2000-ні роки: епоха без своєї назви і свого покоління (погляд журналу "Нью Йоркер")

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 69093 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 30/12/2009Дата публікації

"Десятиліття тому ми не мали консенсусу щодо того, як назвати роки, котрі чекали нас попереду - і це можна було б вважати тривожним знаком. Нульові? Подвійні нульові? Дірочки? Бублики? Всі ці назви пропонувалися для майбутнього, поки 90-ті добігали кінця. І навіть коли всі рекламники вкупі з редколегіями провідних газет країни не змогли вигадати вбивчу назву заздалегідь, навіть тоді ми були впевнені - принаймні до кінця десятиліття ця проблема вирішиться сама собою". Ребекка Мид із журналу "Нью Йоркер" пробує пояснити, чому для останніх 10 років американці так і не придумали назву.

Читав і перекладав: Сергій КЛИМКО

Ми вже наблизились до кінця цього десятиліття, однак усе ще не маємо гарної назви для першої декади ХХІ-го сторіччя, окрім як «перша декада ХХІ-го сторіччя».

Звучить не так вже й погано, але занадто багатослівно для практичної користі, особливо з урахуванням сучасних обмежень. Напишіть це у Twitter, і ви використаєте третину з дозволених символів.

Можливо, це і доречно, оскільки на запитання цього десятиліття немає адекватних відповідей.

Дехто пропонує назвати останнє десятиріччя "нульовими".

Декада почалося з дивної істерії: згадаймо, як десять років тому панувала панічна думка, що цивілізація зайшла в глухий кут, якщо не добігла свого кінця.

Мовляв, комп'ютери в усьому світі можуть не визнати дати, яка не починається з цифр 1 чи 9.

Приготувавшись до однієї катастрофи, ми не були готові до іншої, яка матеріалізувалася через півтора роки.

Терористичні акти у вересні 2001 стали несподіванкою навіть для тих, хто слідкував за перебігом подій в ісламістських колах.

Було висловлене припущення про те, що відповідним позначенням цього десятиліття може бути «Епоха після 9/11».

Інші стверджували, що назвати так десятиліття - означає дозволити террористам перемогти. Проте ці інші мали бути сильно переконані в тому, що сукупні жертви війни та порушення цивільних свобод, які сталися під керівництвом президента Буша, ще не є доказом принаймні часткової "перемоги терористів".

Події і реакція на події 11 вересня стали визначальною катастрофою десятиліття, хоч можна стверджувати, що справжня катастрофа сталася в кабінках для голосування у Флориді.

У 2000-ому у Флориді недоліки системи і несправність машин призвели до важливого історичного повороту (в альтернативній реальності цього десятиліття, президент Гор, підтягнутий і з густим волоссям, не тільки прислухається до доповідей спаецслужб влітку 2001 року, але і діє на випередження, він також ратифікує Кіотський протокол і придумує щось навіть краще, ніж Інтернет).

І якщо 11 вересня ознаменувало собою початок Десятиліття-Без-Імені, його підсумок підвела інавгураційна промова Нобелівського лауреата Обами. В цій промові новий президент США окреслив «важкі питання взаємозв'язку між війною і миром, і наші зусилля, докладені до того, щоб перше замінити останнім», старанно продемонструвавши відсутність будь-яких відповідей на згадані питання.

У проміжку між цими двома полюсами, ми бачили неймовірне приниження в тюрмі Абу-Граїб і - що шокує ще більше - відсутність впливу цих подій на президентські вибори 2004 року.

Ми бачили жахи урагану «Катріна»; гротескну інфляцію і катастрофічний вибух мильної кульки житлового будівництва; дивовижний колапс світової фінансової системи, зрозумівши, що закони ринку є такими ж достовірними, як середньовічні забобони.

І після всього цього ми ще тільки починали дивуватись: ми обрали президентом типового інтелектуала, не кажучи вже про те, що він є афро-американцем.

Відбувся прорив у цифрових технологіях - коли сотні мільйонів людей віддалися всевідаючому і всемогутному Google.

І на диво популярною виявилась ідея зробити доступною інформацію, яка раніше вважалася приватною.

Хто б міг подумати на початку десятиліття, що зможе існувати не тільки щось на зразок Facebook, але й що завдяки цій платформі можна буде побачити фотографії генерального директора "Фейсбука" Марка Цукерберга - в піжамних штанях, з червоними очима і плюшевим ведмедиком на грудях. Або приватне життя інших публічних персон. І не тільки публічних, а будь-кого.

Чи міг хтось подумати про таке, га? І чи хотів хтось цього?

Нездатність придумати англійське ім'я останньому десятиліттю є відображенням того, що так звані "нульові" були чимось значно меншим, ніж ми від них очикували.

З нерозв'язаними конфліктами і кризами, дивовижними досягненнями і руйнівними невдачами - десятиліття, що минуло неназваним, залишається незатребуваним.

Нульові - це епоха, яку ніхто не наважується назвати своєю, і по правді кажучи, цілком справедливо.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!