Екскурсія в Євросоюз за 30 гривень (фільм "Генуя")

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 66000 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 24/06/2009Дата публікації

Британський режисер Майкл Вінтерботтом, відомий політично-актуальними та молодіжно-скандальними фільмами, несподівано для багатьох прихильників зняв непретензійну сімейну драму.

Глядач і автор: Оксана Щусь ("Останній Кінопоказ")

Сьогодні, шановні глядачі, ми з вами розглянемо феномен міста в сучасному синематографі на прикладі свіжої стрічки Майкла Вінтерботтома "Генуя".

"Генуя" - історія про те, як респектабельний канадський викладач (Колін Ферт), втративши в автокатастрофі дружину, переїжджає з двома своїми доньками на літо в Італію. Його давня подруга, так само викладачка, підшукала для нього роботу в місцевому університеті. Ця поїздка, втеча від спогадів, має допомогти родині подолати їхню родинну травму.

Фільми, присвячені містам – це ціла кінематографічна традиція. Дехто навіть виділяє їх в окремий «урбаністичний жанр». Девід Лінч, який нещодавно був у Києві, зізнався, що його історії нерідко народжуються з вражень від конкретного місця – «Внутрішня імперія», наприклад, почалася з індустріальних пейзажів польського міста Лодзь.

Генуя в кіно...

Так вийшло, що в кіно певні міста, в силу тих чи інших причин, тісно пов’язані з певними типами історій: Лос-Анджелес – емблематичне місто нуару, а Париж – географічне кліше для любовних історій з трагічною розв’язкою.

Прив’язуючи глядацькі емоції до конкретних міських пейзажів, кіно конструює нашу уявну географію. Ми починаємо сприймати часом навіть рідне місто в запропонованих нам фільмами ракурсах, з перспективи розказаних про нього історій. Не кажучи вже про міста, знайомі нам виключно з екрану.

В українських кінотеатрах ішло чимало подібних стрічок, - від різноманітних збірників короткометражок на кшталт «Париж/Нью-Йорк/Москава, я люблю тебе» до, приміром, «Вікі, Крістіни, Барселони» Вуді Алена чи «Небезпечного Бангкока» Братів Пан.

А кілька років тому локальну сенсацію в Києві зробив "Путівник" Олександра Шапіро зі знаменитим діалогом: "Я виріс на Хрещатику, я ніколи не переїду на Лівий берег, тож давай шукати нотаріуса! - І де ж тут у вас на Борщагівці можна знайти нотаріуса?"

Для значної ж частини глядачів, особливо тих, що позбавлені можливості міжнародної мобільності, такі фільми – чудовий засіб, принаймні, віртуальної, навігації. Кого не привабить нагода всього за 30 гривень, не залишаючи рідного району, «поринути в незабутню атмосферу Парижа». В такому контексті присутність географічного пункту в назві фільму неминуче створює певну оптику його сприйняття.

Очевидно, чогось такого український глядач, відрізаний від омріяного Євросоюзу жорстоким візовим режимом, очікує і від «Генуї».

Найбільш насичений драматичний момент - автокатастрофа - відбувається навіть до того, як на екрані з’являється назва фільму. Далі залишається тільки спостерігати за генуезькими буднями професорської родини. Нічого особливого в фільмі більше не відбувається.

...і на сайті турагенції

Вузенькі вулички, походи на пляж, беззмістовні розмови зі студентами в розкішних старовинних аудиторіях, уроки музики, поїздки на загальноприйнятих в Італії мопедах та сімейні вечері – ось, по суті, вичерпний набір візуальних образів, з яких складається цей фільм.

«Коли у вашій родині все добре, ви просто займаєтесь своїми буденними справами, - снідаєте, відвозите дітей в школу, оплачуєте рахунки,відповідаєте на телефонні дзвінки. А коли ви когось втратили, в ситуації відчаю, ви все одно продовжуєте робити абсолютно те саме» - коментує виконавець головної ролі Колін Ферт відсутність подій у фільмі.

Канадська сім’я «в ситуації відчаю» продовжує жити своїм повсякденним життям - тільки на іншому континенті.

Очевидно, зміну місця проживання можна вважати метафорою тих невидимих на рівні життєвих практик змін, що відбулися в їх внутрішньому житті. Прекрасна стародавня Генуя для персонажів, схоже, всього-лиш «будь-яке інше місто», не більше, ніж непогана нагода змінити насичене особистими спогадами оточення.

"Сюжет "Генуї" звучить обіцяюче, але, на жаль, він порожній і несфокусований", - скаржиться на сторінці фільму у Міжнародній кінобазі ображений у кращих почуттях глядач, який, очевидно, зацікавився словами "привид матері з'являється молодшій доньці, а старша відкриває свою сексуальність". Однак на тій же сторінці є і захопливі відгуки штибу "Черговий шедевр від Вінтерботтома!" Кожному своє.

Але, хоч фільм передусім і про сімейну трагедію, його назва все-таки наголошує на тому, що місце, де відбувається дія, - цілком конкретне. Генуя - місто з тисячолітньою історією, видатною середньовічною архітектурою і мальовничою природою. Тож ми, із впертістю туристів, продовжуємо спостерігати за міськими пейзажами, на фоні яких герої блукають з індиферентними поглядами, жодним чином не поділяючи нашого зацікавлення.

Красунчик Колін Ферт у "Генуї" продовжує грати турботливого і сильного чоловіка

Віра в трагізм вигаданих історій завжди часткова. А от абстрагуватися від нав’язливої думки про те, що така індиферентність - привілей «мобільного класу» (до якого вони, на відміну від більшості з нас, належать) заважає цілком реальний суспільно-географічний досвід.

Офіційний слоган: Нам усім треба місце, де б можна було почати все заново...

Слоган від ZaUA.org: Нам усім треба місце, де б можна було почати все заново і де б не вимагали візи.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!