Як США та Польща підтримують якісну науку. Починати зміни в НАНУ можна вже зараз і без додаткових грошей
США уже багато років поспіль є світовим науковим лідером. Польща започаткувала зміни в організації науки відносно недавно – у 2010-му році. ТЕКСТИ вирішили порівняти, яка роль відведена національним академіям наук у цих державах, які принципи фінансування наукових досліджень мають ці країни, наскільки активно впроваджуються у життя отримані наукові результати, та як держава визначає, які наукові організації підтримувати, а які – ні.
Текст: Любов Величко
Хто отримує державні гроші на дослідження?
США
Лежачи у гамаку на свіжому повітрі, під дахом затишного одноповерхового будинку, айтішник працює за комп’ютером. Поруч – великий басейн та мініатюрні столики під розкладаними парасолями. Його колеги вмостилися в м’яких пуфах у вітальні. Так виглядає офіс стартап-акселератора Blackbox, який успішно працює в невеличкому містечку Пало-Алто у Каліфорнії.
Науковці спілкуються та відпочивають біля офісу Blackbox.
- У нашому стартап-інкубаторі зібралося стільки талановитих людей, спеціалістів та менторів, і я подумав, що якщо наш офіс буде схожим на дім, це зблизить команду та зробить роботу комфортнішою, - переконаний засновник Blackbox Фаді Бішара.
Blackbox – це один із найкращих майданчиків в США для людей, які мають ідеї й хочуть знайти інвестора для їх втілення. Подібних проектів в країні – безліч. Америка – це рай для дослідників.
Blackbox фінансується Національним науковим фондом (NSF) – урядовою організацією із річним бюджетом у понад 20 мільярдів доларів. Більшість грантів NSF надається приватним особам або невеликим групам дослідників, які проводять дослідження в їхніх домашніх кампусах. Є і гранти для великих наукових центрів.
95% витрат на наукові дослідження покривають сім державних структур: Національний науковий фонд, Міністерство оборони, Департамент охорони здоров'я та соціальних послуг, Міністерство енергетики, Міністерство торгівлі, Міністерство сільського господарства та Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA).
Науковці подають гранти різних типів: щоб провести дослідження, отримати зв'язки з промисловістю, на інноваційні ідеї проектів, на проведення конференції, закупівлю обладнання, фінансування відрядження або стипендію. Розмір фінансування коливається від кількох тисяч до кількох мільйонів доларів. При цьому, конкурс на грант чималий: із 50-ти тисяч заявок зазвичай фінансують близько 11-ти тисяч проектів.
Більш ніж 80% результатів досліджень у США - прикладні дослідження, спрямовані на конкретні цілі та розробку нових або вдосконалених існуючих продуктів та процесів. Решта результатів досліджень - це фундаментальна науково-дослідна робота, яка передбачає отримання нових знань.
Фінансуються проекти, найвищі за рейтингом так званої «перевірки заслуг», згідно з якою, робота має відповідати двом критеріям.
Щоб збільшити графіку, клікніть на неї
Перший критерій – проект повинен мати потенціал для розширення кордонів знань.
Другий – проект має сприяти ширшому досягненню суспільних цілей. Заявки на гранти аналізують спеціальні рецензенти та колективи незалежних вчених, інженерів та викладачів, які є експертами у відповідних галузях вивчення, і відібрані NSF з особливою увагою, аби не виник конфлікт інтересів. Наприклад, рецензенти не можуть працювати як у самому NSF, так і на інститут, де працюють потенційні грантоотримувачі. Усі оцінки заявок є конфіденційними: науковці можуть їх бачити, але не знають імен рецензентів.
Польща
Польський уряд створив дві структури у підпорядкуванні Міносвіти, кожна з яких відповідає лише за фінансування фундаментальних досліджень (Національний науковий центр), або за підтримку прикладних досліджень (Національний центр досліджень та розвитку).
За словами екс-керівника Ради Національного наукового центру Міхала Каронського (h-індекс – 12), вагомим ефектом роботи цього наукового центру стала ліквідація ієрархії в науковій діяльності: доступ до фінансування наукових досліджень отримали усі вчені попри ступені, звання чи досвід.
Такий підхід посприяв значному залученню молодих науковців до участі в конкурсах. Приміром, у 2016 році понад 50% грантових заявок виграли вчені до 35 років.
Національний науковий центр (ННЦ) пропонує 11 типів фінансування для дослідників на різних етапах кар'єри. Щоб отримати грант, потрібно пройти складний етап відбору. Але головний критерій – це наукова досконалість ідеї.
Наприклад, науковий колектив під керівництвом професора Володимира Кутнера в Інституті фізичної хімії Польської академії наук отримав грант на пошук індикаторів ранніх симптомів онкологічних захворювань.
Аргумент підтримки цього дослідження більш ніж вагомий: онкологію можна успішно лікувати, якщо пацієнт звернувся до лікаря досить рано, але багато пухлин розвиваються протягом тривалого періоду без будь-яких симптомів. Державні кошти витрачено недаремно: найближчим часом ранню діагностику можуть забезпечити прості та дешеві хімічні сенсори, які розробила команда Кутнера.
Щоб збільшити графіку, клікніть на неї
Національний центр досліджень та розвитку (НЦДР) надає гранти на розробки, які мають особливе значення для польської науки та економіки. Насамперед, кошти дають на міжнародні проекти та ініціативи для молодих вчених.
НЦДР підтримує наукові центри, неурядові організації та підприємства, які займаються розробкою нових технологій. Завдяки підтримці НЦДР, польські вчені створили вакцинацію діабету, технологію видалення ракових тканин протонним пучком та фермерство з високим вмістом білкових кормів для тварин.
У Національному центрі досліджень та розвитку є спеціальний орган, який аналізує заявки грантоотримувачів та формує річні фінансові плани – Рада НЦДР, яка складається з тридцяти членів: 10 представників науки, 10 представників бізнесу та 10 представників державного управління. Склад ради змінюється кожні чотири роки.
Як наукові розробки впроваджуються в бізнес та виробництво?
США
Кожна шоста компанія в США впроваджує інновації, застосовуючи їх у вигляді нових або суттєво покращених продуктів чи процесів. У 2015 році продуктивність досліджень та розробок у США становила майже 500 мільярдів доларів.
Класична історія успіху: Доктор Гарі Глік (індекс Гірша – 32) – автор понад сотні рецензованих статей та власник 27-ми патентів.
Впродовж усієї своєї наукової кар’єри він шукав нові ліки для лікування автоімунних захворювань та раку. У 2006-му році він заснував власну фармацевтичну компанію, залучив команду з більш ніж 20 хіміків, імунологів та лікарів-вчених.
Учені на чолі з Гліком отримали грантів на проведення досліджень на суму понад 40 мільйонів доларів. В результаті роботи команда науковців розробила шість інноваційних програм лікування і підписала контракт на суму 600 мільйонів доларів з однією з найбільших фармацевтичних компаній у світі.
Польща
Реформа науки відбулася в країні у 2010-му році. Польські урядовці визнали, що підтримка науки через бізнес в Польщі не працює і для того, щоб польські підприємці змогли інвестувати в науку, їм треба ще довго розвиватися. Тому у Польщі запити на розробку та дослідження формує бізнес, але фінансує ці дослідження держава.
Такий підхід сприяє реальному розвитку технологій, бо інновації надходять на виробництва. Крім цього, додатково створюється ринок праці для науковців, що вирішує проблему вимивання інтелекту з Польщі.
Чудовий приклад ефективної співпраці бізнесу та науки в Польщі – проект з модернізації виробництва у польській авіаційній промисловості, щоб зробити її більш конкурентоспроможною на міжнародному ринку. Над проектом працювали представники авіаційної промисловості - «Долина авіації» - та 400 вчених із 11-ти університетів, які входять до консорціуму Aeronet.
Вартість проекту – 27,6 мільйона євро. Але левову частку витрат – 22 мільйони євро – покрив Європейський фонд регіонального розвитку ЄС. На базі наукових лабораторій університетів за чотири роки вчені розробили 15 інноваційних розробок та досліджень у сферах машинобудування для авіаційної промисловості Польщі.
"Проект дозволив нам фінансувати наукові дослідження для авіаційної галузі та розробляти інноваційні рішення у формі патентних заяв. Крім того, є можливість розвитку для дослідників, оскільки фінансуються науково-дослідні програми в рамках магістерських, докторських і докторантських досліджень, а також публікацій і конференцій," - прозвітувала у доповіді для Єврокомісії професор Єва Сліва (h-індекс – 14), керівник проекту.
Як держава відстежує якість профінансованих наукових досліджень?
США
Національний науковий комітет щороку готує і передає Конгресу звіт про науково-технічні показники профінансованих установ. Цей звіт аналізують також сторонні експерти, зацікавлені федеральні установи та внутрішні рецензенти Національного наукового фонду. Головна мета звіту – отримати уявлення про те, наскільки життєздатними є наукові установи країни. Конгрес знайомиться зі звітом, щоб далі приймати рішення, на якому рівні фінансувати науку далі.
Так само звітують основні установи, які надають гранти науковцям.
Наприклад, Національний науковий фонд (ННФ) публікує звіти про ефективність та основні фінансові показники. При цьому, у звіті вказується, чи було досягнуто запланованих результатів. Приміром, зараз ННФ зосереджує зусилля на отриманні високої рентабельності інвестицій на наукові дослідження.
Польща
Кожні чотири роки близько тисячі університетських факультетів та науково-дослідних інститутів Польської академії наук проходять процедуру оцінювання своїх наукових результатів. Філософія держави така: дослідження найвищої якості заслуговують на більше фінансування; наукове співтовариство не може погодитися підтримувати посередність із державних коштів.
Оцінку інститутів проводить дорадчий орган міністра науки та вищої освіти - Комітет з оцінки наукових підрозділів. Він складається із 30-ти членів, яких запропонували наукове співтовариство та економічна спільнота. Кожні два роки замінюється половина членів Комітету.
Дослідницькі підрозділи порівнюють в чотирьох групах: гуманітарні та соціальні науки, біологічні науки, наука та інженерія, наука про мистецтво. Комітет оцінює наукові та творчі досягнення, потенціал, найважливіші результати наукової діяльності, інновації, рівень підтримки міждисциплінарних досліджень та нових напрямків досліджень, що підтримують престиж польської науки.
Після оцінювання інститути отримують категорії «A+», «A», «B» та «C» - це і є показником успіху їхніх досліджень.
Так, приміром, найвищу категорію отримав Інститут агрофізики - дослідницька установа Польської академії наук. Інститут має сучасну інфраструктуру для досліджень та розробок у сільському господарстві та 22 лабораторії.
Сучасна лабораторія в Інституті агрофізики, в якій вирощуються різні види водоростей, які можуть бути використані для виробництва екологічно чистого біопалива
"Чим вища категорія, тим більша сума субсидій для статутних досліджень та можливості подавати заявки на отримання коштів ЄС. Група «А+» була нагороджена науковою елітою, а категорія «С» - означає попередження: або інститут активізує свої сили, або відбувається його реструктуризація" - пояснює голова Комітету Мацей Забель. І додає: "Категорію «А+» нещодавно отримали лише 37 із тисячі закладів".
Нонсенс: під час перевірки інституту НАНУ у складі експертної групи український закон передбачає включення представників НАНУ. Цікаво, як НАНУ буде перевіряти сама себе.
Яку роль грає національна академія наук в державі?
США
Національна академія наук США — провідна наукова організація США, яка служить «радником нації в питаннях науки, техніки і медицини». Це не прибуткова і не державна організація, а професійна асоціація вчених. Основні завдання академії – забезпечити незалежний, об'єктивний аналіз та поради нації для вирішення складних проблем та ухвалення громадсько-політичних рішень.
І справді, науковці постійно присутні у публічному просторі. Американські ЗМІ регулярно посилаються на дані із наукових публікацій, які друкуються в рецензованих журналах під егідою НАН США. І неважливо, яка це тема – про вживання антибіотиків чи лісові пожежі.
Сьогодні в академії близько 2000 дійсних членів, кожен десятий з них - лауреат Нобелівської премії. Обрання академіком вважають одним з найпочесніших символів визнання наукових заслуг.
Усі академіки працюють на громадських засадах. Керує академією рада з 12 членів на чолі з президентом; переобираються вони раз на шість років. На відміну від НАН України, президент може бути обраний не більше ніж на два терміни.
Польща
Польська академія наук — це, з одного боку, наукове товариство, яке поєднує учених, та водночас центральна урядова організація, яка керує мережею державних наукових інститутів. За структурою та функціями ПАН дуже нагадує українську академію наук.
Членами ПАН стають найвидатніші вчені. Згідно з правилами Академії, її членами можуть бути не більше 3505 науковців.
ПАН також є мережею кількох десятків науково-дослідних інститутів. Формально вони підкоряються керівникам тематичних відділень академії і фінансуються із державного бюджету. В таких НДІ не навчаються студенти, але є аспірантура, закінчивши яку, можна отримати ступінь доктора наук.
Вищим керівним органом ПАН є збори всіх членів академії - Генеральна асамблея, яка може робити заяви про націю та державу. Генеральну асамблею очолює президент академії. Він проводить засідання мінімум двічі на рік. Також в академії є адміністративний орган - президія.
В 2011-му році в академії з’явився Комітет з наукової етики, який рекомендує, як правильно проводити наукові дослідження та їх публікувати із етичної точки зору. Мета Комітету – щоб польські вчені були чесними, сумлінними та несли відповідальність за свої слова.
На тлі регулярної практики плагіату в наукових працях докторів та кандидатів наук, які отримали свій науковий ступінь в інститутах НАН України, подібний орган не завадило б створити і в Україні. Щоб про ганебні випадки говорили не лише журналісти, а й фахова наукова спільнота.
Любителі консервації
Чи потрібні негайні рішучі зміни в НАНУ? На думку авторів Концепції розвитку НАНУ на 2014-2023 роки, «результати діяльності Національної академії наук України протягом 95 років її існування засвідчують високу ефективність академічної системи організації науки».
Себто, НАНУ йде правильним шляхом. Треба лише «посилити організуючу роль академії у здійсненні фундаментальних досліджень», «підвищити рівень та актуальність наукових досліджень» та «посилити публікаційну активність вчених». Ще учені з НАНУ люблять говорити, що їм потрібно більше грошей з бюджету. Такі визначення підтримала під час громадського обговорення Концепції у приміщенні парламентського комітету у 2014-му році голова парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич, яка зараз займає пост міністра освіти:
"Ми не прагнемо переформатування НАН України до статусу почесного наукового товариства, як це сталося в Росії, розуміючи, що такі спроби можуть призвести до знищення науки в Україні, розбазарювання майнового комплексу Академії. Я і мої колеги стоїмо на позиції, що НАНУ має бути збережена як самоврядна наукова організація", - підкреслила вона, втішаючи академіків.
На громадське обговорення прийшли 80 науковців, громадських активістів та держчиновників. Але перед тим, як зайти у залу засідань, у присутніх забрали мобільні телефони та диктофони. Пресу не запрошували, а писати новини про захід доручили прес-службі парламенту та НАНУ.
Адже якби у залі були журналісти, то у ЗМІ з’явилися б статті із прямою мовою науковців, які наголошували: запропоновані в Концепції заходи та дії на кшталт «посилити», «активізувати», «контролювати» є декларативними, і повторювалися вже багато разів у різних варіантах реформування без жодних позитивних наслідків.
Відомий вчений у галузі електроенергетики Володимир Кузнєцов під час виступу на засіданні наголосив, що концепція не враховує думку ефективно працюючих науковців, не націлена на їхню підтримку та створення для них умов праці.
"Концепція віддзеркалює інтереси наявних бенефіціарів існуючого стану речей та спрямована на його збереження навіть ціною остаточного знищення будь-яких перспектив української науки. Центральна ідея цього документа полягає в тому, що головна причина втрати Україною місця серед провідних наукових країн світу полягає в недостатньому фінансуванні. Зауважу, що це недостатнє фінансування не заважає деяким науковцям працювати на світовому рівні, а іншим навіть велике фінансування не допоможе досягнути такого рівня", - сказав він.
Втім, позитивні зміни в НАНУ могли відбутися ще багато років тому, якби її керівництво не ігнорувало досвід та численні можливості закордонних партнерів.
Так, на початку 2000-х Фонд цивільних досліджень та розвитку США (CRDF) пропонував підтримати реформи в НАНУ та посилити рівень фінансування української науки. Перший крок назустріч змінам академія зробила: у Києві відбулися збори американських представників CRDF та українських науковців.
На захід прийшло близько ста людей: з американської сторони було півтора десятка представників, решта – управлінський апарат інститутів НАНУ та представники президії. В тому числі, прийшов і президент Академії Борис Патон.
Науковців поділили на групи, кожна з яких кілька днів обговорювала визначену організаторами проблему української науки та пропозиції для її вирішення. В кожній групі був модератор, він пропозиції записував, щоб потім на спільному засіданні озвучити.
"Перейшли до обговорення. У нас часу обмаль, а академік почав згадувати, як все було 40 років тому. Він не розуміє, що є лише один день і 15 питань, які треба встигнути обговорити. Американцям незручно було перебивати вченого, в нього ж високий статус.
Американці хотіли контролювати розподіл коштів, але поважним академікам це не сподобалося: як це їх будуть контролювати?! І проект заглох", - згадує науковець Інституту молекулярної біології та генетики Григорій Панасенко, який був учасником цих зборів.
Не дочекавшись позитивних зрушень «згори», деякі інститути почали проводити міні-реформи на місцевому рівні. Наприклад, директор Інституту молекулярної біології та генетики Ганна Єльська запропонувала ввести міжнародну систему оцінки вчених, Вчена рада інституту її підтримала, і вже більше п’яти років тут оцінюють наукових співробітників за визнаними у світі показниками ефективності: імпакт-фактором та індексом Гірша.
"У нас багато науковців працювали за кордоном, а потім повернулися. Завідувач відділу молекулярної онкогенетики Володимир Кашуба, наприклад, паралельно працює в Каролінському інституті раку у Швеції. І вони нормально сприйняли нововведення. Наприклад, щоб рекомендувати аспіранта на захист, імпакт-фактор має бути мінімум «3». І так треба зробити в усіх інститутах", - каже Григорій Панасенко.
Попередні висновки
Яка схема фінансування науки в Україні? Більшість грошей на це йде через НАНУ. Щороку уряд виділяє кошти на фінансування Академії. Але саме Президія вирішує, як розподілити ці гроші між усіма інститутами та науковими центрами.
Це рішення керівний орган Академії приймає на основі рекомендацій, які дають структури Президії: Відділення інформатики, Відділення математики, Відділення механіки, Відділення фізики і астрономії, Відділення наук про Землю і тд. В НАНУ запевняють, що відділення враховують не лише кількість працівників, а й якість їхніх наукових досліджень. Крім цього, інститути можуть отримувати кошти в рамках державних та закордонних грантів, а також укладати договори з приватними фірмами, і заробляти, виконуючи наукові дослідження на їхнє замовлення.
Грантовий принцип, як у США та Польщі, поки що в Україні не працює на повну силу.
У 2016 році Польща витратила на дослідження та експериментальні розробки 21,4 млрд. злотих. Працювало 214 тисяч людей (112 тисяч із них працює в університетах). Тобто, із розрахунку на одного науковця держава за рік витратила 100 тисяч злотих (766 тисяч гривень).
Якщо українську академію наук підтримувати на рівні Польщі, то з нинішнім фінансуванням НАНУ (а це 3,75 млрд. грн. у 2018 році), може утримати 4,9 тисяч науковців (3,75 млрд. грн.: 766 тис. грн. = 4,9 ). Зараз в інститутах Академії наук трудиться близько 15-ти тисяч наукових працівників, і кожен третій з них – уже на пенсії, але продовжує працювати.
Щоб збільшити графіку з бюджетом НАНУ за 2017 рік, клікніть на неї
Щоб збільшити графіку, клікніть на неї
Уже зараз можна впроваджувати зміни, які не потребують багатомільярдного фінансування:
1) Визначити пріоритетні галузі науки для держави в довгостроковій перспективі. Дати можливість уряду вирішувати, які галузі науки фінансувати найбільше, і потім збільшити фінансування обраних галузей.
2) Ввести практику підписання контрактів із науковцями на 2-3 роки. Якщо керівництво інституту після закінчення контракту робить висновок, що вчений працював неефективно – контракт не продовжується.
3) Ввести обов’язковий вихід на пенсію після досягнення 65-ти років із можливістю продовжувати роботу за умови самостійного знаходження фінансування у вигляді грантів тощо.
4) Ввести практику конфіденційного аналізу заявок на гранти, щоб уникнути конфлікту інтересів.
5) Робити акцент на тих винаходах, які допоможуть вирішити національні проблеми.
6) Ввести практику, коли запити на розробку та дослідження формує бізнес, але фінансує ці дослідження держава.
7) Переобирати склад Президії НАНУ кожні 5 років. Ввести обмеження на президентство НАНУ максимум на два терміни.
Якщо ви хочете поділитися з нами своїми ідеями щодо реформування НАНУ, інформацією про зловживання, надіслати документи тощо — пишіть на мейл: texty.nanu()gmail.com Якщо вам потрібна анонімність, ми її гарантуємо.
Також читайте інші матеріали з циклу про Академію Наук:
Ера динозаврів. Попри колишні досягнення, Інститут кібернетики НАН повільно вмирає
Пафосна нудьга. Симпозіум НАНУ: ідеї з Вікіпедії, дрімота у залі і доповідь космонавта (РЕПОРТАЖ)
