Сєрґєй Шнуров: «Я почав пиячити значно раніше, ніж писати музику»

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 74770 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/07/2009Дата публікації

Скромний виконавець популярних композицій Сєрґєй Шнуров (більш відомий у народі як Шнур) нещодавно завітав до Києва зі своїм свіжоспеченим гуртом «Рубль» - назва походить від слова «рубати». Рубають хлопці жорстку музику під фірмові тексти Шнура, що їх - попри філософські меседжі - радо сприймають маси.

Втім, новий проект пітерського співака лише набирає обертів за допомогою інтернету і живих концертів. Це, як відомо, не найлегший спосіб розкрутки. Та Шнур, здається, ніколи й не шукав простих шляхів.

Розмовляв: Сергій Неретін, Кіно.UA, Перший національний

- Коли ви приїздите до України, то відчуваєте, що тут інакша публіка?

= Я не так часто буваю в Україні – раз чи двічі на рік. Звісно, що українська публіка відрізняється від російської - країна інша й люди інакші!

- Просто чимало публічних осіб вашої держави кажуть, що не помічають різниці між українцями і росіянами… Ось тому я і запитую.

- Багато років тому ми гастролювали у Донецьку, так ось там я одразу відчув конкретну різницю між Україною і Росією. Власне, і київська публіка зовсім інша – не така як у Москві чи Пітері.

Хоча, зізнаюся чесно, я пиячу всюди, де буваю… Отож не можу передати у повній мірі своїх емоцій від вашого міста. Хоча цього разу я прибув до Києва у тверезому стані й трохи прогулявся вашими вулицями… Мені сподобалося.

Шнур завжди радий нагоді підкреслити, що він - із Санкт-Петербурга

- Чи правда, що перед тим, як розпочати свою естрадну кар’єру, ви вигадали собі такий імідж – «бухаючого виконавця», а вже згодом ця маска приросла до вас?

- Не зовсім так… Все ж таки пиячити я почав набагато раніше, ніж писати музику. Далі вже склалося те, що склалося. Якби вживання спиртного заважало мені жити, то я давно би полишив цю справу. А так пиячу і в мене все ОК!

До того ж, систематичне вживання алкоголю означає певний спосіб життя – з гульками, бійками тощо. Мені це наразі до вподоби.

- Одна з пісень вашого нового проекту «Рубль» має назву «Нічого нового» - вона про сучасний світ. Ви дійсно не відчуваєте нічого нового у теперішньому часі?

- Абсолютно.

- Але ж має бути присутній хоча б якийсь інтерес до життя?

- Так, я знаходжу його в тому, що займаюся собою. При цьому я намагаюся не ї…ати нікому мізки. Вчуся грати на гітарі, роблю це з кожним днем краще і краще...

Також я складаю нехарактерні для мене пісні. Тобто не такі, які ллються з мене… Я намагаюся налаштувати себе на новий жанр. Іншими словами – перероблюю себе. І мені цікаво це робити.

Ось «Ленінград» грав у стилі, який був схожий на ska-панк – щось середнє між блатняком і власне панком - а «Рубль» шпарить майже традиційний рокешник – хард-енд-хеві.

- А як же відомий вислів про смерть рок-н-ролу?

- Я взагалі люблю бути не таким як усі. Коли всі ненавиділи блатняк – я його грав. Коли всі говорили, що російський реп - гівно, я став першим його робити. Зараз кажуть, що рок-н-рол перебуває у мертвому стані – ну, ось і я тут… Обожнюю такі речі.

Так, я погоджуюсь, що рок урізав дуба… Це чудово. Побачимо, чи зможу я повернути його назад. Ми навмисно виступаємо у клубах, бо мені так більше подобається – чим менша кількість глядачів, тим краще.

Шнур дає страні рубля

- На яку аудиторію націлені пісні «Рубля»?

- На тих, хто у школі слухав Led Zeppelin, Deep Purple… Ну, і тих, хто виріс на цій музиці.

- Коли очікувати перший альбом?

- Навіть не знаю… Ми вже записали достатньо пісень - цілих два альбоми - їх можна прослухати в інтернеті. Втім, якість цих пісень мене поки що не надто влаштовує.

Крім того, од самого початку мене відвідала ідея-фікс узагалі не записуватися... Тобто бути гуртом, що поширюватиметься лише наживо та в електронній мережі. Отож, наразі існує певна невизначеність щодо виходу альбому.

- Економічна криза якось вплинула на концерти новоствореного гурту?

- «Рубль» з’явився незадовго до кризи – так співпало. Але у нас все гаразд, як бачите – виступаємо потихеньку в різних містах та країнах. Звісно, про нас мало пишуть і мало показують, але «народне радіво» діє відмінно – ще трохи і нас всі слухатимуть.

- Що, по-вашому, прийшло на зміну бандитським поколінням 90-их? З чим у вас асоціюється перше десятиріччя нового століття?

- Герой нашого часу – це чиновник. І дуже актуальним сьогоднішнім читвом є «Ревізор» Миколи Гоголя. Ця книга має зараз бути настільною. Наші підлітки сплять і бачать себе бюрократами.

- Між іншим, раніше ви постійно висловлювалися проти споживацького суспільства… Криза його розвалила?

- Ви ж відвідуєте магазини? І що ви там бачите?

- Начебто картинка не надто змінилася.

- Ну, от... Ми ж (колектив Сергія Шнурова - ZaUA.org) не стали орати й сіяти… Ви теж, грубо кажучи, займаєтесь х…нею – берете в мене інтерв’ю. Ну і яке суспільство споживачів, дозвольте запитати, ми розвалили? Ви так само тішите обивателів за їхні ж гроші, як і раніше.

- Але ж ви теж їх тішите… і точнісінько так само заробляєте, як і я.

- Я не заробляю гроші – я їх цуплю… У випадкових перехожих… (починає голосно сміятися)

Інтеліґентний петербуржець косить під робітничий клас, але на завод не поспішає. Одні гітаристи в країні!

- То виходить, що у нас все суспільство злодіїв…

- Стоп! Ви їх заробляєте своєю працею, а я – ні. Я ж не працюю… В мене навіть трудової книжки немає.

- Так заведіть.

- А навіщо?.. Ось бачите, ми з вами із різних світів. Я в принципі не працюю, навіть коли працюю... І, відповідно, не втомлююсь.

Так вам і відпочинок не потрібен…

- Чому ж?.. Я полюбляю їздити на дачу і байдикувати там. Люблю палити камін. Читаю книжки, сиджу на веранді. Люблю, коли дощ іде. Ось так я розважаюся від нічогонероблення.

- Хочу вас знову повернути до споживацької теми – що може прийти на зміну суспільству споживачів, яке виникло у нас в останні десять років?

- Всі ці легенди про суспільство споживачів… (трохи замислюється) Ось ви живете у Києві, а я в Санкт-Петербурзі… Мені достатньо від’їхати 50 кілометрів від міста - і де це суспільство? Повсюди перекошені хатинки і бабці з картопелькою на продаж…

Де цей бум? Це все міф! Хіба що кількох точок – близько 5% населення – торкнувся цей споживацький бум. А всі інші – зачаровані… Сидять та спостерігають за ним іздалеку.

- При цьому цей міф старанно культивується у телевізорі...

- Але ж це вибір тих, хто дивиться ящик. Це ж абсолютно демократична річ – його можна вмикати, а можна й не вмикати. Ніхто ж насильно тобі не ї…е мізки – ти сам собі їх ї…еш, натискаючи кнопку.

- Вас, до речі, на телебачення чомусь особливо не пускають, але ви, якщо я вірно розумію, не надто переймаєтесь з цього приводу.

- Логічно! Моє глибоке переконання – в телевізорі нормальних людей немає. Ти потрапляєш у ящик і одразу стаєш їб…ньком. Там – це вже не я.

- Ви чули про те, що у нашій країні заборонили зберігати вдома порнографію?

- Так, і це катастрофа. А що ж тепер робити з живими та голими бабами? Це ж теж порнографія! Коротше кажучи, надзвичайно дебільне рішення у вас утнули.

- Я взагалі-то хотів про інше запитати – у вашій державі часто приймають подібні, непродумані закони?

- Це не тільки в Росії… Всюди так. Чому раптом у європейських барах стало неможливо палити? Вони, бачте, таким способом борються з палінням… Ідіотизм! І таких маразматичних рішень мільйони по всьому світу.

- Чому росіяни весь час п’ють? Ви для себе відшукали якесь логічне пояснення цьому факту?

- Звісно, відшукав… Від безвиході п'ють. Від того, що складно передати тобою зроблене твоїм нащадкам. Підписаний у 1917 році Декрет про землю й досі не виконується. Земля не належить селянам – ось від цього всі наші біди.

- Я навряд чи помилюся, коли скажу, що вам хоча б раз, але доводилося пити у колі можновладців… Які вони зблизька? Не думаю, що вони з вами, та ще й підпитим, продовжують «піклуватися про народ»…

- Так, доводилося. Звісно, вони не так сильно турбуються про народ, але замислюються над цим питанням… Я знаю точно – у Кремлі дурнів немає. Але гарний і недурний або порядний і недурний – це не завжди одне й те саме.

- А вам особисто хотілося б, аби державні чола якось усе ж впливали не ситуацію з тотальним пияцтвом у бік його зменшення?

- Розумієте, в чому справа… Ніхто ж у пельку насильно не вливає – народ сам такий. Не можу сказати, що інакше не можна. Можна. Але це особистий вибір кожної людини.

Бо якщо ми все ж таки християни, то вибір завжди залишається за особистістю, а не за державою. І вмирати ти будеш один! І жоден Путін, чи Распутін тобі не допоможе в цьому. Ти один! Крапка.

- Ви слідкуєте за політикою?

- Останнім часом не дуже. Я вимкнув інтернет, не дивлюся телевізор - і в моєму житті, як не дивно, нічого не змінилося.

Це інтерв'ю Шнура можна подивитися у рубриці "Відео"

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!