Дороге задоволення. Нинішні тарифи для підтримки зеленої енергетики неадекватно високі

Чверть усієї української електроенергії припадає на відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Це не реалії сьогодення, а мета на 2035 рік. Торік уряд заклав її до нової Енергетичної стратегії.

За даними Міністерства енергетики, торік на «альтернативу» припало лише 1,35% усієї української електрики [у звіті Міністерства – 1,22% – без урахування малих ГЕС – авт.]. Але, попри невеличку частку у загальному енергобалансі, ця галузь демонструє стабільне зростання.

У 2014-2015 роках Україна пережила значне зменшення обсягів виробництва електроенергії від ВДЕ через окупацію Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей. Там були зосереджені великі потужності вітрових і сонячних електростанцій. Утім, уже в 2017 році «альтернатива» за виробництвом електроенергії перевершила перший рік війни. Оптимізму додають нові й нові потужності ВДЕ, які будують щороку.

До показника 2014 року (з усіма втраченими потужностями) залишилося менш як 100 мегават. І наразі немає підстав очікувати, що цю різницю не буде подолано.

Чому б не будувати «зелені» електростанції, адже держава платить виробникам щедрі дотації? Йдеться про «зелений тариф» – суму, яку держава сплачує «альтернативним» виробникам електрики за кожну кіловат-годину, подану до мережі.

Українські «зелені тарифи» – одні з найвищих у Європі. Причому, у нашій країні їх застосовують за достатньо негнучкою моделлю.

Наші сусіди також почали стимулювати розвиток альтернативної енергетики. Але у них системи складніші.

У Польщі та Румунії «зелені тарифи» відсутні як явище. Там на електрику з відновлювальних джерел (ВДЕ) встановлено вищу ціну, ніж з інших джерел. Але за цими тарифами виробники можуть продавати обмежену кількість енергії – усе, що понад ліміт, реалізують за ринковими цінами. Польський уряд також пропонує інвесторам у ВДЕ субсидії на спорудження нових потужностей.

Угорщина відмовилася від підтримки великих виробників альтернативної електроенергії. «Зелений тариф» там надають лише тим компаніям чи приватним особам, потужності яких не сягають 0,5 мегават. Також в Угорщині відсутня підтримка вітрових електростанцій.

Схожа на українську словацька система. Там виробникам альтернативної електрики також надають певну суму за кожну кіловат-годину. Але словацькі тарифи на порядок нижчі від українських. Також уряд Словаччини не платить дотацій великим сонячним електростанціям, враховуючи стрімке здешевлення сонячних батарей і супутнього обладнання, котре триває за останні десять років.

Лідер і піонер у підтримці альтернативних джерел енергії – це Німеччина. Вона перша в Європі запровадила «зелені тарифи» – ще у 2000 році. Вони досі існують. Але тепер їх сплачує не держава, а споживачі електроенергії. Це продиктовано метою, яку поставив уряд Німеччини – 80% усієї електрики країни мають бути із ВДЕ до 2050 року. Але так само німецька влада послідовно знижує тарифи підтримки сонячних та вітрових електростанцій, якими рясно вкрилася територія країни останнім часом.

Дороге майбутнє

Звіт Міжнародної агенції відновлюваної енергії за 2017 рік свідчить, що із 46 європейських країн українська “альтернатива” була двадцять другою за потужностями (без урахування великих ГЕС). З цієї перспективи «зелені тарифи» можна розглядати як вимушений крок для стимулювання розвитку галузі. Але чи він є доцільним, з огляду на реальні фінансові можливості України?

Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, надала «Текстам» інформацію про кількість виробленої енергії кожним підприємством, якому призначено «зелений тариф». Доступні лише щомісячні дані із вересня 2014 року до сьогоднішнього дня. Адже НКРЕКП заснували лише влітку 2014.

Ми помножили обсяги енергії, виробленої кожним підприємством, на «зелений тариф», призначений йому (для кожного місяця окремо). Попередньо тариф було переведено у євро, за актуальним курсом НБУ на кінець кожного місяця.

За нашими підрахунками, за останні три роки держава заплатила електростанціям за «зеленим тарифом» 1 мільярд 153,88 мільйонів євро: 345,28 мільйонів – 2015 року, 282,86 мільйони – 2016 року і 525,74 мільйонів – 2017 року. Влітку 2015 Верховна Рада скоротила «зелені тарифи» на основні види альтернативної енергетики – вітрову та сонячну – майже удвічі. Але це все одно не відбилося на динаміці зростання сектора ВДЕ.

Згідно зі звітом Міненерго про роботу електроенергетичного комплексу, загальна вартість усієї відпущеної електроенергії в Україні за 2017 рік склала 5,218 мільярдів євро. Тобто, витрати держави на альтернативну енергетику становлять приблизно 1/10 від вартості усієї електроенергії, виробленої в Україні. Тоді як частка ВДЕ у загальному електровиробництві сягає 1,35%.

Якщо темп спорудження нових потужностей «альтернативи» в Україні збережеться на рівні 2017 року, то цього року держава заплатить за зелену енергію вже понад 600 мільйонів євро. Ще за рік сума підбереться до 700 мільйонів. Але й ці цифри є «оптимістичними», враховуючи щорічне пришвидшення розвитку ВДЕ в Україні.

Особливо вражають показники сонячних електростанцій. Торік вони виробили у півтора раза більше енергії, ніж попереднього року.

Експерт із питань енергетики Інституту соціально-економічних досліджень Дмитро Чумак однією з причин цього називає саме «зелений тариф». Для сонячних електростанцій він найвищий, у порівнянні з іншими видами ВДЕ.

Собівартість електрики, виробленої із випромінювання сонця на 4-5% вища у світі, ніж з інших ВДЕ. За словами Маркіяна Шпака, головного інженера компанії «Еко-Оптіма», що споруджувала Самбірську сонячну та Старосамбірську вітрову електростанції, побудова 1 мегавату сонячної електростанції (СЕС) в Україні зараз обійдеться приблизно в 1 мільйон євро.

1 мегават вітряної електростанції (ВЕС) коштуватиме 1,1 мільйон євро та вище (залежно від якості обладнання, потужностей та складності проекту). Але для спорудження сонячної електростанції потрібна лише земельна ділянка та дозвільна документація – їх можна будувати майже будь-де. Водночас, створення вітрової електростанції вимагає тривалого (майже рік) і ретельного вивчення природних умов та складного проекту побудови.

Зрештою, низька ціна на сонячні батареї дозволяє швидко споруджувати малі та середні електростанції. Це робить сонячну електроенергію найвигіднішою для інвестування в Україні.

«Тексти» вже писали про досвід Іспанії. Тамтешній «зелений тариф» призвів до стрімкого зростання потужностей сонячних електростанцій. Зрештою, витрати на цей сектор енергетики із держбюджету досягнули майже 9 мільярдів євро. Після цього дотації виробникам скасували і навіть встановили податок на кіловати, вироблені із сонця. Але дефіцит бюджету покривали коштом інших сфер.

Іспанський приклад вчить Україну не чекати на зростання витрат у геометричній прогресії. Водночас, просте скасування «зеленого тарифу» значно знизить темпи розвитку українського сектору ВДЕ та зменшить інвестиції у нього, переконаний Дмитро Чумак.

«Собівартість кіловату електроенергії від ВДЕ буде постійно змінюватися через розвиток технологій у галузі, що зумовлюватимуть, зрештою, її поступове здешевлення. «Зелений тариф» повинен бути заснованим на економічних показниках країни та не ставати тягарем для інших видів електрогенерації», – пояснює експерт, як має формуватися оптимальний «зелений тариф».

Сонце світить – розвиток іде

Україна опинилася у незручній ситуації. З одного боку, підписавши Угоду про асоціацію із ЄС, держава повинна виконувати зобов’язання зі збільшення частки «зеленої» енергетики у загальному енерговиробництві. Саме тому в Енергетичній стратегії України мета – досягти 25% для «альтернативи» серед усієї електрики із проміжною ціллю у 12% до 2025 року.

Керівниця Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку Юлія Усенко вважає, що ми цього показника не досягнемо. Вона вважає, що з теперішніми темпами розвитку до 2025 року тільки 5-6% усієї української електрики припадатиме на ВДЕ.

З іншого боку, відносно своїх попередніх показників альтернативна енергетика України розвивається достатньо швидко. Але це коштує державі сотень мільйонів євро. Залишати теперішній механізм стимулювання розвитку сектора ВДЕ доволі небезпечно.

В інтерв’ю «Громадському радіо» голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков розповів, що сьогодні у Верховній Раді усе популярнішою стає ідея введення нового механізму підтримки альтернативної енергетики. Наприклад, запровадження аукціонів на продаж електроенергії за «зеленим тарифом». За цим механізмом, об’єкти ВДЕ зможуть отримати виплати від держави лише за тих умов, якщо запропонують оптимальну ціну за свою енергію.

Андрій Конеченков натякає, що це рішення є своєрідним компромісом між тими парламентськими групами, що виступають за скасування «зеленого тарифу», і тими, що наполягають на збереженні активної державної підтримки сектору ВДЕ. Також він, як представник галузі, зазначає, що обсяги дотацій, які сплачує українська держава «зеленим» електростанціям, не найбільші в Європі. У західних країнах діють 2-3-відсоткові кредити на спорудження об’єктів ВДЕ, коли в Україні ставка досягає 20-25%. Але, зазначимо, дорогі кредити стосуються всього бізнесу, не лише відновлювальної енергетики.

Юлія Усенко говорить, що «зелені тарифи» в Україні з’явилися в 2008 році як надприбутковий бізнес для збагачення Андрія та Сергія Клюєвих. У 2015 році Верховна Рада частково зламала схему Клюєвих, майже удвічі скоротивши обсяги підтримки СЕС та ВЕС.

Сьогодні в уряді часто говорять про спорудження великих сонячних чи вітрових електростанцій. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман щоразу звітує про спорудження нових і нових об’єктів: наприклад, Чорнобильської СЕС чи Новотроїцької ВЕС.

При цьому прем'єр впевнений, що сонячна енергетика допоможе Україні досягти повної енергонезалежності до 2020 року.

Але нагромадження великих потужностей сонячних станцій в одному місці – велика небезпека. У пікові години виробництва енергії вітрогенераторами та сонячними модулями важко балансувати загальну електромережу. Малі ж потужності балансувати простіше – це сприятиме стабільності енергосистеми.

«Складається враження, що сьогодні чиновникам та законодавцям про розвиток малої генерації з ВДЕ говорити нецікаво», – вважає Юлія Усенко.

Вона додає, що навіть ретельно розроблений і прийнятий “ідеальний” текст закону не гарантує убезпечення від усіх ризиків: «Попереду на нас чекає розробка підзаконних актів».

Виходом із нескінчених кіл дискусії про доцільність використання «зеленого тарифу» могло б бути концентрування на розвитку електроіндустрії на основі біогазу та біомаси. Зокрема, йдеться про вироблення енергії з пресованого біопалива – пелетів.

Країни ЄС приділяють найбільше уваги підтримці саме цього сектора. Адже спалювання біоджерел енергії дозволяє не залежати від погоди і часу доби, та виробляти електроенергію стабільно на потрібному рівні.

зелений тариф інфографіка енергетика