової техніки, модернізацію того, що є, а також розвиток інфраструктури. Саме це складає зміст поняття “розвиток Збройних Сил”.

Якщо брати Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, то ми по цій програмі вже недоотримали 12,4 млрд. грн. Це саме ті гроші, які мали йти не на утримання, а на розвиток Збройних Сил.

За ці кошти можна було закупити півсотні сучасних бойових літаків та вертольотів, або близько 1000 одиниць сучасної бронетанкової техніки, могли побудувати п’ять нових кораблів класу “корвет”.

Значна кількість існуючого озброєння вироблена ще за радянських часів, вже морально і фізично застаріла, та вимагає значного ресурсу для підтримання її у працездатному стані. Тобто, питання переозброєння національного війська треба вирішувати в першочерговому порядку.

Україна має значний науковий потенціал у оборонній галузі - за останні роки ми прийняли на озброєння понад 50 сучасних зразків. Це зброя, яка відповідає сучасним оперативно-тактичним вимогам та новітнім поглядам на застосування збройних сил.

На жаль, закупка зазначених зразків Збройними Силами України здійснюється повільно, переважно в декількох одиницях. Причина тривіальна – немає коштів.

Хотів би додати, що в нашій державі є підприємства, які при відповідному оновленні виробництва спроможні будувати сучасні кораблі і виконувати їх комплексний ремонт. У нас є потужності для будівництва Ан-70 — дуже потрібного для потреб армії літака.

Наша держава має розвинену танкобудівну промисловість, наші радіолокаційні системи — найсучасніші на сьогоднішній день, вони не мають аналогів у світі. При відповідному фінансуванні ми можемо виробляти сучасні, новітні зразки озброєння і забезпечувати ними власну армію.

- А, скажімо, винищувачі ми можемо будувати?

- Жодна європейська країна не має закінченого циклу виробництва по всім зразкам озброєння.

І всі цивілізовані країни - зокрема наші сусіди - намагаються знаходити доцільну міждержавну кооперацію в питаннях оновлення власного озброєння та виділяють на це достатній ресурс. Це є запорукою того, що рівень їх обороноздатності та захищеності від сучасних загроз національній безпеці не зменшуватиметься.

Щодо винищувачів: ми маємо достатні можливості для модернізації існуючого парку літаків Міг-29 і Су-27 - зі встановленням на них та інші типи літальних апаратів новітніх засобів управління, навігаційних систем, найсучаснішого озброєння та іншого обладнання.

ВІЙСЬКОВІ НАВЧАННЯ:

цього року - дуже мало, зате наближені до бойових

Ще один критичний момент — підготовка особового складу, його бойовий вишкіл. Без фінансів, і досить значних, тут також не обійтися.

Хотів би, щоб ми знов подивилися на наших найближчих сусідів. За цей рік вони провели понад 50 заходів оперативно-стратегічного рівня. Я не кажу про тактичні навчання рот, батальйонів та окремих бригад, а веду мову про значно більші масштаби.

- Це коли в штабі сидять над картами і комп’ютерами?

- Ні. Це коли війська рухаються, коли авіація літає, кораблі – в морі, коли на полігонах відбуваються серйозні заходи із залученням величезної кількості різнорідних угрупувань військ.

До зазначених заходів в суміжних країнах у цьому році загалом було залучено понад 180 тисяч чоловік особового складу і біля 12 тисяч одиниць військової техніки.

І це нормально. Тому, що усі наші сусіди хочуть мати гарантований рівень забезпечення власної безпеки, що є запорукою їх сталого розвитку. Без тренування, підготовки власного війська це неможливо.

- Хто з сусідів провів найбільше навчань?

- Якщо вести мову про інтенсивність підготовки, то вона у наших сусідів знаходиться приблизно на однаковому рівні (виходить, що Польща, Білорусь, Росія, Туреччина, Румунія і Угорщина провели кожна приблизно по 8-10 навчань із залученням по 20-40 тисяч солдат і офіцерів і по 2-2,5 тисяч військової техніки - ZaUA.org).

Навіть і пріоритети навчань у цих країнах більш менш однакові. Насамперед, це підготовка льотних екіпажів, корабельного складу, аеромобільних і механізованих військ, сил спеціального призначення.

- А скільки за цей час провела навчань Україна?

- У 2008 році ми провели масштабні міжвидові командно-штабні навчання “Морський рубіж-2008”, “Рішуча дія-2008”, низку тактичних навчань з бойовою стрільбою, льотних тактичних навчань авіації, походів кораблів, перевірок бойової готовності та інших заходів з залученням значної кількості військ (сил).

У цих торішніх навчаннях взяли участь близько 40 тис. військовослужбовців, понад 4,7 тисяч одиниць озброєння та військової техніки, зокрема 150 літаків та 32 корабля, катера та допоміжних судна.

У 2009 році наші можливості дуже обмежені. Той ресурс, який був виділений у бюджеті, дозволяє забезпечити підготовку лише за найбільш пріоритетними напрямами.

Насамперед, підтримати рівень підготовки екіпажів авіації, яка залучається до бойового чергування з прикриття важливих державних об’єктів від ударів з повітря.

Плюс обмежений ресурс витрачено на навчання найбільш важливих підрозділів Об’єднаних сил швидкого реагування - це підрозділи, призначені для запобігання і стримування можливої агресії, негайного реагування на загрози у воєнній сфері.

Слід зазначити, що незважаючи на багатократні фінансові обмеження, ми знайшли можливість у вересні-жовтні провести перевірки бойової готовності окремих частин Збройних Сил, які залучаються до виконання найбільш важливих завдань.

Ці перевірки проводяться в умовах, як то кажуть, максимально наближених до бойових. Командиру частини вручається пакет і він в скорочені строки комбінованим способом (своїм ходом на техніці та залізничним транспортом) виводить війська на значну відстань від місця постійної дислокації у призначений район (полігон), де проводить тактичне навчання з бойовою стрільбою з залученням винищувальної, штурмової, бомбардувальної авіації та авіації Сухопутних військ.

Зазначені заходи є вкрай важливими з огляду на те, що вони дають можливість, так би мовити, отримати зріз реальної бойової готовності Збройних Сил України. Вже сьогодні ми маємо перші результати перевірки, які свідчать про спроможність військ виконати завдання за бойовим призначенням.

- Чи проводилися в цьому році навчання «Сі Бриз»?

- Міжнародні навчання “Сі Бриз” проводяться з 1997 року та спрямовані на покращення взаємосумісності Збройних Сил України з арміями інших держав-учасниць навчань, зміцнення довіри та безпеки у військовій галузі.

На жаль, в цьому році ці навчання будуть проведені лише у командно-штабному форматі (без залучення військ).

- А чому вони не відбулися в традиційному форматі?

- Є аспекти, які пов’язані з тим, що не було прийнято відповідних політичних рішень.

- Ви маєте на увазі голосування Верховної Ради?

- Існуючі в державі процедури передбачають схвалення цього питання Верховною Радою України.

Крім цього, низка міжнародних навчань була відмінена нашими партнерами, тому що фінансово-економічна криза вплинула в тому числі і на них.

- Так «Сі Бриз» був відмінений партнерами чи Верховною Радою?

- Ну ви же знаєте, як розвивалися події в цьому питанні. (Oчевидно, віце-адмірал має на увазі те, що парламент цього року навіть не включив пункт про навчання до порядку денного - і ключову роль в цій історії зіграла фракція Блоку Литвина - ZaUA.org). Я ж хочу наголосити, що навчання «Сі Бриз» довели свою доцільність і ми дуже зацікавлені в їхньому регулярному проведенні.

Вони додають нашим військам спроможність швидше реагувати на сучасні загрози, до того ж готують їх до участі в міжнародних миротворчих операціях.

РЕФОРМИ:

якщо армія не розпоряджається майном, то вона не повинна його охороняти

- В Росії зараз розпочалася реформа, яка в нас уже майже проведена – переведення в бригади. Це ефективно для управління військами?

- Збройні Сили України вже давно перейшли на бригадну структуру. Бригадна структура - це можливість створити мобільні компоненти армії, спроможні вирішувати сучасні бойові завдання. Це світовий досвід, який перевірений практикою.

Сучасне збройне протиборство передбачає застосування різнорідних угруповань військ, чітку міжвидову взаємодію, взаємоузгодженість дій у всіх середах (на землі, в повітрі та на морі), ефективну систему всебічного забезпечення.

Для вирішення цих завдань в Збройних Силах України були створені Об’єднане оперативне командування, як орган оперативного управління міжвидовими угрупованнями військ, та Командування сил підтримки, як орган організації всебічного забезпечення застосування військ. Сьогодні з впевненістю можна стверджувати, що ці рішення були правильними та є кроком вперед.

Країни-сусіди також реформують свої збройні сили в цьому напрямку. Це сучасні підходи, яких дотримується більшість країн. І якщо Росія взяла для себе цей досвід, то це абсолютно нормально.

- Які реформи в ЗСУ ще не здійснені?

- В результаті реформування національного війська ми маємо досягнути - і це визначено Державною програмою розвитку Збройних Сил України на період 2006-2011 років - невеликої за чисельністю, але оснащеної новітніми зразками озброєння, добре підготовленої, професійної армії. Це мета розвитку Збройних Сил України.

Почнемо з чисельності Збройних Сил. Часто в цьому контексті використовують термін “скорочення”, що є не зовсім вірним. На наш погляд, на сучасному етапі це питання повинно вирішуватися системно разом з оновленням озброєння, утилізацією (реалізацією) непридатного (надлишкового) озброєння, воєнної техніки та майна і професіоналізацією війська.

Сучасні системи озброєння завдяки напівавтоматичному та автоматичному принципу побудови потребують меншу кількість персоналу для управління ними.

Наприклад, новітні радіолокаційні станції обслуговує 2-4 особи. Ці станції взагалі можуть не потребувати обслуговуючого персоналу та запускатися від кнопки оперативного чергового. А ті, які ми маємо на сьогодні, потребують цілого відділення (10-15 чоловік - ZaUA.org).

Ці підходи актуальні для усіх видів Збройних Сил і стосуються не лише для радіотехнічних комплексів. Особливо систем управління військами та зброєю, автоматичної передачі даних та комутації каналів зв’язку. Це серйозний резерв зменшення чисельності.

Інший аспект – це утилізація чи реалізація надлишкового майна, яке зберігається в Збройних Силах України. Збройні Сили питанням реалізації не займаються – на це є уповноважені структури, які повинні вирішувати ці питання. Але ми продовжуємо охороняти і обслуговувати це майно.

Величезна кількість особового складу зберігає все це на арсеналах, базах та складах, щодня заступає в наряди, проводить відповідні роботи по забезпеченню належних умов зберігання. Якщо процес утилізації піде швидко, то значна кількість персоналу буде вивільнена від цього обов’язку і, відповідно, вивільняться значні кошти.

Щодо професіоналізації армії, то інтенсивність цього процесу напряму залежить від ресурсів. Потрібно створювати мотиви, стимули, які дозволять молодій людині свідомо пов’язувати своє майбутнє з професійною військовою службою. Адже за тисячу гривень на місяць це буде зробити проблематично.

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ: у інформаційній війні армія сподівається на підтримку держави

- Припустiмо, що почнеться - не дай Бог - війна. Вона швидка, тривають якісь диверсантські, партизанські дії і в цей же час іде масова інформаційна кампанія серед населення. Чи готова до таких умов наша армія, чи є структури, які оперативно зможуть на такі загрози реагувати?

- Сучасні підходи до конфліктології дещо інші, ніж ті, що були 20-30 і більше років тому. Вони спрямовані на уникнення збройного протистояння, а у разі його виникнення – локалізацію (нейтралізацію) збройного конфлікту на ранніх стадіях.

При такому підході, на певних етапах ескалації напруженості збройні сили, які призначені для застосовування в гарячій фазі конфлікту, не будуть головними гравцями.

За таких умов розв’язання кризи в ході її латентної фази буде прерогативою інших активів держави - інформаційних, дипломатичних, економічних, екологічних і інших.

Якщо дивитися на згадану проблему під цим кутом зору, то я, мабуть, відповів на ваше запитання.

- Чи є у військових можливість налагодити альтернативне енергозабезпечення, якщо його відмикає енергокомпанія?

- Питання відключення від електроживлення - знову ж таки, питання фінансів. Але об'єкти, які несуть бойове чергування, ніколи не відключаються - про це є відповідні рішення Президента України і постанови Уряду.

Що стосується інших об’єктів... Станом на сьогодні по комунальним послугам ми живемо в борг. Існує величезна кількість військових містечок, які мають обмеження в забезпеченні світлом. Але, вузли зв’язку, казарми, їдальні, парки та місця зберігання зброї забезпечені повністю.

На випадок раптового відключення в усіх частинах є резервні джерела електроживлення – дизель-генератори з відповідним запасом недоторканого пального.

- Регулярно під час новин із Сомалі в суспільстві виникає запитання - чи можуть українські військові допомогти громадянам України, які потрапили в полон до піратів?

- В нас є особовий склад, кораблі, які здатні виконувати завдання біля берегів Сомалі в кооперації з кораблями інших країн, які вже надали власні активи до складу військово-морського угруповання в цьому районі.

Але перед виконанням цього завдання необхідно провести їх безпосередню підготовку. Вона включає технічні аспекти (регламенти, технічне обслуговування окремих зразків корабельного озброєння), допідготовку особового складу (вивчення необхідних процедур, порядку дій та застосування зброї, відпрацювання окремих питань в базі та морі), забезпечення достатніми запасами пального, інших матеріально-технічних засобів.

Це нормальна процедура. Скажімо, в НАТО, наприклад, задовго до початку операції складається операційний план, витяги з якого доводяться до усіх країн-учасників. Там зазначається, до чого підрозділи повинні бути готовими, порядок виконання завдань та інші питання. На підставі цього плану і проводиться безпосередня підготовка до конкретної операції.

- Скільки потрібно коштів, щоб підготувати і відправити український корабель до берегів Сомалі?

- Близько 35 млн грн на одну операцію (ротаційний цикл) нашого корабля.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Розмовляли: Павло СОЛОДЬКО, Юрій ПАЛІЙЧУК

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ДОВІДКА: віце-адмірал Ігор Кабаненко

Ігор КАБАНЕНКО - представник "нового генералітету", тих 19 вищих офіцерів, які прийшли на свої пости внаслідок сенсаційної ротації керівництва, проведеної в листопаді 2007 року тодішнім міністром оборони Анатолієм Гриценком.

До свого призначення на пост начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС України Ігор Кабаненко займав посаду військового представника місії України при НАТО.

Цікаву історію про капітана Кабаненка в 1994 році розповідає сайт "Українське життя в Севастополі". Йдеться про провокацію офіцерів 318-го дивізіону Чорноморського флоту РФ, який у ті дні був розташований в Одесі.

"В Одесі в ці дні віце-адмірал Володимир Безкоровайний у повній мірі проявив свій характер і силу волі. У відповідь на збройну провокацію він 10 квітня блокував українськими моряками і особовим складом болградського гарнізону 318-й дивізіон. І в лічені хвилини цей дивізіон був обеззброєний, а його командування, майже все п’яне, за провокацію збройного конфлікту заарештовано.

Активними помічниками командувача ВМС в Одесі були капітани 2 рангу Вадим Махно і Ігор Кабаненко, які обеззброїли вузол зв’язку і штаб дивізіону.

Коли п’яні російські вояки були вже приведені до порядку, а їхня зброя здана і закрита у сховища, на територію дивізіону ЧФ прибув підрозділ спецназу одеського полку Міністерства внутрішніх справ України. Російськомовний начальник штабу цього полку, що очолював загін, як виявилося, прибув на допомогу морякам ЧФ і спробував витіснити з Одеси моряків ВМС України.

Лише рішуча і безкомпромісна позиція капітана 2 рангу Вадима Махна і його підлеглих змусила одеських „правозахисників” повернутися до своїх казарм."

ДОВІДКА: порівняння цифр у Бюджеті-2010 - скільки є і скільки треба

Народний депутат руху "За Україну!" Іван Стойко надав ZaUA.org порівняльні дані щодо того, скільки коштів передбачається виділити на потреби армії в одному з варіантів Держбюджету-2010, і скільки наші Збройні сили потребують насправді.

Загалом середній рівень забезпеченості потреби Міністерства оборони складає 42,4%! І якщо на "прогодування" щось виділяють, то на розвиток - якісь там відсотки від потрібного.

Втім, дивіться самі.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!