«Буревісник» крякнувся. “Ядерною батарейкою”, котра вибухнула, виявилася розрекламована Путіним нова військова ракета

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 19736 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 13/08/2019Дата публікації

Путін у 2018 році згадує про нову міжконтинентальну крилату ракету та демонструє кадри її нібито випробувань. Трохи згодом ракета отримає і свою назву – «Буревестник». А нині в Росії чергове ЧП. На російській Півночі, а саме в Архангельській області, 8 серпня вибухнуло щось, що примусило звернути на себе увагу увесь світ. Загинуло 5 науковців і 2 військових, збільшився радіаційний фон. Це і був той "Буревісник", про який говорив Путін.

Автор: Андрій Гарасим

8 серпня автоматизована система контролю радіаційної обстановки (АСКРО) в Сєвєродвінську (РФ) зафіксувала підвищення радіаційного фону.

Вибух стався не на суходолі, а безпосередньо над акваторією Білого моря, де на вимогу російського Міноборони на місяць було заборонено судноплавство у Двінській затоці.

Загинуло 5 працівників «Росатому» та 2 військових, ще декілька чоловік опинилися в лікарні з якимись суперечливими, судячи з повідомлень преси, симптомами.

По крупинках вимальовується певна картина того, що відбулося. Випробовували новий двигун для військової ракети, і він вибухнув. Природно, що стався викид радіоактивних матеріалів, що призвело до підвищення навколишнього радіаційного фону у 4-16 разів

І отут постає найцікавіше питання – що ж це за ракетний двигун?

Тут варто процитувати спеціалістів. Як написав на своїй сторінці у Фейсбук російський авіаційний експерт Вадим Лукашевич, «це були випробування ракети з необмеженою дальністю польоту, що має твердопаливний стартовий двигун і повітряно-реактивний маршовий електродвигун. Стартовий двигун працює на твердому хімічному паливі і забезпечує старт і розгін ракети до крейсерської швидкості польоту, після чого вимикається – на більше його не вистачає.

А далі починає працювати звичайний повітряно-реактивний двигун з обертовим гвинтом або компресором, що приводиться в рух не продуктами горіння авіаційного палива, як зазвичай, а електрикою, що надходить від радіоізотопного джерела енергії.

Це джерело не є ядерним редактором в повному розумінні слова, тому що в ньому відсутня керована реакція ділення ядер. Там знаходиться активний ізотоп, що створює дуже високу температуру, яка безпосередньо перетворюється на електрику. По-суті, це високоефективний радіоізотопний термоелектричний перетворювач (Радіоізотопний термоелектричний генератор (РІТЕГ, РТГ, англ. radioisotope thermoelectric generator, RTG, RITEG) — це електричний генератор, що отримує потужність від радіоактивного розпаду).

Маршовий двигун може працювати дуже довго, добу, тижні або кілька місяців, і це визначається не запасом авіапалива (його просто немає), а ресурсом рухомих механічних частин двигуна.

Невідомо, чому в даному випадку ракета (або її двигун, або випробувальний стенд) вибухнула, але вибухом було зруйновано все, включаючи й радіоізотопний генератор. Вміщені в ньому радіонукліди потрапили в атмосферу, що викликало сплеск радіації й опромінення випробувачів. У будь-якому випадку, це свідчить, що дана зброя занадто небезпечна, щоб її створювати і випробовувати, виробляти й накопичувати».

Випробовування проводив Саровський науково-дослідний інститут експериментальної фізики. Науковці цієї установи в своїй заяві після трагедії визнали, що давно працюють на проектами зі створення джерел теплової чи електричної енергії з використанням радіоактивних матеріалів, що діляться, а також порівняли свої напрацювання з розробкою американцями малогабаритного реактора (!).

Представники “Росатому” намагалися потім в пресі дезавуювати висловлювання своїх колег, назвавши пристрій “ядерною батарейкою”, проте це вже виглядало як просте намагання применшити розмір катастрофи.

Загалом, з коментарів експертів та уривчастої інформації російського офіціозу випливає, що мова йде про спробу створити таку собі «вічну» ракету, яка могла б пролетіти навколо Землі стільки разів, скільки буде потрібно, обходячи всі небезпечні для неї зони можливого ураження.

Майбутня ракета "Буревісник" стала важливою складовою російської кампанії з залякування Заходу.

Якщо трохи поритися в нетрях Інтернету, можна знайти й назву цієї ракети. У своєму посланні до Федеральних зборів Путін у 2018 році згадує про нову міжконтинентальну крилату ракету та демонструє кадри її нібито випробувань. Трохи згодом ракета отримає й свою назву – «Буревестник».

Російське міністерство оборони в тому ж 2018 році в своєму повідомленні оптимістично відрапортує про роботу над «малопомітною крилатою ракетою, що низько летить та несе ядерну бойову частину, з практично необмеженою дальністю, непередбачуваною траєкторією польоту та можливістю обходу рубежів перехоплення…».

На даний момент з усього виглядає, що російська сторона, попри невдачу, продовжить випробування та доведення до готовності нової ракети. Про цей проект заявив сам російський «цар», про успішність його реалізації вже відрапортували військові. І, здається, у російській верхівці нікого не обходять семеро вже загиблих чи наступні жертви випробувань. На екологію, яка вже постраждала від «брудного» двигуна її прототипу, взагалі ніхто уваги не звертає.

Всі жертви прийнятні, коли йдеться про появу в світі ядерної зброї нового класу: міжконтиненальну крилату ракету, на яку не розповсюджуються жодні міжнародні угоди та обмеження, з безпрецедентною дальністю польоту, з зарядженими радіонуклідами нутрощами, яка, навіть, не маючи ядерної боєголовки, може наносити радіоактивне ураження великим територіям.

Нагадаємо, що згідно з результатами дослідження «Новини як зброя», яке провів Центр досліджень медіа, комунікацій та влади лондонського Kings College, демонстрація російської сили є важливим елементом російської дезінформації, спрямованої на Захід. Російські новинні джерела зображають для англомовних аудиторій російську військову міць і слабкість західних військових, наприклад, RT і “Спутнік” генерують великий обсяг матеріалів, що критикують НАТО і розлого вихваляють могутність прототипів російської зброї. Західні інформаційні медіа чутливі до подробиць російської військової сили й тиражують ці повідомлення, навіть якщо вони брехливі.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Якщо вірити наявним у мережі "відносно задовільним" (є, зокрема, щось на тюбіку) поясненням того, як мала б працювати така ракета, то ніяких гвинтів, електродвигунів (як і генерації електричного струму) у ній немає. Принцип дії схожий до турбореактивного двигуна, у якому хоч і є гвинт з ротором (для "піддуву" повітря проти напрямку руху двигуна), але запирання потоку (і, відповідно, створення напрямку рушійної сили) забезпечується ("здебільшого") аеродинамічно.
Як пояснюють (ніби ерудити "достатньої для спрощеного пояснення компетенції"), після певного розгону (і розігріву реактора) механічна конструкція створює "замок" (суто аеродинамічно, без "рухомої механіки") для руху повітря тільки "назад", а реактор, нагріваючи атмосферні гази ("просто повітря" тобто) до величезної температури, перетворює їх на "робоче тіло" (яке й "відштовхує" ракету у напрямку руху). "Балакають", що ідея вже дууже стара (років 70 або більше), але не було досі божевільних спробувати практично реалізувати складно досяжну рівновагу (а ще, мовляв, не було сплавів, що витримували б тепло 1500+ градусів ) з усіма ризиками радіоактивного забруднення ("шлейф" у штатному режимі й можливість "нештатного" некерованого вибуху тут завжди і зараз), неможливість замаскувати від радарів (і відповідно, безглуздість знаходження скількись тривалий час на орбіті, коли легко її збити); тобто, божевілля, з якого боку на те не глянь.