Бій УСС на Маківці. Перемога українців над Російською імперією

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 119715 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 29/01/2010Дата публікації

Сьогодні - річниця подвигу київських студентів під Крутами. За декілька років до цього галичани організували перше українське військове формування новітніх часів - УСС. Цілком можливо, що київські студенти, записуючись добровольцями на фронт, брали приклад з Українських Січових Стрільців. Проте УСС, на відміну від Крут - традиція переможна.

Українських військових Першої світової вивчав: Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ

Легіон Січових Стрільців був військовою формацією австро-угорської армії, але сам факт, що легіон утворився з ініціативи української громади й складався з галичан-добровольців уже багато чого означав для бездержавної нації.

До того ж усусуси боролися проти царських військ й не піснею, а зброєю мали шанс «визволяти братів українців з московських кайдан». Втім, розпочалося все трішки раніше.

«Товариства Січових Стрільців» виникли у Львові ще в кінці 1912-початку 1913 року, коли Український Студентський Союз зайнявся військовим навчанням молоді. Вже 28 червня 1914 року у Львові відбувся великий Сокільсько-Січовий Здвиг, присвячений 100-річчю з дня народження Тараса Шевченка.

Саме в цей день з Сараєво прийшла новина про вбивство австрійського архикнязя Франца Фердинанда та його дружини. Світ опинився на порозі І Світової війни.

Початок війни для галичан означав також i те, що в цій борні може вирішитися й українське питання. Відтак, усі політичні партії об’єдналися в «Головну Українську Раду», а для військових справ було створено «Українську Бойову Управу».

Обидві структури спільно закликали молодь стати під синьо-жовтий прапор Українських Січових Стрільців, а громадськість матеріально підтримати організацію свого війська.

Добровольці йдуть в УСС. Малюнок Осипа Куриласа

На заклик зголосилося понад двадцять тисяч молодих людей i було зібрано пожертв на кілька сотень тисяч крон.

Щоб уявити розміри цієї суми - згадаємо, як у тому ж таки 1914-ому бравий солдат Швейк цілий вечір пригощався пивом (разом із попутником-угорським піхотинцем) на видані йому 5 крон у вокзальному ресторані.

Уже в серпні 1914 року виникли перші проблеми: австрійська влада хоча й дала дозвіл на формування легіону УСС, але дуже неквапливо реалізовувала це. Зокрема, пообіцявши направити до легіону 100 офіцерів-українців, обмежилися лише 20-ма старшинами з резерву.

Комендат куреня УСС Семен Ґорук

Пришвидшив події несподіваний й швидкий наступ царських військ.

Уже 30 серпня стрільців-добровольців було евакуйовано зі Львова до Стрия, і лише тут розпочалося формування легіону.

Десятьом тисячам добровольцям було подано до відома, що легіон може нараховувати тільки дві тисячі осіб, які й повинні присягнути на вірність Австро-Угорщині.

Через більш ніж 30 років колишній усусівець Микола Величко згадував:

«Стрільці домагалися від свого проводу зложення присяги на основі своєї власної української форми, бо вони йдуть воювати за Україну, а не за Австрію, і заявляють, що йдуть усі, або ніхто, коли число легіону обмежують…

А проте провід легіону стратив ціле пополуднє 1 вересня на агітацію за присягою в формі, якої вимагала військова влада й на переконування, що в такий непевний час краще для української справи мати свій легіон - хоч би малий і з австрійською присягою, ніж позбавляти себе всякої мілітарної сили.

Вкінці над палкими молодими почуваннями взяв перевагу розум. Рішено виконати вимогу військового командування, не вирікаючись своїх поглядів на завдання легіону…».

Австрійці погодилися на склад легіону в 2 500 чоловік й одразу відправили стрільців на Закарпаття – російське військо просто блискавично захоплювало Галичину…

Особливістю Січових Стрільців було те, що австрійці дали дозвіл на вступ до легіону молодих українців, яким ще не виповнилося 20 років – вік, який не підпадав під мобілізацію до регулярного війська.

Таким чином стрілецтво виявилося наймолодшим військовим формуванням в австрійській армії.

Всю осінь та зиму усусуси використовувалися як партизанські загони в тилу ворога, а також як авангард регулярного війська у бойових діях в Карпатах.

У березні 1915 року австрійське командування оцінило січовиків й офіційно ввело його в склад війська. Легіон тепер формально складався з 2-х куренів, у кожному з яких було по чотири сотні.

Саме вони й були направлені в район гори Маківка, де й очікувалися найбільші бої.

Ця гора розташована неподалік оспіваної Франком Тухлі, між Сколе і Славськом. Якщо долину річки Опір, уздовж якої ішла залізниця, і сусідню долину австрійці захистили укріпленнями, то поросла лісом невисока (958 м) Маківка була прекрасним міцем для прориву російської імператорської армії.

На цей раз ця армія, яка вже понад півроку тримала в окупації Галичину, розраховувала прорвати лінію фронту й через Карпати піти на Угорщину та безпосередньо Відень. Битва на Маківці мала б стати основною на цьому фронті й від неї великою мірою залежало майбутнє війни.

Бої на Маківці тривали з 28 квітня по 2 травня 1915 року. Росіяни двічі захоплювали Маківку й двічі її втрачали.

В останню добу січові стрільці тричі штурмували позиції російського війська й таки знову захопили гору.

Коли в 1936 році в Галичині вийшла окрема книга «Історія українського війська» з окремим розділом про Маківку, то там так згадали цей момент:

«За третім ударом стрільці з радісним окликом переможця багнетами промостили собі дорогу на верх. Московська маса розскочилась від удару на всі боки і в паніці злетіла в долину. Нагорі залишилася сила-силенна тих, що згинули за «царя і отєчєство» і сірою плахтою вкрили ціле побоєвище. Чимало ворога попало і в полон…»

Маківка стала символом української зброї, що чи не найкраще передають слова поезії усусуса Олеся Бабія:

«Верхів’я гір, верхів’я слави,

Шумить, шумить, шепоче ліс:

По битві на полях Полтави

Тут вперше український кріс

Спиняв московських полчищ лави,

І вперше по літах недолі

Слова упали тут стрільцеві:

«Ми не поклонимось цареві!

Ми прагнем волі!»

І дійсно, після Полтави, більш ніж через два століття українці знову зустрілися в бою з росіянами й на цей раз здобули переконливу перемогу.

А комендант 55 дивізії, генерал Фляйшман в денному наказі звернувся до Українських Січових Стрільців: «Українці! З великою гордістю можете дивитися на Ваші геройські вчинки. Кожний мусить бути гордий на приналежність до Вашого корпусу, який має право назвати себе вибраною частиною. Я певен, що в кожній небезпеці можна на Вас числити (розраховувати – С.Л.). Щоб ці бажання сповнились – тричі слава!»

Перемога на Маківці неабияк піднесла дух галичан, що можна було відчути зі слів популярної пісні «Ой на горі, на Маківці…».

Проте справжній культ Маківки формувався уже через добре десятиліття, коли українці пережили й відродження й втрату своєї державності як в Галичині, так і в Наддніпрянщині.

Так переможна битва на Маківці стала важливим елементом української пропаганди

Ще в 1920-х члени УВО, а згодом ОУН започаткували акції, пов’язані з встановленням хрестів полеглим за волю України, а уже в 1930-х молодь розпочала масові паломництва на цей "горбочок".

Жодне інше історичне місце так не притягувало українців як Маківка.

На відміну від багатьох своїх послідовників усусуси мали здорове почуття гумору. Так намалював Бойову управу, тобто своїх ідеологічних керівників стрілець Осип Курилас

Коли ще через десятиліття, у 1943 році німці оголосили набір добровольців до лав дивізії «Галичина» й запевняли українців, що дивізія воюватиме на Східному фронті проти москалів, то саме асоціацію з УСС найбільше сприйняла громадськість. А найпопулярнішим розшифруванням СС «Галичина» було «Січові Стрільці «Галичина».

Нову хвилю уваги стрілецька тема пережила в кінці 1980-х років. Не дивно, що найпотужніша на той час українська молодіжна організація – Спілка Незалежної Української Молоді (СНУМ) місцем свого установчого збору обрала саме Маківку (19 серпня 1989 року).

Меморіал УСС на Маківці. Від станції "Славське" сюди можна дійти за 2 години

Разом iз тим, в історичній науці, а відтак й в громадських дискусіях щодо змагань за незалежність новітніх часів основною стала тематика ОУН та УПА. Січове стрілецтво з усім пластом не лише бойової історії, але й великої культурної спадщини опинилося на маргінесі досліджень та популяризації.

Тим часом саме УСС, які не мають за собою протиріч спротиву УПА, можуть стати прекрасною основою для творення спільної історичної пам'яті усіх українців.

Юні ідеалісти, якими командували інтелігентні офіцери, витворили ще й унікальний пласт музичної культури.

Їхні щемливі пісні, написані для виконання під гітару, перетворилися на народні. "Гей ви, стрільці січовії" можна почути навіть на Чернігівщині, а "Ой, у лузі червона калина" стала неофіційним українським гімном.

До речі, дизайн легендарного кашкета-мазепинки теж розроблено січовими стрілцями.


Українські січові стрільці (УСС, усу?си) — ДОВІДКА

УСС - єдина українська національна військова формація під час І Світової війни.

Після перемоги на Маківці УСС відзначилися й в інших боях на Галичині та були перетворені на полк УСС. В серпні-вересні 1916 року в боях на Бережанщині (гора Лисоня) полк втратив більше половини старшини, а також близько тисячі стрільців.

В липні 1917 року, на цій же території (під Конюхами) майже весь Легіон УСС потрапив в полон й лише 400 осіб врятувалися. Заново сформований курінь у лютому 1918 року разом з австрійським військом вирушив на Херсонщину, де перебував під керівництвом Вільгельма Габсбурга.

Під враженням від спілкування з українцями цей член австрійської імператорської родини перетворився з Габсбурга на Василя Вишиваного, підтримував українців у боротьбі за незалежність і зрештою помер у Лук'янівській тюрмі в 1947 році.

В жовтні 1918 УСС переводять на Буковину, а звідтіля, уже 3 листопада, після перебрання українцями влади у Львові, усусуси з’являються у Львові.

Коли ЗУНР організувала своє військо – «Українську Галицьку Армію» (УГА), то Легіон УСС ввійшов до групи «Схід» УГА. 100-тисячна УГА була найкращим українським військом того часу, а УСС складали його елітарну частину.

Царська влада теж оцінила бойові можливості українців, а наддніпрянські українці теж скористалися нагодою створити власне військо. В часі, коли Легіон УСС проводив бої в складі австрійської армії, у Києві - у листопаді 1917 року - переважно з українців з російської армії було сформовано Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців.

Курінь пройшов трансформацію в полк, корпус та групу й став найкращою бойовою частиною армії УНР. Однією із центральних постатей УСС став Євген Коновалець, який ще під час бою на Маківці потрапив у російський полон, а як командир УСС дослужився до звання полковника армії УНР.

Продовженням боротьби за українську державність є створення в 1920 році в Празі колишніми усусусами та вояками УГА Української Військової Організації (УВО).

Пісню січових стрільців (в народі відому, як "Хлопці, підемо!") про битву на горі Маківка виконує Марія Бурмака:

Марійка Бурмака. "Там, на горі на Маківці"

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!