Програма Industrie 4.0 Як уряд Німеччини планує розвиток бізнесу, аби залишатися у світових лідерах

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 1725 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/05/2018Дата публікації

Свій рівень добробуту німці зможуть втримати тільки тоді, коли зможуть і далі продавати свої товари по всьому світу, маючи позитивне торговельне сальдо +244 млрд євро, одне з найбільших у світі. Німецький уряд зрозумів, що для успіху в умовах XXI сторіччя доведеться створити програми підтримки виробництва та інноваційних технологій і презентував ініціативу Industrie 4.0. Чому Industrie, зрозуміло – Німеччина хоче лишитись провідною державою-виробником, що робитиме ставку на виробничі процеси.

Автор: Антон Павлушко

Made in Germany проти Made in China & Designed in USA

Бренд “Made in Germany” роками був символом якості. В XIX сторіччі Велика Британія була провідною країною світу. Завдяки розвитку науки та високому рівню технологій британські товари по праву були найкращими в світі. Але якість також коштувала грошей, тому багато хто шукав дешевих альтернатив. В континентальній Європі в цей час активно розвивалась та об’єднувалась Німеччина.

Її товари спочатку не могли скласти конкуренцію високоякісним британським товарам, проте німці брали своє завдяки ціні та масовості виробництва. До того ж, зростав рівень освіти, і завдяки сильній інженерній школі поступово німецькі товари вийшли на перші ролі в світі.

Спочатку Німеччина починала як виробник дешевих товарів масового виробництва, і була таким собі Китаєм XIX сторіччя – дешева робоча сила, масове виробництво, копіювання провідних (британських) технологій.

Британські можновладці спочатку не дуже серйозно ставились до німецької товарної загрози. Але, коли німці почали все частіше вдало виходити на британський ринок, було вирішено маркувати товари іноземного виробництва.

Так, німецька продукція повинна були позначатись як «Made in Germany» - це повинно було стати таким собі тавром для іноземної неякісної продукції. Але якість німецьких технологій і масовість виробництва зробили своє – марка «Made in Germany» набирала популярність і стала відомою на весь світ.

Переживши дві світові війни, у 1950-х роках німецькі товари знову почали виходити на світові ринки. Вже скоро плоди німецького економічного чуда можна було знайти у всіх закутках планети. Але світ змінювався, і згодом уже німцям довелось боротись за місце під економічним сонцем.

У 70-80-ті роки виявилось, що електроніка з Японії чи США краща за німецьку. Німці все ще були першими в машинобудуванні чи хімічній промисловості, але цілі галузі економіки зароджувались десь за океаном. Скоро до нових суперників додалась Південна Корея, а в 90-ті Китай почав брати масовістю та копіювати технології. По суті, Китай повторював шлях Німеччини сторічної давнини.

Про те, як Південна Корея із забитої сільської країни стала індустріальним гігантом, читайте у нашій статті: "Чому Азії вдалося": книга про те, як вирватися у "перший світ". Для українців - багато нового

У 2000-ні німецька економіка увійшла, як флагман країн Європейського Союзу. По суті, багато в чому участь в ЄС та розширення впливу на нові європейські країни врятували економіку Німеччини від проблем в 90-ті. З іншого боку, економіка Німеччини все більше починала залежати від експорту.

Тобто, сьогоднішній рівень добробуту та споживання німці зможуть втримати тільки тоді, коли зможуть і далі продавати свої товари по всьому світу, маючи позитивне торговельне сальдо +244 млрд євро, одне з найбільших у світі.

Німецький уряд зрозумів, що для успіху в умовах XXI сторіччя доведеться розробити програми підтримки виробництва та інноваційних технологій. В політичній та економічній площині Німеччина з її 83 млн населення не може протистояти Америці (325 млн) та Китаю (1.379 млн), які зможуть запустити будь-який проект в дію просто внаслідок величезного внутрішнього ринку. Тому для Німеччини особливо важливо говорити на світовій арені голосом 500-мільйонного ЄС.

З іншого боку, уряд Німеччини за будь-яку ціну забезпечує себе дешевими енергоносіями з Росії – тому Північний потік буде побудовано, попри небажання США, України чи Польщі. Німеччина готова піти на економічні ризики у відносинах з Росією, аби тільки забезпечити себе стабільним постачанням енергоносіїв.

Для диверсифікації енерговиробництва введено окремі податки на підтримку зеленої енергетики та будь-яких можливих форм енергоефективності. За все це платять німецький споживач та бюджет, але на кону доволі амбітна ціль.

Перед очима німців досвід Великобританії та Франції – двох колишніх імперій, які навряд чи колись зможуть знову стати провідними країнами світу. Німці не хочуть грати другу роль в тіні американців та азіатів, тому уряд Німеччини тісно співпрацює з приватними компаніями та науковцями, щоб не проґавити свій шанс в гонитві світових лідерів.

Платформа Industrie 4.0

2011-го року в рамках Ганноверського промислового ярмарку уряд презентував ініціативу Industrie 4.0. Авторами ідеї виступили представники держави, науки та промисловості.

Чому Industrie, зрозуміло – Німеччина хоче лишитись провідною державою-виробником, що робитиме ставку на виробничі процеси.

Нумерацію 4.0 було визначено, бо до цього було чотири індустріальні революції. Перша індустріальна революція відбулась наприкінці 18-го сторіччя з початком активного застосування у виробництві механічних пристроїв.

Друга індустріальна революція була спрямована на масове виробництво за допомогою електрики – часові рамки доволі умовні, від початку 20-го сторіччя до 70-х років XXI сторіччя і по сьогодні.

Третя індустріальна революція визначається подальшою автоматизацією промислових процесів, зумовлених використанням електроніки та IT.

Ознакою четвертої індустріальної революції повинно стати використання інтернету речей у промисловому виробництві. Фабрики повинні працювати якомога більш автономно і спілкуватись з іншими виробництвами. Продукти, машини та процеси повинні спілкуватись мережею та особисто приймати рішення (Machine-2-Machine, M2M).

Якщо запорукою успіху третьої індустріальної революції було використання нових матеріалів, роботів та централізованих систем управління, то в центрі Industrie 4.0 головну роль відіграватимуть інтернет речей та кібер-фізичні процеси.

Згодом експерти створили рекомендації для німецького уряду та промисловості для реалізації проекту Industrie 4.0 Сам проект розробляє Федеральне міністерство економіки та енергетики Німеччини, що координує його розвиток з галузевими асоціаціями.

Зрештою, поступово слово увійшло в німецький економічно-політичний побут як синонім до «розумних фабрик» (smart factory), та широко використовується до будь-якого проекту чи виробництва, що пов’язане з підвищеною роботизацією виробництва, мережевими технологіями та інтернетом.

Проте, термін Industrie 4.0 не залишився тільки модним словом (buzzword). У втілення цієї концепції німецький уряд та компанії почали вкладати мільярди євро.

Уряд Німеччини запустив сайт, на якому розповідає про успіхи у впровадженні стандартів Industrie 4.0 на виробництвах. Так можна переглянути приклади проектів, що вже були реалізовані. Будемо відверті, поки що кількість прикладів не дуже вражає. Можливо, вся справа якраз в дуже широкому трактуванні цього терміну і тому важко зрозуміти, що точно належить до цієї теми.

У 2017-му році 1000 найбільших корпорацій світу збільшили інвестиції в науково-дослідницькі роботи (R&D) на 3,2%, і загальні витрати сягнули $702 млрд. Проте, як і раніше, найбільше в нові розробки вкладають американські фірми.

Щоб збільшити графіку, клікніть на неї

Якщо виходити з тези, що майбутнє належить тим, хто інвестує в нього сьогодні, то в економіці й далі домінуватимуть США, Китай, Японія, Південна Корея та Німеччина. Питання тільки в тому, наскільки великою буде відстань між країнами, і хто яке місце займе.

До 2020 року німецькі компанії щороку планують вкладати до 40 млрд євро в Industrie 4.0 – це забезпечить загальний ріст економіки на 153 млрд євро. Вже зараз 20% компаній автобудівної галузі використовують роботизовані виробництва.

Власне, автомобільна галузь і стане рушійною силою Industrie 4.0 в Німеччині.

Загальні витрати на впровадження I4.0 оцінюють в 3-5% обороту фірм.

Однак, впровадження Industrie 4.0 також пов’язане з великою кількістю проблем. В опитуванні, проведеному Ernst & Young серед менеджерів німецьких компаній, 59% опитаних відзначають занадто велику ціну запровадження нових стандартів, а 57% кажуть про брак кваліфікованого персоналу.

Саме тому більшість витрат на впровадження нових технологій витрачається на персонал (43% від витрат на I4.0) та закупівлю програм (38%). Водночас, кожен четверний менеджер взагалі не бачить чіткої економічної користі для своїх компаній від використання Industrie 4.0

Загалом, ринок рішень для Industrie 4.0 в Німеччині досягне цього року позначки у 7 млрд євро – доволі помірні показники для найбільшої економіки Європи.

Якщо згадати в цьому контексті про Україну, то наша економіка ще не доросла до проблем переходу до Industrie 4.0 – це можуть собі дозволити тільки найбагатші країни світу. В європейському порівнянні Україна знаходиться на останніх місцях за інвестиціями в інновації.

Водночас, для України (так само як і для Китаю!) впровадження нових стандартів виробництва може означати зникнення останньої переваги на світових ринках – дешева робоча сила вже не буде відігравати якоїсь значної ролі.

Наприклад, Bosch будує новий завод площею більше ніж 14 футбольних полів під Дрезденом за 1 млрд євро. З них держава вкладає 200 млн. На ньому працюватимуть лише 700 людей.

Отже, Україні варто переосмислити політику економічного розвитку і робити ставку не на іноземні інвестиції, а на збільшення власного експорту.

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!