Навіщо потрібна кримінальна справа по Голодомору

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 71001 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 27/05/2009Дата публікації

Те, що СБУ порушила кримінальну справу за фактом учинення в Україні геноциду в 1932-1933 роках, дуже важливо - ZaUAorg пояснює чому.

Якщо Віктор Янукович вважає відкриту Службою безпеки України справу про трагедію 1932-33 років “провокацією”, то це, вочевидь, його робота. Але соратник Луценка Геннадій Москаль, який називає її “нісенітницею”, сам говорить нісенітницю.

АВТОР: Анатолій Бондаренко

Ця справа потрібна не для того, щоб посадити у тюрму якогось 90-річного комуністичного активіста. Головне її завдання - врятувати свідчення людей, які пережили голод, зробити їх юридичним фактом. Таку справу варто було відкрити навіть раніше, коли свідків було ще більше – але й зараз ще не пізно. Головне, щоб справа не потонула у словах.

Щоб докази мали юридичну силу, їх слід правильно оформити

Визнання Голодомору геноцидом не відбудеться просто так. Потрібна важка, кропітлива і нудна робота зі збору свідчень – подібна до тієї, яку після Другої світової проробили ізраїльтяни.

Пам'ятник жертвам Голоду в Києві, споруджений на кошти ентузіастів

Така робота потроху здійснювалася ентузіастами. У 1980-их роках представник Конгресу США Джеймс Мейс, якого залучило до досліджень українське лоббі, зібрав багато свідчень серед нашої діаспори в Америці. В 1990-их “білу книгу” Голодомору писали діячі Народного руху України, журналісти та й пересічні громадяни. Моя колега з каналу “1+1” Юлія Солодько поїхала в село Бахмач, де записала на професійну відеокамеру свідчення її покійного дідуся і його односельців.

Прикладів подібного збору свідчень можна навести багато, але можливості і ресурси ентузіастів не йдуть у жодне порівняння з можливостями державної машини. Тим більше що цей збір здійснюватиметься відпрацьованим механізмом – збором доказів для кримінальної справи.

За президентства Ющенка свідчення централізовано збирали і обласні державні адміністрації. Але цього також не достатньо, аби встановити всю правду про той Голод.

Для того, щоб свідчення очевидців трагедії стали юридичними фактами, потрібно дотримуватися чіткої процедури, визначеної законодавством. Усі зібрані до цього часу оповіді свідків тих жорстоких подій – хоч зібрані ентузіастами на кшталт Юлі Солодько, хоч цитовані президентом Ющенком під час своїх публічних виступів, не мають статусу юридичних доказів. Кожна така розповідь – страшний за своєю емоційною силою документ, але до справи його «підшити» неможливо.

Слідчі органи мають усі юридичні повноваження вже 2,5 роки

Своєрідним історичним жартом є те, що почати збирати справжні, юридично обґрунтовані, докази злочинів, які пізніше можуть бути використані в суді, можна лише використовуючи радянські правові норми, які ще подекуди збереглися в нашому законодавстві.

Люди вшановують пам'ять самотужки (монумент у Харкові)

Зокрема, таким юридичним радянським пережитком є повноваження прокуратури відкривати кримінальні справи за фактом події, не висуваючи – принаймні на першому етапі – звинувачень якомусь конкретному виконавцю. І цим необхідно було скористатися.

«У місцевостях, де був голод, вже зараз будь-який прокурор, починаючи з районного, може негайно відкрити кримінальну справу за фактом масового знищення людей», – говорить Віктор Шишкін, який свого часу був Генеральним Прокурором України, а нині – суддею Конституційного Суду.

На жаль, наша прокуратура з її незмінними святославами піскунами є не державним органом, а клубом із виконання приватних політичних замовлень. Тому зрештою замість прокурорів подіями 1932-33 рр. зайнялися слідчі СБУ.

Після прийняття у листопаді 2006 року закону, який визначає Голод 1932–1933 років як геноцид українського народу, наші слідчі органи отримали всі юридичні можливості, аби відкривати справи щодо тих трагічних подій. Варто зазначити, що згідно з резолюцією ООН від 1968 року будь-який геноцид як злочин проти людства не має терміну давності.

Злочини Голодомору доведе тільки відкритий судовий процес

Після того, як доказова база буде зібрана, принаймні теоретично, з’явиться можливість проводити процеси проти виконавців та організаторів Голодомору в Україні.

...А цей монумент біля Києво-Печерської лаври споруджено державою

Наголосимо, що судити винних у геноциді можна, навіть якщо їх уже немає серед живих. І тільки у відкритих судових процесах - з наведенням усіх доказів і з наявною змагальністю сторін - можна визначити вину виконавців та організаторів, довести у судах злочини Голодомору, а також точно визначити кількість його жертв.

Продовженням таких процесів можуть бути позови від родичів загиблих з вимогою усунути моральну шкоду – щонайменш прибрати монументи головних організаторів злочинів, що і досі стоять на вулицях.

Покарати винних у геноциді на міжнародному рівні надзвичайно важко – зовнішньополітична кон'юнктура часто бере гору над внутрішнім здоровим глуздом. Значно легше відновити справедливість за допомогою внутрішнього правосуддя країни. Тому відкриття кримінальної справи по Голодомору – це не нісенітниця і не провокація. Це відновлення справедливості.

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!